Джерела

МЕТА

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 25

ТЕМА: «Україна в 70-80-ті роки»

Дати студентам уявлення про стан економіки, суспільно-політич­ного життя і культури УРСР у 70-80-х роках і роль В.Щербицького як керівни­ка України; розвивати в учнів уміння зі­ставляти різноманітні свідчення, виробля­ючи власний погляд на події.

ХІД РОБОТИ

Згідно з попередніми описами.

З інтерв'ю Петра Шелеста часописові «Київ» (1982 р.)

[Про діяльність В.Щербицького на посаді Голови Ради Міністрів УРСР І

«Хрущов питає Підгорного: «Що це за грубіян працює у тебе головою уряду? Як він розмовляє з людьми? Як поводиться? Покараємо... Хто він за професією?» Підгорний відповідає: «Інженер-технолог». Хрущов: «От і поставте його директором підприємства - хай трохи обімнеться, на­вчиться працювати...

[Про обрання В.Щербицького Головою Уряду УРСР удруге/

Приїжджаю до Москви - мене ще до засідання Політбюро ЦК КПРС шукає Брежнєв:

-...А чому б не встановити справедливості, порушеної Хрущовим?

- Якої справедливості?

- Не повернути б на посаду Володимира Васильовича Щербицького.

- А з якого дива? Чи є важливі міркування, аби повертати його?

- Може, й так, але тут, у Москві, ми обговорили це питання...

- Як це ви обговорили - ви ж доручили дібрати людину у Політбюро ЦК КПУ? А то вийде - «ви обговорили», а працювати нам. Ми детально продумали, прискіпливо обговорили і прийняли важливе рішення...

...Потім зайшов до Підгорного... Підгорний захвилювався чомусь: «Він і зі мною розмовляв, переконував, висував докази, але я категорично проти, категорично! Бо це абсолютно не підходяща кандидатура - ти з ним пропадеш, я з Щербицьким працював два роки і знаю, що кажу - ніяких нервів не вистачить. 1 не та це людина взагалі». - «То я так само сказав, Миколо Вікторовичу!»

Приїхав я додому - почалася друга ата­ка. Дзвонить секретар ЦК КПРС Шелепін: «Петре Юхимовичу, тут у нас в Політбюро виношується непогана ідея - призначити Головою Ради Міністрів України Щер­бицького. Молодий - сорок сім років, енергійний, має великий досвід. Як ви?»

...Знову подорожую до Москви, ще раз буду обстоювати, а дорогою міркую: отакі в нас республіканські права... Прибуваю вранці в ЦК, до Леоніда Ілліча: «Ти як хочеш, але ми тут усе ж таки довго ради­лися і будемо вносити пропозицію щодо Щербицького...»

А потім прийшов 1971 рік, і на XXIV з'їзді КПРС обирають до складу Політбю­ро ЦК КПРС і першим секретарем ЦК КПУ, і Головою Ради Міністрів УРСР, а такого ж ніколи не було на Україні... і тоді вже мені стало майже все зрозуміло - всі плани Брежнєва. Почалася «операція підсидки»²⁰.

З розповіді Івана Кураса (директора Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПУ) публіцистові Д. Табачнику (1991 р.)

«Вибори пройшли за установленим сце­нарієм. З пропозицією обрати Володими­ра Васильовича виступив головуючий - другий секретар ЦК І.К.Лутак, який звер­нув увагу присутніх на «великий досвід талановитого організатора, його більшо­вицьку принциповість та партійну напо­легливість...

Сьогодні вже гранично ясно одне: хоча масштаби посади і особи (В.Щербицько­го, - К.Б.) в цілому були адекватними, за­гальна оцінка не може бути однозначною. З одного боку, особиста енергія, наполег­ливість, працездатність і цілеспрямова­ність внесли свіжий струмінь у діяльність ЦК Компартії України, обкомів партії, місцевих партійних комітетів, радянських господарських і громадських організацій. Наслідком цього був подальший розвиток економіки, соціальної сфери і культурного будівництва. Разом з тим кількісні по­казники зростання були досягнуті переважно за рахунок екстенсивних факторів. Тому в міру їх вичерпання почалося невпинне падіння ефективності суспільного виробництва, дедалі негативніше позна­чився механізм гальмування, виявилися ознаки застою у всіх сферах. Вчасного ж критичного аналізу, вміння запобігти цьому, побачити причини загрозливих тенденцій, що зримо вимальовувалися ще на рубежі 60-80 років, явно бракувало і центру, і республікам. Україна також не була винятком.

І хоча тут за участю В.В.Щербицького вживалися енергійні заходи щодо забезпе­чення виконання державних планів, запо­бігання негативним процесам, проте вони йшли у руслі старого економічного меха­нізму і системи управління з їх надмірною централізацією, регламентацією і не мог­ли дати належного ефекту. Почалося па­діння темпів економічного росту, фондо­віддачі, продуктивності праці(особливо у сільському господарстві), національно­го доходу в цілому. Так, за період з 1961 по 1985 роки майже удвічі знизилась рен­табельність підприємств. Економіка ста­ла практично несприйнятливою для но­вовведень, запровадження досягнень на­уки і технічного прогресу».

Із спогадів Віталія Врублевського (по­мічника В.Щербицького) (1992 р.)

«Я вважав і вважаю, що Володимир Васильович був людиною неординарною, видатною особистістю, наділеною талан­том впливати на людей. Окрім того, що він був людиною красивою зовні - висо­кий, ставний, з фотогенічним обличчям, сивою чуприною, він був ще людиною висококультурною, красивою внут­рішньо. Динамічний, енергійний, скром­ний у побуті, ніколи не зловживав владою в особистих намірах. Одне слово, був об­дарований від природи, і коли він пішов, то, відверто кажучи, нікого було постави­ти замість нього.

...Мабуть, усі забули, але перше, що він зробив на посту Першого секретаря - від­мінив магазин для начальства в апараті ЦК. Був там, знаєте, такий буфет, де мож­на було, починаючи із завідуючого секто­ром, купити ікру, імпортні сигарети і таке інше. До речі, він також не пішов жити в особняк, який займав П.Ю.Шелест. Це з його ініціативи садибу, де жили до нього секретарі, було віддано під Республікансь­кий дитячий центр...

[Про русифікацію]

Якось, пам'ятаю, Олесь Гончар передав мені листи від громадян, занепокоєних цим процесом. І коли я показав їх Щербицькому, то його дуже схвилювало. «Це дійсно ненормально, - сказав він, - коли людина хоче, щоб її дитина навчалась в українській школі, а школи немає». І од­разу ж дав розпорядження взяти у мініст­ра довідку про випадки адміністративної ліквідації українських шкіл всупереч волі батьків. Та прямих таких фактів не було. Але ж цей процес не був таким простим.

...Володимир Васильович був людиною свого часу, продуктом системи. Це була людина, для якої партійне рішення було понад усе. Як Біблія для християнина. І я добре пам'ятаю, він завжди підкреслював, що на з'їзді партії прийнято установку про те, що йде процес злиття націй. Цей про­цес не можна форсувати, але і не слід ста­вити йому перепони.

...У його матері до останніх днів життя (а вона пережила свого сина і померла у 95 років) у скромній однокімнатній квар­тирі на стіні висів портрет Шевченка, при­крашений рушником. Повірте, це було від душі, а не про людське око. Та й сам Во­лодимир Васильович прекрасно знав Шевченка, любив українську літературу.

...Він був ініціатором українізації вузів. Навіть хотів перевести викладання на ук­раїнську мову. Але наштовхнувся на ша­лену протидію. І, в першу чергу, знаєте від кого? Від... викладачів, які просто не зна­ли достатньо української мови...

Пам'ятаю, він сказав: «Якщо Драча по­важають люди, вважають, що він справ­жній поет, то потрібно й віддати йому на­лежне. Бо премія ця за літературну пра­цю, за літературний талант. А що його погляди не співпадають з офіційними - то зовсім інше».

...Одного разу ортодоксально настроєні особи доповіли Щербицькому, що на од­ному з... свят зал встав, коли виконували «Заповіт». А це, мовляв, не що інше, як прояв націоналізму. Той, спокійно вислу­хавши, відповів: «Ну то й що. Люди про­сто дуже поважають свого улюбленого 186поета. І не будемо з цього робити ніяких політичних висновків».

[Про репресії]

...Перша хвиля масових арештів відбу­лася в січні 1972 року ще при Шелесті. 1 організатором їх була Москва. Бо, як тіль­ки на Україні почалося пожвавлення на­ціональної ідеї, там зрозуміли - не буде України в Союзі, якщо попустити. А від­так і Союзу та й їхній владі - кінець.

А що стосується Володимира Васильо­вича, то він, наскільки мені відомо, ніко­ли не був ініціатором репресивних захо­дів. Я не знаю жодного випадку, щоб він до когось особисто мав претензії, тим біль­ше з наміром посадити.

(Про П.Шелеста]

...Хоча я не схильний вважати, що Шелеста зняли за спробу національного від­родження (швидше центр налякала сама особа Петра Юхимовича - людини вольової, яка могла проявити непокору), слід усе ж таки визнати, що останній був національно свідоміший, ніж Щербицький. Мабуть тому, що був людиною селянсь­кого походження. І деякі прояви націо­нальної ідеї досить серйозно стурбували Москву.

І Про «Собор» О.Гончара]

...Сказав, що читав «Собор», але так і не зрозумів, навіщо його так шельмують. Тоді Володимир Васильович сказав: «Я теж вважаю, що вся ця критика надумана. Давай ми ось як зробимо: включимо його (О.Гончара - К.Б.) до складу урядо­вої делегації на Генеральну Асамблею ООН...

(Про відносини з Москвою/

Якось на з'їзді у Москві я не встиг пройти у партер до початку засідання і вирішив піти на балкон, де сиділи високопоставлені московські чиновники. А саме виступав Щербицький. Чую, у мене ззаду зашепотіли. І чийсь приглушений голос: «Ты не слышал, он сказал о старшем брате? Сказал о старшем брате или нет?» Тобто існував певний набір штампів. І погоріти можна було навіть на «старшем брате». Не сказав - значить, це неспроста, значить, тут пахне націоналізмом.

...А взагалі він до Брежнєва ставився добре, і коли той помер, то по-справжньому засмученим серед членів політбюро був Володимир Щербицький...

[Про захоплення/

Якщо про захоплення, то по-справжньо­му любив Щербицький футбол. Ходив на стадіон, постійно цікавився станом коман­ди, допомагав футболістам у вирішенні побутових проблем. І навіть адміністра­тора від ЦК було виділено, який постійно опікувався командою.

[Про Чорнобиль]

...Чорнобиль - його особиста трагедія. Я думаю, і він це розумів, що міг стати наці­ональним героєм, якби в той час зайняв позицію, незалежну від центру. Але підня­тись до цього він просто не міг. Бо був по­родженням свого часу, системи, з лещат якої рідко кому вдавалось вирватись.

[Про останні дні]

...Якось пішли чутки про те, що Щер­бицький буцімто вивіз сім'ю до Швей­царії, захопив якісь величезні багатства, що у нього там відкрито рахунок тощо... Володимир Васильович не залишив сім'ї ні дач, ні лімузинів. Двадцять тисяч на поточному рахунку та побита машина Валерія - ото і все багатство Щербицького ».

Зі спогадів Бориса Єльцина (секретаря ЦККПРС) (1989 р.)

«Щербицький, перший секретар ЦК Компартії України. Перебування цієї осо­би в складі Політбюро певною мірою де­монструє нерішучість і половинчастість дій Горбачова. Я майже на сто відсотків впевнений, що в той час, коли читач зна­йомиться з цією книгою, Щербицького вже усунуто. Але зараз, у серпні 1989 року, він сидить на своєму місці. Горбачов бо­їться його чіпати, як свого часу він не хо­тів вирішувати питання про Алієва».

Зі свідчення Голови Держкомгідромету СРСР Ю. Ізраеля (20 липня 1990р.)

«Ось тут ми зробили добірку матеріа­лів наших управлінь - українського і бі­лоруського, кому, куди і коли і які листи були написані. Ось український, будь лас­ка.. Отут є «справа», в якій написано, кому який лист пішов...

26 квітня 1986 р.... до ЦК Компартії України В.В.Щербицькому, секретарю ЦК КП України Качуру...

У документах, які їм надсилалися, зазначалося, що 30 квітня 1986 року рівні раді­ації в Києві різко зросли. Відомо, що, на­приклад, на проспекті Науки вони стано­вили 2,2 мілірентгена за годину - макси­мально, 1,4 - мінімально. До вечора вони зменшились, 1 травня - 0,61, 2 травня -0,85, 7 травня - 0,7 і т.д. Далі вже зменшу­ється, тобто 30 числа різке зростання рів­ня радіації саме о 13.00.

Цю інформацію ми передавали і до Цен­трального Комітету Комуністичної Партії України, і до Ради Міністрів України. І наша інформація була відома керівни­кам... Щербицькому направляли і Шев­ченко... ряду секретарів ЦК»²⁴.

З виступу Ю. Ізраеля на слуханнях комі­тету Верховної Ради СРСР (19 жовтня 1989 р.)

«7 травня відбулось засідання Політбюро ЦК КП України, на яке запросили як експерта мене, Ільїна, академіка, і ще од­ного представника Інституту біофізики, прізвище якого я уточню потім, зараз не пам'ятаю. Спочатку усно запитали нашу думку саме про евакуацію міста Києва, оскільки вже до цього числа частина на­селення стихійно почала виїжджати з Ки­єва. Не тільки діти, а й дорослі почали виїжджати. Каси були переповнені. І я не знаю, очевидно, під впливом цих причин на засіданні Політбюро ЦК Компартії України це питання розглядалось. Вони запитали думку - мою та Ільїна. Я сказав, що можу подати (і подав) дані про рівень радіоактивних забруднень. Разом з Ільїним ми оцінили дозові навантаження порівняно з тими критеріями, які були встановлені для евакуації. На цій підставі ми як експерти сказали, що підстав для евакуації населення з міста Києва при та­ких рівнях радіації немає. Тут же ми, коли Щербицький сказав: «Напишіть це», си­діли і кілька годин писали. Ми розуміли, що виконуємо відповідальну роль експер­тів, ми зробили це, ми написали, Щер­бицький поклав цей документ у сейф, за­мкнув його... «Добре», - сказали вони. Отже, вони вирішили, що з рішенням двох експертів, хоч би яким воно не було, вони згодні. Рішення про евакуацію міста прий­нято не було. Я розумію, якщо керівники вважають недостатнім або сумнівним рі­шення, вони б могли залучити експертів будь-якої іншої або ж цієї спеціальності, з того ж таки Києва, з тієї ж України (чого вони, до речі, не залучили, я не розумію і досі). Тим часом вони прийняли таке рі­шення».

Дані про темпи соціально-економічного розвитку України в 70—80-ті роки в %

	1966-1970	1971-1975	1976-1980	1981-1985
Приріст валового суспільного продукту	6,7	5,6	3,4	3,5
Приріст реального доходу на душу населення	5,8	3,8	3,2	2,7
Приріст валової продукції промисловості	8,4	7,2	3,9	3,5
Приріст валової продукції сільського господарства	3,2	3,0	1,6	0,5

Дані про ступінь розораності земель на 1986 рік (у %)

	Україна	СРСР	США
Розораність території			Немає даних
Розораність сільськогосподарських угідь

Дані про динаміку приросту населення України (у тис.чол.)

Роки	Усе населення	У тому числі
українці	росіяни	євреї	інші
1959-1969				-63
1970-1978				-143
1979-1988				-147

Відомості про темпи русифікації України (у %)

	Поч.60-х рр.	Сер.80-х рр.
Журналів, що видавалися українською мовою	46%	19%
Книжок, що видавалися українською мовою	60%	24%
Шкіл з українською мовою навчання	62%	50,5%
Кількість українців, що вважали українську мову рідною	93,4%	89,1%

Політичні репресії в Україні в 70-80-х роках

Листопад 1974 р. - вимушене каяття І.Дзюби (заява в «Літературній Україні»).

Лютий 1977 р. - арешт членів Українсь­кої Гельсинської групи М.Руденка й О.Ти­хого (засуджені на 7 років ув'язнення і 5 років заслання).

Квітень 1977 р. - арешт членів Українсь­кої Гельсинської групи М.Матусевича й М.Мариновича (засуджені на 7 років ув'язнення і 5 років таборів).

Вересень 1977 р. - арешт поета Г.Снєгірьова (помер у спецлікарні).

Грудень 1977р. - другий арешт Л.Лук'яненка (засуджений на 10 років ув'язнення і 5 років таборів).

Травень 1979р. – загадкове вбивство ком­позитора В.Івасюка.

Березень-жовтень 1979 р. - арештиукра­їнських діячів О.Бердника, Ю.Бадзя, П. і В.Січків, Ю.Литвина, М.Горбаля, В.Сі рільцева та інших; посилення репресій проти кримських татар.

Червень 1980 р. - арешт члена-засновника Української Гельсінської групи О.Меш

1981 р. - арешти українських політичних діячів С.Набоки, Л. Мілявського, Л. Лохвицької.

1984 р. - померли в таборах О.Тихий, Ю.Литвин, В.Марченко. Вересень 1985 р. - у таборі помер поет Василь Стус.

Завдання А. Зіставте інформацію з мемуарних джерел із наведеними документами та статистичними даними. Визначіть, наскільки об'єктивною є інформація мемуарних джерел. Поясніть чому. Вра­ховуючи особливості цих джерел, спробуйте дати характеристику В.Щербицькому як політичному діячеві. Як ви вважаєте, наскільки об'єктивною може бути така характеристика?

Завдання Б, В. Ознайомтеся з пропонованими напрямами дослідження діяльності В.Щербицького:

1. Захист інтересів України на союзному рівні.

2. Ставлення до русифікації.

3. Ставлення до порушень прав людини.

4. Сприяння економічному розвиткові.

5. Екологічні проблеми.

6. Керівництво культурою.

7. Особисті якості й стиль керівництва. Виберіть з цього переліку два напрями. Проаналізуйте джерела і визначить стан справ і міру відповідальності за нього партійного й державного керівництва УРСР в особі В. Щербиицького. Як соціально-економічні проблеми України початку 90-х років пов'язані з харак­тером і методами державного керівництва країною в 70-80-х роках?

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Зміст цієї роботи охоплює яскраві й цікаві факти, які дають можливість зробити широке узагальнення про часи так званого «застою». Тому й форма підбиття підсумків має бути так само яскравою, спонукати до активного мислення й глибокого емоційного сприймання інформації, а саме: диспут, конференція, дискусія, діалог, кінофестиваль (про цю форму див. розділ «Структура, зміст і методика проведення лабораторно-практичних робіт», а також наші публікації).