Ек1сфк0сткмъ,еисекъстъ,еисекъсткмъ;- 5 страница

вйо

властйвий

 

ав. vaiti «віє», гот. waian «віяти», двн. wäjan, wähen, нвн. wehen, дангл. wawan «тс.», гр. άημι «вію» (з давнішого αΡημι), хет. huuant- «вітер».— Шанский ЭСРЯ І 3, 84; Фасмер І 310; Brückner 610;

Hołub—Кор. 408; Machek ESJĆ 678; БЕР І 141; Skok III 588—589; Frisk I 26; Feist 542; Lehmann PIEPh 33—34. вйо (вигук, яким підганяють коней), вйокати; — очевидно, розвинулось на основі імітації свисту як засобу спону­кання коней.

влада, владар «володар», [владник], владарний, владний, владущий, [владар­но] «владно» Я, владати, владарюва­ти, владувати, безвладдя, меживлада Ж, міжвладдя, [овладати] Ж, обезвлад-нювати, ст. влада (XVII ст.), владза, владати (XVI ст.); — бр. у лада; — запо­зичення з польської або чеської мови; п. władza (włada), władać, яким відпо­відають українські форми з повноголос­ною основою волод-, можна розглядати як чехізми (ч. слц. vläda «влада, керів­ництво, уряд»), але не обов'язково: скоріше всього вони постали на поль­ському грунті самостійно з włodać (XV ст.), *włqdą за загальною моделлю bło­gi: błagać, mówić: mawiać, prosić: upra­szać.— Brückner 625—626. — Див. ще володі'ти. — Пор. власний, властивий, власть.

владика «архієрей; володар», влади­чиця, владицтво, владичний, владичити, владикувати «бути владикою» Ж; — р. владыка, бр. уладыка, др. владыка «володар, (архі)єпископ»; — запозичен­ня з старослов'янської мови; стел, вла­дыка «володар, власник, керівник», якому відповідають п. włodyka «воло­дар, керівник», ч. ст. vlâdyka «представ­ник нижчої верстви старочеської шлях­ти», вл. włodyka «голова, керівник», болг. владика, м. владика, схв. владика, слн. vladÎKa, походить від основи псл. *vold-, тієї самої, що і в укр. володіти. — Шанский ЭСРЯ І 3, 116—117; Трубачев Терм, родства 185—186; Фасмер І 327; БЕР І 161.— Див. ще володіти.— Пор. влада, власний.

Владислав — див. Володислав. [влаки] «складова частина саней (по­лоззя?); колодка для перетягання плу-

га по дорозі» Ж; — запозичення з сло­вацької мови; слц. vlaky «колодка для перетягання плуга по дорозі», як і ч. vlaky «тс», схв. влака «колода», п. wło­ka (włoki) «колода-санки, за допомогою якої витягається дерево з лісу на доро­гу», є прямим відповідником до укр. волок. — Див. ще волокти.

Влас, Власій, Улас, ст. Власїй (1627); — р. болг. Влас, Власий, бр. Влас, Улас, [Авлас], п. Błażej, ч. слц. Błażej, стел. Класии; — через старосло­в'янську мову запозичено з грецької; гр. Βλάσιος, очевидно, походить від лат. Blasius, яке виникло на підставі при­кметника blaesus «заїкуватий, шепеля­вий», що, в свою чергу, походить від ети­мологічно неясного гр. βλαισός «скрив­лений назовні, кривоногий»; зіставлен­ня з ім'ям бога Волоса (Ljapunov AfSlPh 9, 315 та ін.), як і виведення від гр. βλάξ «в'ялий, неповороткий, тупий» (Петровский 79), було помилко­вим.— Фасмер І 343; Brückner 30— 31; Илчев 113; Walde—Hofm. І 108; Frisk I 240.

власний, власне, власник, власність, вивласнювати «експропріювати» Ж, привласнювати, ст. властный (1438), власний (1462); — р. заст. власний, бр. уласны; — запозичення з польської мо­ви; п. własny, własność постали, мож­ливо, під впливом ч. vlastni «власний» (букв, «той, що перебуває під владою (vlast), y володінні»), але є дані й за те, що п. własny, własność поряд з włość, włościanin, відповідними до укр. волость, виникли самостійно, за досить поширеним зразком błogi: błagać, ło­mie: łamać, złocić: (wy)złacać i под.— Фасмер І 327; Brückner 625—626.— Див. ще волость. — Пор. володі'ти, влада, властивий, власть.

властивий, властивець (заст.) «влас­ник», властивість, ст. властивий «влас­ний» (XVI ст.), властизна «власність» (XVII ст.); — бр. уласцівьі; —запози­чення з польської мови; п. właściwy «властивий, притаманний; власний», можливо, є результатом видозміни дав­нішої форми włościwy (від włość «земля, володіння, сільський маєток», якому відповідає укр. волость) під впливом

власть

внук

 

władać, własny.—Brückner 625—626.— Див. ще волость.— Пор. влада, власний, володіти.

власть, [владіти, влад'апель Ж], ст. власть (1322); — р. власть, владеть, др. власть, владЪти; — запозичення з цер­ковнослов'янської мови; цел. власть, владЇти відповідають укр. волость, во­лодіти (див.).

власяниця «одяг з волосся тварин»; — р. власяница, др. власяница «тс.»; — за­позичення з старослов'янської мови; стел. класЬNifU,d (як і болг. власенйца, м. власенйца) пов'язане з іменником власъ (влаевнъ «волосяний»), якому від­повідає укр. волос (див.).

[влок] (бот.) «лісова вика, Vicia sil-vatica L.» Ж; — не цілком ясне; судячи з форми, полонізм; пор. п. włok «волок, мотуз з особливим призначенням», яке, проте, ботанічного значення не має; щодо семантики пор. також лат. vicia «вика», утворене з vincire «зв'язувати».

в л они — див. лонй.

[влукий] «ласкавий, покірний, слух­няний» Ж; — утворено від лука «дуга, кривина, загин» (пор. [лукуватися] «згинатися» Ж); отже, первісне значен­ня— «гнучкий, податливий».— Див. ще лука.

[влякатися] «баритися» Ж; —неясне.

[вметити] «вгледіти, помітити» Me, [уметйти] «тс»; — не зовсім ясне; мож­ливо, виникло з умітити «тс» (від мі­тити) під впливом російських дієслів близького значення типу заметить, приметить. — Див. ще міта.

[вмешкатися] «взутися» Ж;—неяс­не; можливо, пов'язане з [мешти] «лег­кі туфлі» (див.).

вмикати, вмикач — див. замикати.

внесок; — судячи з географії (слов­ник Желехівського фіксує слово, слов­ник Грінченка не фіксує), калька п. wniosek «внесення, вклад; посаг; про­позиція; висновок», утвореного від wnieść «внести»; пор. семантично подіб­не нвн. Eintrag «внесок» від дієслова eintragen «вносити».—Див. ще у¹, не­сти. — Пор. вносок.

вникати — див. никати.

внівець «дощенту, зовсім» СУМ, Ж, унівець «тс», ст. въ нивечь (1494), въ ни-

вецъ (1599); — запозичення з польської мови; п. wniwecz, [wniwco], як і ч. vni-već, слц. vnivoc, утворилося з елемен­тів w-ni-we-cz, де w-, we- відповідає українському прийменнику в, пі — част­ці ні, cz/c є знахідним відмінком зай­менника со «що». — Див. ще ні, у², що. — Пор. нанівець ні'вечити.

внічию, унічию; — бр. унічию; — калька р. вничью, утвореного на основі прийменникового виразу сыграть вни­чью (<*б ничью) «закінчити гру нічий­ним результатом» (пор. сыграть в кар­ты, в шахматы). — Див. ще ні, чий.

[вносок] «посаг жінки, віно» Ж; — суфіксальне утворення від дієслова вно­сити, можливо, зумовлене впливом п. wniosek «тс».— Див. ще нести, у².— Пор. внесок.

[вну] «всередині» О, [внука, унну, уннука] «тс.» ВеУг;— п. [wnuk, wnuku! (з укр.?), слц. dnu, dnukâ, [dnuky] «тс»; — очевидно, результат видозміни давнішого виразу (уъ) dbnu «всередині» (букв, «у дні, на дні»); пор. др. дъну, въ дънЪ, схв. на дну «тс»; пов'язання з п. wnętrze «внутрішність, середина» (Brückner 628), слц. nutro «нутро» (Ма-chek ESJĆS 90) помилкове.— ВеУг 41, 265.— Див. ще дно, -ка.

внувати — див. нити.

внук, внука, внуча, ону~к, онука, онуч­ка, онуча, унук, унука, унуча, унуч­ка; — р. внук, бр. унук, др. вънукъ, п. вл. нл. wnuk, ч. слц. vnuk, болг. внук «внук; небіж», м. внук «внук; нащадок», схв. унук, слн. vnuk;— пел. уъпикъ <*опикъ < *опоикъ; — спорід­нене з лат. anus «баба», двн. ano «пре­док», ana «баба», свн. апе «дід, предок», enei «дід; внук», нвн. Ahn «предок», Enkel «внук», прус апе «баба», лит. anyta «свекруха», афг. ana «бабуся», хет. annaś «мати», hannaś «бабуся», лікійськ. хппа «тс»; іє. *an-<*han-«предок», звідки, можливо, також дінд. sana «старий», ав. hana «тс», лат. senex «стара людина», дірл. sen «старий», вірм. hin, лит. sënas «тс»; у такому випадку первісне значення варіантів *an, *han і *san було «предок, поперед­ник, голова роду» (пор. гр. ανά «вгору»,

внутрГ

вовконі'г

 

що, здається, належить сюди також); значення «дід» змінилося на «внук» внаслідок семантичного процесу поля­ризації, досить поширеного в терміно­логії спорідненості і свояцтва; вислов­лювалась також думка (Vaillant RES 11, 206) про зв'язок з дінд. anvân «на­ступний», похідним від änu «після, за, вздовж, відповідно», ав. anu «тс»; при­пущення, що укр. онук є прямим реф­лексом пел. *огшкъ (Ильинский РФВ 65, 227—228) залишається сумнівним: укр. онук могло виникнути з старішого внук фонетичним шляхом, пор. [озвар] з узвар. — Бурячок 55—57; Трубачев Терм, родства 73—75; Шанский ЭСРЯ І 3, 121—122; Фасмер — Трубачев І 328—329; Преобр. І 88—89; Brückner 628; Machek ESJC 696; БЕР І 167; Skok III 545; Walde—Hofm. I 55; Pokorny 36—37.

внутрі", внутрішній, внутро —див. нутро.

[внушати] Ж, ст. внушити «почути» (XVIII ст.); — р. внушать, др. въну-шати, вънушшпи, болг. внушавам; — старослов'янізм; стел. в-ьыфушити утво­рене з префікса B"bN- та основи імен­ника «»ург»; можливо, воно є калькою гр. ένωτίζομαι «слухаю», утвореного з префікса év «в» і основи іменника ώτ-ός «вуха» (род. в. одн.).— Шанский ЭСРЯ І 3, 122; Фасмер І 329.— Див. ще у², вухо.

[вняпитися] «захопитися» (про ро­боту, заняття) Па; — очевидно, резуль­тат контамінації слів нятися «братися за щось» і [ушнйпитися] «прив'язнути до когось».— Див. ще йняти, ушнйпи­тися.

вняти, внятися — див. йняти.

вобла (іхт.) «плітка каспійська, Ru-tilus rutilus caspicus Jakowlew; красно­пірка, Scardinius erythrophthalmus L.», [облиця] «плітка» Ж; — очевидно, за­позичення з російської мови; р. вобла «плітка каспійська», бр. вобла «тс.» етимологічно тотожне укр. віблий «круг­лий, циліндричний»; назва зумовлена круглястою формою вобли, її широкою спинкою. — Див. ще віблий. — Пор. бібла.

[воблиця] «ворожка» О; — неясне.

[вовисень) «негідник, гульвіса, ха­ламидник, шибеник» Ж, [вовісінь) «тс.» Ж; — утворено від [овисати, овйснути] «обвисати, обвиснути (на шибениці)»;— початкове в протетичного походжен­ня.— Див. ще висіти.

вовк, [вівк] Пі, [вовка] «кожух із вовчого хутра» Я, βόβα (дит.) «вовк, страшна істота», [вовега] «вовчище» Я, [вовківняк] «відлюдник» Я, вовківня «вовча яма», вовковина, [вовчівня Ж) «тс», Івовкун] «вовкулак», вовцюга, вов­цюган, вовча «вовченя», вовчиха, вовчиця, [вовчня] «вовча зграя», [вовчуган] «вов­чище» Я, [вовчук] «молодий вовк», [вов-чура) «вовчий кожух» Я, вовкуватий «похмурий, відлюдний», вовчкуватий «тс», вовчий, [вовчйний] Я; — р. м. волк, бр. воук, др. вълкъ, п. wilk, ч. слц. vlk, вл. нл. wjelk, болг. вълк, схв. вук, слн. vólk, стел. вль.къ;—пел. *у^ь|къ;— споріднене з лит. viïkas, лте vìlks, дінд. vfkah, ав. vahrka, гот. wulfs, англ. wolf, нвн. Wolf, алб. ul'k, гр. λύκος, лат. lupus (можливо, запозичення з са-бінської мови); іє. *yJk^Hos «вовк», що зіставляється з коренем *uel- «рвати» або uelk- «тягти, волокти»; у такому випадку назва вовка первісно означала «грабіжник» або «той, що роздирає».— Критенко Вступ 510, 564; Шанский ЭСРЯ І 3, 148; Фасмер—Трубачев І 338; Преобр. І 92; ЭСБМ II 203—204; Machek ESJĆ 694—695; БЕР І 205— 206; Skok III 635—636; Fraenkel 1251— 1252; Walde—Hofm. I 836—837; Frisk I 143—144; Pokorny 1178.

[вовкиня] (бот.) люпин, Lupinus L.» Ж; — утворене під впливом латинського наукового терміна lupmus, похідного від lupus «вовк», спорідненого з псл. *v^b|kb, укр. вовк, або під впливом ні­мецького терміна Wolfsbohne «люпин» (букв, «вовчий біб»); р. [волчан] «люпин» також вважається калькою (Даль І 233).

вовконі'г (бот.) «водяна кропива, Ly-copus L.», [вовконог] «тс»; — р. [волко-ног] «тс»; — калька наукового тер­міна lycopus, утвореного з грецьких слів λύκος «вовк» і ποός «нога».

. 411

вовкулак

вовтузити

 

вовкулак «людина, силою чар пере­творена в вовка», вовкулака «тс.», вовку­лакуватий Я, вовку лаку вати; — р. [вол-колак, волкодлак], вурдалак, бр. ваука-лак, п. wilkołak, ч. vlkodlak, слц. vlkolak, vlkodlak, болг. вълколак, върко-лак, схв. вукодлак, вукодлак «вовкулак, упир», слн. volkodlàk; — у східносло­в'янських і західнослов'янських мовах, очевидно, з південнослов'янських; ут­ворене з пел. *у^ь[къ «вовк» і *dolka «волосся, шерсть, шкіра» (цел. длдка, схв. длака, слн. diaka «тс.»).— Фасмер 1.338—339; Преобр. І 91—92; ЭСБМ II 76; Brückner 622; Machek ESJĆ 695; Младенов 91; БЕР І 206; Skok III 636; Bern. 1208.— Див. ще вовк.

[вовкураді «вовкулак» ВеЛ; —оче­видно, результат контамінації слів вов­кулак і рад, яка відображає уявлення про близькі стосунки «вовкулаків» з вов­ками; причини виникнення слова могли бути й евфемістичні, щоб знешкодити магічну силу «вовкулака»; певну роль при цьому могло відіграти також спо­радичне чергування приголосних л:р (пор. бідолаха: [бідораха]). — Див. ще вовкулак, радий.

вовна', [вовниця] «вовна», [вовновка] «великий килим» Я, [вовновщиця] Я, [вовняр] «хто робить валянки, повсті» Я, вовнистий, вовняний; — р. волна, бр. во^на, др. вълна, п. wełna, ч. слц. vlna, вл. wołma, нл. wałma, полаб. vâuno, болг. вълна, м. волна, схв. вуна, слн. vólna, стел, елъмй; — пел. *v^bJnà «вовна»; — споріднене з лит. vi Ina «вов­на, шерсть», прус, wilna «каптан», лтс. viïna «вов_на», гот. wuUa, нвн. Wolle, дінд. urna «тс», ав. varanä «вовна, шерсть», лат. lana «тс», vellus «стри­жена вовна, руно», гр. λήνος (дор. λανος) «вовна», ούλος «кучерявий» (з *volnos або *volsos), дірл. olann «шерсть», хет. *hulana- «вовна», лув. *hulani- «тс», можливо, вірм. gełmn «вовна, повсть»; зіставляється з дінд. vr- «покривати» або зводиться до іє. *uel- «смикати».— Критенко Вступ 510, 542; Шанский ЭСРЯ І 3, 149; Фасмер— Трубачев І 339—340; Bruckner 606; Machek ESJĆ 695; БЕР І 206—207;

Skok III 636—637; Walde—Hofm. I 756—757; Frisk II 117—118; Абаев Пробл. ист. и диал. 14; Pokorny П39. [вовна²] «хвиля» Ж, [лговна]«тс.»Ж;— р. волна, др. вълна, п. ст. wełna (жін. p.), wełn (чол. р.), ч. слц. vlna, болг. вълна, стел, ελ-κμλ; — пел. *v^blna;— спорід­нене з лит. vilnìs, vilnià «хвиля», лтс. vilna, двн. wella, нвн. Welle, дінд. Ormi-, ав. varami-, алб. vale «тс»; іє. *yel- «повертати, валитися», звідки та­кож вал, валити; причинами для зник­нення слова вовна в українській і його відповідників у білоруській, польській та інших слов'янських мовах могли стати омонімічні й паронімічні кон­флікти з словом вовна¹. — Шанский ЭСРЯ І 3, 148—149; Фасмер І 339; Brückner 606; Machek ESJĆ 695; БЕР І 207.— Див. ще вал¹.

[вовийти І «вовтузитися» Кур; — не­ясне; можливо, похідне від вовна¹ з огля­ду на тривалий і морочливий процес обробітку вовни.

вовняк (бот.) «гриб булавниця, ба-ранячка, щітка, Clavaria flava» Ж; — похідне утворення від вовна¹; назва зумовлена розгалуженим кораловидним характером грибного тіла; пор. німець­ку назву цього гриба Ziegenbart (букв. «цапина борода»).— БСЭ 6, 256; 36, 582.— Див. ще вовна¹.

вовнянка (бот.) «гриб Lactarius tor-minosus Fr. (Agaricus necator Bull.)»;— р. волнушка (красная), ст. волняница, бр. ваунянка, п. wełnianka, ч. ст. vlnënka «тс»;—похідне утворення від вовна; на­зва зумовлена тим, що поверхня гриба, особливо береги, покрита пушком.— Меркулова Очерки 172—173; ЭСБМ II 77.— Див. ще вовна¹.— Пор. волвенка. [вовтузити] «шарпати, сіпати, бити», вовтузитися «возитися»; — р. [валту­зить] «бити, шарпати», [волтузить] «тс», [валтожиться, волтозиться, вал-тажиться] «возитися, доглядати», [вал-торить] «бити»; — дериват якогось дав­нього східнослов'янського дієслова; не­вдала спроба (Фасмер І 270) зведення р. [валтажиться] до фр. avantager «сприяти», а р. [валторить] — до р. ва­лить і Іторить] «штовхати».

Вовчак

вогонь

 

вовчак «вовчий лишай, туберкульоз шкіри, Lupus»;—р. волчанка, бр. вау-чанка, п. wilk «тс»; — результат злиття словосполучення вовчий лишай; назва хвороби мотивується тим, що вражене місце шкіри складається з глибоких ви­разок, які в'їдаються в тіло, як вовк; пор. паралельні назви в інших мовах; нвн. Woli «вовк; вовчак», фр. loup, ла­тинський науковий термін Lupus «тс».— Шанский ЭСРЯ І 3, 153; Фасмер І 346; ЭСБМ II 77.— Див. ще вовк.

[вовчйнець] (бот.) «молочай, Euphor­bia cyparissias L.»; —похідне утворен­ня від вовк; конкретна мотивація назви неясна; рослина називається також псяче (кане, кітче, жаб'яче) молоко. — Див. ще вовк.— Пор. вовчуг.

[вовчник] (бот.) «вовчі ягоди, Daphne mezereum L.»; —р. волчник, волчеягод­ник, бр. ваучынец, воучы ягоды «тс»; — результат стягнення таких назв цієї самої рослини, як вовчі ягоди, вовчий перець, вовче лйко. — ЭСБМ II 78.—Див. ще вовк. — Пор. вовчуг.

вовчок (ент.) «капустянка, Gry Ilo-talpa; [личинка'хруща, Melolontha; дов­гоносик амбарний, Calandra granaria Fabr.]»; - усі ці комахи — великі шкідники в сільському господарстві, які жеруть і нищать корені, плоди і зерно, і свою назву дістали від хижака вовка {вовчок тут означає «малий вовк» і позбавлене значення пестливості).— Див. ще вовк.

вовчуг (бот.) «вовчак, Ononis L.; [вовконіг, Lycopus exaltatus L.; куряча сліпота, Nonea pulla D. С; герань луч­на, Geranium pratense L.]», [вовчак] «Ononis», [вовчівнйк Ж, вовк] «тс», [вов­чуга] «герань лучна; герань болотна, Geranium palustre L.»; — р. [волна] «Ononis spinosa L.», бр. ваучук «Ononis», [ваучуг, ваучуга] «тс»; — результат стяг­нення словосполучень вовче зілля, вовча трава і под.; вовчий у ботанічних тер­мінах означає «дикорослий, непридат­ний», пор. вовчий біб, вовчий горох, вовчий перець, вовчі яблука, вовчі ягоди (у деяких термінах вовчий навіть супро­водиться додатковим значенням «не­безпечний для здоров'я людини і худо­би, отруйний»); суфікс -'уг той, що і

в вівсюг, де він також позначає дику рослину.— Див. ще вовк.

[вовчуга] «різновид павуків, Ly-cosa» ВеНЗн (представником цього різ­новиду є, зокрема, тарантул); — не зов­сім ясне; можливо, калька нвн. Woli-spinne «тарантул» (букв, «вовчий павук»).

вогкий, [вовхкий] Чопей, вогкуватий, вогкість, вогкота, [вохчатка] (зоол.) «лі­нивець» Ж, [вогишти] «мокріти, сирі­ти», [вохчйти] «зволожувати», звогчи­ти; — р. [вогкий], бр. вогкі/волкі, ч. слц. vlhky «вогкий, сирий»; — псл. *v^b}gbkb, паралельне до *volgb, звід­ки вологий (щодо чергування пор. ще тематично близьку групу мерзнути: мо­роз); у східнослов'янських говорах псл. v^blg- закономірно перетворилося в Vblg-і далі в укр. бр. *вовг-кий, після чого група вгк спростилась у гк. — ЭСБМ II 178, 190.—Пор. волога.

[вогник] (бот.) «смолянка, віскарія, Viscaria vulgaris ЯоеЫ. (Lychnis visca-ria L.); меландрій червоний, Melandrium rubrum Garcke (Lychnis dioicia L. v. rubrum Weig.) Мак», [огник] «тс. Ж, Mak; меландрій білий, Melandrium al­bum (Mill.) GarckeMak»;— похідне утво­рення від вогонь; назви зумовлені, оче­видно, червоним забарвленням квіток віскарії і меландрію червоного.— За-кревська Пр. XII діал. н. 323. — Див. ще вогонь.— Пор. огник¹, огник².

[вогничок] (бот.) «курячі очка, Апа-gallis arvensis L.» Mak, [огничок] «тс.» Ж, Mak; — похідне утворення від во­гонь; назва зумовлена червоним кольо­ром квіток рослини; пор. слц. [iskrićka], схв. [црлена вида], слн. [crvivka, crviv-nek, crvivnik, crvicnik], вл. [ćerwjeny myśonc, ćerwjowe żele] «тс».— Аннен­ков 31; Симоновип 32.—Див. ще во­гонь.— Пор. вогник, огник¹, огник².

вогонь, огонь, вогневиця «гарячка», огневиця «тс», вогник, огник «мандрів­ний вогонь», вогнисько, вогнище, огни­ще, вогнівка (ент.) (вид метелика-шкід-ника), [огнйна] «іскра», [огнйця] (ент.) «жучок Pyrochroa» Ж, [огняк] (орн.) «червоноголовий сорокопуд, Lanius ru-ficeps», [огнянйк] «тс», [огнянёць] «де­мон, дух вогню» Ж, [вогняниця] (вид грибів) Ж, [огнянка] «тс.» ВеБ, вогне-

вогорити

Водень

 

вий, огневий, вогненний, огненний, вог­нистий, огнистий, [вогнюватий] «пал­кий», [огнявий] О, вогняний, огняний, вогнястий, огнястий, [огний] «вогня­ний» Ж, вогніти, звогнйтися «почерво­ніти, як вогонь» ВеБ; — р. огонь, бр. огонь, др. огнь, п. ogień, ч. слц. oheö, вл. woheń, нл. wogen, полаб. vid'ên, болг. огън, м. оган, схв. оган>,

слн. ógenj, стел, огмк; — псл. *og-n(j)b; — споріднене з лит. ugnìs «во­гонь», [ùgnis], лтс. uguns, дінд. agnih, хет. agniś, лат. ignis «тс»; іє *ognis/ egnis «тс».— Критенко Вступ 517, 550, 558; Фасмер III 118—119; Machek ESJĆ 410; Skok II 546; Fraenkel 1158—1159; Walde—Hofm. I 676; Pokorny 293.

[вогорйти] «говорити» Г, ВеБ, Me, [вогорющий] МСБГ, [розвогорйтися] «розговоритися» ВеБ;— з географічної поширеності слова можна робити висно­вок, що воно не є «зіпсованою формою говорити» (Грінченко), а результатом давньої метатези gov-/*vog- або видо­зміни основи vor- «балакати». — Див. ще воргі, говорити.

[вогріб] (бот.) «горобина, Sorbus aueu-paria L.» ВеБ; — результат контаміна­ції назв [воріб] «тс.» і, можливо, граб чи горобина. — Див. ще воріб, горо­бина.

вогул, вог^льник, вогильщина —див. огулом.

вода, віднйк «діжечка для води», водник, [віднйха, віднйця] «тс», [вода-вйця] «водянка, пухир на тілі з водянис­тою рідиною» Ж, [водівня] «водяний дви­гун», водник (орн.) «крячок звичайний, Sterna hirundo L.», [воднйна] «водяниста місцевість» Я, [воднякй] (ент.) «водяні жуки, Hydrocanthari» Ж, [воднячка] (ент.) «Hydraradina» Ж, [водян] (ент.) «водяний жук, Hydrophilus» Ж, водя­ник «водяний чорт», [водянщя] «каша, зварена на воді» Я, [водянка] «діжка для води; пухир на тілі, заповнений водою; хвороба», [водавий] «водяний» Ж, вод­ний, [воднйстий] Ж, [воднянйй] «водя­ний» Ж, водавий (водова вовна «водяний мох, Conferva» Ж), водявий, водяний, водянистий, водніти, безвіддя, [безвод­дя], збезводіти, збезводнювати, [звід-

нїти), [коловодиця] (орн.) «уліт, Tringa L.» Шарл, [коловодичник, коловодник] «тс.» Шарл, [меживіддя] «перешийок», [навіднення, навіднювати], обводнювати, обводнювальний, обезводіти, повідь, па­водок, [поводь] Ж, повідь, повіддя, [по­відних] (орн.) «уліт» Шарл, поводдя, [поводень] «повідь» Ж, приводні «біля водяного млина місце, де вода торка­ється колеса»; — р. болг. вода, бр. вада, др. вода, п. вл. нл. woda, ч. слц. voda, схв. вода, слн. vóda, стел, вода; — псл. voda; — споріднене з лит. vanduô (род. в. одн. vandens) «вода», [жем. unduo], гот. watö, двн. waj^ar, гр. ύδωρ (род. в. ύδατος), хет. wâtâr «тс», вірм. get «річка», фріг. βέδυ, дінд. udakâm «вода», алб. ujë «тс», лат. unda «хвиля» (носо­вий η в латинському і литовському сло­вах вторинного походження); іє. *uËd-, *uod-, *ud- «вода, мокрота».— Критенко Вступ 517, 550, 558; Шанский ЭСРЯ I 3, 123; Фасмер I 330; Machek ESJĆ 696; БЕР І 168—169; Skok III 611; Eckert ZfSl 8/6, 811; Джаукян 91; Walde—Hofm. II 816—818; Kluge— Mitzka 842; Pokorny 80—82.—Пор. видра, відро.

водевіль; — р. водевиль, бр. вадэвыь, п. wodewil, ч. слц. vaudeville, болг. водевйл, м. водвил, схв. водвил; — за­позичення з французької мови; φρ. vau­deville «водевіль» виникло з словосполу­чення vau (vaul) de ville, a це з vaul (vau) de Vire букв, «долина Вір», назви ра­йону Нормандії, де вперше з'явився цей вид художньої творчості (XV ст.); φρ. vau (val) «долина» походить від лат. valles (vallis) «тс», спорідненого з дісл. valr «круглий»; на думку Про, фр. vaudeville (<vaudevire) походить від дієслова virevauder, тавтологічно утво­реного з дієслів virer «повертати» і *vau-der «тс.» (Höfler ZfRPh 84, 492).— СІС 130; Шанский ЭСРЯ І 3, 124; Фас­мер І 330; Преобр. 189; ЭСБМ II 20; Dau-zat741—742; Walde—Hofm. II 729.

водень «хімічний елемент, H(ydro-genium)», [водняк] «тс.» Я, [воденний] «водневий» Ж, водневий; — вільний пе­реклад (калька) інтернаціонального на­укового терміна нлат. hydrogemum, утво-

водйльця

воевода

 

реного на базі грецьких слів ύδωρ «вода» і γεννάω «народжую»; отже, тер­мін буквально означає «той, що наро­джує, утворює воду»; пор. інші слов'ян­ські назви р. болг. водород, бр. вадарод, п. wodór, ч. слц. vodik, вл. wodzik, нл. wodowina, wodnik, м. водород, схв. eò- дйк, водонйк, слн. vodik.— Шанский ЭСРЯ І 3, 126; Фасмер І 331.—Див. ще вода.

[водильця] «вудила!"; — результат видозміни слова вудила (зменш, вудйль-ця), зближеного з основою дієслова во­дити. — Див. ще вудила.

водити — див. вести.

воднораз «разом, одностайно»; — результат злиття словосполучення в один раз. — Див. ще один, раз, у².

водносталь; — результат злиття сло­восполучення в одну сталь (в одну стольку, в одну сталку), можливо, під впливом слова одностайно. — Див. ще один, сталь², у².— Пор. одностайно.

водночас; — результат контамінації словосполучення в один час і прислів­ника одночасно.— Див. ще один, у², час— Пор. водносталь.

[водовуд] (орн.) «рибалка, Sterna L.»; — складне слово, утворене, оче­видно, з основ іменника вода і дієслова вудити; отже, означає «водяний птах, що вудить (рибу)»; пор. іншу назву цього птаха рибалка, а також р. рыбо­лов, п. rybitw(a), rybołówka, [rybołówek, rybak] «тс».— Див. ще вода, вудка.

водойма; — очевидно, калька р. во­доём, утвореного з основ іменника вода ідієелова имати (ст.) «брати, збирати».— Шанский ЭСРЯ І 3, 124—125.—Див. ще вода, імати.

Водолій «одне з сузір'їв Зодіака»; — р. болг. Водолей, бр. Вадалей, п. рідк. Wodolej; — складне утворення з основ іменника вода і дієслова лати; вільний переклад наукового латинського тер­міна Aquarius (сузір'я Зодіака), букв. «водник»; пор. суфіксальні форми п. Wodnik, ч. Vodnar, слц. Vodnâr «Во­долій», так само скальковані з латин­ського терміна.— Див. ще вода, лити.

водолюб (ент.) «жук Hydrophilus»;— p. водолюб, бр. водолюб, ч. слц. vodomil, болг. водолюбне, схв. водолупци (мн.)

«тс»; — складне утворення з основ імен­ника вода і дієслова любити, калька наукового латинського терміна Hydro­philus, утвореного з основ грецьких слів ύδωρ «вода» і φίλος «друг, любитель».— Див. ще вода, любити.

водомороз (орн. «рибалочка, зиморо­док, Alcedo L.»; — складне слово, утво­рене з основ іменників вода і мороз; назва пояснюється тим, що частина цих птахів під час морозу залишається на незамерзаючих річках.— БСЭ 17, 90.— Див. ще вода, мороз.