Тема 2. Регулювання біржової діяльності

Регулювання біржової діяльності – сукупність конкретних способів і прийомів по певному впорядкуванню роботи бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог.

Метою регулювання біржової діяльності є забезпечення стабільності, збалансованості й ефективності біржового ринку.

Основним завданням регулювання біржової діяльності є запобігання маніпулюванню цінами, захист інтересів дрібних фірм і спекулянтів.

Механізм біржового регулювання включає правове, нормативне й інформаційне забезпечення.

Правове забезпечення – законодавчі акти, постанови, укази та інші правові документи органів управління.

Нормативне забезпечення включає інструкції, нормативи, норми, методичні вказівки й роз’яснення, а також правила, які затверджуються з організаціями – професійними учасниками біржового ринку.

Інформаційне забезпечення – різна економічна, комерційна, фінансова та інша інформація.

Біржа має зовнішнє і внутрішнє регулювання.

Внутрішнє регулювання – це підпорядкованість її діяльності власним нормативним документам: Статуту, Правилам та іншим внутрішнім нормативним документам, що визначають діяльність даної біржі в цілому, її підрозділів і працівників.

Зовнішнє регулювання – це підпорядкованість діяльності біржі нормативним актам держави, інших організацій, міжнародним угодам. З цих позицій розрізняють:

1. Державне регулювання біржової діяльності, що здійснюється державними органами, в компетенцію яких входить виконання тих або інших функцій регулювання;

2. Саморегулювання ринку, регулювання з боку професійних учасників ринку.

Державне регулювання включає:

– розробку й реалізацію спеціальних нормативно – правових актів;

– створення стандартів, тобто набору обов’язкових вимог до учасників біржового ринку;

– регламентацію основних процедур і державний контроль за дотриманням чинного законодавства з боку учасників ринку.

Завдання державного регулювання:

– реалізація державної політики розвитку біржового ринку;

– забезпечення рівних прав і безпеки для професійних учасників і клієнтів;

– створення інформаційної системи про біржовий ринок і контроль за обов’язковим розкриттям інформації учасниками ринку.

Форми державного управління включають:

а) пряме, або адміністративне управління:

– створення єдиної правової бази функціонування бірж;

– реєстрація учасників ринку;

– ліцензування професійної діяльності на біржовому ринку;

– забезпечення гласності й рівної інформованості всіх учасників ринку;

– підтримання правопорядку на ринку;

б) побічне, або економічне управління біржовим ринком ведеться державою через:

– встановлення системи оподаткування біржової діяльності (ставки податків, пільги й звільнення від них);

– грошову політику (процентні ставки, мінімальний розмір заробітної плати та ін.);

– державні капітали (держбюджет, позабюджетні фонди та ін.).

Державне регулювання не повинне мати заборонного характеру.

Саморегулювання припускає використання методів суспільного регулювання. До таких методів відносяться: розробка правил професійної діяльності на біржовому ринку і їхнє повсюдне застосування на практиці, заборона несумлінної реклами, формування громадської думки про біржову діяльність.

До позитивних сторін саморегулювання можна віднести:

– розробку правил поведінки самими професійними учасниками конкретного біржового ринку, які знають його особливості;

– економію державних коштів, скорочення апарата управління біржовим ринком;

– встановлення громадського контролю, тому що учасники біржового ринку, як правило, більше зацікавлені в нормальному регулюванні, ніж урядові чиновники;

– введення етичних норм поведінки професійних учасників біржового ринку за допомогою громадського контролю.

Аналіз системи регулювання вітчизняного біржового ринку показує, що нині, як і в інших країнах пострадянського простору механізми регулювання не можна повною мірою віднести до світових моделей регулювання. У зв’язку з цим науковці почали виділяти ще й східноєвропейську або змішану модель регулювання біржової діяльності.

Основними рисами такої моделі є: відсутність чітких розмежованих повноважень між державними органами щодо сфери регулювання біржової діяльності, відсутність чітких законодавчих норм і вимог до учасників біржової діяльності; відсутність необхідної законодавчо-правової бази; надмірна кількість саморегульованих асоціацій, які практично не виконують належні їм функції; неефективність моніторингу і контролю з боку існуючих органів регулювання і високий рівень бюрократизації даних установ.

Розгляд сучасної адаптаційної моделі регулювання біржової діяльності на ринку товарної продукції в Україні свідчить, що ця сфера діяльності нині може мати структурний вигляд, який схематично відображений на рис. 1.1.

 

Рис. 1. Організаційно-економічна структура біржової діяльності
на товарному ринку

 

Органи державного регулювання біржового ринку України

– Комісія з цінних паперів і фондового ринку;

– Комісія товарних бірж;

– Міністерство економіки;

– Комітет антимонопольної політики;

– Фонд державного майна України;

– інші державні органи.

Втручання органів державної влади і місцевого самоврядування в діяльність товарної біржі з організації і регулювання біржової торгівлі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, не допускається.

Рішення органів державної влади і місцевого самоврядування, що мають наслідком невиконання, часткове невиконання біржових контрактів, нанесення збитку сторонам біржових контрактів, визнаються незаконними.

Розробка правової основи державного регулювання біржової діяльності в Україні базується на діючих законах, постановах, положеннях і указах. Основними з них є:

1. Цивільний кодекс України;

2. Господарчий кодекс України;

3. Закон України «Про товарну біржу» від 10.12.91 (зі змінами і доповненнями від 26.01.1993 р);

4. Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. (зі змінами і доповненнями від 01.01.2007 р.);

5. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від
23.02.2006 р.

Закон України «Про товарну біржу» визначає правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України.

Зокрема, в Законі України «Про товарну біржу» в досить стислій формі регламентуються положення про створення та діяльність товарної біржі, порядок її реєстрації. Визначено основні принципи діяльності товарної біржі, її права та обов’язки, категорію членства в товарній біржі, загальні засади управління товарною біржею, поняття та ознаки біржових операцій.

Створення та державна реєстрація товарної біржі

Товарна біржа створюється на засадах добровільного об’єднання зацікавлених юридичних і фізичних осіб. При цьому встановлюється обмеження для засновників товарної біжі, а саме: засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про товарну біржу» та ч. 3 ст. 279 Господарського кодексу України).

Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка визначає порядок її створення, склад засновників, їх обов’язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків. Засновники сплачують пайові внески.

Закон містить відсильну норму стосовно порядку реєстрації товарної біржі, вказуючи, що товарна біржа реєструється в порядку, встановленому для підприємств. Господарський кодекс відсилає до ст. 58, в якій встановлюється загальний порядок державної реєстрації суб’єктів господарювання. Слід мати на увазі, що з 1 липня 2004 р. в дію вступає Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р., норми якого регулюють відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, в тому числі й товарних бірж.

Товарна біржа діє на основі статуту, який затверджується засновниками біржі.

Права та обов’язки товарної біржі

Визначено у ст.ст. 3 та 4 Закону України «Про товарну біржу» та у
ст. 280 Господарського кодексу України.

Товарна біржа має право:

– встановлювати відповідно до законодавства власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов’язковими для всіх учасників торгів;

– встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі, розмір плати за послуги, що надаються біржею;

– встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, а також санкції за порушення статуту біржі та біржових правил;

– створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про них;

– засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торговельних угодах;

– розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контракти;

– зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом сесії відхиляються більше ніж на визначений біржовим комітетом (радою біржі) розмір;

– укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх представників на них, у тому числі на біржах, розташованих за межами України;

– вносити в державні органи пропозиції з питань, що стосуються біржової діяльності;

– видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні і рекламні видання;

– вирішувати інші питання, передбачені законом та статутом біржі.

Товарна біржа зобов’ язана:

– створювати умови для проведення біржової торгівлі;

– регулювати біржові операції;

– регулювати ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі на основі співвідношення попиту та пропозиції;

– надавати членам і відвідувачам біржі організаційні, інформаційні та інші послуги;

– забезпечувати збір, обробку і розповсюдження інформації що стосується кон'юнктури ринку.

Майно товарної біржі

Майно товарної біржі складається з фондів, що утворюються біржею, вартість яких відбивається на балансі біржі. Біржі також належить інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Майно товарної біржі формується за рахунок:

– пайових, вступних та періодичних внесків;

– надходжень від біржових операцій та надання послуг підрозділами біржі;

– штрафів за порушення статуту товарної біржі та правил біржової торгівлі;

– інших грошових надходжень, що не суперечать чинному законодавству.

Майно біржі належить їй на праві власності. Порядок використання майна товарної біржі визначається загальними зборами її членів.

Гарантії майнових прав товарної біржі

Держава гарантує захист майнових прав товарної біржі. Вилучення майна біржі не допускається, крім випадків, передбачених законом. Збитки, завдані товарній біржі внаслідок порушення її майнових прав, незаконного втручання в діяльність, відшкодовуються у встановленому порядку.

Внутрішньобіржові нормативні акти

Кожна біржа має свої внутрішньобіржові нормативні акти, які є основою її діяльності. До них належать Засновницький договір, Статут і Правила торгівлі.

У Засновницькому договорі перераховуються засновники біржі, визначається мета її створення, способи реалізації поставлених завдань, встановлюється відповідальність засновників за зобов'язаннями біржі, первинний розмір статутного фонду, розподіл його на акції і порядок розподілу їх між засновниками. У ньому також фіксуються права і обов'язки засновників біржі, порядок розподілу прибутку і формування резервного фонду, обумовлюються умови припинення діяльності біржі, вказується місцезнаходження і реквізити.

Як правило, Статут біржі включає такі розділи:

– загальні положення;

– цілі створення біржі;

– види діяльності біржі;

– розмір, порядок формування і зміни статутного капіталу, фондів і прибутку біржі;

– права і обов'язки членів біржі;

– управління біржею;

– облік і звітність біржі;

– припинення діяльності біржі.

У Правилах торгівлі на біржі знаходять відображення такі питання:

– учасники біржових торгів і порядок їх проведення;

– біржовий товар, порядок виставлення і зняття його з торгів;

– біржові угоди, їх види, порядок реєстрації, оформлення, розірвання і визнання їх недійсними;

– вирішення спорів і санкції за порушення правил біржової торгівлі.

Особливості біржового регулювання в зарубіжних країнах

У США регулювання біржової діяльності здійснюється федеральним урядом, органами штатів, у яких функціонує товарна біржа та регламентується правилами й розпорядженнями власне біржі.

Незалежним органом регулювання є Комісія з товарної ф’ючерсної торгівлі, члени якої призначаються президентом США й затверджуються конгресом. Ця комісія має вищу владу в області ф’ючерсної торгівлі в США, хоча на практиці обов’язок розробки й впровадження ефективних заходів із запобігання маніпулювання ринком перекладається на безпосередніх учасників ф’ючерсної торгівлі. Вона має право змінити або доповнити правила ведення торгівлі, якщо це необхідно для підтримки порядку на ринку. Основним завданням комісії є попередження маніпулювання ринком, захист клієнтів і забезпечення виконання ф’ючерсними ринками функції перенесення ризику й виявлення ціни.

Комісія з товарної ф’ючерсної торгівлі реєструє або виключає зі списків різних категорій професійних учасників, допущених до операцій на біржі. Крім того, всі ф’ючерсні біржі повинні представляти в комісію докладне обґрунтування для пропонованих ф’ючерсних контрактів і встановлюваних правил біржової торгівлі. Функцією комісії також є зміна або доповнення правил біржі за умовами контрактів, форм і методів здійснення покупки (продажу) з поставкою на строк, обробка інформації про укладені угоди і платежі, забезпечення фінансової відповідальності учасників торгівлі.

У складі Міністерства сільського господарства створена Комісія з товарних бірж, основними обов’язками якої є регулювання біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією.

У Великобританії до 1986 року держава практично не втручалася в діяльність ф’ючерсних бірж. Тільки в надзвичайних ситуаціях Банк Англії й Департамент торгівлі (які виконували спостережливі функції) могли рекомендувати відповідній біржі вживати певні дії.

З 1986 р. спостереження за товарними й ф’ючерсними біржами здійснює Рада з цінних паперів і інвестицій. Завданнями Ради є захист інтересів клієнтів, вироблення однакових вимог в організації біржової торгівлі, розробка системи обліку угод за часом їхнього укладання. Для більш строго контролю була організована асоціація ф’ючерсних брокерів і дилерів, що регулює діяльність основних учасників біржової торгівлі через їхню реєстрацію.

У Франції біржова торгівля регулюється Комісією з ф’ючерсних товарних ринків. У цілому регулювання досить жорстке, так біржі і їхні члени зобов’язані надавати клієнтам більше інформації про рух цін. Крім того, розмір мінімального капіталу для зареєстрованих членів біржі повинен становити 3,5 млн франків.

У  Японії контроль за діяльністю товарних бірж покладений на Міністерство сільського господарства (аграрна продукція), Міністерство фінансів (фінансові інструменти) і Міністерство зовнішньої торгівлі й промисловості (сировинні товари). У 1983 р. Урядом було введене законодавство, спрямоване проти шахрайства в біржовій торгівлі, особливо у ф’ючерсній. Встановлено ліміти числа відкритих контрактів, які можуть мати учасники біржової торгівлі.