Математична школа в політекономії

Засновником математичної школи в політекономії вважають французького вченого О.Курно який у 1838 році випустив книгу «дослідження математичних принципів теорії багатства».

Відомими представниками математичної школи в політекономії є: Г.Госсен – німецький економіст дав математичну інтерпретацію основних принципів теорії граничної корисності.

Л Вальрас – швейцарський економіст –побудував загальну економіко математичну модель економічної системи на макрорівні відому за назвою модель економічної рівноваги Дж.Еджворт – англійський економіст- ввів поняття ядра економічної системи, кривих байдужості.

В.Паретто італійський економіст, один із засновників функціоналізму. Робив спроби математично обґрунтувати концепцію взаємозв’язків усіх економічних факторів увів поняття багатоцільового оптимуму.

Представники математичної школи в політекономії робили спроби дослідити важливі проблеми економічної теорії за допомогою математичних методів. При цьому вони опирались на твердження, що обґрунтувати положення економічної теорії можна лише математично а всі висновки одержані іншими способами можна сприймати в ліпшому разі як наукові гіпотези.

Представники математичної школи зробили значний внесок у розробку кількісного аспекту багатьох економічних проблем, зокрема:аналіз залежності попиту цін і доходу;

- вивчення механізму попиту і пропозиції та чинників щл визначають витрати виробництва.

Недоліками досліджень вчених математичної школи в політекономії є те дослідження які проводились умежах цього напряму мали абстрактно теоретичний характер їх результати не застосовували на практиці. Дослідники проводили статистичний аналіз економічних явищ однак не враховували динаміку розвитку економічних систем.