Ек1сфк0сткмъ,еисекъстъ,еисекъсткмъ;- 1 страница

запозичено з середньогрецької мови че­рез старослов'янську; сгр. βίσεξτος по­ходить від лат. bissextus, букв, «двічі шостий»; назва пояснюється тим, що 366-й день високосного року в рим­ському календарі додавали після 24 лю­того, який по-латинськи називали dies sextus тобто «шостий день» перед ка­лендами — святом 1 березня, а тому день після 24 лютого називали dies bis­sextus «другий шостий день» перед бе­резневими календами; форма високос­ний є результатом народноетимологіч-ного зближення з високий. — Шанский ЭСРЯ І 3, 106—107; Фасмер І 320; Преобр. І 85; БЕР І 152; Милев БЕ 1957/1, 65.—Див. ще біс², секстет.

висолопити, висолопитися, висолоп­лювати, виселоплювати — див. соло­пити.

[вйспа] «острів» Я, [висеп Пі, висип Пі, віспа St. SI. 12] «тс», ст. выспа (XVI ст.); — бр. выспа «піщаний острів», ч. vyspa «острів; мис»; — запозичення з польської мови; п. wyspa «острів» через посередництво давнішого wysep «насип» утворилося з п. ст. isep «купа каміння серед потоку», яке зводиться до псл. *jbs-sbpb.—Дзендзелівський St. SI. 12, 105, 108; Sławski JP 32/4, 180; Brückner 639.— Див. ще ви-, з², сипати. [вистепка] «невелика будівля в сі­нях або під хатою для зберігання ово­чів узимку» Я, [вйстапка, вйстьопка, здебка, іздебка, істепка, степка] «тс.» Я; — р. изба, нетопка, истёпка, бр. [істопка, вісцебка] «курна хата для збе­рігання коренеплодів та овочів», др. истьба, зменш, истобъка, истопка «хата, лазня», п. izba «кімната, палата», üstebka] «кімнатка, темниця, музей-сховище», izdebka «тс», ч. jizba «кім­ната, світлиця», слц. izbietka, полаб. jâzba «кімната в селянській хаті», болг. изба «підвал, погріб, винний погріб», м. визба «тс», схв. изба «кімната в руб-

леній хаті», слн. vizba «хата»; — псл. *jbstbba «дім, господарство», запози­чене з германських (свн. stube «лазня, кімната, яку опалюють» <герм. *stube «тс») або з романських мов (нар.-лат. *extüfa «лазня»); на думку Мартинова (Сл.-герм. взаимод. 122—123), псл. *jbstbba автохтонне, а герм. *stube запозичене у слов'ян.—Фаемер—Труба-чев II 120—121; Преобр. 1265; ЭСБМ II 164—165; Sławski І 475—476; Milewski RSI 26/1, 132; Bern. 1436.—Пор. стопка. [вистрічки] (бот.) «стокротки, Bellis perennis L.» Ж; — неясне.

виступці «туфлі; хатнє легке взут­тя»; — р. [выступки], бр. [вьмпупкі];— похідне утворення від дієслова виступи­ти в значенні «ненадовго вийти з при­міщення»; утворене за зразком слова кап­ці.— ЭСБМ II 268.—Див. ще ви-, ступати. [висус] «ледащо, нероба» Ж; — бр. в'ї-сус; — запозичення з польської мови; п. wisus «шибеник, гультяй» утворене від wisieć «висіти» < псл. visëti за допо­могою запозиченого з латинської мови суфікса -us.—ЭСБМ II 165; Brückner 618; Łoś Gr. p. II 93.— Див. ще висіти. [висюк] (бот.) «стоколос, Bromus squerrosus L.» Mak; — результат видо­зміни форми *[вівсюк] (*[вівсюг]) «тс.» (пор. [овсюг] «тс»), зближеної з основою дієслова висіти. — Див. ще овес.

вись, [висиня] Ж, висота, висотник, височина, височінь, [вйсшість] «зверх­ність, високе положення, почуття пе­реваги» Я, [виша] «висота» Ж, вишина, [вишиня], вишка, [вишки] «горище (в хаті, хліві)» Я, [вішки Л, вушки Л, вуш­ка Я1 «тс», [вишник] «вищий, старший» Ж, [вишок] «вершина, шпиль» Ж, [ви­щипа] «висота» Ж, вищість, високий, вишній, вищий, височіти, вищати, [ви-висшати) «робити високим» Ж. [звйжка] «перевищення, надмір» Ж, звисока, [звиш], завйшка, заввишки, [наввшики], [навзвйщ], [перевишка] «зверхність, пе­ревага» Ж, перевищити, перевищити, [перевижшати], перевищувати, підви­щити, узвишшя, увись, увишки, [увй-шень] «вгору»; — р. высь, высокий, бр. высачыня, вышыня, вьісокі, др. высь, вы-сокъ, п. wyżyna, wysoki, ч. vysa, vysina, vysoky, слц. vyska, vysava, vysoky, вл.

витати

вити

 

wusoki, нл. wusoki, husoki, полаб. voj-süt'e, болг. васина, висок, м. вис, висок, вишина, схв. висина, висок, слн. visavje, visòk, стел, ewcwł; — пел. vys-окъ, оче­видно, похідне від зниклого прикмет­ника *vysb, що зводиться до іє. *ир-so-s;—споріднене з гр. ϋψος «висота», υψηλός «високий», дір л. üasal «високий», ірл. ös, uas «зверху, над», двн. uf «на», дангл. üp, нвн. auf «тс».— Шанский ЭСРЯ І 3, 231—232; ЭИРЯ III 62; Фасмер І 371; Преобр. І 104; Горяев

59; ЭСБМ II284; Machek ESJĆ 705; БЕР І 152; Skok III 597—598; Trautmann 335; Pokorny 1107.

витати¹ «перебувати; ширяти», eumâ-лище «місцеперебування», [витальниця] «шпиталь» Ж; — р. витать, др. витати «жити, перебувати», болг. витая «ви­таю»; — запозичення з старослов'ян­ської мови; стел, витати «жити; відві­дати; поселитися», як і укр. [витатися] «вітатися», бр. вітаць «вітати», п. witać «вітати, (первісно) жити», ч. vitati, слц. vitatf, вл. witać, нл. witaś «тс», походить від псл. vitati «відвідати; по­селитися; прибути з символічною гіл­кою», пов'язаного з vitb «гілка», vëtb «тс», -vëtiti «вітати, відповідати, обі­цяти, говорити»; далі зіставляється з лит. vieta «місце», лте vieta «тс», pavie-tât «квартирувати»; сумнівним є при­пущення (BÖga RR І 491) про зв'язок з морфемою -витъ у слові имо-витъ і под.; значення «ширяти» в українській мові вторинне.— Мельничук Вост.-сл. и общ. языкозн. 103—114; Шанский ЭСРЯ I 3, 109; Фасмер I 321; Brückner 625; BÖga RR І 335; Trautmann 345.— Пор. витати², вітати.

[витати²] «вітати» Ж, [витатися] «тиснути один одному руки, вітатися» Me, [витальня] «вітальня» Пі; — бр. вітаць «вітати», п. вл. witać, ч. vitati, нл. witaś «тс»; — псл. vitati «вітати, відвідати, прибути з символічною гіл­кою», пов'язане з vitb «гілка», vëtb «тс», -vëtiti «вітати, говорити».—*Пор. витати¹, вітати.

[витва] (бот.) «верба прутовидна, лоза, Salix viminalis L.» Mak; — ρ. [вйтвина] «гілка, прут», п. witwa,

[wita, witwina], нл. witwa «тс», схв. ватина (витина) «ферула; прут»; — псл. vitv-, пов'язане з vitb «гілка», vëtb, р. ветвь «тс»; — споріднене з прус. witwan «верба», гр. ϊτυς «обід; верба».— Фасмер І 321.— Див. ще віть¹.

[вйтень] (бот.) «березка, Convolvulus L.» Ж; — похідне утворення від діє­слова вити, в'ю; назва мотивується тим, що березка обвивається навколо інших рослин (пор. назви цієї рослини в сло­в'янських мовах, утворені від інших форм того самого кореня: укр. в'юнок, овййка, повитиця, повитйч, повій, по­війка, р. вьюнок, бр. павой, п. powój, powójka, ч. povijnik, слц. povojm'k).—· Словн. бот. 51; Нейштадт 447; Machek Jm. rostl. 184.— Див. ще вити¹.

вити¹ «скручувати», витися, вйсти, [вбїти] «плести огорожу» Ж, [витка] «мотузка з пруття; обруч з молодої ялини або ліщини», [витйця] «вдвоє сплетена свічка» Ж, [витка] «вірьовка; обруч; ганчірка для обмотування» Ж, виток СУМ, Ж, [витуха] «квасоля з витким стеблом» Л, витушка, [вияшка] «одна з двох схрещених планок витуш­ки» Me, [вияшкй] «витушка» Me, [вій] «шар плетеного тину; жмут хмизу в. тині», [вітівка] «коса (жіноча)» Ж, в'юн (іхт.) «Misgurnus fossilis», [воюн] «тс.» До, в'юнок (бот.) «березка, Convolvulus L.», [в'юч] «усе, що в'ється» Я, виткий, в'ю­нистий, в'юнкий, [войовйй] «призначений для плетіння тину» Ж, в'юнитися, впови­вай, [звиванець] «рулет», звивина, [звйнка] «повстяний м'яч, іграшка» Ж, звиток, звій «сувій; [шарнір]» Я, [звіток] «пучок виробленого льону», [звійці] (ент.) «ли­стовійки, Forticidae» Ж, [звой] «сувій» Mo, звивистий, [звивущий] «жвавий», Ж, звйвчастий, звйнений, [звйнний] «швид­кий, вправний», завивка, [завийка] «хуст­ка» Ж, [завйн] Ж, завитка «частина внутрішнього вуха; [закрутка з стеблин хліба на корені]», [завитка] «покритка», завиток, [завиття] «закрутка з стеб­лин хліба; жіноча пов'язка», [завійі «чалма», [завійка] «хустка», [завійник] (зоол.) «цидарія, Cidaris» Ж, [завійна, завійниця, завіна] «серцева хвороба; болі в животі» Ж, навивальник, навйвка, навій «вал у ткацькому верстаті, на

вйти

витрембаси

 

який навивають пряжу», навивальний, навивний, [обвйтка] «обмотка», [обвинка] «бинт, пов'язка» Ж, обвивний, перевивка, [перевій] «розпарені віти для зв'язуван­ня дерева», [перевійник] «в'язка соломи або пруття», [перевой «повивальник для ніг» ВеБ, повивач, [повинятко] «пелюш­ка» Ж, повиток «повивач» СУМ, Ж, по-виття, повитуха, [по«войник] «жіночий убір, подібний до берета» Л, [розвивай], розвиток, розвій, [розвивнйй, розвійний], [свій] «сувій» Ж, [св'їєць] «сувій (полот­на)» Ж, сувій, [свитойкий] «гнучкий, пружний» Ж, сповиток «пелюшка; [по­вивач]», [увивач] (ент.) «лабіринтовий павук, Agelena» Ж; — Ρ· вить, бр. віць, др. вити, п. вл. wić, ч. viti, слц. vif, нл. wiś, болг. вйя, м. виє, схв. вйти, слн. viti; — пел. viti «вити»; — спорід­нене з лит. vyti «вити, звивати, сукати», лтс. vît «вити, плести», двн. wid «ві­рьовка», windan «вити», wida «верба», дангл. wl|)ig «тс», лат. viere «плести, в'язати», vitis «виноградна лоза», гр. ί'τυς «обід; верба», ав. vagiti «верба», дінд. vâyati «плете, тче», vyâyati «в'є, крутить»; іє. *ui-, *иеі- «крутити, гну­ти».— Шанский ЭСРЯ І 3, 110; Фасмер І 322; Преобр. І 86; Machek ESJĆ 692; БЕР І 158; Skok III 600—601; Traut­mann 346; Walde—Hofm. II 786; Абаев ИЭСОЯ I 277; Pokorny 1120—1121.

вити² «видавати протяжні звуки», вий «протяжний звук», виття, [завий] «виття» Ж; — р. выть, бр. выць, др. выти, п. wyć, ч. vyti, слц. vytf, вл. wuć, нл. wuś, huś, болг. вйя, м. eue, схв. зави-jamu, слн. viti, стел, выти; — пел. vyti; —давне звуконаслідувальне ут­ворення, можливо, пов'язане з харак­терним криком деяких звірів або нічних лісових птахів (сови, пугача тощо); — очевидно, споріднене з ч. vyskati «кри­чати, веселитися», болг. викам «кричу», слн. zavikniti «викрикувати», лит. ùiti «гнати, заганяти; кричати на когось», гр. αδω «кричу, кличу», дінд. util? «крик», що, можливо, відбивають пра­давній спосіб вигнання тварин із за­хистку під час полювання; виводилось також від вигуку болю *Ü (з протетич­ним v) (Machek ESJĆS 578).— Шанский

ЭСРЯ I 3, 235; Фасмер I 371; Преобр. I 105; БЕР І 158—159; Skok III 588; Miki. EW 397; Buga RR I 303; Otrębski LP I 147; Fraenkel 1159; Pokorny 1105.

[вйтинюхати] «виїсти, зжерти» Я; — афективне утворення неясного похо­дження.

витівати, витіяти, витівка, [вйтін-ка] «витівка», витівник, вйтівно, заті­вати, [затіва], затія, [затійно] «вигад­ливо, химерно» Я, [натівати]; — р. за­тевать, затея, бр. зацяваць, зацеяць;— псл. *të-, що, можливо, має зв'язок з ав. *täy-a «таємно» (Miki. EW 356; Преобр. І 243) і псл. taję, taiti, укр. таїти (Иллич-Свитыч ВЯ 1959/2, 7); допус­кається спорідненість з лтс. tievêt «до чогось прагнути», titinât «дражнити, дратувати», лит. titinoju, titinoti «хва­литися, хвастати».— Шанский ЭСРЯ П 6, 69; Фасмер—Трубачев II 82; Mühl.— Endz. IV 207—208.

[витічка] (бот.) «ситняк, J uncus ef-fusus L.» Мак, [витічок] «тс.» Mak; — неясне.

витія, витійство, витіюватий, ви­тійствувати; — р. витая, др. вЬтии, стел. вЇтии;— псл. *vëtbjb «оповісник, глашатай (що ніс символічну гілку)», первісно прикметник від vëtb «гілка»; за іншою точкою зору (Топоров КСИС 25, 86—87), пов'язане з *vët-i <*vë- «віяти», спорідненим з лат. vätes «поет».—Мель-ничук Вост.-сл. и общ. языкозн. Ill— 112; Фасмер—Трубачев I 322.—Див. ще віть.— Пор. витати¹, витати², ві­тати.

[витошник] (бот.) «льон жовтий, Linum flavum L.» Mak, [завитошник] «тс.» Mak; — очевидно, пов'язане з вйти¹ «скручувати»; назва може бути зумовлена розгалуженим кучерявим стеблом рослини.— Див. ще вити¹.

витребенька, витребеньки, витре· бенькувати, [витребенькуватий] Ж; — пов'язане з прислівником треба (як вказівка на часте вживання цього слова) або з дієсловом вй-треб-ува-ти. — Див. ще ви-, треба.

[витрембаси] «витребеньки» Ж, [ви-трібаси] «видумки, примхи» Я; — пара­лельне до витребеньки утворення від треба або результат видозміни витре·

витрибали

вихати

 

беньки за зразком викрутаси, вихиляси, де кореневе -ем-, мабуть, зумовлене впливом інших слів аналогічної струк­тури типу трембіта або п. trębic «тру­бити» чи [wytrębus] «п'яниця». — Див. ще витребенька.

[витрибали] «суперечка?» Я; — не­ясне.

[вйтрибки] «непотріб, покидьки» (?); — не зовсім ясне; можливо, резуль­тат видозміни незасвідченого давнішого *вйтріпки, пов'язаного з р. [вьїтрепки] «дрібна житня солома, що залишається після молотьби», похідним від трепать, укр. тріпати; у такому разі слово зазна­ло пізнішого зближення з основою треба під впливом непотріб(ний).

[витривалі «не захищене від вітру місце, белебень» Я;—очевидно, резуль­тат видозміни форми вітровал «бурелом», утвореної з основ іменника вітер і діє­слова валити (див.).

[витрих] «відмичка» Ж; — запози­чення з польської мови; п. wytrych «тс.» є жартівливою видозміною німець­кого власного імені Dietrich.—Sł. wyr. obcych 812.

витрищкати — див. триш.

[витришки] «покидьки, мотлох, не­потріб» Ж, [вйтришкати] «марно роз­тратити»; — неясне.

витріщати, витріщака, витрішки, Штришок], витрішкуватий, витріще­ний, [витрішнйй] «витрішкуватий» Я; — бр. вытрашчыць, п. wytrzeszczyć, ч. vytrestiti, сл. vytrestit';—споріднене з тріщати ( <*trëstiti) в розумінні «випи­натися так, що аж тріщати» (пор. і р. вы­пучивать від пукати «тріскати»); фоне­тичні форми витрішки, вйтрішок можуть бути результатом зближення з [витриш­ки «покидьки, мотлох, непотріб». — Див. ще ви-, тріщати.— Пор. витришки.

[витютень] «лісовий голуб, Columba palumbus L.» Ж; — Ρ- витютень, [ветю-тень, вятютень, ветйтин, витйтин, ветюк, ветюг], бр. вяхір, [вяцюх, вятух, вяціцінь, вяцюціль] «тс»; — не зовсім ясне; пов'язувалося з вітка (Горяев 479); можливо, що назва має звукона­слідувальне походження. — Фасмер — Трубачев І 308; Unbegaun BSL 48, 96.

витязь; — р. витязь, бр. в'щязь, др.

25 S-539

витязь, τι. ст. witez, ч. vitëz, слц. vit'az, вл. wićaz «герой; селянин-орендар», болг. витяз, м. витез, схв. витёз, слн. vitez, стел, еитазк; —псл. *vitędzb;— запозичення з германських мов; дісл. vikingr «вікінг», дангл. viking «тс.» загальноприйнятої етимології не має; пов'язується з днн. wîk «житло», з ісл. vik «бухта», vig «битва», viking «подо­рож додому»; псл. t замість очікува­ного с відповідно до герм, k пояснює­ться як результат дисиміляції, dz за­мість g — з форми множини vitedzi; спроби пов'язати з псл. *vitb «здобич» (Hołub—Kop. 418; Brückner 659, ZfSlPh 6, 64—65) видаються непереконливи­ми.— Шанский ЭСРЯ ІЗ, 111; Фасмер— Трубачев I 322—323; ЭСБМ II 170—171; Schwarz ZfSlPh 2, 104—117; 5, 394—407; Stender-Petersen ZfSlPh 4, 44—59; Ek-blom ZfSlPh30/l, 1—2; Kiparsky GLG 268—270; Jóhannesson 114—115.

вифатень, вйфатниця, вйхватень, вихватки — див. хватати.

вйфурдіти — див. фурделити.

[виха] (бот.) «омела, Viscum L.» Л, Я, [веха] «тс.» Л; — очевидно, резуль­тат діалектної видозміни назви βίχά «цикута» за зовнішньою схожістю.— Див. ще віха².

[вйхарабатисє] «видратися, видряпа­тися» ВеБ; — очевидно, фонетичний ва­ріант слова [вйкарабатися], пов'язаного з [карабкатися] (див.).

вихати «махати; хвицати», [вихацця] «гойдатися», [віхнути] «хитнути», [вй-халка] «гойдалка, колиска» Л, Ва, Я, [віхеля] «тс.» Л, вивихнути, вивих, звих­нути, звих, [звйхленник] «викидень» Я, звихнутий, підвихнути, підвивих, уви­хатися «мотатися, клопотатися»; — р. [вихать] «зрушувати, викривляти», бр. віхаць «хитати», др. вихати; — загальноприйнятої етимології не має, пов'язується з вити «крутити», вихор (Ващенко 14—15; Преобр. І 86—87), причому допускається зв'язок із ви­хляти, р. вихлять, слн. vihljâti «віяти, ворушити»; зіставлялось також з лит. viskè'ti «рухатися», (Buga RR I 491); форма [віхнути] «хитнути» є результа­том зближення з [віхнути] «майнути».— Шанский ЭСРЯ І 3, 112; Фасмер І

вйхвоськати

вицяпкати

 

323—324; Ильинский ИОРЯС 20/3, 77; ЭСБМ II 167.— Пор. вихляти, віхола.

[вихвоськатиі «видудлити, випити» Я;— результат переносного вживання слова хвоськати «хльоскати, бити» в значенні «хлистати, хлебтати».—Див. ще хвоськати.

[вйхільои] «гінкий льон» Я; — оче­видно, вузьколокальне утворення від вихилятися) «вигинатися, згинатися» (пор. бр. вьіхіленьї «вигнутий, зігнутий») на означення гінкого, тонкого льону; кінцівка слова штучна, під впливом льон (для рими у заклинаннях).— Див. ще ви-, хилити.

[вихлебтатися) «позбутися всього» Mo; — афективне утворення на основі дієслова хлебтати «жадібно пити»; ха­рактер семантичного переходу неяс­ний.— Див. ще ви-, хлебтати.

вихляти, [вихлювати] «коливатися», [вихлюватий] «хиткий», вихлястий «та­кий, що коливається», вихляр «непо­стійна в поведінці людина» КІМ; — р. вихлять, бр. віхляць, п. wikłać «плу­тати», ст. wichlać «тс», ч. viklati «хи­тати», слн. vihljéti «віяти, воруши­ти»; — очевидно, пов'язане з вихати; зіставляється також (Machek ESJC 689) з дісл. hvika «хитатися, вагатися», нвн. wackeln «хитатися, похитуватися».— Шанский ЭСРЯ І 3, 111—112; Фасмер І 324; Brückner 612.—Див. ще вихати.

виховати, вихованець, вихованка, [ви­хованок] «вихованець», вихователь, [вихо­вай, виховник] «вихователь», [вйховок] «ви­ховання» Ж, виховательство, вихоеавчий, виховальний, виховний; —бр. вьїхаваць; — очевидно, запозичення з польської мови; п. wychować, як і ч. vychovati, слц. vychovat', є похідним від chować (ч. chovati) «ховати; вирощувати»; не має підстав твердження (Richhardt 113, 121), нібито п. wychowanie є калькою фр. éducation. — ЭСБМ II 289; Brückner 183; Unbegaun RÉS 12, 45.— Див. ще ховати.

вихор, [вих'ір Бі, в'їхор], [вихрик] «пропуск при косінні» Л, [вихровйк] «чорт, що здіймає вихор» Я, вихрастий, вихруватий, вихрюватий, вихрястий, вихорити, вихрити, [звихроватіти] «за­вертітися, закрутитися» Ж; — Р· вихрь

«вихор (вітер)», вйхорь «тс», вихор «чуб», бр. в'їхар «вихор (вітер)», віхор «тс; чуб», др. вих(ъ)ръ «вихор (вітер)», п. wicher «вихор; чуб», ч. vichr «вихор (вітер)», слц. vichor, vichrica, вл. wichor, нл. wichar, болг. вйхър, м. виор, схв. вихар, вихйр, вихор, вихор, слн. vihâr «тс», viher «кучер», стел, ви^ръ; —пел. vixrb, пов'язане з vixati, іє. *uei- «кру­тити, гнути»; — очевидно, споріднене з лит. viesulas «вихор», лте veïsuôls «тс»; може бути й результатом контамінації псл. viti і véj'ati (Holub—Кор. 416); можливість пов'язання з іє. *vëi- «ві­яти» допускає також Ільїнський (ИОРЯС 20/3, 77); звукова форма віхор є резуль­татом зближення з віхола. — Шанский ЭСРЯ І 3, 112; Фасмер І 324; БЕР І 155—156; Skok III 588; Moszyński PZJP 198; Fraenkel 1243—1244; Traut­mann 345.— Пор. вихати, віхола.

[вихранути] «зберегти, устерегти» Я; — р. [вьїхранить]; — запозичення з російської мови або в-узьколокальне утворення від церковнослов'янізму хра-нйти під впливом слів із префіксом ви- типу виходити, вигодувати, вйховати.-^- Див. ще ви-, хоронити.

[вихри] (бот.) «солодка, солодець, Glycyrrhiza echinata L.» Mak; — не­ясне.

[вихта] «відробіток натурою як дода­ток до грошової плати за оренду зем­лі»; — походить від п. wikt, [wicht] «харч, їжа, пожива».— Karłowicz SGP 6, 102.— Див. ще виктувати.

[вихторити] «щось швидко робити, влаштовувати» Ж, [завйхторити] «за­грожувати; мати на думці» Ж; — не­ясне; можливо, пов'язане з вихор, ви­хорити.

[вихурятися] «чванитися»; — неясне.

[вицабати] «виклювати»; — очевидно, результат контамінації форм дзьобати і цапати. — Див. ще дзьоб, цапати.

[вицюстрити] «відшмагати різ­ками»; — очевидно, афективне утворен­ня на звуконаслідувальній основі.

[вицяпкати] «видряпати» (очі); — очевидно, тлумачення слова у Грінчен-ка неправильне; наведена ним цитата допускає тлумачення «викапати» (про очі), тобто «витекти по краплині (з сльо-

вичапаритися

вишня

 

зами)»; в такому разі слово є похідним від [цяпкати] «капати».— Див. ще ця-пати.

[вичапаритися] «вийти із скрутного становища» Ж; — похідне від чапара (назва гри в карти); отже, первісно означало «обіграти когось, удало закін­чити гру».— Див. ще чапара.

[вичековзнути] «спіткнутися, зійти з рейок, виприснути» Ж; — похідне від ковзати{ся), поковзнутися; че- нагадує подвоєння початкового елемента (че< ке), що при творенні певних дієслівних форм, зокрема, з підсилювальним зна­ченням, в індоєвропейський період було, мабуть, регулярним.— Див. ще ков­зати.

[вйчерети] «вичерпати» Ж;— похо­дить від безсуфіксного псл. *cerp-ti «черпати», в якому за законом відкри­того складу після занепаду -р- дифтон­гічне сполучення -er- на східнослов'ян­ському грунті набуло повноголосної форми -еге-. — Див. ще черпати.

вичікурнути — див. чкурнути.

[вичокнутисяі «виткнутися, вилізти» Я; — неясне.

вимолювати — див. чільний.

вичуняти «видужати», вичунювати, очуняти, [вчуняти] Me «тс»; — р. [очу-неть] «опритомніти», бр. ачуняць «виду­жати»; — не зовсім ясне; пов'язується з очнутися (<* очьтнутися), спорідне­ним з п. ocknąć się «прийти до пам'яті, отямитися; прокинутися», ч. ocnouti se «опинитися» (Фасмер III 178—179; Преобр. І 673); може розглядатись і як похідне від іменника [чунє] «хворобли­вий сон, розслаблення», пор. [чунявий] «хворобливий, сонний».— ЭСБМ І 230— 231.— Пор. прочуматися, чунє.

виш, вишівець; — абревіатура ви­разу вища школа, утворена з першого складу першого слова та першої літери другого.— Див. ще вись, школа.

вйшапортувати — див. шпортати.

[вишар] «торішня трава; [(бот.) осо­ка, Carex paludosa Good. Mak]», [вйша-рець] «торішня трава»; — р. [вишь, виша] «зелені віти, річкова зелень», бр. [eiutaр] «торішня трава», др. вишь «зелені віти, хмиз», п. wiszar «зарість; [болотяні трави]», [wisz] «тс», слн. vis

25*

«очерет, осока»; — псл. visb;— мабуть, споріднене з лит. viksvà «осока», viksvà, vìksris «очерет, осока; ситник, Juncus L.», vizgà «трава», прус, wissene (бот.) «багно звичайне, Ledum palustre L.», двн. wisa «лука», нвн. Wiese «тс»; українські форми, можливо, зумовлені польським впливом.— Фасмер І 325; ЭСБМ II 172; Brückner 624; Fraenkel 1249—1250; Trautmann 363.

[вишарвати] «вишукати, знайти» Я;— очевидно, результат видозміни форми [вимарити] «винишпорити».— Див. ще шарити.

(вишнимпорити] «пронюхати, виві­дати» Ж; — префіксальне утворення від [шнйпорити]; носовий звук всередині слова є наслідком афективної деформа­ції слова.— Див. ще шнйпорити.

[вишнІЕ-град] «вишник» Ж; — ре­зультат контамінації словосполучення вишнів сад (ВеБ) з короткою формою прикметника вишнів (від вишневий) і деетимологізованого слова град «місто; огорожа» під впливом виноград. — Див. ще виноград, вишня, град².

вишня, [вишенник] «степова вишня» Ж, Я, [вйшення] «вишник», [вишненик] «вишнева наливка» Я, вишник, вишнина, вишнівка, [вишнівки] «порічки, Ribes rubrum L.» Mak, вишняк, [вишняки] «гриби підвишні» Мак, підвищень «гриб Clitopilus prunulus (Scop.) Quél.»; — p. болг. вишня, бр. вішня, др. вишьня, п. wiśnia, [wisznia], ч. visen (дерево), visnë (плід), слц. visna, вл. wiśen, нл. wiśnja, полаб. vajsnài, м. вишна, схв. віішн>а, вйшаН) «дика вишня», слн. vis-nja; — псл. visbnja; —споріднене з двн. wïhsila «черешня», свн. wïhsel, снн. wissel, нвн. Weichsel «тс», лат. viscum «пташиний клей», гр. Ίξός (<Fi£oç) «пташиний клей; омела»; зводиться, оче­видно, до іє. *uïks-injl, де *uïKs- «омела та інші дерева, що виділяють клей»; припускався зв'язок з гр. βύσσινος «тем­но-червоний» (βύσσος «шовк», спочатку тільки «червоний шовк») (Meyer EW 473—474; Фасмер ГСЭ 2, 225), але піз­ніше Фасмер відмовився від цієї думки; зважаючи на азіатське походження са­мої рослини, можна було б припустити

вйшнябати

вібрувати

 

певні зв'язки її назви з відповідними апелятивами в тюркських народів, проте в більшості тюркських мов це слово не­відоме, а тур. viçne, аз. вишнэ вважа­ються запозиченнями з новогрецької мови,— пор. нгр. βισινιά «вишня (де­рево)», βίσινο «плід вишні», βύσσινον «черешня» (Дмитриев 532), які самі, можливо, мають слов'янське походжен­ня (Matzenauer 88; Ильинский ИОРЯС 23/2, 185).—Шанский ЭСРЯ I 3, 112— ИЗ; Фасмер—Трубачев I 325; Brückner 625; Machek ESJĆ" 692; БЕР І 157; Skok III 598; Moszyński PZJP 277— 279; Kluge-Mitzka 847; Bûga RR II 199—200; Pokorny 1134.

[вйшнябати] «вийти з труднощами, виповзти»; —неясне; можливо, похід­не утворення від незасвідченого діє­слова *иінябати, запозиченого з ні­мецької мови; нвн. schnappen «шканди­бати; базікати» споріднене з Schnabel «дзьоб», Schnepfe «бекас», лит. snâpas «дзьоб».— Пор. пошняпити.

[вишняр] (орн.) «костогриз, Соссо-thraustes coccothraustes L.» ВеНЗн; — бр. [вішняк] «тс»;— похідне утворення від вишня; назва мотивується тим, що костогриз викльовує ядра з кісточок стиглих вишень та інших кістянок; має ще назви кістар, черешняк, черешняр тощо.— Воїнств.— Кіст. 240; ВеНЗн 13; ЭСБМН 173. —Див. ще вишня.

[вишонка, в. польова] (бот.) «мигдаль польовий, Amygdalus campestris L.»; — очевидно, утворене від вишня на під­ставі деякої зовнішньої подібності рос­лини до степової вишні (Cerasus fruti­cosa Pall.); морфологічна структура сло­ва і наголос, можливо, зумовлені впли­вом п. wisienka «вишенька».— Вісюлі-на—Клоков 208; Нейштадт 333.— Див. ще вишня.

вищати — див. виск.

[вйщибати] «відщипнути, відірвати» Ж; — пов'язане з щипати; перехід при­голосного π в б, можливо, викликаний впливом слова вискубати. — Див. ще ви-, щипати.

вищипнути, вйщик — див. прищик­нути.

вияшки — див. вити¹.

віадук; — р. болг. виадук, бр. вія-дук, п. wiadukt, ч. слц. viadukt, схв. вщадук, вщадукт, слн. viadukt; — нове запозичення з французької мови; фр. viaduc походить від англ. viaduct «віа­дук, міст через долину», утвореного з лат. via «шлях, дорога», спорідненого з дінд. vïthï «ряд, шлях», vèti «пере­слідує, прагне, жене», гр. Γεμαι «руха­юсь вперед, прагну», οΐμος «хід, дорога», псл. vojbna «війна», і лат. duco «веду», спорідненого з гот. tiuhan «тягти», двн. ziohan «тс.».— СІС 120; Шанский ЭСРЯ

I 3, 91; Dauzat 749; Klein 1706; Walde—
Hofm. I 377-378, II 778—779.—Див.
ще воювати.— Пор. дука.

[віблий] «круглий, циліндричний», (вйблий] «дуже високий», [вібловатий] «циліндричний» Ж, [облий] «округлий» Ж, [вйбель] «кругла колода», [вібляк, віблак Ж1 «тс», [вїблиці] «округлі бал­ки» ВеБ, [віблякй] «тс», [віблйці] «заго­рожа з круглих тонких балок» Ж, [вібло] «дуга» Ж, [вібло] «циліндр», [віб-ловйк] (зоол.) «в'юнок, Enchelys pupa» Ж; — Р- облый, др. облъ, обьлъ, п. obły, ч. слц. obły, вл. wobli, нл. hobli, болг. объл, м. облина «випуклість», схв. обао «овальний, круглий», слн. óbel «тс.»;— псл. *оЬь1ъ<*оЬуь1ъ; на українському грунті виникло приставне в перед і на місці о в новозакритому складі; — спо­ріднене з лит. apvalùs «круглий», лтс apa|s «тс», aplis «коло»; очевидно, пов'язане з вал, валити та ін.— Фасмер III 103; Преобр. І 629; Machek ESJĆ 406; Hołub—Kop. 250; Skok II 535; Fraenkel 14; Trautmann 349; Bûga RR