2018-01-21
323
Основні онтологічні концепції: марксизм, неореалізм, екзистенціалізм, християнський еволюціонізм.
Марксизм. Вважає матеріалізм 17-18 ст механістичним та однобічним. Прагне переосмислення шляхом введення діалектики Гегеля. Матерія – вся об’єктивна реальність і її здатність йти в наших відчуттях. Незалежність від свідомості. Спосіб існування – рух. Форми існування – простір і час. Енгельс: Основне питання філософії. Онтологія – основне питання філософії – що є первинним матерія чи дух, природа чи свідомість. Свідомість – форма матерії. (поряд з механічною, фізичною, біологічною, соціальною).
Неореалізм Гартман. Основна вада класичної онтології полягає у протиставленні матеріального і духовного. Структура буття насправді набагато складніша. Спільним між матеріальним, духовним, ідеальним є те, що вони всі існують.
Структура: реальність, ідеальність. Реальність - матеріальність, органічність, психічність,духовність
Основна особливість реального буття в її індивідуалізованості.
Духовність – суб’єктивний дух, об’єктивний дух, об’єктивований дух.
Ідеальне – математичні судження, вартості,...Є позапросторовим і позачасовим. Пов’язане з реальним як закономірність, схема, зразок.
Екзистенціалізм. Онтологія Гайдеггера (в центрі буття - людина). Класична філософія протиставляла людину світу, а насправді є взаємне включення. “Тут-буття” – переживання світу в кожній ситуації. Класична – прагнула проникнути в суть буття, а слід шукати сенс буття. “Буття у світі” – несправжнє існування людини, бо свій спосіб буття утотожнюємо з оточуючим. Втрачаємо своє істинне Я. Тут наявна бентежність, основою є страх смерті. Для позбавлення від цього страху прагнемо переключитися на якусь справу. Людина собою жертвує, але в цій жертовності є момент прагнення до вічності. Породжуються моменти настроєвості. У настроєвості людина виявляє те, що приховує від інших людей (та й від себе). Відкриваємо шлях до справжнього буття. Судити про буття можемо лиш через мову. Звідси інтерес до герменевтики.
Буття-філософська категорія, яка фіксує суще і взаємозвязок предметів і явищ.Воно представлене в кількох формах: Буття речей і процесів. В свою чергу може бути представлене в двох формах: а)буття речей і станів природи, які люди сприцмають як об’єктивну реальність, яка існувала до них і від них не. б) Буття другої природи, цивілізації. Це буття двійне, оскільки з одної сторони вони зроблені з тіла природи, а з іншої-в них вкладені свідомість і душа. 2)Буття людини. а)буття людини у світі речей (л-на розглядається як частина природи, як річ); б)специфічне людське буття (л-на як індивідуум). 3)Буття духовного. ідеального. а) індивідуальне духовне (свідомість індивіда). Структура несвідомого: *рефлекси*, *підсвідоме*, *інтуїція*. б) об’єктивно існуюче духовне - те, що матеріалізоване в культурі. 4)Буття соціальне. а) буття людини; б) буття л-ни в суспільстві.Основне питання онтологїї-це проблема співвідношення буття та небуття. Пошуки буття -це пошуки власного коріння,доторкнувшись до яких людина може почерпнути силу для переборення беззмістовності багатьох життєвих проблем.Утвердження у бутті рівнозначне мужності бути,незважаючи на свою конечність,безсмисловість.Результатом пошуку смислу існування є ствердження у вірі і знанні,що людина-це необхідна частинка світу.
(Онтологія - вчення про буття взагалі, незалежно від його різновидів. Іноді онтологія ототожнюється з метафізикою, але частіше усього розглядається як її основна частина, як метафізика буття. Термін онтологія (від грецького онтос - суще) введений у 1623 році Гоклініусом. Але ще в античні часи були розроблені різні варіанти онтології. Давньогрнцькі філософи поставили перед собою мету виявити якісно визначені начала Буття. Буття - це чисте існування, що не має причини, буття - причина самого себе, самодостатнє, ні до чого не зводиме, ні з чого не виведене. Це дійсність у повному розумінні слова, тому що все інше, що має зовнішні причини, - не в повному розумінні слова дійсність, не в повному розумінні слова існує. Оскільки буття відчиняється тільки людині і через його мислення, то розуміння буття - спроба прилучитися до істинного існування, знаходження самобутності, свободи. Равнозначна метафизике как системе умозрительных всеобщих определений бытия. В ср века использовали арист метфиз для доказательства религиозных истин, что называли онт. В новое время онт --- особая часть метафизики, учение об сверхчувственной, нематериальной структуре существующего. Законченное выражение онт в этом виде получила у Вольфа, когда утратила всякую связь с содержанием частных наук и строила онт путем абстрактно-дедуктивного и грамматического анализа ее понятий. Противоположная тенденция у Спинозы, Локка, франц материалистов, опираясь на данные науки, говорили о связи онт с логикой и гносеологией, подрывая ее значение как первой фил. Кант, Гегель - объявляли прошлую онт тавтологичной и бессодержательной, заменяя ее новой онт --- субъективным идеализмом Канта или логикой Гегеля. Попытки построить новую онт на объект-идеалист материале - Хайдеггер. Система всеобщих понятий бытия, постигаемых с помощью сверхчувственной и сверхрациональной интуиции. Подхвачена неотомистами. Бытие как исходное интегральное понятие бедно и бессодержательно, если не рассматривать его в контексте других категорий философии, там оно становится конкретно-всеобщим. Таким образом, большая часть фил относится к разделу онтологии. В онтологии фил сталкиваются с рядом проблем, решение кот и определяет различие в мировоззрениях. Такие проблемы, как Обладает ли мир в своем существовании единством и что является основой этого единства? Является ли мир в своем существе неизменным или он постоянно изменяется и развивается? Упорядочен ли мир в своем развитии и изменении, подчиняется ли он каким-либо законам или развивается совершенно произвольным способом? Обладает ли мир и в целом и в своих отдельных фрагментах системной организацией или он существует как простой конгломерат различных элементов? В чем заключается сущность мира? В зависимости от решения этих вопросов фил разделяются на материалистов и идеалистов, монистов, дуализм и плюрализм, детерминизм и индетерминизм. В зависимости от первичности материи или идеи идет основное разделение, прием оба направления имеют свои великие имена. Буття, по Хайдеггеру, є особливий засіб розмови про нього. За допомогою категорії буття здійснюється інтеграція основних ідей, які виділяються в процесі осягнення світу “як цілого”: світ є, існує як безмежна та невмируща цілісність; природне духовне, індивіди і суспільство існують у різних формах; їх різне за формою існування – передумова єдності світу; об’єктивна логіка існування та розвитку світу породжує реальну дійсність. Серед основних форм буття розрізняються:1- буття речей, процесів, 2- буття людини (у світі речей, специфічно людське), 3 – буття духовного (ідеального), 4- буття соціального (індивідуальне і суспільне буття).
