2018-01-21
541
Проблеми філософського пізнання досліджує розділ філософії –„гносеологія” („гносис”-пізнання, „логос”-учення, наука). Інколи цей розділ іменують-„епістемологія”(„епістема”-знання). Пізнання- процес взаємодії свідомості та дійсності. Результат такої взаємодії-враження, почуття, певні емоції. Суб’єктивне у пізнанні- це людина, що постає вихідним пунктом життєвої та пізнавальної активності, що здобуває знання, вибудовує теорії та концепції, зберігає та історично передає їх новим поколінням. Об’єктивне у пізнанні- фрагмент, частина будь-якої реальності(природної, соціальної, суб’єктивної, розумової, душевної), який не збігається у цей момент з інтелектом, що пізнає, та на який спрямований пізнавальна діяльність. Пізнання- процес здобування знань, створення образів, моделей теорій реальності (це інформативний аспект пізнання); прагнення оволодіти реальністю, проникнути в її приховані підвалини (це активістський або вольовий аспект пізнання); бажання досягти найважливішого, найпозитивнішого для людини стану досконалості (це смисловий аспект пізнання). Можливості людського пізнання - гносеологічні позиції:1. гносеологічний оптимізм (люське пізнання не знає меж і спроможне продукувати надійні, ґрунтовні, достовірні знання); 2. агностицизм(заперечення принципової можливості для людини мати виправдані достовірні знання); 3. скептицизм (висловлення сумніву як у позитивних можливостях пізнання, так і в його повній неспроможності). Основні стадії у розвитку пізнання двох основних стадій: 1. стихійної, яка є досить консервативною, належним чином не усвідомленою;2. активно-дійової, яка є усвідомленою, свідомо організованою та спрямованою на спеціальне продукування знань. Види пізнання:
життєво-досвідне;
мистецьке;
наукове;
релігійно-містичне;
екстрасенсивне.
53. Філософська антопологія та її проблематика. Інтерпретація природи людини у філософії Заходу та Сходу. Філософська антропологія в широкому значенні – це філософське вчення про природу і сутність людини: наука про метафізичне походження людини, про її фізичне, психічне, духовне начало у світі, про ті сили і тенденції, які рухають нею і які вона приводить в рух. На думку Шеллера завдання ф.а. полягає в тому, щоб чітко показувати яким чином із основної структури людського буття випливають усі специфічні монополії, звершення й справи людини: мова, совість, інструменти, зброя, ідеї справедливого і несправедливого, держава, керівництво, мистецтво, міф, релігія, наука, історичність та суспільність. Центральним поняттям - питання про сутність людини. Об’єднуюче начало - проблема людини. Проте, в цьому принципово єдиному цілісному філософському напрямку співіснують відносно самостійно антропологічні концепції:
а) біологічна (Гелен, Портман). Згідно з біологічною концепцією людина є «біологічною недостатньою» істотою, оскільки їй не вистачає інстинктів. Вона «не завершена» і «не закріплена» у тваринно-біоологічній організації, а тому і не має можливості вести виключно природне існування. Людина віддана сама собі і тому змушена шукати відмінні від тваринних засоби відтворення свого життя.
б) культурологічна (Ротхакер, Ландман). Людина є творцем і носієм культури. А культура розглядається як специфічна форма висловлення творчої відповіді особистості на виклик природи, як стиль життя і спосіб орієнтації у світі. в) релігійна (Шелер, Хенгентенберг). Становлення людини як духовної істоти є одночасно втілення, здійсненням божественного в людині. Непізнаність людини. Протиставили аналізові її соц. сутності, пошук споконвічної природи, яка розкривається в «життєвому світі» людини, непідвладному розуму та цілеспрямованому впливу. г) педагогічна (Большов). Прагне осягнути людське життя з огляду на саме життя, виключаючи усі зовнішні зв’язки і відносини. Важливим завданням є виховання в собі здібностей і здатності до самостійного міркування та судження: врятувати людяність.
У філософській антропології ставиться задача на основі наук про людину, біології, психології, соціології, відтворити цілісне поняття про людину.
Унікальність людини полягає в здатності людини творити символи, творити символи культури, в здатності до діяльності, у вірі.
