Підліткової дезадаптивності

 

Типові закінчення висловлювань	Кількість відповідей	У % до загаль­ної кількості
«…набридло вчитись»		29,3
«…кожного дня одне і те ж»		18,5
«…всі вчителі до мене навмисно присікуються»		9,8
«…хочеться погуляти (не дочекаюсь канікул)», «скучила за мамою», «захотілось подивитись відики»		42,4
Всього:

 

Як видно з наведеної табл. 4.4, типові висловлювання дезадапто-ваних учнів свідчать про наявність суперечності між соціально детермі­нованим порядком життя і їхніми потребами. Адаптивні механізми, як сві­дчать одержані дані, характеризуються вичерпністю і кінцевістю, які за­лежать від індивідуальних особливостей дитини, ступеня її екзаптивності стосовно зовнішніх впливів.

Створена нами класифікація дезадаптивних виявів включає:

– реакції активного протесту (агресивність, негативізм у стосунках, афективна напруженість, що виражається у спалахах гніву, роз­дратування);

– реакції пасивного протесту (депресивний стан, наявність стра­хів, відсутність інтересу до навчання, ігор, розваг);

– реакції тривожності й невпевненості (напруженість, скупість, не­стійкі контакти з однокласниками).

Дані, які увійшли до класифікації, свідчать про можливість вияву роз­ладів психоневрологічної сфери дітей і підлітків за цих умов. Тому вияви зазначених реакцій є підставою для вивчення процесу й наслідків адап­тації протягом тривалого періоду їх виховання, навчання та життя.

Для відстеження процесу адаптації учнів до навчальної діяльності в школі, школі-інтернаті ми розробили психогігієнічну методику лонгітюдіального вивчення самооцінки адаптивності дітей і підлітків 11-16 років.

Ця методика передбачає відповіді учнів на 8 запитань, кожне з яких має п’ять варіантів для вибору. Для практичного застосування методики обсте­жуваному учневі або групі обстежуваних виразно по черзі зачитуються всі п’ять варіантів тверджень, які розкривають ступені вираженості кожного з восьми показників адаптованості. Учень або кожен з групи обстежуваних учнів має обрати один із варіантів відповіді, який найбільше відповідає ус­відомленню власного емоційного стану, перебігу пізнавальних процесів, і записати на окремому аркуші номер варіанту твердження. Після завершення цієї роботи визначається інтегральний показник адаптації.

Наводимо зміст психогігієнічної методики лонгітюдіального вивчення самооцінки адаптивності дітей і підлітків 11-16 років.

 

Методика «Самооцінка адаптивності»

Опитувальник:

1. Твоє розуміння навчального матеріалу.

1.1. Те, що вивчається на уроках, мені зовсім незрозуміле.

1.2. З того, що вивчається на уроках, я засвоїв тільки окремі понят­тя.

1.3. Я розумію те, що вивчається, але викласти його для мене важ­ко.

1.4. Я можу викласти вивчене, коли навчальний матеріал пов’яза­ний з тим, що я вже знаю.

1.5. Якщо навчальний матеріал навіть цілком новий і здається ду­же складним, мене, як правило, осяює несподівана думка, що допомагає проникнути в його зміст.

2. Як ти використовуєш навчальну допомогу?

2.1. Будь-яке з навідних запитань, які ставлять учителі, ще більше заплутує мене.

2.2. Я відчуваю полегшення, коли вчитель допомагає розпочати відповідь або підказує ті поняття, які весь час забуваються, хоч, як мені здається, я їх розумію.

2.3. У процесі відповіді я розраховую на допомогу вчителя, оскіль­ки вичерпно відповісти на запитання самому мені важко.

2.4. Допомога вчителя, звичайно, сприяє якісному виконанню ро­боти, хоч без неї, хай не так повно, я можу правильно викона­ти завдання сам.

2.5. Допомога вчителя дає мені змогу ще раз упевнитись, що за­вдання (роботу) я виконаю правильно й вичерпно.

3. Чи допомагає тобі зразок або вже засвоєний спосіб навчальної дія­льності для виконання подібного завдання (роботи)?

3.1. Ні, це не може мені допомогти.

3.2. За зразком або вже відомим мені способом я спробую викона­ти завдання хоча б частково.

3.3. За зразком, або використовуючи вже відомий спосіб, я можу виконати завдання, якщо учитель мені постійно допомагати­ме в цьому.

3.4. Зразок або засвоєний спосіб дій служить мені надійною допо­могою, але все ж в окремих, сумнівних випадках та при утру­дненнях, я покладаюсь на підказку вчителя.

3.5. Я легко і швидко виконаю завдання, якщо матиму схожий зразок або якщо спосіб виконання подібної роботи мені вже відомий.

4. Чи цікаво тобі вчитись?

4.1. Ні, жодне з навчальних завдань не викликає в мене інтересу.

4.2. Інколи цікаво, але це тільки окремі завдання й до того ж, роз­почавши їх, дуже часто вже не хочеться продовжувати роботу.

4.3. Вчитись цікаво, якщо тільки вчитель весь час підтримує інте­рес: роз’яснює, жартує, підбадьорює.

4.4. Більшість завдань буває цікавою сама по собі, і тому тільки окремі з них я не довів до кінця.

4.5. Для мене будь-яке навчальне завдання цікаве, але чим воно складніше – тим краще.

5. Яка в тебе працездатність у навчанні?

5.1. Здебільшого я відчуваю себе виснаженим і тому не можу на­віть розпочати завдання.

5.2. Розпочавши роботу, я найчастіше відчуваю втому і тому почи­наю відволікатись.

5.3. Навіть серед дня відчуваю втомленість, сонливість і тому, щоб успішно вчитись, потрібні тривалі перерви в роботі.

5.4. Я відчуваю себе працездатним протягом усіх уроків, але на останніх, звичайно, свіжість мислення трохи знижується.

5.5. У мене постійно висока працездатність, яка тільки трошки мо­же коливатися протягом дня.

6. Який у тебе настрій?

6.1. Коли б я не думав про школу, мене завжди охоплює занепоко­єння, а інколи й страх.

6.2. Вранці, перед тим, як іти до школи, мене часто щось страшить і непокоїть, але в школі це минає.

6.3. Я в школі почуваю себе невпевнено і здебільшого бажаю, щоб мене якнайменше помічали і вчителі, й учні.

6.4. В школі я відчуваю себе спокійним і врівноваженим, бо знаю, чого слід домагатися і як цього досягти.

6.5. В школі мені приємно навчатись, особливо коли на уроках ме­не не минають увагою вчителі, викликаючи для відповіді, ро­боти біля дошки.

7. Чи бувають у тебе головні болі?

7.1. На уроках я відчуваю постійні сильні головні болі.

7.2. Головні болі на уроках виникають часто.

7.3. Так, інколи в мене болить голова.

7.4. Часом, справді, заболить голова, але це буває рідко і біль шви­дко минає.

7.5. Ні, голова в мене на уроках ніколи не болить.

8. Який сон?

8.1. Мене часто мучить безсоння, а коли засну, трапляється, про­мовляю слова, фрази, розмовляю.

8.2. У мене неспокійний сон, я часто прокидаюсь увесь спітнілий і потім довго не можу заснути.

8.3. Сон буває неспокійний, але це трапляється рідко.

8.4. Один чи два рази, пригадую, траплявся неспокійний сон, але відтоді це минуло.

8.5. Сон добре відновлює мої сили.

 

Інтерпретація результатів опитування проводиться шляхом знаходжен­ня загальної суми балів, оскільки значення кожного з варіантів тверджень відповідає його порядковому номеру: від 1 до 5 балів. Для встановлення відповідності сум набраних балів певному рівню адаптації використову­ється таблиця до методики «Самооцінка адаптивності» (табл. 4.5).

 

Таблиця 4.5