Ек1сфк0сткмъ,еисекъстъ,еисекъсткмъ;- 6 страница

водопериця (бот.) «уруть, Myriophyl-lurn L.»; — р. [водопёрица] «тс», бр. вадапёрыца «плавушник болотний, Hot-tonia palustris L.»; — складне слово, утворене з основ іменників вода і перо; ця водяна й болотяна рослина названа так за пірчасто-роздільну форму свого листя.— УРЕ 15, 165; ЭСБМ II 15.— Див. ще вода, перо.

водопілля «повінь; [приплив]»; — р. водополье, половодье; — утворено з основ іменника вода і давнього прикмет­ника * полый «повний» < пел. *pol-«повний», яке є коренем того самого по­ходження, що й пел. *р^ь|пъ «повний»; пор. генетично пов'язані лит. pìlti «си­пати, лити», ampalas «замерзла на кри­зі вода», ûzpalas «полій».— Шанский ЭСРЯ І 3, 125; Фасмер І 331; BÛga RR І 475, II 455.— Див. ще вода, повний.

[водорщі] «Водохрещі», [водорща-ний]; — результат фонетичного скоро­чення форми водохрещі, утвореної з основ іменника вода і дієслова хрестити. — Див. ще вода, хрест.— Пор. відерщі.

водоспад, водопад; — р. болг. водо­пад, бр. водоспад, п. wodospad, ч. слц. vodopäd, вл. нл. wodopad, м. водопад, схв. водопад, слн. vodopàd; — складне утворення з основ іменника вода і діє­слова падати; у слов'янських мовах це, можливо, калька нвн. Wasserfall, утво­реного з основ іменника Wasser «вода» і дієслова fallen «падати»; пор. також англ. waterfall, дангл. wseterçefeall, букв, «вода-падання».—ЭСБМ II 15— 16.— Див. ще вода, падати.

воєвода, воєводство, [воєвод Ж, вої-вода Пі, воївод Я], воєводич «син воє­води» Ж, воєвожа «дружина воєводи»

военком

вокал

 

Ж, воєводити, [воеводувати\ Ж; — Р- Др. воевода, бр. ваявода, п. wojewoda, ч. vévoda, слц. vojvoda, вл. нл. wójwoda, полаб. vâvâda «князь», болг. войвода, воевода, схв. eojeoda, слн. vojvoda, стел. ескводл; — пел. vojevoda, утворене з основ іменника voj-(irrb) «воїн» і діє­слова voditi «водити»; припущення (Меіі-Iet Etudes 209—210), що це калька з двн. herizogo «полководець, герцог», викликає сумнів.— Шанский ЭСРЯ І З, 127; Фасмер І 332; Львов Лексика ПВЛ 276—277; Machek ESJĆ 687; БЕР І 172—173. — Див. ще вести, воювати.

военком; — бр. военном; —складно-скорочене слово, утворене на основі виразу воєнний комісар за зразком р. военком (з военный комиссар). — Див. ще воювати, комісар.

вождь, ст. вожъ (XV—XVIII ст.), вождъ (XVII—XVIII ст.); — р. вождь, др. вожь, п. wódz, ч. vûdce, слц. vodea, болг. вожд, схв. вЩ, слн. vòj; — ст. вожъ є східнослов'янським рефлексом пел. *vodjb, утвореного від дієслова voditi «водити»; форми вождь, ст. вождъ пояснюються впливами церковносло­в'янської мови.— Шанский ЭСРЯ І З, 128—129; Фасмер І 332; БЕР І 171.— Див. ще вести.

воз-, вос- (префікс у дієсловах типу возвеличити, воздвигати, воскресати, ст. воз(дати) (XV ст.);—р. воз-, вз-, взо-,

бр. уз-, П. WZ-, Ч. VZ-, VZe-, СЛЦ. VZO-,

полаб. vàz-, болг. въз, въз-, вз-, м. воз-, вз-, схв. вз-, уза-, слн. vz-, стел, въз-; — пел. vbz-; — споріднене з лит. uz «за», ав. us-, uz- «вгору», лтс. uz-, вірм. z-(з різними значеннями); очевидно, по­ходить від іє. *ud- «вгору» з елементом -z,.приєднаним від інших прийменників; дієслова на воз- походять із старосло­в'янської мови, в якій вокалізація слаб­кого ъ мала місце, тоді як в українській мові слабкий ъ у цьому префіксі зникав і він спрощувався в з- (напр., [згір'я, злісся], злітати вгору) або перетворю­вався в уз- (узгір'я, узлісся). — Фасмер І 33; БЕР І 203; Pokorny 1103—1104.— Пор. з-, повз, уз.

воздіґати — див. востікати.

воздух «покривало для церковного

посуду з причастям; [повітря Ж, ВеУг]», [оздух Ж, воздушний Ж, воздуховий Ж1, [воздушка] «повітряний мотор» Ж, [воз-духовина] «газ» Ж, [воздуховинний] Ж, ст. въздухъ (1596), воздухъ (XVII ст.);— р. м. воздух, др. въздухъ, воздухъ, ч. слц. vzduch (з рос), болг. вЪздух, схв. уздух, ваздух, слн. vzduh «повітря, атмосфера»; — запозичене в давньо­руську мову з старослов'янської; стел. Еъздоухъ утворене з іменника доухъ і префікса въз-. — Шанский ЭСРЯ I З, 134; Фасмер І 333; Machek ESJĆ 706.— Див. ще воз-, дух.

возити, возитися, возівня, возій, во­зовик, возовиця, возувень — див. везти.

возлі — див. ві'зля.

возний (іст.) «судовий пристав; роз­сильний», [візний] «тс.» Бі, [візненко] «син возного» Бі, ст. возный «урядовець із поліційною владою, обов'язки якого відповідали обов'язкам російського су­дового пристава і слідчого» (з XVI ст.);— бр. ст. возный (1511); — запозичення з польської мови; п. woźny «офіційний урядовець, що оголошував судові ви­роки тощо» утворене від wozić «возити» (оголошення, позови тощо), що відпові­дає укр. возити. — Булыка 67; Brückner 631; Witkowski SOr 19/2, 207.—Див. ще везти.

воїн, воїнство; — р. болг. м. бо««, бр. воін, ч. vojin (з рос); — запози­чення з старослов'янської мови;стел. Ε0ΗΝΤ% є похідним від бои, пов'язаного з воима, спорідненим з укр. воювати. — Шанский ЭСРЯ І 3, 141—142; ЭСБМ II 184.— Див. ще воювати.

воїти — див. вити.

[войдуватися] «возитися, борсатися, боротися; хвилюватися (про воду) Кур», [войтуватися] «возитися»; —не­ясне; можливо, результат контамінації дієслів воювати і мордуватися або трьох дієслів — воювати, вовтузитися і [бай­дувати]. — ЭСБМ II 26.

вокал, вокаліз, вокалізація, вокалізм, вокаліст, вокальний, вокалізуватися; — р. вокал, бр. вакальны, п. wokalny, ч. слц. vokâl «голосний звук», болг. вокал «вокал; голосний звук», м. вокал «голосний звук», схв. вокйл, слн. vokal

вокзал

волісь

 

«тс»; — запозичення з французької мови; фр. vocal «вокальний» походить від лат. vocal is «голосний», утвореного з vox «голос, звук, слово, мова», спо­рідненого з прус, wackis «крик», дінд. väk «голос, мова, промова, слово», тох. A wak «голос», тох. Б wek «тс».— СІС 130—131; Шанский ЭСРЯ І 3, 144—145; Dauzat 755; Walde—Hofm. II 824.

вокзал; — р. вокзал, ст. воксал, фок-сал, бр. вакзал; — через російську мову запозичено з англійської; англ. Vaux-hall — назва місцевості біля Лондона (тепер дільниця Лондона), де в XVII— XIX ст. існував публічний сад з кон­цертами; у цій назві компонент Vaux означав ім'я власниці (французьке за походженням), a hall — «дім, будинок, зал»; первісно воксал у Росії означало «будинок, зал для танців і концертів», а пізніше — будинок для розваги паса­жирів на першій в Росії залізниці біля Петербурга; пор. п. foksal, рідк. wok-shal «місце розваг за містом; вечірні розваги в саду».— Шанский ЭСРЯ І З, 145—146; Фасмер—Трубачев І 335; Иц-кович ЛС VI 148—152; Fisiak JP 42/4, Î90.— Див. ще хол.

вокрижем — див. криж.

[вокурі «людина з великими очима» Я; —суфіксальне утворення від [βόκο] — фонетичного варіанта слова око; щодо суфікса пор. [жабуρ] «вид великої жа­би».— Див. ще око.

[вокша] «сокира» ВеЛ; — запозичен­ня з польської мови; п. oksza «тс.» по ходить від свн. ackes «сокира» (нвн. Axt з вторинним -t) < двн. ackus «тс», спорідненого з гот. aqizi, гр. άξϊνη «(бойова) сокира», лат. ascia «тс», псл. ostrb<*osr-, укр. гострий; менш об­грунтована думка (Frisk I 115), нібито гр. άξίνη і споріднені є неясними утво­реннями, мандрівними термінами.— Bruckner 378; Walde—Hofm. I 7, 71— 72.— Див. ще гострий.— Пор. лбкша.

волати, відволати «відкликати; ви­лікувати від важкої хвороби», [виво-ланик] «забіяка» Ж, ст. волати «підно­сити голос, гукати, кричати,- кликати» (XIV ст.);—бр. [валаць], ст. волати

27 8-539

(XV ст.);—запозичення з західнослов'ян­ських мов (якщо'це недавня ізолекса); п. вл. wołać «кликати, кричати», ч. volati «кликати, викликати», слц. volât' «тс», нл. wołaś етимологічно не зовсім ясне; можливо, пов'язане з вигуком ч. ст. vele (Brückner 630); робилась також спроба (Machek ESJĆ 696) пов'язати з лит. valiuoti «співати (на косовиці)», лтс valoda «мова».— ЭСБМ II 35; Булы-ка 67. — Пор. зйволати.

[волвенка] (бот.) (вид гриба) Я; — р. волвянка «гриб Agaricus torminosus», бр. [волвеня] «тс»; — утворене, мож­ливо, на основі словосполучення воло­вий гриб (пор. р. коровяк «білий гриб»); не виключено також, що волвенка утво­рилося з вовнянка «гриб Agaricus neca-tor» під впливом якогось іншого слова. — Фасмер—Трубачев І 336; Меркулова Очерки 173.— Пор. віл, вовнянка.

волейбол; — р. болг. волейбол, бр. валейбол, ч. volleyball, слц. volejbal; — запозичення з англійської мови; англ. volleyball є складним словом, утворе­ним з іменників volley «політ», що по­ходить від фр. volée «тс», пов'язаного з лат. volare «літати», і ball «м'яч», від фр. balle «тс».— СІС 131; Шанский ЭСРЯ І 3, 147—148; Klein 1720; Dauzat 70; Walde—Hofm. II 828.—Див. ще бал².

іволйця] «вільне поселення, слобо­да, слобідка» Ж; — похідне утворення від воля, паралельне до слобода «вільне поселення», утвореного від слобода/ свобода; пор. вольниця, р. вольница «вільні люди; самовільна оранка, за­хоплення сіножаті», п. wolnica «вільне поселення, слобода», теж похідне від wola «воля».— Див. ще воля.

[волйш (ягодородний)] (бот.) «дутень, Cucubalus L.» Ж; — похідне утворення від воло; пор. н. Taubenkropf «дутень» (букв, «голубине воло»), р. волдырник «дутень»; назва зумовлена роздутою фор­мою чашечки рослини.— Machek J m. rostl. 79.— Див. ще воло.

[волісь] «краще (мені)», [воліся] «тс»; — очевидно, результат спрощення дієслова *волітися, зокрема, можливо, безособової форми воліється, або запо-

воло

волод

 

зичення з польської мови (п. woli się

«TC.»).

воло, [воле Кур, Бі, воле Ж], [вольо-вач] «зобата людина», воластий; — р. ст. воль «опух, пухлина», бр. валлё «пташине воло», п. wól, wole, ч. vole, слц. hrvol' «пташине воло; зоб (у лю­дини)», схв. вола (волка) «тс»;— псл. *volo, *volje;—споріднене, очевидно, з нвн. schwellen «пухнути», двн. днн. дангл. swellan, дфриз. swella «тс»; іє. *(s)uel- «надиматися, пухнути»; менш імовірні припущення про зв'язок з псл. volb «віл» (Brückner 630) або з р. вол­дырь (Меркулова Этимология 1967, 168—169; Ильинский ИОРЯС 23/1, 174—175).— ЭСБМ II 40; Machek ESJĆ 696—697; Skok III 614. — Пор. волйш, волюваха.

Іволобуй] «міцна, вперта, здоровенна людина» Я; — очевидно результат ви­дозміни незасвідченої форми *волобой, утвореної з основ іменника віл (вол-) і бити (бой) (пор. коновал, утворене за тією ж моделлю, звіробойїзвіробій «мисливець за звірями») під впливом збуй «убивця, бандит» або в зв'язку з закономірним для частини північно­українських говорів переходом о в у в новозакритому складі.—Див. ще бити¹, віл.

[воловець 1 (бот.) «буфтальмум, Buph-thalmum cordifolium» Ж; — очевидно, запозичення з чеської мови; ч. volovec, oko volové, як і п. wołook, wołowe oko, нвн. Rindsauge «тс.» є кальками лат. oculus bovis «тс», яке, в свою чергу, калькує гр. βούφΟαλμον «тс»; назва пояснюється близькістю розміру квітки рослини до розміру ока вола.— Machek Jm. rostl. 242.

воловик¹ (бот.) «воловий язик, Ап-chusa officinalis L.»; — р. воловий язык, п. wołowy język, ч. volovy jazyk ćer-veny;— результат семантичної конден­сації словосполучення воловий язик, що як назва рослини пояснюється, мож­ливо, червоним кольором її кореня.— Machek Jm. rostl. 190.

[воловик²] (орн.) «волове очко, Tro­glodytes parvulus» Ж; — результат се-

мантичної конденсації словосполучення волове о(ч)ко «тс».— Див. ще воло-

Ó40K.

[воловід] «налигач; моток вірьовки у 5 сажнів Я; той, хто торгує волами; хто краде воли», [воловодня] «місце на ринку, де продається рогата худоба»; — складні слова, утворені з основ іменника віл і дієслова водити. — Див. ще вести, віл.

воловодити «зволікати справу», воло­водитися «водитися, возитися»; — р. [во­ловодить], бр. валаводзіць «тс»; — по­в'язане з воловід «налигач»; утворене, можливо, на тій підставі, що волово­дом у давнину міряли землю, а це ра­зом з підрахунками площі займало чи­мало часу; можливо, тому, що водити волів на оранці є досить повільним, од­номанітним заняттям; пор. також [коро-водитися] «воловодитися», очевидно, ут­ворене з корова і водйти(ся) за зразком воловодитися. — ЭСБМ II ЗО.

волога, вологий, воложистий, [волож-ний Ж], вологнути, [воложати], воло­жити, [відволога] «відлига», [відволож] «тс.» Ж, відвологлий «відсирілий», зволо­жувати; — р. розм. і діал. волога, др. волога, ч. vlâha, слц. vlaha, болг. м. влага, схв. влага, слн. vlâga, стел, вла­га; — псл. *volga; —споріднене з лит. valgytì «зволожувати», лте valgs «си­рий», двн. welc «сирий, в'ялий», wolkan «хмара», нвн. welk «в'ялий», Wolke «хмара», дмакед. ολγανος (назва річки), ірл. fole «повідь»; іє. *uelg-/uolg-. — Шанский ЭСРЯ І 3, 115—116;"Фасмер І 340; Преобр. І 87; Machek ESJĆ 694; БЕР І 160; Skok III 606; Kluge—Mitzka 853, 869; Pokorny 1145—1146.—Пор. вільга¹, вогкий.

[вологлід] (бот.) «воловик, воловий язик, Anchusa officinalis L.», [вологлод-ка Ж, вологладка Мак] «тс»; — р. воло-глодка «воловий язик»; — очевидно, ре­зультат контамінації назв воловик (воло· вий язик) і глід; мотиви введення цього останнього компонента неясні. — Див. ще воловик.¹

[волод] «волога»,, [володити] «зволо­жувати», [відволода] «відлига» Ж; —оче­видно, результат контамінації слів во-

Володимир

волокно

 

лога і холод; менш імовірне припущення (Меркулова Этимология 1974, 75) про вторинне виведення з форм типу воло­жити, воложний, відволож, похідних від волога.

Володимир, Володько, [Ладймар, Ла-дймір,Ладим, Дим$ня Я]; — р. Володи­мир (заст.), Владимир (з цел.), бр. Влад-зімірІУладзімір (з цел.), др. Володи-мЪръ, п. Włodzimierz, ч. слц. Vladimir (русизм?), болг. Владимир, цел. Елади-Mifep-ъ; — пел. *Voldïmërb, складне сло­во, утворене з основи іменника *voldb «влада» і морфеми -тёгъ «великий», спорідненої з гот. -mers «славний», двн. mari «славетний», ірл. mór, mar «вели­кий», кімр. mawr, гр. *εγχεσί-μωρος «славний зі списа» (іє. *-möro-/*-mero-«великий»); пор. подібну структуру гал­льського імені Nertomarus, букв, «си­лою великий», від nerto «сила, міць, влада» і maro- «великий»; отже, первісне значення імені було «владою великий»; згодом, у зв'язку з деетимологізацією другого елемента, він став асоціюватися з словом мир «світ», і ім'я набуло вто­ринного осмислення «володар світу». — Фасмер І 326, 341; Преобр. І 87; БЕР І 161; Skok III 604; Frisk I 440.—Див. ще володіти.

Володислав, Владислав, ст. Володи-славъ (1377); — калька п. Władysław, запозиченого з чеської мови; ч. Vladi­slav утворено з *vlâd' «влада» і slava; форми Владислав, р. Владислав і бр. Владыс (Уладз'їсь, Ладзісь, Ладзес) є пря­мими запозиченнями з польської мови (Фасмер І 327).— Див. ще володіти, слава.

володіти, [володарити] «володіти, ке­рувати» Ж, володати СУМ, Ж, володар «князь, правитель; вид дівочої весняної хороводної гри», володарство «володін­ня», володілець, володільник, володіння, [володітель] Ж, володарний, відволодати «привести до свідомості» СУМ, Ж, Шд-володну~ти] «відпочити» Ж; — р- [воло­дать], бр. валодаць «володіти», др. воло­діти, п. włodać, władać, włodarz «воло­дар», ч. vlâsti «правити, володіти», vläd-nouti, слц. vlâdnout' «тс», вл. włodyka «керівник, голова (в громаді)», болг.

27*

владам, владея, м. владев, схв. владати, слн. (v)lädati, стел, вллдїти, елйсти;— псл. *voldëti «володіти, правити, керу­вати»; — споріднене з лит. valdyti «тс», veldè'ti «діставати в спадок, пра­вити», лтс. vàldît «панувати, правити», прус, walduns, weldüns «спадкоємець», гот. waldan «правити», нвн. walten «ке­рувати», дїрл. flaith «панування», дкімр. gualart «володар», лат. valére «бути сильним, мати силу», тох. A wäl «ко­роль», тох. Б walo «тс».— Критенко Вступ 520; Шанский ЭСРЯ І 3, 116; Фасмер І 340—341; Преобр. І 88; Ма-chek ESJĆ 693; БЕР І 160; Skok III 604; Walde—Hofm. II 727—728; Kluge— Mitzka 837.— Пор. велет» влада, власть, волость.

[воложити] «напасти на кого; рвати, роздирати» Пі, Ж; — неясне.

[волок¹] «страва з буряків, перцю, картопляного бадилля, цибулі й олії Я; шпинат, зеленина ВеБ»; — п. włok «страва з лободи»; — утворене, очевид­но, від волокти, але семантичний про­цес не зовсім ясний; можливо, в основі перебуває поняття «те, що зволочене, стягнене докупи (суміш)».— Див. ще волокти.

волок² — див. волокти.

волокно «ниткоподібна частина жи­вої тканини; вид хвороби, волос», [во· локінник] (бот.) «вороняче око, Paris quadrifolia», [волоконник] «тс. Ж; опух на пальці, волос», волокнина «одна нит­ка волокна; (фібрин ЖІ», [волокниця] «сифілітичні прояви в носі», [волокнйці] «плісниці» Ж, [волокольник, волокон­ник] (зоол.) «водяний черв'як, Gordius aquaticus» ВеБ, волокнистий, волокну­ватий, [волокнувати] «роздирати на во­локна», [волокнуватіти] «робитися во­локнистим», розволокнення; — р. волок­но, бр. валакно, п. włókno, ч. слц. слн. vlâkno, вл. нл. włókno, болг. влакно, м. схв. влакно; — псл.· *νο1κι>ηο з іє. *yol-k-, звідки також волокти; — спо­ріднене з дінд. valkâ- «лико», ^го. λάχνος «шерсть, вовна», λάχνη «тс», дангл. wlóh «волокно, пасмо»; інші дослідники (Lidén Arm. Stud. 100) зближують во­локно з волос. — Шанский ЭСРЯ І З,

Волокти

Волос

 

150; Фасмер І 342; Брандт РФВ 25, 217; ЭСБМ II 31; Machek ESJĆ 693; БЕР І 162; Skok III 609.—Пор. волокти.

волокти, волочити, волочитися, во­лок «вид рибальської сітки; мотузок, яким перетягають копиці сіна або ко­лоди; сволок; місце зближення судно­плавних річок, де суходолом перетягали човни від однієї річки до другої», [во-л'ічка] «шерстяні нитки» МСБГ, волока «зав'язка до постолів; площа землі від 8 до 40 десятин; вузька смужка землі Л», [волоканйна] «тяганина» ЛЧерк, волоки «ремінці до постолів Ж, Пі; пристрій для перетягання плуга Я», волокита, [волоцюга] «дерев'яний при­стрій для перетягування плуга», [волоч-6ά\ «боронування», волочильник, воло­чильня, [волочини] «залишки бур'яну в бороні», [волочка] «боронування Дз; кольорові нитки Me», волоком, відволі­кати, зволікати, [зволок] «спуск з гори», [зволочений] «спрацьований, зморений» ВеБ, заволока «волоцюга; тампон; плів­ка на оці», наволока, наволоч, наволочка, паволока «шовкова або бавовняна тка­нина» Ж, [паволоч] «зав'язка в постолах». [наволочний] Ж, поволока, [поволоцьки] (присл.) «волоком», [приволока] «рибаль­ська сіть», проволока «гайнування, мар­нування часу», [проволока] «дріт» Па, [проволокйта] «бурлацтво», [розволока] «розширення» Ж, [піти у розволоки] «стати волоцюгою», [уволока] «міра поля в 20 або 40 гектарів» Г, Ж; — р. волочь, бр. валачы, др. волочи, п. wlec, ч. розм. vléct, слц. розм. vliecf, вл. wlec, нл. wlać, полаб. vlâcët «волочити», болг. влека, влача, м. влече, схв. вупи, слн. vlééi, стел. елїшти; —псл. *velkti «во­локти, тягти»; — споріднене з лит. viî-kti «волокти, тягти», лте vìlkt, ae.va-гэк-, гр. ελ^ω «тс», лат. sulcus «бороз­на», sulcäre «орати», тох. Б sälk- «витя­гати», алб. helq, heq «смикати, витя­гати»; іє. *uel-k-/ *uol-k-, *sel-k-; обидва ці варіанти кореня розвинулись на базі іє. *suel-k-.— Шанский ЭСРЯ І 3, 152; Фасмер І 342; Преобр. І 94; Machek ESJĆ 694; БЕР І 165; Skok III 634— 635; Walde—Hofrn. II 627; Frisk I 497—498; Pokorny 1145.

волонтер, ст. волонтйр; — р. волон­тёр, ст. волентйр, бр. валанцёр, п. wo­lontariusz, ч. слц. volontér, болг. волон­тер, волонтйр, м. волонтер, схв. волон­тёр, слн. volontér; — запозичення з французької мови; φρ. volontaire «до­бровільний, доброволець» походить від лат. voluntärius, утвореного від volun­tas «воля», що є похідним від дієслова volo «хочу», спорідненого з псл. *volja, укр. воля; форма волонтйр, можливо, зумовлена впливом назв типу командир, кірасир.— СІС 131; Шанский ЭСРЯ І 3, 151; Фасмер І 342; Dauzat 756; Walde—Hofm. II 828—829.—Див. ще воля.

[волоочок] (орн.) «волове очко, Tro­glodytes troglodytes L.»; — складне сло­во, утворене на основі словосполучен­ня волове очко; пор. слц. [volovo oko] «тс»; назва зумовлена, очевидно, круг­лою формою і надзвичайно малим роз­міром птаха (близько 8 г).— Ferianc Nâzv. vtäkov 188—189.— Див. ще віл, око. — Пор. воловик².

Волопас «сузір'я Bootes»; — p. Во­лопас «тс»; — походить від апелятива волопас «пастух волів», очевидно, як калька гр. Βοώτης «Волопас», утвореного на основі βοώτης «орач з волами», хоча могло мати й незалежне східносло­в'янське походження (пор. ще астроно­мічні терміни Чумацький шлях «Галак­тика», Віз, Косар «Оріон», Коси «тс», Чепіга «Оріон; пояс Оріона», що постали на грунті сільськогосподарської лек­сики української мови).— Див. ще віл, пасти.

волос «ниткоподібне рогове утворен­ня на шкірі живого організму; хвороба (опух) пальця», волосінь «тс; рибаль­ська жилка; [кінська волосина; довші нитки овечої вовни; гусінь ЯЬ, Іволосан] «кінський хвіст» ВеБ, [волосань] «кін­ська волосина» Ж, [волосення] «волосся», [волосінь] «тс», волосина, [волосій] «лю­дина з довгим волоссям» Я, [волоснйк] «хвороба пальця; (бот.) герань криваво-червона, Geranium sanguineum L.», [во­лосність] «капілярність» Я, волосня «во­лосінь; [тягання за волосся Я]», [воло­сянка] «тс; vulva Я; волосяниця», во­лосся, [волосяк] «черв'як з густим і колю-

Волос

волог

 

чим волоссям» Я, Ж, волосяниця «волося­на сорочка; [вид грибів ЖЬ, [волосян­ки] «штани з овечої вовни», [волосанис-тий] Ж, волосатий, [волос'тний] «зроб­лений з кінського волосся» Я, волося­ний, [волосатися] «тягати один одного за волосся», [волосатися, волоснуватися ВеЗн, волосувати] «тс», [нсшолос] «пе­рука» Ж, [наволосник] «перукар» Ж; — р. волос, бр. волас, др. волось, п. вл. нл. włos, ч. слц. vlas, полаб. vlâs, болг. м. влас, схв. влас, слн. lés, стел, вл'бсъ;— пел. *volsb; — споріднене з ав. varasa-«волосся людей, шерсть тварин», дперс. vars «волосся», дінд. valsa- «гілка», лит. vaiai «волосся з кінського хвоста», гр. ούλος «кучерявий».— Критенко Вступ 523; Шанский ЭСРЯ І 3, 151; Фасмер І 342—343; Преобр. І 92; Brückner 627; Machek ESJĆ 693; Hołub—Kop. 422; БЕР І 162; Skok III 609; Pokorny 1139.— Пор. вовна¹, волокно, вблот, во­лохи, ворс, вус.

Волос «давньоруський язичеський бог худоби», Велес «тс»; — р. Волос, Велес, др. Волосъ, Велесъ «тс»; — ряд учених розрізняли імена Волос і Велес і вважали їх назвами різних богів (Фасмер І 287), але більше підстав вважати їх варіан­тами одного імені бога, якому старо­давні слов'яни приписували мирні, гос­подарські функції; якщо назви богів Стриббг і Перун мають відповідності в інших індоєвропейських мовах, то ім'я Волос/Велес є виключно слов'ян­ським терміном, утвореним, очевидно, від псл. *vels-/*vols-, пов'язаного з *volstb «власть, влада», *voldëti «воло­діти».— Фасмер—Трубачев І 287, 343; Топоров КСИС ЗО, 18—32.—Див. ще

ВОЛОДІТИ.

[волоенкця] (бот.) «тонконіг дібров­ний, Poa nemoralis L.»; — похідне утво­рення від волос; ця трав'яниста рослина з родини злаків названа так за воло­тисті суцвіття.— Див. ще волос.

Волосожар «сузір'я Плеяди; сузір'я Оріон; планета Марс (?)»; — р. Волосо-жары «Плеяди», др. Волосини, Власо-жельць, Власожелищи, Власожалиця «тс», м. Власи, схв. Влашики; — оста­точно не з'ясоване; пов'язувалося з ет­нонімом волох (Miki. EW 394), з апеля-

тивом волос, оскільки Плеяди ще нази­ваються волосянка (Фасмер І 343), хоча цей зв'язок, очевидно, вторинний, з ім'ям слов'янського бога Волоса, однак стосунок між псл. *Vo^ «Волос» і тер­міном Волосожар залишається нез'ясо-ваним.— Критенко Ономастика 20; Gła­dyszowa, Wiedza ludowa o gwiazdach 21.

волость, волосне, волосний, [волоща-нин] «той, хто живе у волості» Я; — р. волость, бр. воласць, др. волость «влада, право, область, округа», п. włość «власність, маєток, спадок, аренда», ч. vlast «батьківщина, вітчизна», слц. vlast' «тс», болг. м. власт «влада», схв. власт «тс», слн. last «власність», стел. власть «влада, право»;— псл. *volstb< *voldtï «влада, панування, підвладний край», утворене від основи *veld-/ *vold- «володіти»; аналогічно утворені лте vàlsts «держава», лит. vaîscius «во­лость».— Критенко Вступ 520; Шанский ЭСРЯ І 3, 151 — 152; Фасмер І 344; То­поров КСИС ЗО, 29—32; Machek ESJĆ 693—694; БЕР І 163; Skok III 604— 605.— Див. ще володіти.

волосянка (орн.) «блакитна синиця, Parus coeruleus L.; пухляк, лугівка, Parus palustris L.; [кропив'янка сіра, Sylvia communis Lath. ЖІ», [волосінка] «кропив'янка сіра» Ж; — Р· [волосянка] «лісова пташка, що в'є гніздо з волосся тварин», бр. волосянка «кропив'янка, Sylvia»; — похідні утворення від волос; назви мотивуються, можливо, тим, що в сезон линяння рогатої худоби і коней ці пташки чи, може, деякі з них сідають на тварин і клюють волосся (шерсть) для гнізда.— Див. ще волос.

волот «колос; мітелка проса або вівса», [вологла, вологщео Я], волоть, во­лотистий «колосистий (про просо, овес)», волоття «колоски проса або вівса, мі­телки кукурудзи»; — р. волоть, п. włoc prosiana (бот.) «золотушник, Solidago», ч. (v)lat «мітелка рослини», слц. lata «тс», схв. влат «колос», слн. lat «мітел­ка, колос»; — псл. *volW*voltb; — споріднене з лит. vâltis «колос вівса, мітелка», прус, wolti «колос», дірл. folt «волос», гр. λάσιος «волосатий», мож­ливо, також двн. wald «ліс», нвн. Wald

БОЛОТНИЙ

волошка

 

«тс.».— Фасмер І 344—345; Преобр. І 93; Machek ESJĆ 694; БЕР І 163; Skok III 609—610; Frisk II 88,— Пор. волос.

волотний — див. велет.

Іволотошитися] «волочитися, швен­дяти» Я; — результат контамінації діє­слів волочитися і [лотошити] «бути без діла, бити байдики».— Див. ще волок­ти, лотошити.

[волотюга] «волок; страва з городи­ни; підволока (для перетягування плу­га)» Ж; — не зовсім ясні похідні утво­рення від [волок] «страва з городини» і від дієслова волокти (див.).

волох «представник романських на­родів: молдаванин або румун, рідше іта­лієць», волошин «тс.» СУМ, Бі, волошка «молдаванка або румунка, рідше іта­лійка», волоський; — р. волох, бр. ва-лоскі «волоський», др. волохь, п. вл. Włoch «італієць», ч. слц. Vlach «тс», болг. влах «румун», м. Влав, схв. Влах, слн. Làh«TC»; — пел. *νο1χτ> «романець, представник романських народів»; — по­ходить від кельтського етноніма Volcae, пор. гаельськ. fole «бадьорий, жвавий» (пор. ще гр. Ούόλκαι, англ. Wales, (Corn)wall); термін прийшов через гер­манське посередництво (гот.* walhs, двн. walah, walh, свн. walch «чужинець, кельт, романець»).— Фасмер—Трубачев, І 345; Преобр. І 93; Супрун РР 1976/4, 85—89; Brückner 626; БЕР І 163— 164; Skok III 606—608; Мартынов Сл.-герм. взаимод. 79—80.— Пор. валах.