Багаторівневе опитування

Методика розвитку критичного мислення, що базу­ється на таксономії Б. Блума. Мета: для учнів — вправ-лятися у відповідях, що розвивають різні рівні мислення; для вчителя — стимулювати різні рівні мислення учнів.

Підбір запитань здійснюється за принципом від простіших (за рівнем розумової діяльності) до

найскладніших.

І рівень — «буквальні запитання» на пригадування та відтворення інформації, що запам 'яталася.

— Із яких джерел ми можемо дізнатися про Катери­ну Білокур? (З музейних експозицій, книжок, Інтернету, розповідей тощо.)

— З яким книжками про творчість та життя художниці ви знайомі? Я хочу вас ознайомити з тими книжками, які представлені на нашій виставці. Це книги Володимира Яворівського «Автопортрет з уяви», Миколи Кагарлицького: «Катерина Білокур. Я буду художником!», «Катерина Білокур очима сучасників. Спогади, есе, розвідки з архіву художниці», фотоаль­боми з репродукціями її картин.

Учитель демонструє книжки з виставки, влашто­ваної у класі.

— Хто користувався Інтернетом для пошуку інформації про Катерину Білокур?

II рівень — «запитання на розуміння (переформулювання)». Учні переживають певний сенсорний досвід та описують його, тобто подають відому інформацію у новій формі (наприклад, перетворюють словесні конструкції на графічні), пояснюють відомі факти, передбачають наслідки.

— Згадайте свої враження від екскурсії у Націо­нальний музей українського народного декоративного мистецтва. Що ви там бачили? Про що дізналися? Що вас найбільше вразило? Як ви гадаєте, чому?

— Як ви розумієте слово дивовижний?

— Як ви вважаєте, який світ можна назвати ди­вовижним? Чому? Чому світ К.БІлокур ми назвали
дивовижним?

IV. Усвідомлення змісту.

— Про К.Білокур можна дізнатися і відвідавши меморіальний музей-садибу в селі Богданівні Яготинського району Київської області, де народилася ху­дожниця. Ця хата донині пам'ятає і маленьку дівчинку Катеринку, що бігала босоніж та весело сміялася, і муки творчості уславленої художниці, і горе та відчай старої жінки, коли не було чим хату протопити, ні на що хліба купити. У цій хаті народилася, прожила все своє життя і померла видатна українська художниця Катерина Білокур. До цього часу збереглися її речі (по­казує фото): прядка, книжки, швейна машинка тощо.

Також збереглися її картини, які можна побачити у музеях, а їх репродукції у фотоальбомах та в Інтернеті, збереглися спогади про неї, за яким написано книжки Володимиром Яворівським («Автопортрет з уяви») та Миколою Кагарлицьким («Катерина Білокур. Я буду художником!»).

А на сьогоднішньому уроці ми прочитаємо листи художниці з книги Миколи Кагарлицького «Катерина Білокур очима сучасників. Спогади, есе, розвідки з архіву художниці».

— Чи доводилось вам коли-небудь писати листи або одержувати їх?

— Які почуття у вас виникали, коли ви писали листа? Чому?

— Що ви відчували, коли одержували листа?

— Чи хотіли б ви, щоб іще хтось прочитав вашого листа? Чому?

— Як ви гадаєте, про що зазвичай люди пишуть у листах?