(II ЕТАП МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ)
II етап медсестринського процесу — це виявлення фізіологічних, психологічних та соціальних проблем хворого, які є на сьогодні актуальними або можуть бути потенційними, а також постановка сестринського діагнозу.
Структура II етапу медсестринського процесу
II етап медсестринського процесу — виявлення проблем пацієнта.
2. Психологічні проблеми.
3. Соціальні проблеми: наявні; потенційні; пріоритетні; медсестринський діагноз.
Після вивчення II етапу медсестринського процесу студент повинен знати: визначення терміну "проблема пацієнта", різницю між проблемою пацієнта і лікарським діагнозом; класифікацію проблем пацієнта.
Уміти: виявити, сформулювати проблему пацієнта, встановити пріоритетні, наявні та потенційні проблеми пацієнта, навести приклади проблем.
Мати навички: документування проблеми пацієнта в навчальній сестринській історії хвороби.
У першу чергу медична сестра повинна визначити проблеми пацієнта. Вони поділяються на актуальні (наявні) і потенційні. Наприклад, при травмі хребта в пацієнта, який знаходиться на суворому ліжковому режимі, актуальними (наявними) проблемами можуть бути біль, стресовий стан, обмеження рухливості, дефіцит самодогляду. Потенційними проблемами можуть бути пролежні, пневмонія, зниження тонусу м'язів, закрепи.
|
|
До-друге, необхідно визначити чинники, які спричинили актуальні проблеми або можуть сприяти виникненню потенційних проблем.
По-третє, потрібно виявити сильні сторони пацієнта, які б сприяли розв'язанню актуальних і запобіганню потенційних проблем.
У більшості випадків у пацієнта одночасно виникає кілька проблем, пов'язаних зі здоров'ям. Медична сестра не може приступати до їх розв'язання одночасно. Тому для успішної допомоги пацієнтові вона повинна розглядати проблеми з урахуванням їх пріоритету (переваги).
Пріоритетні проблеми класифікують на первинні, проміжні і вторинні.
Первинний пріоритет мають проблеми пацієнта, які вимагають екстреного або першочергового розв'язання.
Проміжний пріоритет мають непершочергові проблеми пацієнта, і вони є безпечними для його життя.
Проблеми вторинного пріоритету — це проблеми пацієнта, які не мають прямого відношення до захворювання та його прогнозу.
Проблеми пацієнта, що виникають унаслідок порушення дихання, пов'язані з:
1) незнанням, невмінням, небажанням, неможливістю зайняти положення тіла, за якого зменшиться задишка, біль;
2) небажанням регулярно виконувати дихальні вправи;
3) невмінням користуватися плювальницею;
4) невмінням скористатися інгалятором;
|
|
5) зниженням фізичної активності;
6) страхом смерті від ядухи;
7) необхідністю відмови від паління;
8) зниженням апетиту внаслідок виділення мокротиння з неприємним запахом;
9) неусвідомленням необхідності приймання призначених лікарем лікарських засобів.
Проблеми пацієнта з харчуванням та вживанням рідини, пов'язані з:
1) незнанням принципів раціонального, адекватного, дієтичного харчування;
2) відсутністю можливості адекватного чи дієтичного харчування;
3) неадекватним харчуванням та вживанням рідини через хвороби;
4) неможливістю самостійно харчуватися, вживати рідину;
5) страхом перед нетриманням сечі, калу;
6) незручністю використання судна та сечоприймача;
7) пропонуванням несмачних та неулюблених страв;
8) зловживанням дієтами, проносними засобами, клізмами;
9) пролежнями чи ризиком їх розвитку.
Проблеми пацієнта, що виникають унаслідок порушення фізіологічних відправлень, пов'язані з:
1) неможливістю самостійно відвідувати туалет;
2) необхідністю відвідування туалету в нічний час;
3) труднощами під час дефекації або сечовипускання в незвичному положенні тіла;
4) нетриманням сечі, калу;
5) порушенням звичного режиму фізіологічних відправлень;
7) ризиком розвитку інфекцій сечових шляхівнеможливістю самостійно здійснювати особисту гігієну стати їх органів та відхідника;
8) небажанням відверто обговорювати питання, що стосуються фізіологічних відправлень;
9) наявністю постійного зовнішнього катетера;
10) наявністю постійного катетера Фолея;
11) наявністю коло- чи цистостоми;
12) страхом перед нетриманням сечі, калу.
Проблеми, пов'язані з порушенням сну та відпочинку:
1) неприємний мікроклімат у палаті;
2) шум, яскраве світло, темрява;
3) необхідність вимушеного положення тіла;
4) невідома обстановка;
5) зміна звичної діяльності людини перед сном у домашніх умовах;
6) зміна звичного біоритму;
7) біль.
Проблеми, що виникають під час здійснення особистої гігієни:
1) відмова від допомоги під час підмивання;
2) пацієнт не знає, як чистити зуби;
3) не вміє застібнути ґудзики на сорочці лівою рукою;
4) не вміє правильно стригти нігті.
Проблеми пацієнта в разі виникнення гарячки:
1) не може самостійно вкритися;
2) відсутність апетиту;
3) неусвідомлення принципів адекватного харчування;
4) ризик травми у зв'язку з маренням;
5) ризик зневоднення;
6) неадекватна рухова активність;
7) неспроможність самостійно змінити білизну.
Проблеми, пов'язані з порушенням спілкування:
1) сухість у ротовій порожнині;
2) ларингіт, фарингіт, ангіна;
3) труднощі в підборі слів;
4) втрата голосу;
5) втрата мови;
6) сенсорна агнозія;
7) зниження слуху;
8) дзвін у вухах;
9) сліпота;
10) порушення чутливості шкіри;
11) неволодіння мовою країни перебування.
Наступним завданням II етапу є формулювання медсестринського діагнозу.
Завдання сестринської діагностики — установити всі наявні або потенційні відхилення від комфортного гармонійного стану, встановити, що найбільше обтяжує пацієнта в цей момент і спробувати в межах своєї компетенції скоригувати ці відхилення.
Медична сестра розглядає не захворювання, а реакцію пацієнта на хворобу і стан пацієнта. Ця реакція може бути фізіологічною, соціальною, психологічною, духовною. При одному захворюванні може бути одразу кілька сестринських діагнозів. Сестринський діагноз може стосуватись не тільки пацієнта, але і його сім'ї, колективу, в якому він працює чи навчається, і навіть держави (забезпечення інвалідними візками і т. ін.).
Варто ще раз зазначити, що на відміну від лікарського діагнозу сестринський спрямовано на виявлення відповідних реакцій організму на захворювання (біль, гіпертермія, слабкість). Лікарський діагноз не змінюється, якщо не була допущена лікарська помилка, а сестринський діагноз може змінюватись щодня і навіть протягом дня в міру того, як змінюються реакції організму на хворобу. Крім того, сестринський діагноз може бути однаковим при різних лікарських діагнозах. Наприклад, сестринський діагноз "страх смерті" може бути встановлено пацієнтам з різними тяжкими захворюваннями.
|
|