Методика визначення оптимальної дози хлору

У 8 конічних колб місткістю 250 см³ з добре підігнаними гумовими пробками наливають по 100 см³ досліджуваної води. В кожну колбу приливають хлорну воду з концентрацією активного хлору 0,1 мг/см³ в такій кількості:

Номер колби	1	2	3	4	5	6	7	8
Кількість хлорної води, що приливається, v Cl, см3	0,5	0,75	1,0	1,25	1,5	2,0	3,0	5,0
Доза хлору, відповідна введеному об’єму, ДCl, мг/дм3	0,5	0,75	1,0	1,25	1,5	2,0	3,0	5,0

Після введення хлорної води колби швидко і щільно закривають пробками, перемішують і відзначають час початку досліду. Через 30 хвилин в кожній колбі визначають залишковий активний хлор x _Cl.

Результати оформлюють у вигляді таблиці:

Номер колби	ДCl, мг/дм3	х Cl, мг/дм3

Будують графік залежності залишкового хлору від дози введеного хлору, за яким визначають оптимальну дозу хлору.

Методика визначення залишкового хлору

У колбу з 100 см³ досліджуваної води додають 5 см³ буферного розчину, 5 см³ 5 % -вого розчину йодиду калію і 1 см³ 2 % -вого розчину крохмалю.

За наявності активного хлору вода забарвлюється в синій колір, тому що хлор витісняє із йодиду калію вільний йод:

Cl₂ + 2I^- = 2Cl^- + I₂,

а йод, що виділився, забарвлює крохмаль у синій колір.

Пробу води титрують розчином тіосульфату натрію (5 ммоль/дм³) до знебарвлення. Вода знебарвлюється, коли весь йод зв’язується тіосульфатом натрію.

Вміст активного хлору х _Cl у пробі визначають за формулою, мг/дм³:

,

де v ₁ - об’єм розчину тіосульфату натрію, який витрачено на титрування, см³;

v ₀ - об’єм досліджуваної води, взятої на аналіз, см³ (v ₀ = 100 см³);

С ₁ - молярна концентрація еквівалента тіосульфату натрію, ммоль/дм³                (5 ммоль/дм³);

е - молярна маса еквівалента хлору, е = 35,5 мг/ммоль (г/моль).

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Фомин Г.С. Вода. Контроль химической, бактериальной и радиационной безопасности по международным стандартам: Энциклопедический справочник. - М.: Издательство НПО Альтернатива, 1995. - 618 с.

2. Накорчевська В.Ф., Аргатенко Т.В. Хімія води і мікробіологія. Вправи і методичні вказівки до їх виконання. - К.: КНУБА, 2000. - 31 с.

3. Накорчевська В.Ф. Хімія води: Конспект лекцій. - К.: КНУБА, 1998. - 65 с.

4. Лурье Ю.Ю. Аналитическая химия промышленных сточных вод. – М.: Химия, 1984. – 447 с.

5. Семенов А.Д. Руководство по химическому анализу поверхностных вод суши. – Л.: Гидрометеоиздат, 1977. – 540 с.

6. Справочник по свойствам, методам анализа и очистке воды: В 2 ч. – К.: Наукова думка, 1980. – 1206 с.

7. Государственный контроль качества воды. - М.: ИПК Издательство стандартов, 2001. - 688 с.

 

 

1. Кульский Л.А., Левченко Т.М., Петрова М.В. Химия и микробиология: Практикум. – К.: Выща школа, 1987. – 172 с.

 

2. Таубе П.Р., Баранова А.Г. Практикум по химии воды. – М.: Высшая школа, 1971. – 128 с.

 

Для нотаток

Для нотаток

Навчально-методичне видання

ХІМІЯ ВОДИ І МІКРОБІОЛОГІЯ