Основні запити та специфіка подружнього консультування

Львівський державний університет внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права, психології та економіки

Кафедра практичної психології

Лекція 9

«Основи психологічного консультування»

Тема: «Особливості сімейного та подружнього психологічного консультування»

підготував: канд.псих.наук, доцент Карпенко В.В.

Львів-2013

Структура конспекту лекції

Тема лекції: «Особливості сімейного та подружнього психологічного консультування»

План.

Основні запити та специфіка подружнього консультування.

Особливості консультування сімейної пари.

Умови застосування псходіагностичних методик у сімейному психоконсультуванні.

Література

Основна:

1. Айви А., Айви М., Саймен-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы теории и техники: практическое руководство. - М., 2000 – 487с.

2. Венгер А.Л. Психологическое консультирование и диагностика. Практическое руководство. Часть 1. – 4-е изд. – М.: Генезис, 2007. – 160с.

3. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. – М.: Академический проект, 1999.

4. Психологический практикум по консультированию: учеб. пособие / Г.И. Колесникова, Е.С. Берковченко, А.В. Волочай. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. – 318с. – (Высшее образование).

5. Шнейдер Л.Б., Вольнова Г.В., Зыкова М.Н. Психологическое консультирование. Учебное пособие для студентов высших учебних заведений. Серия «Серебряная сова». – М.: Ижица, 2002. – 244с.

Додаткова:

1. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход). – Киев, 1991.

2. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. – М., 1987.

3. Василюк Ф.Е. Психология переживания. – М., 1984.

4. Кратохвил С. Психотерапия семейных и супружеских дисгармоний. – М., 1991.

5. Навайтис Г. Семья в психологической консультации. – М.: МОДЕК, 1999.

Вступ

Найбільш частою причиною звернення в консультацію є подружні проблеми (виключаючи випадки звернення батьків з приводу своїх дітей, але, як відомо, і тут за зовнішнім приводом – проблемами дитини незрідка криється глибший – особистісні і міжособистнісніі проблеми самих батьків). Саме тому психологу необхідно знати особливості консультування подружжя та сім'ї як системи.

 

Основні запити та специфіка подружнього консультування.

 

Розроблено немало типологий подружніх проблем як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології. Більшість авторів типологий оперують терміном “конфлікт”, розуміючи його досить широко.

Структуруючи подружні проблеми, найбільш продуктивним може бути емпіричний підхід, оскільки його завданням є не стільки їх вичерпний теоретичний опис, скільки деяка систематизація, корисна для практичної роботи психолога-консультанта. Список проблем, що є найбільш частими приводами для звернення в консультацію є наступним:

I. Різного роду конфлікти, взаємна незадоволеність, пов'язані з розподілом подружніх ролей і обов'язків.

II. Конфлікти, проблеми, незадоволеність подружжя, пов'язані з відмінностями в поглядах на родинне життя і міжособові стосунки.

III. Сексуальні проблеми, незадоволеність одної людини іншою в цій сфері, їх взаємне невміння налагодити нормальні сексуальні відносини.

IV. Складнощі і конфлікти у взаєминах подружньої пари з батьками одного або обох подружжя.

V. Хвороба (психічна або фізична) одного з подружжя, проблеми і труднощі, які викликані необхідністю адаптації сім'ї до захворювання, негативним відношенням до себе і того що оточує самого хворого або членів сім'ї.

VI. Проблеми влади і впливу в подружніх взаєминах.

VII. Відсутність тепла в стосунках подружжя, дефіцит близькості і довірливості, проблеми спілкування.

Кожен його пункт переліку включає безліч більш окремих випадків і типів ситуацій, і вже тому розширення списку представляється недоцільним. Але, перш ніж детально розглянути стратегії роботи в кожному із згаданих випадків, хотілося б детальніше обговорити ряд теоретичних положень, без розуміння яких ефективне практичне подружнє, сімейне консультування здається неможливим.

Необхідно відзначити, що виділені скарги, безумовно, не є взаємовиключними. Так, рольові розбіжності зазвичай поєднуються і базуються на відмінностях в поглядах і представленнях подружжя про те, як треба жити. А труднощі в сексуальній сфері найчастіше є лише наслідком і продовженням проблем подружжя в міжособових стосунках, які при цьому можуть ніколи не обговорюватися або взагалі не усвідомлюватися.

У літературі по родинній і подружній терапії на багатьох прикладах продемонстровано, що причини, що пред'являються клієнтом, у багатьох випадках слугують лише приводом для звернення в консультацію. Вони є лише описом того, що відбувається в стосунках, з приводу якого виникає взаємна незадоволеність подружжя один одним. Дійсні причини при цьому або не пред'являються, або, що буває не менше часто, зовсім не усвідомлюються подружжям. Спробуємо зрозуміти, що мається на увазі, коли говорять про “дійсні” причини звернення подружжя в консультацію, чим відрізняються, використовуючи термінологію В.В. Століна, “приховане” і “явне” локуси скарги.

По суті, загальноприйнята відповідь на це питання досить проста: за проблемами, пов'язаними з іншими людьми, криються особисті проблеми клієнта, які він не хоче або не може обговорювати і які і призводять до труднощів в міжособових стосунках, що стають, у свою чергу, приводом для звернення в консультацію. Так, коли причиною приходу є подружні проблеми, це означає, що особисті проблеми, що стоять за ними, виникають і виявляються саме в тих сферах життя, які так чи інакше пов'язані з шлюбом. Які ж це можуть бути проблеми?

Відповідь на це принципове питання упирається, по суті, в ті або інші базові теоретичні представлення консультанта, які в явному вигляді можуть і не виявлятися в короткостроковій і часто досить поверхневій роботі в рамках психологічного консультування. Але, не спираючись зовсім ні на які теоретичні вистави, консультант ризикує загубитися в потоці інформації, який обрушує на нього подружжя, де взаємні докори, незадоволеність, конкретні факти і домисли плутаються і переплітаються один з одним. Наявність глибшої теоретичної бази допомагає психологові виділити деякий єдиний стержень, нитку, за якою можна стежити протягом всієї бесіди, нанизуючи на неї і структуруючи відповідно до неї інформацію, що поступає від клієнтів.

Ще важливішими і актуальнішими виявляються теоретичні положення, коли короткострокове консультування переростає в тривале і подружжя не лише хоче “злегка розібрати сміття”, що накопичилося, але також і серйозніше переосмислити і перебудувати свої стосунки. Для того, щоб вести таку роботу, практичний психолог повинен уміти розрізняти зовнішні неадекватні патерни подружньої взаємодії і глибокі причини, сприяючі їх виникненню.

Один з таких що найчастіше використовуються в родинній терапії конструктів (або, інакше кажучи, уявлень про те, що відбувається на глибиннішому рівні взаємодії і що призводить до тих або інших патернів поведінки подружжя) можна умовно позначити як роль батьківської сім'ї. І хоча психотерапевти деколи заперечують це або просто не відстежують коріння виникнення ідеї про найважливішу роль батьківської сім'ї кожного з подружжя в їх подружніх конфліктах, це положення базується на ідеях психоаналізу про те, що кожена людина (у ширшому сенсі – кожна доросла людина), взаємодіючи з представниками протилежної статі, у тому числі в своєму родинному житті, прагне реалізувати ті патерни взаємодії, які були засвоєні в дитинстві в сім'ї батьків. Причому прагнення до реалізації “батьківських” патернів взаємодії найчастіше носить компенсаторний характер, тобто людина прагне отримати від свого партнера кохання і визнання в тій області, в якій в дитинстві він відчував дефіцит подібного відношення, найчастіше від батька протилежної статі.

Таким чином, багато ситуацій і способи взаємодії з партнером (які зазвичай і є конфліктними) служать не розвитку стосунків, не досягненню якихось життєвих цілей, а часто є лише способами компенсації труднощів і проблем дитинства. Так, жінка, що вимагає, аби чоловік не залишав її довго одну, що хворобливо переживає кожну його відсутність в домі, пізніший, ніж зазвичай прихід з роботи і тому подібне, часто несвідомо реалізує не своє реальне “доросле” бажання якомога більше часу знаходитися з чоловіком, а той дефіцит уваги і кохання з боку батька, який вона колись відчувала в дитинстві. Той же самий патерн поведінки може бути і слідством того, що клієнтка ідентифікується зі своєю матір'ю, яка, із її точки зору, постійно відчувала себе покинутою, оскільки чоловік (батько клієнтки) був відсутній удома. У своєму власному родинному житті вона намагається “вижити” цю материнську травму.

Зрозуміло, в порівнянні з “чистою” психоаналітичною моделлю погляди сучасних родинних терапевтів значно ускладнилися, розширилися і стали включати, зокрема, такі положення, як розподіл влади і впливу між всіма членами сім'ї, субкультурний контекст реалізації потреб та ін. Виходячи з цього, людина в своєму власному родинному житті може не просто добиватися уваги і кохання з боку чоловіка, а, наприклад, прагнути зайняти в своїй нинішній сім'ї позицію того з членів батьківської сім'ї (включаючи всіх родичів, з якими доводилося досить тісний взаємодіяти в дитинстві), який користувався найбільшою владою і впливом. При цьому, з точки зору сучасної родинної терапії, величезне значення має нинішня доросла сім'я клієнта, яка може призводити до значної модифікації його глибинних прагнень і цим посилювати проблеми або ж, навпаки, пом'якшувати.

Виходячи з коротко описаних вище теоретичних положень, одне із завдань подружньої к – допомогти клієнтам розібратися в тому, як в їх дорослому родинному житті виявляються патерни і моделі взаємодії, засвоєні ними в дитинстві і що тепер ускладнюють і утрудняють побудову зрілих, дорослих стосунків як з чоловіком, так і зі своїми власними дітьми. Аналіз цих неусвідомлюваних потреб і прагнень дозволяє позбавитися від них, “розчищаючи” дорогу зрілішим і адекватнішим стосункам.

Тісно пов'язаний з вищевикладеними положеннями ще один конструкт, який незрідка самостійно використовується для аналізу подружньої взаємодії. Це уявлення про те, що більшість проблем і конфліктів, пов'язаних із стосунками, є наслідком несвідомої боротьби подружжя за владу і вплив, їх конкуренція один з одним. Для перемоги над партнером використовуються будь-які засоби: відмова від участі в сексуальних стосунках – аби продемонструвати іншому низкість його прагнень, принизити і покарати за що-небудь; пізні приходи як доказ власної незалежності і самостійності; звинувачення і претензії по дрібницях – для того, щоб переконати партнера в тому, що він (вона) ні на що не здатний /на/ і так далі Інтерпретуючи і аналізуючи такі конкурентні стосунки між подружжям, консультант може спиратися на ті моделі взаємодії, а відповідно, і на ті патерни конкуренції, яка існувала в батьківських сім'ях кожного з них.

До проблем розподілу влади в стосунках можна долучити і її безпосередньо, вважаючи, що боротьба за владу, визнання і вплив – це природна реальність будь-яких стосунків. При цьому результатом психотерапії є не вирішення цієї проблеми в принципі, що взагалі неможливе, а встановлення між подружжям деякого балансу, коли, умовно кажучи, всі виграші і програші одного компенсуються або врівноважуються виграшами або програшами іншого. Подібне уявлення про подружні взаємини, пов'язане лише з розподілом влади, є простішим, а отже, і доступнішим для використання при роботі з подружніми парами, що звертаються в консультацію.

Висновки до 1-го питання.

Таким чином, дійсні причини приходу клієнта в консультацію – прагнення добитися від партнера того кохання, влади і ін., які йому не вистачає в стосунках з ним і яких він не може добитися власними силами. Проте, зтверджуючи це, необхідно враховувати принципову відмінність короткострокової консультативної роботи і тривалішої глибинної психотерапії. Розуміння глибинніших або “дійсних” причин приходу клієнта в рамках консультування зазвичай залишається лише способом структуризації консультантом своєї роботи, і це розуміння найчастіше ніяк не вербализуется в ході прийому. В рамках консультування як причини приходу клієнта зазвичай розглядаються і обговорюються лише ті, який пропонуються клієнтом, тим паче, що саме це є реальністю подружніх стосунків, яка усвідомлюється як щось тривожне і проблемне.