Фізіологічні основи сприймання

1.Сприймання явк і відчуття – це рефлекторний процес (відповідь організму на подразник). І.П.Павлов довів, що в основі сприймань лежать умовні рефлекси, тобто тимчасові нервові зв’язки, що утворюються в корі великих півкуль головного мозку під впливом дії на рецептори різноманітних предметів і явищ. Ці предмети і явища виступають при цьому як комплексні подразники (під час відчуттів діє один подразник).

2.Умовні рефлекси виробляються не тільки на окремі властивості предметів і явищ, а й на певне їх відношення (рефлекс на відношення діючих подразників за Павловим). Так, два зовсім однакові зошити (столи, вікна тощо) ми сприймаємо як різні, тому що у нас виробляється рефлекс не лише на сприймання цих зошитів, але й рефлекс на відношення між ними. Наприклад, один зошит знаходиться ближе, інший дальше. Тут виробляється рефлекс на відношення типу: ближче, дальше, вище, нижче, ліворуч, праворуч і т.д., тобто на просторове відношення. Може вироблятися рефлекс на часове відношення: раніше, пізніше, ввечері, рано, на минулому тижні, торік і тд. Рефлекс на відношення діючих подразників має місце і у тварин. У лабораторії Павлова виробляли рефлекс у тварин на хроматичну гаму у висхідному порядку (вироблялась слина) і не виробляли у нисхідному порядку. У тварин вироблявся рефлекс на певне відношення між тонами. (Іншими словами спеціально для Наташі: показували кольори в одній послідовності і підкріплювали іжею, а потім показали ці ж самі кольори, але у зворотній послідовності, у тварин слина не виділялась, бо в них виробився рефлекс не тільки на сприймання кольорів, а й на їхнє відношення, на послідовність їх розміщення).

Отже, відношення подразників може бути таким самим умовним подразником, як і кожний окремий подразник). Ще приклад. Слухаючи мелодію, у нас виникає рефлек на відношення діючих подразників (на відношення нот, а не тільки на самі ноти). Якщо змінити це відношення, то виникає інша мелодія.

3.У відчуттях бере участь один аналізатор, у сприйманні – декілька. У сприйманнях більше ніж у відчуттях виявляється компенсація пошкоджених функцій одного аналізатора іншим.

4.В основі сприймань лежать два види нервових зв'язків:

а)зв’язки, які утворюються в межах одного аналізатора. Наприклад, при дії комплексного подразника однієї модальності. Таким подразником може бути мелодія як поєднання окремих звуків. Тут нервові зв’язки виникають як на самі подразники, так і на їх відношення – часове, просторове;

б) міжаналізаторні зв’язки. В ході сприймання завжди бере участь декілька аналізаторів, між корковими закінченнями яких існують зв'язки. Так, під час сприймання величини предметів, їх віддаленості завжди встановлюються зв’язки між між корковим закінченням зорового та рухового аналізатора (м’язи очей рухаються під час сприймання цілісного предмету. Якщо порушені ці зв’язки (наприклад, можна послабити напругу м’язів ока під впливом лікарських препаратів) спостерігається макронія (уявлюване збільшення предметів) чи мікронія (уявлюване зменшення предметів).

Взаємодія аналізаторів зумовлена взаємозв’язком самих об’єктивних подразників. Цілісний образ об’єкта складається поступово завдяки взаємодії різних аналізаторів.

Завдяки нервовим зв’язкам, які утворилисях між аналізаторами і в межах одного аналізатора ми сприймаємо і такі властивості предметів і явищ, для яких немає спеціально пристосованих аналізаторів(наприклад, величина предмету, питома маса). Тому, за допомогою сприймань ми глибше пізнаємо світ, ніж за допомогою відчуттів.