Ек1сфк0сткмъ,еисекъстъ,еисекъсткмъ;- 8 страница

воротич

ворюга

 

[воротич] (бот.) «пижмо, Tanacetum vulgare L. (Chrysanthemum vulgare)» Ж, [воротиш, наворотень, наворотит, наворотиня, наворотник, навороток, привертень, приворіт, приворотень] «тс.» Мак; — п. wrotycz (з укр. або з ч.), przewrotnik, ч. [vralic, vrâtecka, vrateé-nik, vrâtièka, vrâtnicka], ст. vratyc, слц. vratic, болг. [вратйка, вратйга, въртйка, вратлйга], схв. вратйка, по-вратич; — похідні утворення від вер­тати, пел. *vortiti; назва зумовлена приписуваною цій рослині в давнину властивістю допомагати щасливому по­верненню додому подорожніх; недостат­ньо обгрунтована думка (Brückner 633; БЕРІ 182) про зв'язок цієї назви із здат­ністю пижма «повертати дівоцтво» (свої­ми абортивними властивостями).— Ма-chekJm. rostl. 246—247, Skok III 619.— Див. ще вертіти, на¹, при.

ворох «купа, зокрема невіяного зер­на; [неспокійна юрба; неспокій, інтри­га ЖЬ, [ворох'ібини] «заколот», [ворох'іб-ництво, ворохібня] «тс», [ворохібник] «заколотник», ворохобник «тс», [воро-хоблйвий] «бунтівливий» Ж, ворохобний «тс», ворохобити «ворушити; бунтува­ти», ворохобитися «ворушитися; бунту-ватися»; — р. ворох «купа зерна, соло­ми», бр. варах «шум, шелест; перево­рот», п. [warch] «сварка, гнів», болг. ерах «снопи, розстелені для молотьби», върха «молочу», м. врав «купа снопів на току», схв. epuiaj «шар (ряд) снопів на току; молотьба, час молотьби», слн. vrsiti «молотити зерно худобою», vrsâj «ворох (збіжжя для молотьби)», стел, врйд^ь «ворох»; — пел. *vorxT> «купа хліба (для обмолоту)»; — споріднене з лте vârsms «хліб, розстелений для обмолоту», лат. verro «волочу, мету», хет. narś-, uarśiia «обривати, збирати врожай», двн. wër-гап «плутати».— Шанский ЭСРЯ 1 З, 168—169; Фасмер І 355; ЭСБМ II 196; БЕР І 182-183, 213: Friedrich HW 246.— Пор. ворухнути.

ворохобити, ворохобитися — див. во­рох.

ворочати — див. вертіти.

ворс, ворса, ворсина, ворсовка, вор­сувальник, ворсувальня, [ворсянка] (бот.) «чортополох, Dipsacus tullonum Mill.»

Пі, ворсинчастий, ворсистий, ворсуваль­ний, ворсуватий, ворсяний, ворсити, вор­сувати; — р. ворс, ворса, бр. ворс; — запозичення з іранських мов; ав. va-rasa «волосся», сперс. vars, перс· gars «тс.» споріднені з псл. *volsb, укр. во­лос; неправильно зіставлялося з лит. vars à «пасмо вовни, волосся» (Miki. EW 384), яке тепер саме розглядається (Fraenkel 1202) як похідне від бр. [вор­са] «вовна» (первісно, мабуть, «ворса»).— Шанский ЭСРЯ І 3, 169; Фасмер І 355— 356; Преобр. І 98; Зализняк ВСЯ VI 41; ЭСБМ II 196.— Див. ще волос.

[ворсобитися] «борсатися, соватися, пручатися» Я; — очевидно, результат контамінації дієслів ворохобитися «во­рушитися; бунтуватися» і борсатися. — Див. ще борсатися, ворох.

ворухнути, ворушити, [ворошитиі ВеБ, ворушня, [ворушало] «палиця, якою ворушать солому в печі» Mo, [ворушило] «підойма, важіль», [ворушйльник] «збу-джувальник» Я, ворухкйй, ворухливий, ворушкий, ворушливий, [вору шильний] «збуджувальний» Я, зворушити, звору­шення, зворушливий, заворушення, [не-ворушкйй]; — р. ворохнуть, ворошить, бр. варухнуць, варушьщь; — результат контамінації слів ворох «купа невіяного зерна» (ворошйти «віяти зерно, підки­даючи його лопатою»?) і рухати, руши­ти. — Булаховський НЗ КДУ V/1, 92; ЭСБМ II 67—68. — Див. ще ворох, рух.

Іворчун] (бот.) «буркун аптечний, Melilotus officinalis Desr.» Mak; — по­в'язане з [ворчати]; результат заміни назви буркун гаданим його синонімом за аналогією до співвідношення синоні­мічних дієслів бурчати — [ворчати]. — Див. ще воркати.— Пор. буркун.

[ворюгаІ «злодій» Ж, [ворягаі «зло­дій, шахрай Я, Пі; ворог Ж», [воряк] Ж, [вор] «злодій» Бі, [вір] «тс» Бі, [во-рйця] «злодійка» Я, [воровкуватий] Я; — очевидно, запозичене з російської мови не раніше XVI ст.; р. вор, воряга зі­ставляється з вру, врать, пов'язаним, можливо, з псл. *vbrati «плести» з даль­шим розвитком семантики «плести — го­ворити дурниці»; nop. і р. воровской «об­лудний, злодійський»; порівнювання з п. wór «мішок» (Брандт РФВ 25, 214) не-

ворябка

вочеміню

 

переконливе; малоймовірне припущення про запозичення цього слова з уйг. OYry «злодій», тур. ogru «шахрай, негідник» (Gombocz 109) або з фін. varas «злодій» (Mikkola Berühr. 104).— Шанский ЭСРЯ І 3, 162— 1 63; Фасмер—Трубачев I 350, 361.

ворябка — див. орябок.

восельник, восельниця — див. гу­сениця.

восени — див. осінь.

восичина — див. осика.

[воскобоїна] (бот.) «золотушник зви­чайний, Solidago virgaurea L.», [воско-бойна] «тс.» Ж; — пов'язане з [воскобої­ни] «вощина, яка залишається після топ­лення воску»; назва походить, мабуть, від того, що квітки та листя цієї рослини дають жовту фарбу; крім того, це медо­нос.— Вісюліна—Клоков 323; Нейштадт 545.— Див. ще бити¹, віск.

[восковйця] «перетинка у пташиному дзьобі; мозолиста шкіра» Ж; — похідне утворення від віск; назва зумовлена зов­нішньою подібністю: в першому випад­ку — за кольором, у другому — за фор­мою (мозолиста шкіра — як вощина у вулику).— Див. ще віск.

воскресати, воскреснути, воскрешати, воскресати, [воскрес] «воскресіння», [во­скрес] «життя» Ж, воскресения, [воскре­ситель] Ж, воскресіння, воскрес енський Ж» воскреслий, [воскресний], ст. воскре­шати (XVII ст.); — p. воскресать, бр. уваскрасаць, др. въскрЪсити, въскрЪша-muf — запозичення з церковнослов'ян­ської мови; ЦСЛ. СТСЛ. ВЪСКрЬСЙТИ, ETvC-

кр^сити, споріднене з др. крЪсъ «сон­цестояння», др. крЪсити «воскресити», р. [крес] «оживлення», п. [krzesić] «ожив­ляти», ч. kfisiti «тс», ст. vzkfësnuti, слц. kriesitf, болг. възкръевам, схв. ускрв «воскресіння», ускршавати «воскресати, воскрешати», слн. krésiti se «сяяти; оживляти» (псл. krës-<*krëps-<*kro-ips-), далі, мабуть, з кріпити, лит. krai-pyti «викривляти», kreïpti «направля­ти».— Шанский ЭСРЯ I 3, 171; Hołub— Кор. 191; Machek ESJĆ 242; БЕР І 203; Fraenkel 292; Walde—Hofm. II 293.— Див. ще кріпити.— Пор. креснути.

восміл, восмеловаті, восьміловаті — див. осміл.

Івостікати] «шмагати різками, кара­ти» Ж, [востіхати Ж, востягати ВеБ, воздіґати ВеБ] «тс»; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни запозиче­ного п. wściągać «гамувати, приборку­вати; притримувати; (рідк.) заохочувати», похідного від ciągnąć «тягти».— Див. ще тягти.

воеца — див. васєць.

восьмака, восьмерик, восьмеричний, восьмернйй, восьмеро, восьмерувати, восьметики, восьмий, восьмина, восьму­ха, восьмушка — див. вісім.

[восьтильозний, восьтильостий] «ота­кий дуже великий» Ж; — складне сло­во, утворене з вказівної частки вось «ось», яка складається з займенникових еле­ментів во і сь з вказівною семантикою, та кількісного прислівника тіль (мож­ливо, в польській формі tyle) «стільки» за допомогою суфікса -озн- з властивою йому вказівкою на збільшену ознаку предмета чи явища.— Див. ще аво, сей, тільки.

Еотоса, вотїсник — див. отоса.

вотум, вотувати, ст. вотум «голос», вотовати «подавати голос, голосувати» (XVI ст.); — р. бр. схв. вотум, п. wo­tum, ч. votum, слц. vótum, болг. вот; — запозичено з латинської мови, можливо, через польське посередництво; лат. vo­tum (<*vövetom) «жертва, урочиста обіцянка, бажання, воля, прагнення» споріднене з дінд. vâghât- «обітник, молільник», öhate «він хвалить, славить», ав. aog- (aojaite, aoxta, aogadä) «оголо­шувати, казати, говорити», дангл. wö-gian «свататися, бажати», вірм. gog «ка­жу».— Тимч. 317; Шанский ЭСРЯ І З, 178—179; Булыка 69; Kopaliński 1049; Brückner 531; Walde—Hofm. II 837.

вотчина, вотчинник, вотчинний; — бр. вотчина, болг. вотчина; — очевид­но, запозичення з ^російської мови; р. вотчина походить від др. отьчина «бать­ківщина», що, як і ч. слц. otćina, вл. wótćina, зводиться до псл. otbCb < *otï-kos «батько».— Шанский ЭСРЯ I З, 179; Dolobko ZfSlPh 3, 87; Vaillant Gr. comp. І 127.— Див. ще отець.

[вочеміню] «вмить» ВеЛ; — запози­чення з польської мови; п. [woczyminiu] «тс.» є результатом злиття виразу w

воша

впатрен

 

oczy mgnieniu «в мигу очей», паралель­ного до вживаного тепер w oka mgnie­niu «в мигу ока».— Див. ще миг, око, у¹.

воша, [вош, вуш ВеБ, уш Шейк], вошва, [вшйця] «попелиця, Aphis brassi-сае» Ж, вошйвець, [вушаль ВеНЗн, ву-шивець Ж, вошовець Я, ушіль ВеНЗн], вошивий, [вушйвий Ж, вошковий], воши­віти; — р. вошь, бр. вош, др. вьшь, вошь, п. wesz, ч. ves, слц. vos, вл. woś, нл. woś, weś, полаб. vas, болг. ьъшка, м. юшка, схв. ваш, $ш, вашка, слн. uś, стел, въшь; — пел. vbsb; — спорід­нене з лит. [vievesà] (<*veivesa) «пта­шина воша», usnìs «будяк», лтс. usnę «тс», гот. frawisan «пожирати, поїдати», алб. usht «колос», дінд. vas- «їсти»; іє. *us-i-s зіставляється ще з герм, lus, нвн. Laus (Schulze Kl. Sehr. 59; Ma-chek ESJĆ 685—686), а також з лит. utë «воша», лтс. uts «тс.» від основи *uts-is (Преобр. І 99—100; Hołub—Kop. 413); інші, менш імовірні точки зору подано у Фасмера.— Шанский ЭСРЯ І 3, 180; Фасмер І 359—360; БЕР І 217; Skok III 550; Бернштейн Очерк 1974, 274; Fraenkel 1247; Trautmann 336.

[вошенйця! «гусінь» Mo; — резуль­тат контамінації слів [восе(ль)ниця\ «гу­сінь» î воша. — Див. ще воша, гусениця.

[вошкопруд] «вошйвець», [вошопруд] «тс»; — бр. вашапруд; — складний імен­ник, утворений на основі словосполу­чення воші прудити, тобто «знищувати, виганяти їх з одягу».— Див. ще воша, прудити.

вошмана — див. очмана.

[вошолу(в)] «праска» ДзАтл II 228, [вошалу, ушулюв] «тс» тж, [вошолованка] «випрасувана сорочка» ЕЗб 2, [вошоло-вати] «прасувати» ДзАтл II 228; — за­позичення з угорської мови; уг. vasaio «праска» є суфіксальним утворенням від vas «залізо», спорідненого з манс. -wys «тс», морд, usjkjâ «дріт», фін. vaske-«мідь».— MNTESz III 1095; Barczi 333.

вощанка (бот.) «Cerinthe L.», [вос­ківка Я, восчатка Мак] «тс»; — р. восков­ник, вощанка, бр. васкоунік, п. woskow-піса, ч. слц. voskovka, схв. воска; — похідне утворення від віск; назва моти-

вується тим, що ця рослина вкрита вос­ковою поволокою і має такий вигляд, ніби вона зроблена з воску.— Вісю-ліна—Клоков 264; ЭСБМ II 72; Machek Jm. rostl. 189.— Див. ще віск.

воювати, [воюшити] «бешкетувати» Ба, воєнізувати, війна, військо, войов-нйк, [войсковйк] Ж» [войсковйця] «армія» Ж, [воя] «війна» Я, вояк, вояка, вояцтво,. воячка, вояччина, військовий, воєнізо­ваний, [воївнйй, воїнствуючий] Ж, войо-вйтий, войовничий, довоєнний, завоїс­тий «войовничий; задерикуватий», за­войовник, завойовництво, завойовний, піс­лявоєнний, повоєнний, — р. воевать, бр. ваяваць, др. воеватися, п. wojować, ч. ст. слц. ст. voj «військо», болг. воюваму. м. eojyea, схв. eojèeamu, слн. vojevéti;— пел. *vojb «воїн»; — споріднене з вина, р. повиноваться, лит. vajóti «ганяти, пе­реслідувати», v^ti «тс», лтс. vajât «пе­реслідувати», двн. weida «полювання», дісл. veiör «тс», лат. venor, -ari «полю­вати», ірл. fiad «дичина», гр. ΐεμαι «пра­гну, бажаю», ос. уайын «скакати, бі­гати, мчати», ав. vayeiti «гонить, пере­слідує», дінд. vèti «тс»; іє. *иеіа-, *uei- «прагнути, домагатися, гнатися».— Шанский ЭСРЯ І 3, 141—142; Фасмер І 334—335; Преобр. І 91; ЭСБМ II 27; БЕР І 172; Skok III 612; Hołub—Kop. 421; Fraenkel 1267.— Пор. вина.

вояж, вояжер, вояжувати; — р. болг. вояж, бр. ваяж, п. wojaż; — запозичено з французької мови, можливо, через польське посередництво; фр. voyage «по­дорож» походить від лат. viaticum «гро­ші на подорож; провізія для подорожі», в основі якого лежить via «дорога», споріднене з дінд. vèti «іде слідом, пере­слідує, прагне кудись», vitâh «прямину простий, прямолінійний», vïthih, vîthï, «ряд, вулиця, шлях», псл. *vojb «воїн», укр. війна, воювати. — СІС 126; Шан­ский ЭСРЯ І 3, 180; Kopaliński 1046; Dauzat 758; Walde-Hofm. II 778—779.— Див. ще воювати.

впаки — див. навпаки.

[впатрені «спритний, обачний» Ж, [впатрінє] «обачність» Ж; — очевидно,, видозмінене запозичення з польської мови; п. opatrzny «передбачливий, обач-

впелесйтися

врем'я

 

ний» утворене від етимологічно неясного п. patrzyć «дивитися», wpatrzyć się «вди- · витися», спорідненого з ч. patfiti «ди­витися; належати», слц. opatrovat' «до­глядати».— Трубачев Этимология 1965, 47—51; Brückner 399; Machek ESJĆ 438.— Пор. пантрувати.

впелесйтися, впелюскатися — див. лелюскатися.

впереміж, впереміжку, упереміж, упереміжку; — р. вперемежку, бр. упе-рамежку; —прислівник, утворений за допомогою прийменника в від дієслів­ної префіксальної основи перемежувати або від незасвідченого іменника *пере-міжка чи *переміжок, аналогічного до перелісок, перестінок. — Див. ще межа, пере-, у¹.

впереміш, вперемішку, упереміш, упе­ремішку; — р. вперемешку, бр. упера-мешку, упярэмешку; — прислівник, утво­рений за допомогою прийменника в від дієслівної префіксальної основи пере­мішати або від іменника [перемішка]. — Див. ще мішати, пере-, у¹.

впілйтися — див. п'ялйти.

впленичитися — див. пленйця.

ІвпольнутиІ «впірнути» Ж; —оче­видно, результат видозміни дієслова впірнути під впливом линути, поли­нути.

(впопереначку] «навперемінно, по черзі» Ж; — прислівник, утворений від префіксальної основи дієслова (по)пере-іначити за допомогою суфікса -к- і прийменника в. — Див. ще інакший, пе­ре-, по, у¹.

вправа, вправний, вправлятися; — очевидно, нове запозичення з польської мови; п. wprawa «вправність», wprawny «вправний», wprawiać się «вправлятися, тренуватися» є похідним від прикмет­ника prawy (з псл. prav-ь) «належний, такий, як слід».— Див. ще правий.

впридобити, впридобляти — див. придоба.

вприпуст «вдосталь», уприпуст «тс»; -похідне утворення від припустити; розвинулось, очевидно, на основі тва­ринницького виразу годувати вприпуст, тобто припускаючи тварин до цілого за­пасу корму.— Див. ще при, пускати, у¹.

Івпугувати] «затушковувати, на­дягати багато важкого одягу» Ж, Me, [впугатися] Ж, [запуганий] Me; — р. [за-пугнуться] «застібнутись»; — неясне; можливо, пов'язане з [пуговиця]; в та­кому разі первісно означало «засті­бати».

ер- — див. ур-.

[врава] «натовп, орава» Я; — оче­видно, результат фонетичної видозміни форми οράβα; менш імовірний зв'язок з ч. vfava «гамір», первісно «натовп» (Machek ESJĆ 702), nop. ffvavaj «на­товп, гамір».— Див. ще орава.— Пор. врява.

враг, Івражба] «ворожнеча» Ж, вра­жда, [вражда, вражня, вражнь] «тс.» Ж, [враженя) «чортеня», [вражча] «тс», вражий, [вразький], враждати «ворогу­вати», враждувати; — р. бр. діал. враг, др. врагъ; — запозичення з церковно­слов'янської мови; цел. стел. крогь є прямим відповідником до др. ворогь, укр. ворог (див.).

вражати, враження, враж'шня, враж-лйвий, враза, вразити, вразливий — див. разити.

[врацати] «блювати» Ж, Me, [врацо-вйни] «блювотина» Ж; — запозичення з польської мови; п. wracać «блювати; вертати» пов'язане з wrócić «вернути», спорідненим з укр. вертати, вертіти (див.).

[вред] «чиряк» ВеЛ, ст. вредъ «веред, болячка» (XVII—XVIII ст.); — запози­чення з чеської або словацької мови; ч. vfed «нарив, чиряк», слц. vred «тс» походять від псл. *verdb «тс», звідки й укр. веред «нарив», вередити, вереду­вати та ін.; пор. р. [вред] «чиряк», др. врЪдъ «тс», що походить від стел. крЬдть.«тс».—Machek ESJĆ 702.—Див. ще вереди.

[временщик] «чудна, незвичайна лю­дина, упир» Ж;—похідне утворення від [врем'я] «час», очевидно, пов'язане з уявленням про появу і зникання такої людини через певні проміжки часу.— Див. ще врем'я.

[врем'я] «час», [уремення] «щастя, удача», [урем'я], [временный] «сприят­ливий, зручний» Я, \временйти], ст.

вретище

все-

 

врЪмя, время (XIV—XVII ст.); — р. время, бр. [време, уреме], др. врЪмя; — запозичення з старослов'янської мови; стел. вр'Ьмд «час» є прямим відповід­ником до укр. [верем'я] «погода» (див.).

вретшце «одяг із грубої товстої тка­нини, убогий одяг»; — р. вретище «тс», др. врЪтище «мішок, одяг»; — книжне запозичення з старослов'янської мо­ви; СТСЛ. Вр^ТИШТЕ «МІШОК» ПОХОДИТЬ

від тієї самої основи псл. *ver- «засо­вувати, ховати», що й укр. верета. — Въгленов БЕ 13/3, 258—259.—Див. ще верета.

[вритний, урйтний] «нелюбий, не­бажаний, надокучливий» Ж; —запози­чення з румунської мови; рум. urît «поганий, неприємний», пов'язане з діє­словом (a) urî «ненавидіти, мати від­разу», походить від лат. *horrIre (<hor-rêre, horrescere) «стовбурчитися; люту­вати, жахатися», спорідненого з дінд. harsate «задубіває, заклякає», hrsyati «тс».— Vincenz 2; DLRM 910; Puçcariu 170; Walde—Hoîm. I 659.

[врпги] «кипіти, вирувати, клекотіти» Ж, ст. врЪти «кипіти» (XVII— XVIII ст.);— р. [вреть) «дуже потіти», бр. [врзцьі «кипіти», др. врЪти, вьрЪти, п. wrzeć, ч. vriti, слц. vriet, болг. вря, м. вриє, схв. врЬти, слн. vréti, стел. вьр'к-ти «тс»;—псл. *vbrëti «тс», пов'язане з νϊπ> «вир», variti «варити»;— спорід­нене з лит. vìrti «кипіти, варитися», versmë «джерело», лтс. virt «кипіти, ва­ритися», прус, auwerus «виварки», тох. A wrätk «варити»; іє. *uer-/*uor-, *ur-«горіти; спалювати».— Фасмер—Труба-чев І 362; Machek ESJĆ 702—703; БЕР І 193; Skok III 622—624; Fraenkel 1263; Trautmann 361; Pokorny 1166.— Пор. варити, вир.

врода, вроджений, вродини, вродити, вродливець, вродливий, вродливиця, врод­ливість, вродність, вродовйтий — див. ріД.

[вроза] «ремінець, яким прив'язують бич до бичиська» ВеЛ; — запозичення з польської мови; п. [*wroza] «ремінець для прив'язування, зв'язування» є пря­мим відповідником до укр. вороза (див.).

28 3-539

врозтіч, вростич —див. тікати.

вруно «сходи хлібів», [воруна Па, воруніца Л, врунь Л, овруно Л, оврунь Л, угруно Л, уруно Л], уруна «тс», вру­настий, врунистий, урунастий, уру­нистий, врунити, врунитися, вруніти, урунити, урунитися, уруніти; — бр. [урунь]; — результат не зовсім ясної видозміни спільнослов'янської основи слова руно, руна; можливо, виникло на грунті прийменникового виразу вь ру­но. — Див. ще руно.

вручати — див. рука.

[вручість] «діловитість, бравість» Ж;— очевидно, пов'язане з [вріти] «ки­піти» (див.).

[врява] «крик» ВеЗа, [врявк] «тс.» ВеЛ, [врявкати, врявчати] «кричати» ВеЛ; ] — очевидно, запозичення з поль­ської або словацької мови; п. wrzawa «галас, гамір, шум» споріднене з ч. vrava «тс», слц. vrava «розмова, галас, шум», болг. врява «галас», м. врева «га­лас, гомін, [говірка, розмова]», схв. врева «галас, лемент»; —певної етимо­логії не має; виводиться з іє. *u(e)rê-«говорити» (БЕР І 193), припускається первісне значення «натовп» (Machek ESJĆ 702), польське слово вважається запозиченням з чеської мови (Bruckner 633) і т. д.— Пор. врава, рявкати.

врядй-годй, урядй-годй; — бр. гады-урады; — прислівникове утворення від іменників ряд і год з первісним значен­ням «час періодичних розглядів судових справ, укладання угод» і под.— Див. ще год, ряд, у¹.

все, всей, всенький — див. весь¹.

все- (перший компонент складних слів типу всебічний, всевидящий, всемо­гутній, всесильний); — р. болг. все-, бр. усе-, др. вьсе-; — засвоєне з старосло­в'янської мови; стел. BkCÉ-всловах типу вксЕЛ'.огкії!, вксеАртіЖителк є калькою гр. παν— першого компонента грецьких складних слів типу παν-αλκής «всесиль­ний», πάν-αρχος «всевладний», παντο­κράτωρ «вседержитель», що являє собою форму середнього роду займенника πάς-«весь, цілий» (род. в. παντός).— БЕР І 192.

Всеволод

встікатися

 

Всеволод, [Сиволод]; — р. Всеволод, бр. Усевалад, др. Всеволодъ, ч. Vsevo-lod; — чоловіче ім'я, утворене на схід­нослов'янському грунті з займенника есе- та основи дієслова волод-'іти. — Див. ще володіти, весь¹.

[всезелень] (бот.) «грушанка, Pirola L.» Ж. [всезелен] «тс; зимолюбка, Спі-maphila Pursh.» Mak; — ч. zimozelen «зимолюбка»; — складні слова, утворені з основ прислівника все «завжди» і прикметника зелений; назви зумовлені вічнозеленою природою цих рослин.— Machek Jm. rostl. 176; Словн. бот. 160; Нейштадт424.—Див. ще весь¹, зе­лений.

всесвіт; — п. wszechświat; — зво­ротне утворення від всесвітній, яке ви­никло на основі словосполучення весь світ; зразком для зворотного утворення стала, очевидно, польська форма; пор. також ч. слц. vesmir «всесвіт».— Див. ще весь¹, світ.

[всйжюд, усйжгуд, усйжут, сйжгід] «торік» ДзАтл II; — результат злит­тя словосполучення (въ) сьй ж(е) годъ (гід); пор. утворене за цією ж моделлю слово тиждень від тъи же дьнь; спо­чатку, мабуть, означало «рік тому в цей самий час»; виведення від *въ сьсь годъ (ДзАтл II 259) неточне.— Див. ще год, же, сей, у¹.

[всігда] «завжди» Ж, [всігди Ж, усіг-дй] «тс», [всігдйшний Ж, завсігда, за-всігдй, завади, завсюди, завсідний, по-всегда, повс'їда Г, Ж]; — р. всегда, бр. [всёгды, всегда, усёгды], заусёды, зау-сягды, др. вьсьгда, вьсегда, п. wszegdy, болг. всегда, всякого., схв. свагда, свйг-дар, слн. vsèkdar, [vsîgdar, vsâkdaj]; — пел. *vbsekbda, vbseda, *vbsedy. утво­рені з займенника vbsb, vbse «весь, ці­лий» і займенникових компонентів kbda ^очевидно, спорідненого з лит. kadà «коли», дінд. kadä, ав. kadä «тс») чи простішого da, який зберігається і в р. да «так; та», укр. да; менш імовірне зведення (Schmidt KZ 32, 399; Meillet MSL 13, 29) до виразу *vbxogo goda «всякого часу», як і когда до *kogo goda, тогда до *togo goda.— Шанский ЭСРЯ І 3, 197; Фасмер І 362—363; БЕР І 194.— Див. ще весь¹, да¹, кий².

всілякий, [вселяти], усілякий, [всі· лячина] Ж; — р. [вселякий], бр. уся-лякі, п. wszelaki, ч. слц. vselijaky, вл. wSel(a)ki; — похідне утворення від зай­менникової основи вьсель, вьсЬль, псл. vbsëlë, пов'язаної з vbsb «весь», тієї самої, що і в прислівнику (з)відус'іль, та суфікса -ак-, того самого, що і в такай, двоякий, троякий. —Пор. відусіль. всклезь — див. склезь. [вспак] «назад, навпроти, навпаки» Пі, ст. вспакъ (XVI—XVIII ст.);— p. [вспак] «навиворіт», п. wspak «на­зад»; — утворення з прийменника въз і прислівникової основи пак- «назад», що є, очевидно, варіантом основи опак- «тс»; можливо, в українську мову за­позичене з польської.— Brückner 635.— Див. ще опак, уз.— Пор. навпаки.

[вспинячки] «повільно» Пі; — оче­видно, похідне утворення від спиняти­ся, аналогічне до навсидячки (від сидіти), навстоячки (від стояти), навспинячки «навшпиньки» (від спинатися). — Див. ще зупинити.

[вспокон] «одвіку» Ж; — р. испокон, бр. спакон, [успакон]; — похідне утво­рення від др. поконъ «початок» (пор. п. [pokon] «тс»), яке складається з пре­фікса по- і кореня кон- «початок» (і «кінець»), того самого, що й у словах закон, конати, кінець тощо.— Brückner 644.— Див. ще кінець, конати.— Пор. споконвіку.

[вспряник] (бот.) «кмин кінський, Siler trilobum Scop.» Mak; — неясне.

[встеклинець] (бот.) «молочай, Eu­phorbia procera M. В.» Mak; — не зов­сім ясне; можливо, пов'язане з текти, з огляду на сік, подібний до молока, що витікає із стебла свіжозрізаної рос­лини.— Нейштадт 372.

[встікатися] «казитися, ставати ска­женим, шаленіти» Ж, [встеклий] «ша­лений» Ж, [остеклий] «тс» Ж, [встек-лйзна) Ж; — запозичення з польської мови; п. wściekać się «казитися», як і ч. vztekati se, нл. ст. sćekaś se «тс», походить від псл. *tekti «текти» і пер­вісно означало «розтікатися, розбурху­ватися» (про бурхливі води).— Brück­ner 635; Machek ESJĆ 706.—Див. ще текти.

встрих

вугай

 

[встрих] «вщерть, по вінця» Me; — запозичення з польської мови; у п. w strych «тс», nad strych «надто», pod strychem «без верху», іменник strych закріпився замість складнішого stry-chulec «дощечка, планка для підрівню­вання сипучих речовин до верхніх країв посуду», що походить від н. Streichholz «тс», утвореного з основ дієслова strei­chen «гладити, дряпати, креслити», спо­рідненого з лат. stringere «зривати, дря­пати», псл. *strigti, укр. стригти, та іменника Holz «дерево», спорідненого з псл. *kolda, укр. колода. — Brückner 521; SW VI 468, 470; Kluge—Mitzka 757; Kluge—Götze 327.—Див. ще стригти.— Пор. стрих, стріха.

всуе — див. суєта.

всупереч — див. перечити.

всюди, [всяди ВеЛ, всягди ВеЛ, всягде Ж), відусюди, звідусюди, зусюди, зусюд, Іповсюда Ж, повсюдейка Ж\, пов­сюдно, повсюдний, повсюдніти; — р. всюду, бр. усюды, др. вьсюду, вьсуду, вьсюдЬ, п. wszędzie, ст. wszędy, каш. wśąde, ч. слц. vsude, вл. wsudźe, нл. ludy, śuder, fwśudy], болг. навсъде, схв. свудй, свигде, слн. povsód,' стел. вьсжд'Ё;—псл. *vbSQdu, vbsçdë, по­хідне від займенника vbsb «весь»; кін­цеве -du (-de), мабуть, того ж похо­дження, що й кінцева частина в лат. quan-dö «коли», прус, is-stewen-dau «звідси, звідти»; на думку Ільїнського, -du є місцевим відмінком однини іє. займенника *do, *dho.— Булаховский Труды ИРЯ І 206; Шанский ЭСРЯ І З, 205—206; Фасмер І 364; Ильинский Сложи, местоим. 74; Преобр. І 102; Brückner 636; Machek ESJĆ 685—686; Trautmann 312.— Див. ще весь¹.

всякий, всячина — див. весь¹.

втиркатися, втиркун —див. тирити.

[втискуй] (ент.) «могильний жук, Pte-rostichus, з родини жужелиць, Carabi-dae» Ж; — назва походить, очевидно, від втйскувати(ся) (в землю), оскільки ці комахи живуть у землі й живляться продуктами розкладу органічних ре­човин.— Див. ще тиснути.

втілити; — калька цел. втьплтьтити (р. воплотить, воплощать), яке, в свою чергу, є калькою гр. σαρκοδν «тс», по-

28*

хідного від σαρξ «м'ясо, тіло», чи, ско­ріше, лат. incarnare, утвореного з пре­фікса in- «в-» і основи іменника саго (род. в. carnis) «м'ясо, тіло».

втора, [вторак] «другий рій» Ж, Івто-ровкиЛ «другі струни на кобзі або банду­рі» Я, [вторий] Ж, вторинний, вторити СУМ, Ж, вторувати, повтор, повтор­ний, повторити; — р. втора, второй «другий», бр. утора, др. въторъ, п. wtór, болг. втори «другий», м. втор(и), стел, въторть.; — псл. vbtorb<*ntorb, *nterb; — споріднене з лит. afìtras «другий, інший», лте ùotrs, прус ап-tars, двн. andar, гот. animar, oc аен-даер, дінд. antarah «тс», іє. *ontor-/ *ntor-; з другого боку, припускається зв'язок з ав. vitara- «далі», дінд. vita-räm «тс», vitarah «той, що веде далі» (Фасмер І 364—365).—Шанский ЭСРЯ, І 3, 209—210; Преобр. І 101; Machek ESJĆ 671—672; БЕР І 197; Младенов 83; Топоров І 94—95.— Пор. вівторок. [вточи, вточі] «в той час, тоді» ВеБ;— неясне; можливо, результат стягнення виразу [в той ч'ис, в той чіс] «в той час». втуз, втузівець; — р. втуз; — нове складноскорочене слово, утворене з ви­разу вищий технічний учбовий заклад за зразком рос втуз (із высшее техни­ческое учебное заведение). — Фасмер 1365. втупити (очі), потупити; — p. по­тупить; — не зовсім ясне; пов'язується з тупий, тупик (Преобр., випуск остан­ній, 18); можливо, споріднене з п. wtapiać, wtopić «тс.» (Brückner 570). [втяж] «постійно, безперервно, раз у раз» ВеБ; —запозичення з польської мови; п. wciąż «безупинно, безперервно, постійно, завжди» утворене з приймен­ника w «в» і основи дієслова ciągnąć «тягнути».— Brückner 61.— Див. ще тягти, у¹.