Тема 3. Біржові угоди

 

Біржовий товар – це товар, який є об’єктом купівлі-продажу на біржі. Біржовим є тільки той товар, який відповідає таким вимогам:

– масовість, тобто випускається у великому обсязі великим числом виробників і має велику кількість споживачів;

– здатність до стандартизації – відповідає встановленим вимогам до якості, кількості та іншим параметрам, передбаченим чинним законодавством;

– замінність. Масовість та здатність до стандартизації біржових товарів зумовлюють їх взаємозамінність в межах певних груп і видів товарів, наприклад, для фінансових інструментів;

– вільне ціноутворення, тобто біржовими можуть бути лише ті товари, на які справедлива ринкова ціна встановлюється на основі попиту і пропозиції, оскільки інших способів визначення такої ціни на ринку чистої конкуренції, яким є біржовий ринок, просто не існує.

Виділяють такі основні класи біржових товарів:

– речовинні товари;

– цінні папери;

– іноземна валюта.

Речовинні біржові товари. Характерними рисами таких товарів є:

– масовий характер виробництва і споживання;

– стандартизованість;

– збереженість;

– транспортабельність;

– незалежність якісних характеристик товару від конкретного споживача;

– змінюваність цін під впливом різних факторів.

Крім кількісної стандартизації біржові товари мають чітко визначену якісну стандартизацію. Всі товари, які надходять на біржовий склад, проходять вхідний контроль якості в іспитовій лабораторії біржі, де визначають:

– відповідність якості товару вимогам стандартів;

– правильне найменування товару, призначення й відповідність маркуванню і супровідним товарно-транспортним документам;

– причини браку товару та ін.

Для сировинних товарів, крім названих вище характеристик, важливе значення мають і такі, як здатність до тривалого зберігання та транспортування.

Якість товару залежить від його фізичних, хімічних, біологічних властивостей, а також від відповідності товару функціональним та іншим вимогам. Біржі вимагають від продавців розкриття повної інформації щодо своїх товарів. Це стосується як сировинних, так і фінансових інструментів.

Біржова угода – це угода про взаємну передачу прав і обов’язків у відношенні біржового товару, допущеного до обороту на біржі, що знаходить відображення в біржовому договорі (контракті), укладеному учасниками біржової торгівлі в ході біржових торгів.

Можна виділити наступні ознаки, властивим біржовим угодам, що укладаються на товарних біржах:

– укладаються тільки під час біржових торгів, проведених у заздалегідь визначеному місці (торгівельний зал біржі), і в певний час (біржова сесія);

– предметом є біржовий товар, допущений до обороту на біржі;

– стороною може бути тільки особа, що є членом товарної біржі (брокери діють із доручення членів біржі);

– підлягають реєстрації біржею в порядку, установленому законодавством і внутрішніми документами біржі;

– носять знеособлений і стандартний характер;

– відбуваються з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність біржі;

– виконуються поза біржею.

Біржові угоди характеризуються з юридичної, організаційної, економічної та етичної сторін.

З юридичної точки зору угода являє собою взаємну угоду сторін, пов'язану з появою, тимчасовим припиненням, припиненням або зміною певних майнових прав і обов’язків. Правова сторона біржових угод також торкається прав і обов’язків учасників (контрагентів) таких угод. На фондовому ринку, зокрема, такі права випливають зі змісту цінних паперів, що знаходяться в основі того чи іншого договору.

Організаційна сторона біржових угод передбачає визначення їх учасників, види біржових операцій, а також порядок виконання певних дій, що призводять до укладення біржових угод і відображення їх в конкретних документах.

Економічна сторона показує мету укладення біржової угоди (задоволення конкретних потреб, реалізації біржового товару, встановлення ціни, отримання прибутку, вкладення грошей, спекуляції і т.д.).

З етичної сторони біржові угоди пов'язані з суспільними відносинами і дотриманням біржових законів (традиції, норм і правила поведінки, що не знайшли відображення в законі, але обов’язкові для їх дотримання). Внаслідок біржових операцій їх учасники отримають певний прибуток, але не будь-якою ціною, а відповідно до прийнятого законодавства.

Основними ознаками біржової угоди є:

а) місце здійснення – на біржових зборах;

б) суб’єкти – члени, постійні та разові відвідувачі біржі;

в) предмет – товари і цінні папери, допущені до котирування;

г) реєстрація операції в певний термін і в певному порядку.

Існує ще одна важлива особливість біржової угоди: вона укладається лише на біржі, але виконується завжди поза біржею, оскільки реальний товар на біржі відсутній.

Основою для укладення угоди є усна згода контрагентів, висловлена ними у процесі відкритих торгів і зафіксована маклером, який обслуговує товарну секцію на цій біржі. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. При здійсненні угоди сторони погоджують між собою її зміст, тобто перелік питань, що вирішуються при її укладенні.

Умовами змісту угоди є: назва товару; його якість; кількість товару (партія товару, лот); ціна і форма оплати за куплений товар; базис поставки; пункт доставки товару; термін виконання угоди та умови поставки.

При укладенні угоди обов’язковому оголошенню підлягають назва купленого товару, його якість, кількість та ціна. Інші умови змісту угоди можуть не оголошуватися і складати її комерційну таємницю.

Основне призначення біржі – створення оптимальних умов продавцям і покупцям для здійснення біржових угод. Відповідно до Закону України «Про товарні біржі» угода вважається біржовою при відповідності наступним умовам:

а) якщо вона представляє покупку-продаж, поставку й обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації й зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Біржові угоди класифікуються за такими ознаками:

– залежно від способу укладення угоди (затверджені і незатверджені);

– залежно від способу здійснення угоди (укладені прямо і укладені через посередника);

– залежно від організації укладення угод (біржові і позабіржові).

На біржі укладаються три основних види угод: угоди з реальним товаром; ф'ючерсні угоди (угоди на строк) і опціонні угоди (угоди із премією).

Угоди з реальним товаром передбачають покупку або продаж конкретної партії зробленого або виготовленого в майбутньому товару. Особливістю цього виду угод є те, що її предметом може бути будь-який товар, допущений до обігу на даній біржі, у будь-якій кількості, будь-якої якості, з будь-якими базисними умовами поставки (транспортування) і формами розрахунку. Угоди з реальним товаром можуть укладатися як із правом перепродажу товару, так і без права його перепродажу. Вони не підлягають ліквідації й завершуються обов’язковою поставкою товару (або передачею права розпорядження їм). Метою угод з коротким терміном поставки є фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, передбачених в договорі купівлі-продажу.

Залежно від строків поставки реального товару угоди з ним підрозділяються на два основних види:

а) з негайною поставкою (угоди «спот» або «кеш»). У цьому випадку реалізований на біржі товар обов’язково повинен бути в наявності, а після заключення угоди – відразу ж передаватися покупцеві (у строк від 1 до
15 днів). У сучасній біржовій практиці України цей вид біржових угод є переважним;

б) з поставкою в майбутньому періоді (угоди «форвард»). Строк поставки до 6 місяців. Необхідність таких угод обумовлена тим, що вони дозволяють виробничому або торговельному підприємству забезпечити безперервність технологічного процесу, а також знизити видатки по складському зберіганню товарів.

У форвардних угодах виникають деякі ризики: непостачання товару у зв’язку із зміненими виробничими або іншими умовами, тому що при цьому реалізується товар, якого, як правило, у продавця ще немає в наявності; окремі несумлінні продавці можуть при заключенні форвардної угоди продати «повітря», тобто товар, що свідомо не передбачений ними до поставки (предметом наживи в цьому випадку є авансовий платіж покупця, яким продавець користується як безкоштовним кредитним ресурсом); зміни ціни на товар, у результаті чого один з біржових контрагентів по угоді може понести фінансові втрати.

Особливість угоди на умові форвард полягає в істотній різниці в часі між укладанням угоди та її виконанням, тобто поставкою товару. Метою укладання таких угод є можливість для товаровиробника одержати передоплату та використати її для виробництва продукції. Тривалість періоду між моментом укладання форвардної угоди й поставкою встановлюється кожною біржею самостійно залежно від асортименту товарів.

У розвинених країнах уже сьогодні біржові угоди укладаються на неіснуючий товар, який буде вироблено в майбутньому. Для того щоб зменшити ступінь ризику контрагентів під час біржової торгівлі, виникають різновиди форвардних біржових угод, які не змінюють їхньої суті.

Угода з заставою – це договір, за яким у момент його укладення один контрагент виплачує іншому контрагентові суму, обумовлену договором між ними, як гарантію виконання своїх зобов’язань. Заставою може бути й сам товар, і грошовий еквівалент вартості товару. Розмір застави встановлюється за згодою сторін ‑ від 1 до 100% вартості угоди. Якщо угода не відбулася з вини клієнта, застава передається брокеру. Застава може забезпечувати як інтереси продавця, так і інтереси покупця. А тому розрізняють угоди із заставою: на купівлю; на продаж. У разі угоди із заставою на купівлю її платником є покупець, тобто застава забезпечує інтереси продавця. Угода із заставою на продаж забезпечує інтереси покупця, оскільки її платником виступає продавець.

Угода з премією – це договір, згідно з яким один із контрагентів на підставі особливої заяви до певного дня за встановлену винагороду (премію) отримує право вимагати від свого контрагента або виконання зобов’язань за договором, або цілком відмовитися від угоди. Угода з премією не змінює суті форвардної угоди, а лише зменшує ризик для контрагентів, які здійснюють біржову торгівлю. Якщо продавцю вигідніше заплатити премію, ніж виконати зобов’язання щодо поставки товару, використовують форвардні, або термінові угоди з премією. Розрізняють такі види угод з премією: прості (з умовним продажем та з умовною купівлею), подвійні, складні й кратні.

Прості угоди з премією – в цьому разі сторона-платник премії отримує право відступного, тобто контрагент за сплату раніше встановленої суми відступає від виконання договору, якщо він стає невигідним, або втрачає певну суму, коли договір виконано. Залежно від того, хто є платником премії (продавець чи покупець), цей вид угод з премією буває двох видів: з умовним продажем; з умовною купівлею.

У разі здійснення угоди з умовним продажем продавець готовий сплатити премію за те, що на момент надходження товару чи продукції знайдеться вигідніший покупець і ціна зросте. На погляд продавця, вигідніше сплатити премію за умовний продаж свого товару і при цьому мати покупця. Якщо в день поставки товару покупцю продавець знайде вигіднішого споживача, або ціна на товар зросте, продавець може відмовитися від поставки продукції першому покупцю (втративши за цих умов обумовлену премію) і продати вигіднішому споживачу (за вирахуванням витрат, тобто премій першого покупця).

Угода з умовною купівлею укладається в інтересах покупця. Вона можлива в тому разі, коли споживач не впевнений, що потрібний товар буде йому замовлений, чи він зможе знайти вигіднішого постачальника того товару, на який було укладено угоду з премією. Покупець у цьому разі міркує таким чином: сплачу премію, але в даного постачальника замовлений товар не куплю; якщо не знайду вигіднішого постачальника, товар куплю в обумовленого постачальника, але сплачу за нього більше, ніж він коштує, на розмір премії.

Премія в цьому разі обумовлюється як сума – або окрема від вартості угоди, або така, що в ній враховується. Угоду з умовною купівлею застосовують не часто, оскільки виникають ускладнення із застосуванням штрафних санкцій за невиконання покупцем умов контракту, правил біржової торгівлі тощо. Угоди з премією на купівлю і продаж суттєво відрізняються від угоди з заставою на купівлю і продаж. Угода з заставою є «твердою угодою», застава є гарантом її виконання, а угода з премією належить до умовних угод: їх можна виконувати або не виконувати.

Подвійні угоди з премією – це договори, в яких платник премії отримує право на вибір між позицією покупця та позицією продавця, а також право (якщо на це є згода його контрагента) відступитися від угоди. За таких угод права платника, порівняно з його правами в простих угодах, збільшуються вдвічі. Тому розмір премії також подвоюється. Ця премія може враховуватися: окремо від суми угоди; або ж входити до суми угоди. При обліку подвійної премії у вартості товару, остання, як сума угоди на купівлю, збільшується і, навпаки, як і сума угоди на продаж, зменшується на значення цієї премії.

Складні угоди з премією поєднують дві угоди з премією, які укладаються однією й тією самою брокерською фірмою, з двома учасниками біржової торгівлі. Залежно від того, чи є ця брокерська фірма, яка уклала складну угоду з премією, платником або одержувачем останньої, угода може мати подвійний характер:

– у першому випадку право відійти (відступити) від угоди належить даній брокерській фірмі;

– в другому – її контрагентам.

Кратні угоди з премією – це договори, за яких один із контрагентів отримує право (за певну премію на користь іншої сторони) збільшувати в певну кількість разів обсяг товару, який належить відповідно до змісту угоди до передачі або прийняття. Такий вид угод є поєднанням твердої угоди з умовною, оскільки деяка мінімальна кількість товару в будь-якому разі має бути передана або прийнята. Кратність виражається в тому, що більша кількість товару, яку уповноважений контрагент може оголосити об’єктом виконання, має бути кратною обов’язковому (твердому) мінімуму, тобто перевищувати його в два, чотири і більше разів у межах максимуму, встановленого договором. Премія враховується в сумі угоди та збільшується при продажу, але виплачується у разі відмови контрагента, що має право на збільшення кількості товару, який належить передати або прийняти. Премія виплачується тільки за не прийняту або передану кількість товару.

Незначного поширення мають бартерні угоди як негрошовий, але оцінений і збалансований обмін товарів і оформлений угодою; тобто це угода, за якої «товар» обмінюється на «товар» або на «товар + гроші». Умовою еквівалентності товарообміну є обмін товарів за світовими або договірними цінами. Бартерні угоди широко використовують в умовах нестачі й нестійкості валюти, нерозвиненості товарно-грошових відносин, оскільки вони дають змогу без використання валютних коштів здійснювати прямий обмін товарів.

Угода з умовою – це угода, за умови укладання якої брокер повинен виконати певні доручення клієнта. Останній дає доручення продати реальний товар водночас із купівлею іншого реального товару. Брокер має право відмовитися від такого доручення, але якщо він прийняв його і не виконав умови в частині купівлі іншого товару, то втрачає право на винагороду.

Угода з кредитом – це вид угоди між брокером і клієнтом, за якої брокер зобов’язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, надати клієнтові товар, який його зацікавить. З цією угодою брокер звертається в банк, де отримує кредит на її здійснення. Використовуючи кредит, брокер купує товар, який цікавить клієнта, та отримує товар, запропонований клієнтом на початку. Отриманий товар (як правило, дефіцитний) брокер самостійно продає на біржі й повертає кредит банку. Угоди з кредитом дають змогу здійснювати суто бартерні операції на законній підставі. Гроші в цьому разі для клієнта фактично втрачають функцію засобу платежу і слугують лише мірою вартості.

Ф ’ ючерсні угоди (угоди на строк) передбачають покупку або продаж не реального товару, а тільки контрактів на нього на майбутній період. Цей період на більшості товарних бірж прийнятий до 1 року (хоча є світові товарні біржі, які допускають висновок ф’ючерсних контрактів на строк до 5 років). Реалізують не товар, а контракт. Укладання таких угод здійснюється не з метою купівлі-продажу реального товару, а для його страхування від можливих несприятливих змін ціни. Вони укладаються за стандартизованими умовами на підставі біржових типових контрактів щодо кожного виду товару. Однією з умов ф’ючерсної торгівлі є обслуговування, надане біржовою розрахунковою палатою. Після реєстрації ф’ючерсної угоди її контрагенти (покупець і продавець) припиняють взаємини як сторони, оскільки відтепер мають стосунки тільки з розрахунковою палатою. Під час укладання ф’ючерсної угоди покупець і продавець вносять гарантійну заставу розміром до 18% вартості контракту на окремий рахунок. У місяць поставки товару за цим контрактом гарантійний завдаток має становити
100% вартості товару.

Основні відмінності між ф'ючерсними та форвардними контрактами:

1. Ф’ючерси є біржовими угодами. Насамперед це означає, що вони є високо ліквідними фінансовими інструментами. Базовими виступають тільки певні види активів, які користуються попитом на біржовому ринку. Ф'ючерсні контракти стандартизовані щодо кількості, якості базового активу, дати поставки.

2. Форварди – позабіржові угоди, тому їх ліквідність значно нижча. Вторинний ринок форвардних угод дуже обмежений. Базовим активом може бути вибраний будь-який актив. Обсяг базового активу та дата поставки обумовлюються самими учасниками угоди.

3. Менше ніж 2% ф’ючерсних угод закінчуються поставкою, форварди, навпаки, орієнтовані на реальну поставку активу.

4. У результаті щоденного котирування ф’ючерсних контрактів на біржі існують тимчасові грошові потоки, пов’язані з нарахуванням або зняттям коштів із рахунків учасників ринку. У форвардах подібний режим може встановлюватись за домовленістю партнерів, але частіше режим поточних розрахунків не встановлюється, а отже, не виникають тимчасові грошові потоки, як на ф’ючерсному ринку.

5. У торгівлі ф’ючерсними контрактами значну роль відіграють клірингові палати. Вони виступають для кожного учасника угоди як протилежна сторона угоди, а також є гарантами виконання умов угоди.

6. У функціонуванні форвадного ринку не беруть участі клірингові палати. Учасниками форвардної угоди виступають два учасники, один з яких зобов'язується поставити базовий актив, а інший – прийняти поставку цього активу. Умовами форвардної угоди можуть передбачатися штрафні санкції за невиконання умов угоди. Посередниками-гарантами при укладанні форвардних угод можуть виступати треті особи, але в переважній більшості випадків у форвардних угодах беруть участь лише два учасники.

7. Учасники форвардного ринку підпадають під кредитний ризик, оскільки кожна із сторін може не виконати угоду, хоча, як правило, і передбачено штрафні санкції за невиконання умов угоди. На ф’ючерсному ринку функціонують клірингові палати, які гарантують виконання ф'ючерсних угод.

8. Хеджування за допомогою ф'ючерсних контрактів полягає в паралельному проведенні операцій на ринку спот та строковому ринку. Хеджування за допомогою форвардних контрактів полягає в перенесенні операції з реального ринку па ринок строкових угод.

Стандартизація біржового контракту по ф’ючерсній угоді охоплює наступні параметри:

– кількість товару, охоплюваного одним контрактом (у біржовій термінології використається термін «лот»). Ф’ючерсні угоди можна укладати на будь-яку кількість товару, кратна цим розмірам. При цьому для характеристики загальної партії товару по ф'ючерсній угоді користуються показниками не його натуральних вимірників, а кількості біржових контрактів (наприклад, обсяг ф’ючерсної угоди – 6 біржових контрактів);

– якісний стандарт товару. Як правило, ф’ючерсні угоди можуть відбуватися тільки по одному якісному стандарту того або іншого товару, тобто тільки по одному його сорту, іменованому базисним. У тих випадках, коли крім базисного сорту біржа встановлює для ф’ючерсних угод ще кілька сортів товару, то розрахунок при цьому провадиться на основі котирування цін базисного сорту з надбавкою («премією») за товар більше високого сорту, або із знижкою («дисконтом») за товар більше низького сорту;

– базис поставки товару (тобто місце, куди він повинен бути доставлений). Цей параметр біржового контракту передбачається на той випадок, якщо по окремих ф’ючерсних угодах продавець або покупець зволіють при виконанні реальний товар (це не заборонено правилами здійснення біржової торгівлі);

– строк завершення контракту. При ф’ючерсних угодах він називається «тривалістю позиції» і встановлюється, як правило, у місяцях. Тривалість позиції може мати інтервал в один, два або три місяці;

– останній день торгівлі ф’ючерсними контрактами. Він установлює на кожній конкретній біржі останній строк продажу купленого контракту або покупки проданого в місяці виконання. Якщо цей строк порушений, то з наступного дня контракт повинен почати здійснюватися шляхом поставки або одержання реального товару;

– останній день поставки товару при реалізації ф’ючерсного контракту. У цей день товар повинен бути доставлений до місця поставки. Звичайно таким днем призначається останній робочий день того місяця, по якому передбачена позиція контракту по ф'ючерсній угоді.

Переваги ф’ючерсних контрактів над угодами з реальним товаром полягають у наступному:

1. Поліпшення планування. Виробник заздалегідь планує стратегію збуту. Він може звернутися до ф’ючерсних ринків, скориставшись надаваним біржею механізмом фіксування ціни, а продати свою продукцію в найбільш зручний час найкращому покупцеві.

2. Вигода. Будь-яка торговельна операція вимагає наявності торговельних партнерів. Ф’ючерсні ринки дозволяють робити покупку й продаж без конкретно названого партнера. При наявності ф’ючерсного контракту і продавець, і покупець мають про запас час, щоб купити або продати товар у майбутньому з найкращою вигодою, не зв’язуючи себе з певним партнером.

3. Надійність. Більшість бірж має розрахункові палати, через які продавцями й покупцями проводяться всі розрахункові операції. Коли на біржі здійснюється купівля-продаж товару, розрахункова палата має від продавця й покупця відповідне забезпечення цієї угоди. Контракт, реалізований за посередництвом розрахункової палати, у багатьох відносинах надійніше контракту з будь-яким конкретним партнером.

4. Конфіденційність. Особливість ф’ючерсних контрактів – анонімність, якщо вона бажана для продавця і покупця.

5. Швидкість. Більшість бірж, які особливо мають справу з товарами широкого вжитку, може дозволити собі швидку реалізацію товарів без зміни цін. Завдяки цьому торгівля відбувається швидко.

6. Гнучкість. У ф’ючерсних контрактах закладений колосальний потенціал здійснювати їх за допомогою безлічі варіантів операцій. Адже й продавець і покупець має змогу як поставити (прийняти) реальний товар, так і перепродати біржовий контракт до настання строку поставки, що відкриває перспективи широкої і різноманітної варіантності.

7. Ліквідність. Ф’ючерсні ринки мають величезний потенціал для операцій, пов’язаних зі швидким переливом капіталу й товарів, тобто з ліквідністю.

8. Можливість арбітражних операцій. Завдяки гнучкості ринку й певних стандартів для цих контрактів відкриваються широкі можливості. Вони дозволяють вести справи виробникам, покупцям, біржовим посередникам з необхідною гнучкістю операцій і маневреністю політики фірм у ринкових умовах, що змінюються.