Розповідь учителя про лист як засіб письмового спілкування

— Особисті листи — це листи до рідної та близької людини, до друга чи знайомого, до улюбленого співака чи актора.

— Лист — це спосіб розповісти про своє життя, свої думки, почуття, висловити прохання, подякувати.

«Щоденник подвійних нотаток».

Методика розвитку критичного мислення. Мета: для учнів — бути вдумливими читачами; для вчителя — учити дітей ставити запитання і відповідати на них у процесі читання тексту, глибоко розуміти та аналізувати текст, пропускаючи кожну фразу крізь себе, через особисте розуміння, що сприяє покращенню сприйняття, запам’ятовування та усвідомлення тексту.

Як виготовити щоденник? Учні можуть на уроці накреслити на аркуші вертикальну лінію, що поділить його на дві половинки. Або вчитель заздалегідь підготує його. Він може мати вигляд таблиці:

Завдання учням: вдумливо прочитати лист, випису­ючи у ліву колонку таблиці ті 2—3 рядки з нього (або вислів, образ), які найбільше вразили, нагадали щось із власного життя, здивували, можливо, щось, із чим вони не погоджуються, тощо; у праву колонку запи­сати свій коментар (думки, асоціації, запитання), які з'явилися, коли вони читали саме ці рядки.

— Чому саме ці рядки ви виписали?

— На які думки вони вас наштовхнули? Які за­питання викликали?

Читання мовчки уривка з листа до мистецтвознавця Степана Таранушенка (грудень 1953 р.).

«...А одного разу, та ще і в будень, як підкотило мені до серця, щоб що-небудь намалювати (це ще тоді, як у мене не було олівця)! Сажа і полотнина чиста була. Я намалювала не краєвид, а якихось видуманих птиць. І тоді мені ті мої перші твори такі чудові здалися! Мені було радісно на душі від того, що я таке зуміла видумати! І дивилась на той малюнок, і сміялась як божевільна!.. От мене на тому вчинку і поймали батько й мати. Малюнок мій зірвали, скрутили І кинули в піч, а мене трохи поляскали, а здорово і не били чого-то. І кажуть: «Що ти, скаженюко, робиш? Та, не дай Бог, чужі люди тебе побачать на такому вчинку? То тебе ж тоді ніякий біс і сватати не буде!»

— Про що пише Катерина Білокур у цьому листі? Які почуття у вас виникли під час читання листа? Про що ви думали, коли читали? Яке найважливіше повідомлення у цьому листі?

Учні зачитують виписані рядки та свої враження від прочитаного.

— Які слова використала художниця у листі, щоб описати подію?

— Листи завжди відображають мовлення людини, яка їх написала. Як Катерина Білокур говорила у по­всякденному житті, так вона і писала у листах. Тому ми зараз ніби розмовляємо особисто з нею через її листи.

— З дитинства Катерина мріяла вчитися. Спочатку з батьком і дідом, а потім самотужки опанувала читання у 6—7 років. Але до школи її не віддали — читати і так уміє, а одяг і взуття треба економити. Тому школа для неї залишилася мрією. Батьки вважали, що і малю­вання — це пуста справа. У відчаї Катерина вирішила втопитися у холодній річці (це було восени 1934 року), її врятували і дозволили малювати. Але з того часу вона захворіла на невиліковну хворобу ніг. Коли Катерина підросла, вона вирішила вступити до художнього учи­лища. Ось як вона пише про це у своєму листі.