Дайте характеристику стадіям передсмертних переживань людини. Визначте шляхи психологічної підтримки людини, що очікує на смерть

Коли людина дізнається про те, що хворий на невиліковну хворобу, він послідовно переживає п'ять основних етапів: заперечення, гнів, депресія, торг (угода) і прийняття.
На стадії заперечення, дізнавшись що він невиліковно хворий, людина вважає це помилкою. Він упевнений, що неправильно поставлений діагноз, що все переплутано, що це може трапитися з ким завгодно, тільки не з ним.

Коли ці ілюзії розсіюються, настає фаза гніву, агресивної поведінки. Людина задає собі питання: «Чому саме я?» І починає звинувачувати Бога, долю, лікарів, того, кого він вважає винним у події.
Коли ця стадія завершується, людина втрачає інтерес до життя. Його охоплює почуття відчаю і повної безнадії. Настає стадія депресії.
Але «спрага» життя - одне з найсильніших прагнень людини. І тоді людина переходить до стадії торгу. Людина готова обіцяти все, що завгодно, в обмін на продовження свого життя.

Багато обіцяють вести праведне життя, кинути пити і курити, різко змінитися, тільки б у них залишилася життя.

Нарешті, настає стадія прийняття, внутрішнього спустошення, людина мириться з неминучістю смерті і в його душі запановує мир і спокій. Людина прагне завершити свій земний шлях, привести справи в порядок і без страху і з умиротворенням чекає кінця.

Для полегшення останніх етапів життя людини похилого віку створюються спеціальні соціальні програми, які втілюються через хосписи - систему послуг, включаючи госпіталізацію, спрямованих на сприяння незалежному і безболісному проведенню термінального періоду людиною.

Психологічне консультування - це вид професійних послуг, що надаються фахівцем-психологом клієнтам, зацікавленим у вирішенні своїх психологічних проблем. Надання такого роду консультативної допомоги завжди супроводжується емоційної, смислової і екзистенціальної підтримкою.

Метою консультування є допомога клієнтам в розумінні того, що відбувається в їхньому життєвому просторі і осмислене досягнення поставлених цілей на основі усвідомленого вибору при вирішенні проблем.

Основними загальнотеоретичними підходами в консультуванні є психодинамический, поведінковий (біхевіріальний), когнітивний, гуманістичний (екзистенційно-гуманістичний, феноменологічний).

Поясніть різницю між психологічним станом індивіда, що перебуває в спокійному оточенні та станом індивіда, що перебуває в натовпі.

У натовпі діють специфічні інформаційно-комунікаційні фактори, пов’язані з формуванням у людей особливих емоційних реакцій, при яких взаємодія відбувається, як правило, не за рахунок змістової передачі інформації, а шляхом невербальної трансляції емоційних впливів. Такий засіб називається ефектом «зараження». У такій ситуації людині важко зберегти свою індивідуальність. Оскільки дія ефекту зараження, як правило, призводить до стирання індивідуальних розбіжностей й перетворює учасника натовпу в часточку знеособленої маси, здатної в тому числі й на неусвідомлені деструктивні вчинки. Інформаційно-комунікаційний контакт навіть невеликої кількості людей, що супроводжується ефектом зараження спільною метою і настроєм, поступово спроможний перетворити її в стійке але неорганізоване скупчення значної маси людей – у натовп.

У натовпі також проявляється ефект «усереднення особистості» - коли люди з більш високою психологічною самоорганізацією «опускаються» до рівня людей із нижчою психологічною самоорганізацією. Натомість, індивід, в силу масовості натовпу починає усвідомлювати свою багаторазово збільшену фізичну силу і, разом з тим, в силу анонімності натовпу – втрачає відчуття власної відповідальності. В натовпі індивід також набуває низку специфічних психологічних особливостей, які можуть бути зовсім не властиві йому в звичайному «ізольованому» стані. Ці штучно й тимчасово набуті якості здійснюють основний вплив на поведінку індивіда в натовпі. В їх числі:

- відчуття власної анонімності, коли людина, яка загубилася в знеособленій масі втрачає своє «обличчя», ім’я, соціальні зв’язки;
- відчуття безвідповідальності за власні дії у складі натовпу, як наслідок часто – поява жорстокості;
- втрата здібності до адекватної оцінки того, що відбувається навколо й власних дій з цього приводу. Як наслідок – людина опиняється у владі тваринних інстинктів, які у нормальному стані пригнічені людською свідомістю;
- натовп сприяє виникненню несвідомих поривів – підштовхуючи до невідкладного втілення спільних ідей;
- в умовах натовпу у людини швидко розвивається відчуття єдності з іншими людьми, що сприяє створенню «усередненої» поведінки. Багато дослідників констатують, що людина у натовпі може суттєво змінити свою поведінку, здійснюючи те, що у звичайних умовах ніколи би не зробила;
- перебуваючи у натовпі на певний час (тривалість якого залежить від індивідуальних характеристик) людина може занурюється у стан гіпнотичного трансу і взагалі втрачати будь-який контроль над своєю свідомістю;
- багаточисельність учасників натовпу сприяє набуттю кожним з них відчуття нездоланної сили, яке стимулює деструктивну поведінку;
- у натовпі діє ефект спонтанної трансформації емоційного стану, коли великі маси людей несподівано і швидко переходять від одного емоційного стану (приміром – радості), до іншого (приміром – ярості);
- у натовпі часто відбувається спонтанний перехід від відчуття спільності, єдності до повної атомізації поведінки за принципом – «кожен сам за себе».

Зрештою – у натовпі відбувається соціальна деградація особистості.