Архітектурне бароко на західноукраїнських землях

На західноукраїнських землях бароко деякий час розвивалось водночас із ренесансом. Чисті форми римського бароко відрізняють костел Стрітення монастиря Босих кармеліток. Збудована в 1642 - 1644 рр. за проектом італійського архітектора Д.Б. Джизлені, ця споруда має в плані форму латинського хреста.

Вершиною львівського бароко дослідники називають пам'ятки, пов'язані з іменами архітекторів Бернарда Меретина і Яна де Вітте - кафедральний собор св. Юра та домініканський костьол. Збудований за проектом Б. Меретина у 1744 - 1761 рр., собор св. Юра розташований на південно-західному згір'ї Львова і служить домінантою у панорамі міста. Після смерті в січні 1759 р. Меретина, будівництво завершив архітектор С. Фесінгер. Невід'ємною складовою ансамблю є монументальна скульптура та декоративне різьблення, які разом з архітектурою творять типовий для барокового мистецтва синтез. Над його створенням працювали каменярі Михайло Філевич, Петро Білостоцький та Онуфрій Стефанський. Скульптури святих, виконані І. Пінзелем, а також кінна композиція "Юрій - змієборець" належать до шедеврів барокової пластики.

Справжнім шедевром архітектури доби пізнього бароко у Львові є монументальна споруда домініканського костелу. Його почали зводити в 1749 р. за проектом талановитого архітектора Яна де Вітте на місці старого готичного храму. Будівництвом керували місцеві зодчі Мартин Урбанік та Христофор Мурадович. Фасад завершив у 17 1798 рр. Клемен Фесінгер.

Отже, розвиваючись у стилістичній близькості, і "козацьке бароко і західноукраїнський архітектурний бароковий стиль можна об'єднати під однією назвою "Українське бароко"