Категоріальна структура буття: сфери, форми та рівні

Буття-філософська категорія, яка фіксує суще і взаємозвязок предметів і явищ.Воно представлене в кількох формах: Буття речей і процесів. В свою чергу може бути представлене в двох формах: а)буття речей і станів природи, які люди сприцмають як об’єктивну реальність, яка існувала до них і від них не. б) Буття другої природи, цивілізації. Це буття двійне, оскільки з одної сторони вони зроблені з тіла природи, а з іншої-в них вкладені свідомість і душа. 2)Буття людини. а)буття людини у світі речей (л-на розглядається як частина природи, як річ); б)специфічне людське буття (л-на як індивідуум). 3)Буття духовного. ідеального. а) індивідуальне духовне (свідомість індивіда). Структура несвідомого: *рефлекси*, *підсвідоме*, *інтуїція*. б) об’єктивно існуюче духовне - те, що матеріалізоване в культурі. 4)Буття соціальне. а) буття людини; б) буття л-ни в суспільстві.Основне питання онтологїї-це проблема співвідношення буття та небуття. Пошуки буття -це пошуки власного коріння,доторкнувшись до яких людина може почерпнути силу для переборення беззмістовності багатьох життєвих проблем.Утвердження у бутті рівнозначне мужності бути,незважаючи на свою конечність,безсмисловість.Результатом пошуку смислу існування є ствердження у вірі і знанні,що людина-це необхідна частинка світу. Буття - філософська категорія, що означає реальність, яка існує об'єктивно поза і незалежно від нашої свідомості. Онтологія - вчення про буття взагалі, незалежно від його різновидів - аналіз відношень і зв'язків між категоріями і поняттями: людина і світ; матеріальне і духовне; матерія і свідомість. Світ існує. Світ який він є, був і буде набагато ширшим ніж уявлення про нього. Діалектичність матеріального буття. Три рівні буття: -матеріально предметна реальність; -об'єктно-ідеологічне буття (цінності культури, принципи і категорії наукового пізнання); - буття особистості. Сучасна філософія буття охоплює всі існуючі матеріальні і духовні феномени: 1) Буття природи. 2) Буття людини - предметно-прктична діяльність і практика соціальних перетворень; процес самостворення людини. 3) Буття суспільства (соціального). 4) Буття ідеального - індивідуально ідеального; суспільно ідеального. Знання про світ — складова частина вчення про людину. Тільки через пізнання світу, його сутності, структурних рівнів організації, законів розвитку та існування людина може пізнати саму себе, свою природу і сутність, зв'язок з іншими людьми.

Поняття "світ" має конкретно-історичний зміст, який визначається станом культури, науки, техніки, матеріального виробництва, суспільних відносин, природи. Чим більше розвинуті форми діяльності людини і продуктивні сили суспільства, тим ширше і різноманітніше бачиться світ людиною, тим сильніше цей світ олюднюється. Разом з тим і сама людина, "опредметнюючись" результатами своєї праці, своїм розвитком зобов'язана світові. Тому світ — це єдність об'єктивної дійсності і "дійсності людських сутнісних сил", які мають конкретно-історичний характер.