Загально конкурентні стратегії

Критерії стратегічного вибору

При виборі стратегії потрібно не лише враховувати чинни­ки, обмеження але й оцінювати альтернативні стратегії з точ­ки зору певних критеріїв відбору. Критерії стратегічного вибору - це чітко окреслені переважно об'єктивні параметри, яким має відповідати стратегія, що приймається. До критеріїв відбору стратегії можна віднести:

• Відповідність стратегії місії і цілям підприємства. Це найголовніший критерій;

• Відповідність стратегії можливостям і загрозам зов­нішнього середовища;

• Відповідність стратегії внутрішнім можливостям під­приємства, його сильним і слабким сторонам.

• Загальна реалістичність виконання стратегії (чи можна її виконати:

а) наявність необхідних ресурсів;

б) сумісність з внутрішньою організацією і культурою;

в) допустимість можливих наслідків тощо);

• Узгодженість стратегії: а) в часі, б) між СОБ, в) між напрямами діяльності, що забезпечує ефект синергізму, г) між видами стратегій: корпоративною, конкурентними, функціо­нальними, операційними.

Нехтуючи незначною специфікою, можна зробити висно­вок, що і чинники, і обмеження, і критерії стратегічного вибо­ру взаємо проникні і при оцінці альтернативних стратегій становлять єдине ціле, направлене на остаточний вибір такої стратегії, яка б у найвищій мірі відповідала б усім трьом гру­пам оціночних параметрів у їх єдності і, особливо, найго­ловнішому з них - цілям підприємства.

Методи стратегічного вибору

При стратегічному виборі використовують ряд відомих методів, зокрема: порівняння, факторного аналізу, розрахун­ково-конструктивний, моделювання, матричні та інші. Особ­ливого значення надають евристичному прийому, що будуєть­ся на інтуїції, великому досвіді розробників та експертів. Та найбільш прийнятними і поширеними методами стратегічного вибору є експертні методи особливо метод розробки сцена­ріїв.

Експертні методи прийняття рішень у стра­тегічному виборі передбачають врахування суб'єкти­вних суджень експертів про відповідність кожної аль­тернативної стратегії параметрам стратегічного вибо­ру, про оптимальний варіант відбору та про майбут­ній стан підприємства в разі реалізації обраної стра­тегії.

До найбільш поширених експертних методів відбору від­носять наступні:

♦♦♦ Метод „мозкової атаки».

Метод „мозкової атаки" означає колективну творчу генерацію ідей. По формі названий метод на­гадує вільну дискусію експертів, які є фахівцями з різних аспектів стратегічної діяльності: економісти, юристи, маркетологи, менеджери, інженери, техноло­ги, спеціалісти комерційної діяльності, з управління персоналом тощо.

Дискусія повинна проходити без регламентування, неви­мушено, виступи, репліки мають бути спонтанними, по ходу появи ідей, припущень в результаті висловлювань колег.

Наслідком такої „мозкової атаки», має стати список, де всі пропозиції, припущення, міркування структуруються, класи­фікуються за певними параметрами, критеріями, обмеження­ми та прогнозованими результатами.

*

Метод Дельфі.

Метод Дельфі полягає в анкетному опитуванні ек­спертів щодо ставлення до всіх параметрів вибору та до альтернативних стратегій.

Розробив метод математик Хельмер.

Анкети статистично опрацьовують, формують діапазон думок експертів (від - до) щодо оптимальності вибору того чи іншого показника анкети, тої чи іншої альтернативної страте­гії. Після першого опитування діапазон думок експертів, як правило, надто широкий. Тому метод Дельфі передбачає про­ведення ще 3-4 опитувань, перед початком яких кожного експерта знайомлять з результатами попереднього опитуван­ня. В ідеалі опитування варто проводити до повного збігу думок експертів, а реально - до отримання найвужчого діапа­зону суджень.

*

♦♦♦ Метод складання сценаріїв.

Сценарій - це описання картини майбутнього у ви­гляді взаємопов'язаних подій, правдоподібних перед­бачень і дій, які з певною ймовірністю вказують на прогнозований стан підприємства.

Сценарій складається:

а) з характеристики дій, факторів і подій, які впливають на досягнення цілей і прогнозованого стану підприємства;

б) описання їх можливих наслідків для підприємства. Метод складання сценаріїв передбачає, що експерти, на основі глибокого вивчення матеріалів про динаміку середови­ща підприємства, складають, як правило, три прогнозні сцена­рії розвитку подій у кожному із його середовищ: песимістиний, оптимістичний та найвірогідніший.

А потім, прогнозують майбутній стан підприємства за кожного сценарію розвитку подій при реалізації кожної альтернативної стратегії і вибира­ють найоптимальніший альтернативний варіант, який в най­більшій мірі відповідає чинникам, обмеженням і критеріям відбору, особливо меті підприємства.

За даними сценаріями імовірного розвитку подій у середо­вищі підприємства експерти оцінюють альтернативні проекти, розраховують можливі наслідки для підприємства в разі впро­вадження кожного із них та відбирають найоптимальніший варіант, який і стає стратегією підприємства.