Ек1сфк0сткмъ,еисекъстъ,еисекъсткмъ;- 9 страница

вуаль; — р. бр. вуаль, п. wual, woal, болг. м. воал; — запозичення з фран­цузької мови; фр. voile «вуаль; покри­вало» походить від лат. vélum «вітрило, покривало», що задовільної етимології не має.— СІС 132; Акуленко 141; Шан­ский ЭСРЯ 13, 212—213; Sł. wyr. obcych 809; Dauzat 755; Walde—Hofm. II 745. вугай — див. бугаи⁴.

вугіль

вугор

 

вугіль, вугілля, вугільник, [вугільщик] Я, ївугельник] «випалювач вугілля», Івугалля], вуглець, вуглик, вуглина, [ву-глиско] «місце для вугілля», [вугля, вуг-аяк], вугляр, вуглярка «дружина вугіль­ника; [місце, де випалюють вугілля]», [вуглярня], вуглярство, вуглярчук, [ву-голйна] «обгоріла, обвугліла балка» Ж, [угідь, уголь Ж1, угілля, [уголле Ж, угал-ля, угілець, углйна, углярство], вугіль­ний, вуглистий, [углйстий] Ж, вугляний, [вугловйй] «вугільний», вуглецевий, зву­глювати, обвуглювати; — р. уголь, бр. вуголь, др. угъль, п. węgiel, ч. uhel, слц. uhlie, uhol', вл. wuhel, нл. [wugel], hugel, полаб. VQd'él, болг. въгъл, м. jae-лен, схв. угал, слн. voga], стел. жгълк; — пел. *Qglb; — споріднене з лит. anglis «вугілля», лтс. ùogle, прус. anglis, перс, angiśt, дінд. ângârah «тс»; de. *ongl-jo-s; допускається зв'язок (Фасмер IV 146; БЕР І 201) з вогонь (<*0£ъпь).— Преобр. II 38—39; Machek ESJĆ 666; Hołub—Kop. 401; Skok III 537; Trautmann 8; Buga RR II 210, 509; Топоров I 87.

вуглевод; — p. углевод, бр. вугля-вод, п. węglowodór, ч. заст. uhlovodan, слц. uhl'ovodan, болг. въглевод; — складне слово, утворене з коренів слів вугл(ець) і вод(ень), оскільки ці еле­менти входять до відповідних органіч­них сполук.— Див. ще водень, вугіль.

[вуглова] «капиця ціпа» Ж, [углова, вуголов, глова Ж\ «тс»; —неясне; мож­ливо, пов'язане з вугол, оскільки капи­ця утворює кут між билом і ціпилном; фонетична тотожність форми вуголов з назвою «частина вуздечки, що знахо­диться на голові» робить можливим припущення про зв'язок з голова, п. głowa.

вугнати,- вугнавець, вугнавий, вуг-навка, вугноватий, вугнотавий, вугно-тати —див. гугнявий.

[вугол] «ріг, кут», [вуглйЛ «вид візе­рунка на великодніх крашанках» Я, [вугло] «кутовий зв'язок дерева в будів­лі», [вуголля] «роги (вулиць)» Я, [углйна] «кут» Ж, [угло] «тс.» Ж, [угловець] (тех.) Ж. угол (заст.), [угольник], вугластий, [угластий Ж, вугловйй, угольний Ж,

приугловатий Ж1; — р. угол, бр. вугал, др. угълъ, уголъ, п. węgieł, ч. uhel, слц. uhol, вл. nuhel, нл. [wugel], hugeł, болг. ъгъл, схв. угао, слн. vógel, стел. лгть.лть.; — пел. *çgblb; —споріднене з лат. angulus «кут», вірм. angiun «тс», ав. angusta- «палець», дінд. arigam «кін­цівка, частина тіла», ańgulih «палець», angurih «тс»; іє. *ang- «гнути»; інший варіант основи—іє. *onk- «гнути, зі­гнутий», від якого походить дінд. anëati «згинає», afikäh «вигин, закрут», ав. axnah «повід, уздечка», гр. άγκών «згин, суглоб, лікоть», αγκύλος «кри­вий», дангл. anga «гак для риби, колюч­ка», двн. ango-, angui- «гачок», лат. ancus, uncus «викривлений», с-цел. жкот-ь. «гак».— Фасмер IV 145; Преобр. випуск останній 38; Brückner 609; Ma­chek ESJĆ 666; Hołub—Kop. 401; Skok III 536—537; Trautmann 9; Walde-Hofm. I 46, 48—49; Kluge—Mitzka 22; Джаукян 94, 238.

вугор¹ (іхт.) «Anguilla anguilla L.», вугреня, вугриця «черв'як круглої фор­ми», вугровий; — р. угорь, бр. вугор, др. угърь, угорь, п. węgorz, ч. uhor, слц. uhor, вл. wuhof, нл. [wugor], hugor, схв. угор, слн. ogór, стел, жгрк, жгоришть;— пел. *Qgrb; — споріднене з лит. ungu-rys(<*angurys) «вугор», прус, angurgis, лат. anguilla «тс»; далі з вуж, лит. angis «змія», прус, angis, лат. anguis «тс», двн. une «вуж».— Фасмер IV 146; Преобр. II 38—39; Brückner 609; Ma­chek ESJĆ 667; БЕР І 201; Skok III 537; Fraenkel 10; Moszyński PZJP 304; Trautmann 8; Топоров І 88; Ernout— Meillet I 60; Walde—Hofm. I 48; Frisk I 725.— Див. ще вуж.

вугор² «прищ», [вугар] «ґедзь; ли­чинка» ВеБ, [вуграк] «ґуля від укусу ґедзя» Ж, [горак Me, агар Г, Ж, уграк Ж1 «тс», вугруватий, [угроватий, ву­грастий Я']; — р· угорь, бр. вугор, п. wągr, ч. uher, слц. uhor, вл. wuhra, нл. huger, болг. въгарец «личинка, чер­в'як», схв. угрк«тс», слн. ogre «вугор»;— псл. *çgrb; — споріднене з çgrb «вугор¹», çzb «вуж», лит. ânkstara «вугор», сх.-лит. inkstiras «тс», двн. angar «хлібний черв'як» (<*angra-), нвн. Engerling

вугрин

вужачка

 

«личинка»; очевидно, іє. *angü(h)i- з первісним значенням «черв'як (що во­диться під шкірою)».— Фасмер IV 146— 147; Преобр. випуск останній 39; Ma­chek ESJĆ 666—667; Skok III 538; Trautmann 8; Kluge—Mitzka 166; Pokor­ny 43—44. Пор. вугор¹, вуж.

[вугрин] (ент.) «золотий жук, Ceto­nia aurata L.»; — неясне; можливо, по­в'язане з етнонімом угрин.

вудвуд, вудвйд, вудвод, вудвудок, вуд-вудя, вудвутка, вудід, вудкало, вуд­ко, вудод, вудок, вутко, вуток — див. одуд.

вудила, удала, удйльний Ж; — р. удила, п. wędzidło, ч. слц. udidlo; — пел. *çdidlo «вудила»;—очевидно, пов'я­зане з *çda «вудка, всякий гачок», але конкретний характер семантичного зв'язку остаточно не визначений; за основу приймається значення «гак» (Bruckner 608) або значення «вставляти, вкладати» в дієслові уъ-dëti, з яким пов'язуються і *Q-da і *Q-didlo з при-іменною звуковою формою префікса Q-, що закономірно відповідає дієслівному префіксу гь- (Machek ESJĆ 666).—Див. ще вудка.

вудити «коптити, закопчувати (м'ясо та ін.)», [вудженйна Ж, вуженйна, ву-джарня]; — бр. взндзіць (з п.), п. wędzie, ч. uditi, uzenina, слц. udit', слн. voditi; — пел. *vçditi «обкурювати, консервувати димом м'ясо, рибу, сир»; — споріднене з*vednçti «в'янути»; іє. *uondh-/uendh-«в'янути, сохнути, зникати»; зіставляє­ться ще (Machek ESJC 666) з ведро «сонячно», двн. swedan «палити помалу з великим димом».— ЭСБМ II 296; Brück­ner 608—609; Hołub—Kop. 401.—Пор. будити², в'ядчина, в'янути.

вудка, вудилище, вудило, вудильник, вудильно, [вудлиско], вудлище, вудочник, [вудялник] Дз, уда КІМ, [удално Я, удка, удиця Ж, удлище], вудити, уди-ти; — р. удочка, ст. уда, бр. вуда, др. уда, п. węda, ч. udice, слц. udica, вл. wuda, нл. huda, [wuda], болг. въдица, схв, удица, слн. ódica, стел, жда; — пел. *çda; — первісно означало, мабуть, особливий спис із зазубреним вістрям для биття риби, потім цю назву пере-

несли і на рибальський гачок; виво­диться від давнішого *çkda<*onk-da, спорідненого з дінд. ańkah «гачок», лат. uncus «зігнутий, гачкуватий», двн. an­gui (нвн. Angel) «вудка», с.-цсл. жкотъ «гак»; частина дослідників (Machek ESJĆ 666; БЕР І 202) розчленовує на префікс *ап-, *оп- і корінь *dhe- «ста­вити, класти», в розумінні «гачок, на який насаджено якусь принаду»; зво­диться також до іє. *uendh-/uondh-«вити, гнути» (Skok III 535) або до іє. *ang-/ank- «гнути, гак» із заміною *ang- на *and- (>*ond-) (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 68—69).— Ткаченко УМШ 1959/2, 65; Фасмер IV 148; Пре­обр. випуск останній 40; ЭСБМ II 210; Meillet Etudes 320; Откупщиков 139; Kluge—Mitzka 22; Trautmann 48.

[вудь-вудь] «вигук для підкликання голубів» Mo; — звуконаслідувальне утворення; можливо, результат конта­мінації вигуків [вур-вур] (для підкли­кання голубів) і вуть-вуть (для підкли­кання качок).

вуж, вужак, вужака, вуженя, вужйха Я, [вужовник] (мін.) «змійовик» Ж, Ігу-жак] ЛЧерк, уж, ужака, [вужачий] Я, вужиний, [вужовий, вужуватий] Ж; — р. бр. уж, п. wąż. ч. слц. uzovka, вл. нл. WUŻ, слн. vóz; — пел. *qźł; — спо­ріднене з лит. angìs «змія», прус, angis, лат. anguis, двн. une «тс», сірл. esc-ung «вуж, вугор» (букв, «водяна змія»); іє. *angH(h)i-, з яким пов'язується та­кож вугор. — Фасмер IV 150—151; Ho­łub—Kop. 405; Machek ESJĆ 673; Топо­ров І 86—87.— Пор. вугор¹, вугор².

вужачка¹ (бот.) «Óphioglossum L.» (папоротева рослина); — р. ужовник, бр. вужоунік; — похідне утворення від вуж; назва зумовлена особливістю зов­нішнього вигляду листка рослини; пор. наукову назву Óphioglossum, утворену з гр. όφις «змія» і γλώσσα «язик».— ЭСБМ II 213.—Див. ще вуж.

[вужачка²] «неїстівний гриб Л; га­дючий гриб Я», [бужачка, ужачка] «тс.» Л; — суфіксальне утворення від вуж; назва дана з метою застереження; пор. інші назви неїстівних грибів: [жаб'ячий гриб] і под.— Див. ще вуж.

вужва

вуй

 

[вужва] «ланцюг, який з'єднує ко­лішню з плугом; дерев'яна закрутка» Л, [ву~жва] «кільце ланцюга» Ж, [вуже-вець] «кільце, петля на кінці воловода» Ж, [вужєвка] «мотузка, сплетена з лози Ж; гнучка тичина Me», [вуж'івка\ «мо­тузка з лози»; — р. [уже] «вірьовка», [ужйще] «тс, зав'язка», бр. [вужоука] «зав'язка з лози чи берези в тині», вужьїшча «вірьовка», др. уже «мотузка, ланцюг», полаб. vçze «мотузка», болг. вьже, схв. уже, слн. vóze «тс», стел. жже «тс, ланцюг»; — псл. (v)çze (<*vonzjo-) «тс», пов'язане з (v)ozblb «вузол», vezati «в'язати».— Фасмер IV 152; БЕР І 202; Skok III 583—584.— Див. ще вузол, в'язати.

[вуждей] «хлів» Ж; — очевидно, по­ходить від рум. bujdéuca (bojdéuca) «хатина, халупа», bujdä «тс», видозмі­неного, мабуть, під впливом бурдей «землянка».

вуз, вузівець; — р. вуз; — складно-скорочене слово, утворене в радянський час із початкових букв слів вищий учбо­вий заклад за зразком р. вуз (із высшее учебное заведение).

вузда, узда, вуздечка, уздечка, [вуз-дела] «вудила» Ж, іузденйця] «недоуз­док», [уздінйця] «тс», [уздра] «вузда» Л, [зауздати] «загнуздати», недоуздок; — р. узда, бр. вузда, др. узда, п. ч. слц. uzda, вл. wuzda, нл. huzda, полаб. väuzda; — псл. uzda;—утворене, оче­видно, від кореня слова us-ta шляхом приєднання кореня da-(іє. *dhê- «клас­ти»); отже, первісне значення — «вкла­дене в рот»; компонент uz- тлумачиться й інакше — як тотожний з вухо, лит. àusis «вухо» (Bûga RR II 463) або з псл. VOZ-, vęz- «в'язати» (Откупщиков 139— 140; Горяев 385); менш переконливим є зіставлення (Brückner 597) з коренем Ü- (псл. *уъ2-ГШ «взути»), поширеним, нібито, суфіксом -zda, як у ї-зда. — Фасмер IV 153; ЭСБМ II 215—216; Ho­łub—Kop. 405; Machek ESJĆ 673; Fra-enkel ZfSlPh 22, 101.—Пор. гнуздати.

вузня — див. гусениця.

вузол, [узол], вузлик, вузластий, вуз­латий, вузликуватий, вузлистий, вуз­ловий, вузлуватий, [завузлити] «зав'я-

438 ·

зати вузлом»; — р. узел, [узол], бр. вузел, др. узълъ, узолъ, п. węzeł, ч. uzel, слц. uzol, полаб. vçzâl, вл. wuzoł, болг. възел, [вънзел], м. возел, схв. узао, слн. vôzel; — псл. *(v)ozblb, споріднене з vezati «в'язати», з іншим вокалізмом кореня.— Фасмер IV 154; Brückner 609—610; Machek ESJĆ 673; БЕР І 203; Skok III 583.—Див. ще в'язати.

вузький, [узькйй], вузькуватий, вуж­чий, вузина, вужчати, вузити; — р. уз­кий, бр. вузкі, др. узъкъ, п. wąski, ч. uzky, слц. uzky, вл. wuzki, нл. huzki, схв. ї/зак, слн. ozek, стел, жзъкъ; — псл. огъкъ <*onzü-kü «вузький»;—спо­ріднене з лит. ankstas, гот. aggwus, двн. ęngi, angi, нвн. eng, лат. angustus, дінд. ariihuh, вірм. anźuk «тс»; іє. *angh-.— Фасмер IV 154; ЭСБМ II 217; Brückner 605; Machek ESJĆ 673; Skok III 553; Fraenkel 11; Mayrhofer I 14; Pokorny 42; Walde—Hofm. I 48.

[вузьмина] «звужене і мілке русло річкового протоку», [узьмінь] «найглиб­ше місце в річці з бистрою течією, що не замерзає взимку», [озьмінь] «тс»; — др. узьмень «вузьке місце, вузька затока»;— похідне утворення від того самого ко­реня oz-, який виявляється і в слові огъкъ «вузький» — Див. ще вузький.

[вуй] «дядько», [вуйко] «тс», [вуйна] «дружина дядька», [вуйчаник] «син дядь­ка по матері», [вуянка] «дружина дядь­ка», [вуяшко] «дядько по матері» Я, [уєць] «тс.» Я, [уєвич] «племінник» Бі, [уй] «дядько» Бі; — бр. [вуй, вуйко, вуяшак, уйка], др. у и «дядько по ма­тері», п. вл. wuj, ч. [ujec], слц. ujo, нл. huj, полаб. väujä, болг. [уйко], вуйко, м. eyjKO, схв. yjäK, слн. ujec; — псл. *ujb; — споріднене з лит. avynas «дядько по матері», прус awis «тс»; разом з ними походить від іє. *9U-io-s, суфіксального утворення від кореня *Ои-/эи-/й-, засвідченого також в лат. avus «дід», avunculus «дядько», дірл. aue «онука», кімр. ewythr «тс», гот. awö «бабка», дісл. afi «дід», двн. öheim «дядько», нвн. Oheim, Ohm, вірм. haw «тс».— Бурячок 81—89; Трубачев Терм. родства 81—84; ЭСБМ II 218; Brückner 637; Machek ESJĆ 667—668; Skok III

вуйма

вундеркінд

 

540; Топоров І 179; Kluge—Mitzka 520; Er пои t—Mei Het I 62; Pokorny 89.

[вуйма] «щілина в полотні від випа­діння нитки основи» Me; — варіант фор­ми [уйма] «втрата» з протетичним в.— Див. ще ймати.

вулик, [вуглик ЛЧерк, вулень, ву-лий ВеБ, Л, вулій, вулік, вуль Л, у лей Л, улень Л, улий Ж, улик Ж, улік Ж, уль Л], [ули] «пасіка» Л, [вуллє] «тс.» Л; — р. болг. улей, бр. вулей, др. улий, п. ul, ч. ul, слц. иГ, вл. wul, нл. hui, полаб. vaul, м. улиште, схв. улйште, слн. ulj; — пел. *ulbjb; — споріднене з лит. aulys «вулик», aulas «халява», лтс. aulis «вулик з кори ялини або з трухля­вої колоди для ловіння бджіл», aule «халява», прус, aulis «велика гомілкова кістка», гр. αυλός «дудка», лат. alvus «живіт; вулик»; іє. *aul-.— Фасмер IV 158—159; ЭСБМ II 220—221; Brückner 593; Machek ESJĆ 668; Бернштейн Очерк 1974, 291; Trautmann 18; Boga RR І 490; Fraenkel 25—26; Топоров І 156— 157; Walde—Hofm. I 34; Pokorny 88— 89.— Пор. вулиця.

вулиця, [улиця Ж, юлиця Ж, Пі], [вуличанин] «той, хто бере участь у роз­вагах на вулиці», вуличник «[тс. ЯІ; безпритульник», [улйчник] «вуличний хлопчисько» Ж, [вуличниця] «повія», ву­личний, [вулиянний] «такий, що багато бігає по вулиці» МСБГ, завулок, переву-лок, провулок; — р. болг. м. улица, бр. вуліца, др. улица «площа, вулиця, про­хід», улъка «провулок», п. слц. ulica, ч. ulice, вл. wulica, схв. улица, слн. ulica, цел. орлица; — пел. ulica, демі­нутивне утворення від *ula (первісно «порожнина»), можливо, спорідненого з гр. αυλών «яр, міжгір'я», вірм. ułi «шлях, подорож», далі з вулик, гр. αυλός «трубка, дудка», норв. taul] «трубка, стебло»; малоймовірним є припущення (Брандт РФВ 25, 34; Wiedemann BB 27, 255; Schrader Reallexikon 2, 494;

Горяев 387; Machek ESJĆ 668—669) про зв'язок з гр. αυλή «двір».— Фасмер IV 159—160; ЭСБМ II 221—222; Skok III 542; Fraenkel 25—26; Walde—Hofm. 128; Boisacq 100.— Див. ще вулик. вулкан, вулканізатор, вулканізація,

вулканізм, вулканіт, вулканізований^ вулканічний, вулкановий, [вульканува-тий], вулканізувати, ст. вулькани (XVII ст.); — р. бр. болг. м. вулкан, п. wul­kan, ч. слц. слн. vulkân, схв. вулкан; — вихідна форма запозичена з латинської мови, похідні —здебільшого з західно­європейських мов, у яких були ство­рені від тієї ж форми латинського по­ходження; лат. Vulcänus «бог вогню і ковальської справи», Volcänus «тс.» запозичене з етруської мови.— СІС 132; Шанский ЭСРЯ І 3, 213—214; Кора-liński 1049—1050; Walde—Hofm. II 825.

[вуль-вуль] (вигук для підкликання гусей ЛЧерк; качок, гусей та індиків Mo; голубів МСБГ); — п. (каш.) [wul-wul-wul] (вигук для підкликання гу­сей; можливо, від назви гуски wula);— стосунок до кашубської форми неясний; українська форма може бути незалеж­ним від неї результатом контамінації вигуків гулі-гулі (для підкликання го­лубів) і вуть-вуть (для підкликання качок).

вульгарний, вульгаризатор, вульга­ризація, вульгаризм, вульгарщина, вуль­гаризувати; — р. вульгарный, бр. вуль­гарны, п. wulgarny, ч. vulgarni, слц. vulgârny, болг. м. вулгарен, схв. вулгйран, вулгаран; —запозичене з західноєвропей­ських мов через російське і через поль­ське посередництво; англ. vulgar «зви­чайний, вульгарний», фр. vulgaire «тс.» походять від лат. vulgaris «звичайний, простий, народний», пов'язаного з vul-gus (volgus) «народ», спорідненим з дінд. vârgah «група».—СІС 132—133; Шан­ский ЭСРЯ І 3, 215—216; Kopalińskii 1049; Dauzat 758; Walde—Hofm. II 826—827.

вундеркі'нд «надзвичайно обдарована дитина»;—р. вундеркинд, бр. вундер­кінд; — запозичення з німецької мови; н. Wunderkind «чудо-дитина» складає­ться з основ іменників Wunder «чудо», спорідненого з дангл. wonder, дісл. undr «тс», і Kind «дитина», спорідне­ного з гр. γένος «покоління», лат. genus «рід», дінд. jan- «породжувати».— СІС 133; ЭСБМ II 224; Kluge—Mitzka 368, 871.—Див. ще ген¹.

вунтуватися

вутлий

 

[вунтуватися] «пручатися»; — не­ясне.

вуойтра — див. лойтра.

[вур-вур] (вигук для підкликання голубів) Mo; — п. wur-wur-wur «тс»; — звуконаслідувальне утворення на ос­нові імітації туркоту голубів.

[вурда] «вичавки з насіння конопель або зернин маку як начинка для пиро­гів і вареників; сир, виварений з сиро­ватки», [гурда Ж, урда Дз] «тс», [юрдаї «збоїни з конопляного сім'я» Пі, [вур-діник] «пиріг із сім'яної макухи», [вур-дянйй] Г, Ж, вурдити, вурдитися, [згурдати] «звурдити» Ж, [звурдитися] Me Молд. эл.; — п. hurda, horda, urda, zwurdzic, ч. слц. urda, болг. урда, хурда; — в українській і західносло­в'янських мовах запозичення з східно-романських мов; рум. urdä «солодкий овечий сир», молд. урдэ «тс» загально­прийнятої етимології не мають; виво­дяться здебільшого з тур. yogurt «кисле молоко», але можливе й інше похо­дження, напр., від тур. ur «бий» (Младе-нов 654) чи hurda (hurde) «дрібні кусоч­ки, кришки» (Gołąb Македонски ]'азик 10/1—2, 37—38), або від лат. bütyrum «коров'ячий сир» (Machek ESJĆ 670), чи від алб. hurdhë «вид сиру»(Клепикова Сл. и балк_. языкозн. 191; Этимология 1966, 74—78).— Дзендзелівський Терит. діал. 83—84; Мельничук Молд. эл. 173; Scheludko 129; Vincenz 11; Crânjala 405—407; Petrovici Romanoslavica 7, 189; Cioranescu 876.

вуркаган «злодійчук, безпритуль­ник», уркаган, [вуркан Mo] «тс»; — р. [урка], бр. [вурка] «тс»;— неясне; пор. фін. varkaan (род. в. одн. від varas «зло­дій»).—ЭСБМ II 229.

вуркотіти, вуркотати, [вуркало] Я, вуркіт, [вуркот Я, вуркота, вуркатьоло ЯІ, вуркотливий; — бр. вуркатаць; — звуконаслідувальне утворення, мож­ливо, результат видозміни форм ворко­тіти і под.— Пор. воркати, вур-вур.

вус, ус, вусань, усань, [вусарь] Я, вусач, усач, вусик, вусатий, усатий, навусся- — р. ус, бр. вус, др. усъ, п. wąs, ч. vous, fous, слц. fuz, вл. wusy, полаб. vçs «борода», болг. въс, слн. vos; —

пел. *(v)çsb; — не зовсім ясне; вважа­лося спорідненим з прус, wanso «пер­ша борода», дірл. îés «борода», find «волосся», двн. wint- (у wintbräwa «вія»), гр. ίονθάς «бородата, кошлата» (про козу); іє. *uondh-/uendh- (Фасмер IV 169—170; Machek ESJĆ 697; БЕР І 214—215; Младенов 94; Brückner 604— 605; Trautmann 341; Frisk I 730); виво­диться також (Трубачев Этимология 1970, 13—14) від іє. *omsos «плече» як назва волосся, що росте до плечей (пор. схв. брк «вус», п. barki «плечі»).

вусень, вусельник, вусельниця —див. гусениця.

вуста, вусла, вустенок, вустє, вусті, вустя — див. уста.

вустілка, вустілок — див. стелити.

[вустудень] «одна з частин саней» Я; — неясне.

Івутка] «качка», [вутва Л, утва Л, утка] «тс», [вутак] «качур» До, [вуте-ня, утеня, вудиня Дз, утйня Ж, утйця Г, Ж, вутінка, утінка, вутюхна, вутя, утятина, вутячий], [вуть-вуть] (вигук для підкликання качок); — р. утка, бр. вутка, др. уты, нл. husica, схв. утва, слн. ótva; — пел. *çty; — спо­ріднене з лит. ântis «качка», прус, antis «тс», дінд. ätih «водяний птах», ос. асе, двн. anut «качка», лат. anas, гр. νήσσα, беот. νάσσα, атт. νηττα; іе. *an9t-«тс».— Фасмер—Трубачев IV 174; ЭСБМ II 236; Skok III 553; Trautmann 10; Bûga RR I 472; Fraenkel 11—12; Wal­de—Pok. I 1, 60; Pokorny 41—42.

вутлий «слабкий; благенький», [ут­лий] «тс», [утлий] «поганий»; — р. ут­лый, др. утьлыи «дірявий», n. wątły «слабкий», ч. utly «тонкий, ніжний», слц. utly «тс», вл. wutły «стомлений, слабкий, голодний», схв. утао «порож­ній; дірявий», слн. vótel «порожній»; — псл. *çtblb; — очевидно, утворене з префікса ρ- із значенням позбавлення (як у р. у-род) і основи іменника tblo «грунт, дно»; в такому разі первісне значення — «бездонний, з поганим дном»; другий компонент тлумачиться й інакше — як пов'язаний з дієсловом tblëti «тліти, гнити» (Горяев 389; Machek ESJĆ 672; Brückner 605); зіставляється

вухналь

в'юк

 

також (Grosel Slavistiêna revija 5—7, 1954, 124) з хет. bantesśar (hatteśśar) «діра».— Фасмер — Трубачев IV 1755 Skok III 551; Meillet Études 232; Vail­lant RÉS 11, 203—204.

вухналь — див. ухналь.

вухо, вухань, вушник, [вушак] «по­судина з вухами Я; великий глек чи діжечка для води Дз», [вушан] «глиня­ний посуд на воду» Mo, [вушка] «вид пе­чива Me; пельмені Дз», вушко, вухатий, вушний, [заушень] «ляпас» Ж> [заушки] «залози на шиї», [заушник] «сережка», [заушниця] «тс; стрічка коло сережок; опух за вухом; зябри», навушник; — р. болг. ухо, бр. вуха, др. ухо, п. ч. слц. ucho, вл. wucho, нл. hucho, схв. ухо, слн. uno, стел. oy*)fo; — пел. *uxo< *ouso; — споріднене з лит. ausìs «вухо», лтс. àuss, прус, äusins, гот. auso, двн. öra, свн. ore, нвн. Ohr, дангл. eare, дісл. eyra «тс», ав. usi «вуха; розум», пере, hoii «вухо», гр. о5;, лат. auris, алб. vesh (<*öus-) «тс»; іє. *öus-/ *3us.— Фасмер IV 179; Brückner 592; Machek ESJC 667; Skok III 538—539; Trautmann 18—19; Fraenkel 26; Топо­ров І 167—168; Kluge—Mitzka 521; Walde—Hofm. І 85—86; Pokorny 785.

вушак — див. шула.

вушка — див. вись.

вушула — див. шула.

вущінка — див. щінкй.

[вуя] «частина плуга, сохи» Я," — очевидно, діалектний фонетичний варі­ант слова вій я (див.).

[входокати] «вбити когось, розбити щось, зіпсувати» Ва;—р. [ухо-(н)до-кать] «тс»;— очевидно, пов'язане з хо­док «піший гонець,посланець,пішохід»; значення пояснюється тим, що у ходоків ущент псується взуття (пор. ходакй «по­гані черевики»).— Див. ще ходити.

[вцинок] «частина кітця (рибальської загороди), в якій затримується злов­лена риба» Дз; — неясне.

вчати, вчинити — див. почати.