Вимоги до психолого-педагогічної підготовки

ЛЕКЦІЯ

 

 

Тема 2. Принципи та основні форми організації навчально-в иховного процесу в педагогічному коледжі

 

Викладач: Деменнікова Т.В.- спеціаліст вищої категорії

 

Розглянуто на засіданні предметної (циклової) комісії викладачів психолого-педагогічних дисциплін Протокол № __________ від _____________   Голова предметної (циклової) комісії: ______________________________________

 

  

 

м. Берислав, 2009р.

 

Тема лекції:. Принципи та основні форми організації навчально-в иховного процесу в педагогічному коледжі

 

Знати: основні форми організації навчально-виховного процесу у вузі, методи роботи з книгою, форми організації контролю й оцінки знань, умінь і навичок студентів.

 

Вміти: моделювати і реалізувати засоби самоосвітньої роботи в плані професійного зросту.

 

Тип лекції: основна

 

Ключові поняття: аудиторна і самостійна робота студентів, форми організації контролю

 

План

1. Принципи та зміст підготовки майбутнього вчителя в педагогічному коледжі.

2. Основні форми організації навчально-виховного процесу у вузі.

3. Форми організації контролю й оцінки знань, умінь і навичок студентів.

4. Самостійна робота студента.

5. Особливості навчання за модульно-рейтинговою системою.

 

 

Основна література

1. Закон України "Про вищу освіту". Науково-практичний коментар за заг. ред.         Кременя В. -К., -2000.

2. Мазоха Д.С. На шляху до педагогічної професії (Вступ до спеціальності): Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 168 с.

3. Мудрість учіння. Кроки до успіху /Г.С.Сазоненко. - К.: Магістр -8, 1999.- 104 с.

4. Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії. - Тернопіль: Богдан, 2003.-136с.

5. Фіцула М.М. Педагогіка. -К.: Академія, 2002. - 528 с.

6. Щербанова К.Й. Вступ до спеціальності. - К.: Вища школа, 1990.-. 165 с.

7. Ягупов В.В. Педагогіка. - К.: Либідь, 2002. - 560 с.

 

 

Додаткова література

1. Бакнолл К. Как учиться в университете. - Челябинск, Урал LTD, 1999. -231 с.

2. Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 412 с.

3. Мудрість учіння. Кроки до успіху /Г.С.Сазоненко. - К.: Магістр -8, 1999.- 104 с.

 

 

Структура лекції

1. Вступна частина:

1.1. Оголошення теми, мети і завдань лекції.

1.2. Ознайомлення з планом лекції, основною та додатковою літературою.

1.3. Коротка характеристика проблеми, встановлення міжпредметних зв’язків.

1.4. Ознайомлення студентів з внутрішньо-предметними зв’язками (попередньою і наступною темами або модулями, системою семінарських, практичних, лабораторних занять, самостійною роботою студентів).

2. Виклад лекційного матеріалу (згідно плану та вимог до лекції).

3. Заключна частина:

3.1. Загальний висновок.

3.2. Відповіді на запитання студентів.

3.3. Установка на самостійну роботу та методичні поради з виконання завдань для самостійної роботи.

Принципи та зміст підготовки майбутнього вчителя в

Педагогічному коледжі

Зміст підготовки майбутнього вчителя у вищому педагогічному навчальному закладі будується на засадах професіограми вчителя середньої загальноосвітньої школи (кваліфікаційна характеристика).

Професіограма вчителя - перелік і опис загальнотрудових і спеціальних знань, умінь та навичок, необхідних для успішного виконання професійно-педагогічної діяльності.

Наукова розробка професіограми шкільного вчителя, виконана В. Сластьомним, має ряд цінних положень, бо розкриває основні властивості і харак­теристики педагогічної професії на основі аналізу різноманітних граней учительської діяльності. Таким чином, компонентами професіограми, що відображають загальний для педагогічної професії характерне властивості риси, які визначають світоглядну, професійно-педагогічну і пізнавальну шрямованість педагога, вимоги до психолого-педагогічної підготовки вчителя.

Риси особистості педагога.

Суспільна спрямованість: наявність наукового світогляду та соціальних потреб передової людини; загальнолюдські моральні якості; ціннісні орієнтації; усвідомлення громадянського обов'язку; суспільна активність; прагнення до вдосконалення своєї професії.

Професійно-педагогічна спрямованість: інтерес і любов до дітей захоп­леність педагогічною працею; психолого-педагогічна спостережливість; педагогічна уява; педагогічний такт; організаторські здібності, уміння за­хоплювати людей і встановлювати з ними контакт; вимогливість до себе і до дітей; стійкі духовні, передовсім пізнавальні інтереси; чесність, принциповість, справедливість, скромність, стриманість, наполегливість, цілеспрямованість, зрівноваженість; самокритичність і самооцінка; висока професійна працездатність; готовність перебудовувати свою поведінку залежно від по­треб педагогічної ситуації.

Варто зауважити, що для педагогічної професії не бажані наявність ідеалів, які суперечать інтересам нашого суспільства; егоїстична спрямованість, що виражається у переважанні своїх інтересів над загальною справою, готовності

задовольнити свої потреби за рахунок інших; низький інтелектуальний рівень; байдужість до дітей, відсутність сили волі, цілеспрямованості, зібраності, ініціативності, витримки; слабкий тип нервової системи; наявність певних ознак психічного захворювання; різко виражені дефекти мовлення.

Вимоги до психолого-педагогічної підготовки.

Знання: методологічних основ і категорій психології та педагогіки; закономірностей розвитку і соціального формування особистості; мети, завдань, змісту, принципів, форм і методів національного виховання й навчання; вікових та індивідуальних особливостей дітей, підлітків, юнаків і методики їх вивчення; принципів управління педагогічним колективом, засад наукової організації педагогічної праці.

Уміння: аналізувати педагогічну ситуацію, проектувати результат і планувати систему педагогічних впливів на колектив і особу; аналізувати й оцінювати стан реально існуючих соціально-педагогічних явищ, їх характер, причини, умови і наслідки виникнення і прогнозувати подальший розвиток; виявляти рівень навченості і вихованості учнів; проектувати розвиток особистості в колективі і поза школою; заздалегідь виявляти можливі труднощі і помилки учнів; виділяти і точно формулювати для них конкретну педагогічну задачу; планувати свою роботу з керівництва навчальною і позакласною діяльністю учнів; обґрунтовано добирати методи, засоби, організаційні форми навчально-виховної роботи; передбачати характер зворотних реакцій учнів на заплановану схему педагогічного впливу.

У конструюванні та реалізації змісту навчально-виховного процесу майбутні педагоги повинні вміти: відбирати, аналізувати, синтезувати навчальний матеріал відповідно до поставлених цілей навчання, виховання і розвитку учнів; здійснювати дидактичну переробку навчального матеріалу і складних, неадаптованих текстів з урахуванням досвіду учнів і пристосуванням до конкретних дидактичних задач; цілеспрямовано розчленовувати педагогічну діяльність на операції, правильно розставляти учнів у процесі практичної роботи і забезпечувати їх ефективну взаємодію; творчо і обґрунтовано будувати організаційно-педагогічну і логіко-педагогічну структури уроку; виявляти і приводити до руху потенційні педагогічні можливості різних видів діяльності учнів; педагогічно доцільно визначати завдання для окремих учнів і колективу класу, змінювати їх логіку; планувати структуру дій учнів і педагогічне керівництво їх діяльністю; педагогічно доцільно застосовувати методи навчання і виховання, керувати поведінкою та активністю учнів; визначати за зовнішніми ознаками і вчинками зміни у психічному стані учнів, розуміти і пояснювати особливості їхньої поведінки в різних життєвих ситуаціях; подумки ставити себе на місце учня; захоплювати учнів, зацікавлювати їх новими перспективами знань, громадських справ; ураховувати їхні взаємостосунки, особисті симпатії і антипатії при їх групуванні для виконання загальних завдань; швидко приймати рішення і знаходити найнадійніші засоби педагогічного впливу, які б не були антипедагогічними; вишукувати найліпші форми вимог і варіювати їх залежно від індивідуальних особливостей учнів і педагогічно обстановки; встановлювати педагогічно доцільні стосунки з окремими учнями, малимигрупами і всім учнівським колективом; знаходити контакт, спільну нову і правильний тон з батьками, колегами-вчителями і, взагалі, — з різними людьми за різних обставин; приваблювати до себе вихованців, за необхідності перебудовувати свої стосунки з колективом та окремими учнями, знаходити індивідуальний підхід до них; передбачати вияви психічних процесів, властивостей і станів, соціально-психологічних установок і мотивів поведінки виявляти позитивні й негативні соціально-педагогічні явища у школі, вловлювати характер внутрішньо колективних, міжколективних і міжособистісних взаємостосунків.

У регулюванні та коригуванні педагогічного процесу вміти: обґрунтовано здійснювати коригування поставлених завдань, забезпечувати адаптацію або нейтралізацію зовнішніх впливів мікросередовища; виявляти здібність до орієнтування й перебудови засобів діяльності за зміни умов; регулювати, і спрямовувати міжособистісні стосунки школярів, ліквідовувати конфлікти, що виникають між ними, зміцнювати їхні відносини дружби і товариськості; провадити поточне інструктування, а також постійний контроль за роботою   учнів, змінювати напрями і характер їхньої діяльності—ускладнювати вимоги і стимулювати хід роботи з урахуванням тенденції її розвитку.

 Важливими складовими є також підсумковий облік, оцінювання одержаних  результатів і визначення подальших педагогічних завдань; уміння аналізувати отримані результати відповідно до вихідних даних і заданої педагогічної мети; вміння виявляти порівняльну ефективність тих чи інших застосованих форм, методів і прийомів у навчально-виховному процесі; вміння аналізувати  сутність своїх досягнень, недоліків, досвід інших учителів, зіставляти теорію з практикою.

Друга частина професіограми складається з предметної та методичної підготовки, а також набуття прикладних знань, умінь і навичок. Методична  підготовка майбутніх учителів - предметників узагальнено складається з таких компонентів: знання завдань освіти з навчального предмета на сучасному етапі розбудови національної школи, глибокого і всебічного знання навчальної програми, підручника і навчальних посібників з фаху; знання теоретичних основ викладання предмета як педагогічної науки і методів дослідження; знання практичних шляхів здійснення виховання учнів у процесі вивчення навчального предмета; знання важливих місць шкільної програми, розуміння природи труднощів (змістовна, психологічна, методична і т. д.), наявності прийомів подолання цих труднощів; уміння організувати на рівні сучасних дидактичних, психолого-педагогічних і технічних вимог усі форми роботи з предмета (уроки різних типів, практичні та лабораторні роботи, повторення, перевірка й оцінка знань, самостійна робота учнів); фундаментального володіння методикою викладання, тобто, спираючись на основні положення дидактики, вікової і педагогічної психології, вибрати оптимальний варіант навчання в певних умовах; вміння у потрібний момент замінити один прийом роботи іншим, не передбаченим у плані уроку; вміння відрізнити науку і навчальний предмет, здійснювати дидактичну (методичну) переробку матеріалу і методів науки у матеріал і методи викладання; вміння відрізнити методи, перевірені досвідом школи, і нові методи, які оправдали себе, від методів, які не виправдали себе в роботі; вміння залучити учнів до навчання і навчити їх вчитися; вміння пробуджувати і розвивати в учнів інтерес до предмета; володіння методами і прийомами роботи з навчально-наочними посібниками, сучасними технічними засобами навчання, комп'ютерною технікою; уміння виготовляти і застосовувати просте обладнання з предмета; володіння вільним і про­фесійним демонструванням наочності; уміння вести у школі не менше двох факультативних курсів з предмета; готовність до керівництва позакласною та позашкільною роботою з фаху.

На базі професіограми вчителя складають навчальні плани, за якими визначаються перелік навчальних предметів і кількість відведеного для їх вивчення часу, вимоги до знань, умінь і навичок майбутнього вчителя, закладені в навчальних програмах і підручниках.

Навчальний план - це нормативний документ, який складається вищим педагогічним навчальним закладом на основі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять (лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації, навчальні і виробничі практики) та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби проведення поточного та підсумкового контролю. У навчальному плані відображається також обсяг часу, відведеного на самостійну роботу.

Навчальний план розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми підготовки і затверджується керівником вищого закладу освіти.

Різновидом звичайного навчального плану є робочий навчальний план та індивідуальний навчальний план студента.

Робочий навчальний план - це нормативний документ, який складається вищим закладом освіти на поточний навчальний рік і конкретизує форми проведення навчальних занять, їх обсяг; форми і засоби проведення поточного та підсумкового контролю по семестрах. Робочий навчальний план стверджується деканом факультету.
У навчальному плані з будь-якої спеціальності можна виділити чотири групи  навчальних дисциплін:

 1) соціально-економічні і гуманітарні науки, які створюють методологічну базу для всіх спеціальностей: історія України, філософія, основи І економічної теорії, соціологія, політологія, правознавство, етика і естетика,  логіка, історія релігії і вільнодумства, українська і зарубіжна культура, культура ділового і наукового мовлення, валеологія та охорона здоров'я дітей, цивільна оборона, безпека життєдіяльності;

 2) загальноосвітні дисципліни, що сприяють всебічному розвитку майбутнього вчителя: іноземна, мова, обчислювальна техніка і технічні засоби викладання, фізична культура тощо;       

3) психолого-педагогічні дисципліни, що забезпечують психолого-педагогічну підготовку майбутнього вчителя: вступ до педагогічної професії, педагогіка, загальна психологія, вікова і педагогічна психологія, етика та психологія сімейного життя, історія педагогіки, основи педагогічної майстерності, вікова фізіологія та шкільна гігієна, спецкурси та спецсемінари з актуальних проблем навчання і виховання учнівської молоді;

 4) спеціальні науки, що визначають профіль спеціаліста: цикл фунда - ментальних і професійно орієнтованих дисциплін, методика викладання навчального предмета з фаху, спецкурси і спецсемінари зі спеціальності, педагогічна практика та ін.

  Індивідуальний навчальний план студента —це нормативний документ, за яким здійснюється навчання студента з урахуванням вимог освітньо-професійної програми відповідного рівня підготовки та його особистих освітньо - професійних інтересів і потреб.

 Даний документ складається на основі робочого навчального плану включає всі нормативні навчальні дисципліни та вибіркові, обрані студентом, з обов'язковим урахуванням структурно-логічної схеми підготовки.

 Індивідуальний навчальний план складається на кожен навчальний рік і затверджується у порядку, встановленому вищим закладом освіти, але, зазвичай, деканом факультету.

 Методичне керівництво індивідуальним навчанням студентів та контроль за виконанням ними індивідуальних навчальних планів здійснюється деканами факультетів і відповідними кафедрами.

Навчальна програма — це нормативний документ, який визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної програми підготовки, її зміст, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни, вимоги до знань та умінь студентів.

Навчальні програми нормативних дисциплін включаються до комплекту документів державного стандарту освіти, розробляються і затверджуються як його складові. Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються і затверджуються вищим закладом освіти.

Підтипом навчальної програми є робоча навчальна програма. Це—норма­тивний документ вищого закладу освіти, який розробляється для кожної навчальної дисципліни на основі навчальної програми дисципліни відповідно до навчального плану.

У робочій навчальній програмі відображається конкретний зміст на­вчальної дисципліни, послідовність та організаційно-методичні прийоми і форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи, засоби і форми поточного та підсумкового контролю. До робочої програми входять тематичний план, пакет методичних матеріалів для проведення поточного і підсумкового контролю, перелік навчально-методичної літератури, засобів наочності, технічних засобів навчання тощо.