Які рівні підготовки вчителів до творчої діяльності?

Високий рівень. Учителі позитивно ставляться до педагогічної діяльності, орієнтовані на творчість як суттєву характеристику педагогічної діяльності, виявляють сформовану потребу у творчих досягненнях і самопізнанні, мають знання з проблеми творчості та відповідні дослідницькі вміння. Вони мають особистий погляд на педагогічні ідеї, критично аналізують власний досвід і досвід колег, уміло використовують новаторські прийоми й методи роботи, нетрадиційні форми організації навчально-виховного процесу.

Середній рівень. У вчителів цієї групи переважають мотиви престижності участі в творчій діяльності, бажання підвищити рівень професійної майстерності, зробити навчання учнів цікавим. Інтерес до педагогічної творчості має вибірковий характер. Знання з цієї проблеми не досить повні, творчі педагогічні вміння виявляються лише частково. Вони менш самостійні в своїх діях і прийманні рішень. Їм часто бракує досвіду творчої діяльності.

Низький рівень. Для вчителів цієї групи характерний нестійкий інтерес до педагогічної творчості, який виникає внаслідок періодичного стимулювання з боку адміністрації школи. педагогічна діяльність практично не містить елементів новизни, творчого підходу, що обумовлено, головним чином, поверховими знаннями з проблеми педагогічної творчості, слабо розвиненими творчими здібностями, майже не сформованими творчими вміннями. В таких учителів репродуктивне мислення переважає над творчим, спостерігається низький рівень інтелектуального розвитку, уяви, педагогічного мислення та інтуїції.

Параметри особистості, які характеризують учителя як творчу особистість:

творча спрямованість, структура мотивів:	Ä розуміння суспільної значущості творчої діяльності; Ä прагнення подолати недоліки в організації навчально-виховного процесу; Ä потреба в самовираженні, самореалізації, самоствердженні; Ä матеріальна зацікавленість; Ä престижність участі в творчій діяльності; Ä необхідність виконання розпоряджень адміністрації;
творчі здібності:	Ä критичне, оригінальне мислення; Ä ініціативність, здатність до творчої уяви, фантазії, винахідництва;
емоційно-вольові якості:	Ä цілеспрямованість; Ä захопленість справою; Ä задоволення вибором професії вчителя; Ä любов до дітей, емпатійне ставлення до учнів, батьків, колег;
теоретичні знання:	Ä знання про суть і механізми творчого процесу; Ä знання структури творчої особистості; Ä знання особливостей творчої діяльності учнів і шляхів її розвитку; Ä знання методів науково-педагогічних досліджень, методів обробки експериментального матеріалу; Ä знання способів оформлення результатів проведеного дослідження;
творчі вміння:	Ä вміння генерувати нестандартні ідеї; Ä бачити проблему, її протиріччя й розв’язувати їх; Ä використовувати методи психологічної активізації творчості; Ä долати інерцію мислення; Ä планувати і раціонально розподіляти сили, час і засоби в процесі творчої діяльності; Ä запроваджувати педагогічні інновації; Ä організовувати творчий пошук; Ä здійснювати самоаналіз, самооцінку творчих здібностей і результатів.

Які типи наукового дослідження
можуть бути реалізовані в шкільній практиці?

Фундаментальне −	дослідження, спрямоване на розробку і розвиток теоретичних концепцій науки, її наукового статусу, історії, її методології (вчення про принципи побудови, форми і способи наукового пізнання.
Прикладне −	дослідження, яке вирішує в більшій мірі практичні задачі чи теоретичні питання практичного спрямування.
Розробка −	служить для безпосереднього обслуговування практики освіти. Результатами розробок є навчальні програми, методичні рекомендації, інструкції тощо.

У шкільній практиці, як правило, проводять один із двох видів дослідницької діяльності:

1) упроваджувально-дослідницьку діяльність − пристосування та інтеграція наукових ідей, принципів, змісту освіти, освітніх технологій до умов конкретного закладу освіти;

2) пошуково-дослідницьку діяльність − самостійна розробка як власне ідеї, так і способів її практичної реалізації.

Для порівняння наводимо характеристики цих видів дослідницької діяльності:

Елементи технології досліджень	Види діяльності
Упроваджувально-дослідницька	Пошуково-дослідницька
Джерело дослідницьких ідей.	Наукові праці професійних дослідників.	Практика школи, досвід учителів.
Предмет діяльності.	Адаптація наукових ідей до шкільних умов та інтеграція їх у практику.	Створення нового наукового продукту чи нового предмету діяльності, який можу бути описаний науково.
Технологія роботи з ідеями.	1. Виявлення суперечностей у роботі школи. 2. Вивчення наукових праць з метою пошуку способів зняття суперечностей. 3. Адаптація віднайдених способів знання суперечностей до умов школи. 4. Інтегрування адаптованої ідеї(-й) в практику роботи школи. 5. Корегування теорії.	1. Виявлення суперечностей в роботі школи. 2. Аналіз причин виникнення суперечностей. 3. Самостійна розробка ідеї(-й), яка(-і) усуває(-ють) суперечності. 4. Проектування реалізації ідеї(-й). 5. Інтригування ідеї(-й) у практику. 6. Теоретичне обґрунтування ідеї(-й). 7. Корегування практики відповідно до нової ідеї(-й).
Технологічне спрямування діяльності.	Реалізація нових методик і технологій навчально-виховного процесу.	Створення педагогами власних педагогічних систем (нових ідей, цілей, принципів, закономірностей організації і протікання педагогічного процесу, а також виявлення тенденцій розвитку тих чи інших процесів у школі).
Характер управління дослідницькою діяльністю.	Програмно-цільовий.	Евристично-інтуїтивний.

Для чого потрібен системний підхід у дослідженні
педагогічних процесів і явищ?

Сучасні вимоги до педагогічних досліджень передбачають системний підхід до організації дослідно-експериментальної, пошукової діяльності. Тому педагогу-досліднику необхідно мати уяву про системи та системний підхід у педагогічному дослідженні.

Що таке система?	— Сукупність елементів, які перебувають у відносинах та зв’язках між собою та складають певну цілісність. — Цілеспрямована цілісність взаємодіючих елементів, яка має якості, відсутні у цих елементів, та пов’язана із зовнішнім середовищем. — Диференційована цілісність взаємопов’язаних компонентів. — Сукупність так пов’язаних та взаємодіючих між собою частин, що при цьому виникає ціле, яке має власні якості, відмінні від якостей його складових.
Поділ системи	Система − цілісність, яка має певні характеристики: Ä сукупність елементів, пов’язаних між собою; Ä наявність якостей цілісності, відмінних від якостей елементів; Ä зв’язок із зовнішнім середовищем (відкритість).
Ознаки системи	Характерними ознаками системи є: Ä наявність сукупності елементів; Ä взаємозв’язок елементів; Ä наявність рівня цілісності; Ä ієрархічність, субординацій ні зв’язки; Ä зв’язок із зовнішнім середовищем; Ä ціле покладання та ціле здійснення; Ä гомеостази (здатність зберігати основні параметри в умовах змінності середовища).
Якості соціальної системи	Педагогічні системи відносяться до соціальних, які мають специфічні якості: Ä конкретна загальна мета; Ä підпорядкування завдань елемента загальній меті системи; Ä розуміння кожним елементом своїх завдань та загальної мети; Ä наявність відносин між елементами системи; Ä наявність органу управління системою; Ä обов’язковий зворотний зв’язок; Ä наявність активних функціональних елементів та розподілення ролей на основі домовленості (а не природообумовленості).

Висновки:

1. Навчально-виховний процес та його дослідження потребують системного підходу.

2. Педагогічна система розглядається як цілісне утворення стосовно до зовнішнього середовища, а тому питання освіти вивчаються у зв’язку із соціальним розвитком та запитами суспільства.

3. Педагогічна система складається із окремих компонентів (елементів), кожен з яких може розглядатися як самостійна підсистема і набуває різного змісту в різних дидактичних системах навчання.

4. Усі елементи педагогічної системи перебувають у тісних взаємозв’язках і взаємовідносинах, серед яких необхідно виділити суттєві − системо- і структуроутворюючі.

5. Сукупність елементів та зв’язків між ними дає уявлення про структуру і організацію системних об’єктів, а саме: впорядкованість системи, взаємозалежність елементів, взаємо підпорядкованість елементів.

6. Системний підхід у педагогічному дослідженні передбачає:

1) виявлення компонентів і системоутворюючих зв’язків педагогічного процесу або явища;

2) визначення основних факторів, які впливають на функціонування педагогічної системи;

3) оцінку ролі і місця даної системи як цілісного утворення в системі інших явищ;

4) вивчення окремих елементів, на які буде здійснюватися перетворюючий вплив;

5) вивчення процедури управління для досягнення поставленої мети;

6) створення системи з ефективнішим функціонуванням;

7) запровадження одержаних результатів у практику.

7. Управління педагогічною системою − це регулювання зв’язків між її елементами і передбачає формулювання мети, вибір засобів, контроль і корекцію процесу, аналіз результатів.

Яких недоліків можна допуститися,
проводячи педагогічне дослідження?

1. Низький науковий та методологічний рівень.

2. Відсутність глибокого теоретичного і практичного осмислення змін освітньої політики.

3. Не враховуються основні принципи розбудови національної школи.

4. Поверховий, некритичний аналіз історії питання, літератури з проблеми дослідження, педагогічного досвіду.

5. Використання методів дослідження, які не забезпечують необхідної об’єктивності і достовірності одержаних емпіричних даних.

6. Некоректне застосування статистичних методів обробки емпіричних даних.

7. Надуманість окремих експериментів.

8. Дублювання тематики досліджень.

Як забезпечити високий методологічний рівень
педагогічного дослідження?

Методологічні основи передбачають аргументацію обраного арсеналу методологічних засобів, їх адекватності суті предмету пошуку й завданням дослідження.

У ролі конкретної наукової, педагогічної методології виступають фундаментальні педагогічні теорії.

Методологічні основи забезпечують визначення можливих напрямів наукового пошуку, дозволяють оцінити їхню реальну інформативність, обрати найоптимальніший комплекс методів дослідження і на цій основі побудувати програму.

1. Правильно визначте стратегію дослідження, його мету, завдання і предмет.

2. Коректно та поетапно організуйте проведення дослідження.

3. Виберіть та реалізуйте адекватні тактичні засоби методологічного аналізу (методи, технічні засоби збирання та оброби результатів).

4. Коректно підходьте до побудови понятійно-категоріальної основа дослідження.

5. Дотримуйтеся вимог до формулювання й оформлення результатів дослідження (актуальність, наукова новизна, теоретичне й практичне значення, апробація й етап упровадження, публікація результатів.

Наведемо приклад можливих самостійних досліджень методологічного характеру:

1. Аналіз „світоглядного поля” вчителів школи та його вплив на педагогічну діяльність.

2. Залежність ефективності діяльності школи від світогляду педагогів.

3. Виявлення суперечностей між новими педагогічними вимогами і методологічною установкою вчителів.

4. Узагальнення та критичний аналіз існуючих світоглядних систем вчителів школи.

5. Розробка єдиних методологічних основ діяльності школи.

6. Розробка гіпотези щодо способів реалізації нових методологічних установок в практиці школи.

7. Розробка моделі школи, заснованої на нових світоглядних установках (стратегічній концепції чи концептуальних положеннях).

8. Розробка тактичної концепції реалізації стратегічної моделі школи.

Такі методологічні дослідження дозволяють провести аналіз ситуації та її оцінку, забезпечують розробку нових варіантів життєдіяльності, нової моделі і концепції щодо її реалізації.

Алгоритм методологічного дослідження складається з наступних кроків:

1) рефлексія практичної діяльності;

2) виявлення суперечностей між теорією та практикою;

3) пошук теоретичних положень, які пояснюють суперечності чи допомагають знайти спосіб їх розв’язання;

4) виявлення відсутності в теорії відповіді на поставлене запитання;

5) гіпотетичне формування нової ідеї, яка пояснює чи усуває існуючу суперечність;

6) підбір фактів з педагогічної практики, що ілюструють ідею;

7) оформлення ідеї.

Які інформаційні джерела можна використати
для проведення педагогічного дослідження?

Письмові джерела інформації:	Ä авторські тексти наукового, методологічного, науково-популярного та іншого змісту (монографії, статті, методичні посібники, тези тощо); Ä авторські художні тексти; Ä документи (інструкції, звіти, класні журнали, плани, програми, інші документи); Ä письмові архівні джерела; Ä письмові продукти діяльності дітей, педагогів та батьків (щоденники, листи, автобіографії, записки, твори тощо).
Предметні джерела:	Ä предметні продукти діяльності учасників педагогічного процесу; Ä предмети художнього, ужиткового мистецтва; Ä пам’ятки мистецтва; Ä предмети із сфери навчального, в тому числі і шкільного обладнання, технічні засоби навчання; Ä предмети домашнього вжитку, які виконують навчальну функцію: іграшки, саморобки, обладнання ігрових та навчальних місць, спортінвентар.
Теоретичні джерела:	Ä методологічні, які містять філософські, загальнонаукові знання, між предметні знання; Ä нормативно-правові (законодавчі акти); Ä історико-теоретичні у сфері об’єкта педагогічного дослідження; Ä теоретичні у сфері предмета дослідження; Ä методологічні (технологічні) у сфері предмета дослідження.

Які умови слід створити для успішної
дослідницької діяльності в школі?

1. Мета та завдання дослідження повинні органічно витікати з реально існуючих на практиці суперечностей та спрямовувати колектив на вирішення цих суперечностей (проблем).

2. Виконання дослідницьких функцій педагогами-практиками має опиратися на відповідне нормативно-правове забезпечення.

3. Вчителі повинні бути готовими до інноваційної та дослідно-експериментальної діяльності.

4. Керівництво школи має виконувати менеджерські функції щодо організації та проведення наукового дослідження.

5. Наукове керівництво дослідженням повинні здійснювати кваліфіковані науково-педагогічні працівники, вчені-дослідники.