В) Тематика рефератів (модуль ІІІ)

1. Здобутки і прорахунки радянської влади в період індустріалізації і колективізації.

2. Причини і характер Другої світової і Великої Вітчизняної воєн. Місце України в економічних і політичних планах гітлерівської Німеччини.

3. Спроби лібералізації суспільно-політичного життя в СРСР і в Україні у другій половині 50-х – першій половині 60-х рр.

4. Національно-демократичний рух в Україні 60-х – 80- рр.

5. Демографічна проблема в незалежній Україні: причини і наслідки.

 

Методичні поради до написання рефератів

Реферат– один із важливих видів самостійної роботи студентів, який допомагає більш глибоко вивчити одну з проблем курсу після опрацювання відповідної наукової та методичної літератури. Підготовка рефератів сприяє виробленню навичок самостійного аналізу матеріалу, систематизації та його вільного викладу.

Студент обирає одну із запропонованих тем з курсу "Історія України" (див. перелік тем рефератів).

Підготовка рефератів починається зі складання бібліографії (не менше п’яти назв) та її опрацювання. На цьому етапі важливими є два взаємопов’язаних моменти: вміння читати і вміння конспектувати прочитане. Культура читання – важлива складова частина загальної культури людини і неодмінна умова активної пізнавальної діяльності. Правильна робота з книгою передбачає дотримання низки правил, основним з яких є свідоме засвоєння прочитаного, а не механічне заучування. Це вимагає зосередженості та виключає поверхове читання. Дане правило стосується не лише роботи над книгою під час написання реферату), а й вивчення курсу в цілому.

Опрацювання книги починається після ознайомлення зі змістом і вступом (передмовою). Це створить загальний орієнтир та уявлення про питання, що у ній висвітлюються. Потім здійснюється фронтальне ознайомлення з матеріалом, а після цього розпочинається його глибоке опрацювання. Неодмінним правилом при цьому є з’ясування незрозумілих слів, понять, визначень тощо, для чого слід користуватися словниками, довідниками, каталогами та ін. довідковими виданнями.

Працюючи з літературою, необхідно робити виписки (краще на окремих аркушах або картках) із зазначенням найважливіших подій, фактів, дат, імен, висновків, вказуючи усі складові наукового апарату (автор і назва твору, місце і рік видання, сторінка, напр.: Іванов М.Ф. Теорія та історія образотворчого мистецтва. – К., 1985. – С.28). Виписки згрупувати за тематикою і скласти план реферату, у якому передбачити вступ, кілька пунктів основної частини і висновки.

У вступі варто схарактеризувати важливість проблеми, стан її висвітлення в літературі, мету та завдання роботи. В основній частині потрібно розкрити зміст кожного питання у логічній послідовності з елементами самостійного аналізу матеріалу. Писати слід сучасною українською мовою, короткими чіткими фразами, правильно оформлюючи науковий апарат; цитати брати в лапки і зазначати в посиланні, з якого джерела вони взяті, вказуючи сторінку. Кожний пункт плану має бути логічно завершеним.

У висновку підводиться підсумок з теми в цілому, робляться узагальнення.

В кінці реферату подається список використаної літератури, підпис студента і дата виконання.

Реферат повинен мати обсяг 15–20 стор. машинопису (комп’ютерного набору) через 2 інтервали з полями не менше 2 см (ліворуч). На обкладинці реферату зазначаються: назва вузу, прізвище, ім¢я, по батькові виконавця, тема, назва дисципліни, факультет, спеціальність, курс, група, форма навчання (очна, заочна).

Реферати здаються старості, після чого за списком передаються на кафедру викладачеві для перевірки. Кращі з них будуть рекомендовані для обговорення на студентському диспуті.

При підготовці реферату студент може консультуватися у викладача кафедри суспільних наук УДУФМТ.

 

Система модульно-рейтингової оцінки знань

Протягом семестру студенти вивчають теоретичний курс, працюють на семінарських заняттях і самостійно вивчають окремі теми, пишуть реферати й виконують творчі роботи тощо. Усі види праці, у т.ч. відвідання лекцій, семінарів, оцінюються за 100-бальною системою. Наприкінці вивчення матеріалу трьох модулів виконуються завдання для його закріплення і проводиться тестування.

Набрана студентом кількість балів сумується і складає семестрову оцінку без додаткового іспиту. Якщо студент не набрав відповідну кількість балів на оцінку “3” або бажає підняти свій рейтинг з “3” до “4” чи з “4” до “5” балів, він складає іспит.

 

 

Шкала оцінювання знань студентів у балах

 

Оцінка за бальною шкалою Університету	Оцінка за національною шкалою	Оцінка за шкалою ECTS
90 та вище	відмінно, 5	А
80 - 89	дуже добре, 4.5	В
65 - 79	добре, 4	С
55 - 64	задовільно, 3,5	D
59 - 54	достатньо, 3	Е
35 - 49	незадовыльно, 2	FX
1 - 34	неприйнятно, 1	F

 

 

Питання для підготовки до іспиту

 

1. Найдавніші племена і державні утворення на території сучасної України.

2. Розселення, заняття та вірування східних слов’ян.

3. Передумови та причини утворення держави на Русі. Розширення і зміцнення Давньоруської держави наприкінці ІХ – Х ст.

4. Розквіт Київської Русі (кінець Х – перша половина ХІ ст.). Прийняття християнства та його значення в історичному розвитку східних слов’ян.

5. Виникнення, соціально-політичний розвиток та історичне значення Галицько-Волинської держави. Данило Галицький.

6. Історичне значення Давньоруської держави “Київська Русь”.

7. Українські землі під владою Речі Посполитої (друга половина ХVІ – перша половина ХVІІ ст.).

8. Утворення українського козацтва.

9. Причини та початок Визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. Б.Хмельницький.

10. Переяславська Рада та Українсько-російський договір ("Березневі статті") 1654 р. Оцінка цих подій в історіографії.

11. Боротьба старшинських угруповань за гетьманську булаву (друга половина ХVІІ ст.).

12. Козацтво та його роль в історії українського народу.

13. Україна і Північна війна. Іван Мазепа. Оцінка особи і діяльності Мазепи в історіографії.

14. Гетьман Пилип Орлик та "Конституція прав і свобод Запорізького війська".

15. Україна – Гетьманщина в другій половині ХVІІ-ХVІІІ ст.

16. Запорізька Січ у ХVІІІ ст. Останній кошовий отаман П.Калнишевський.

17. Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії у ХІХ ст.

18. Декабристи і Україна. “Південне товариство”. “Товариство об’єднаних слов’ян”.

19. Кирило-Мефодіївське товариство (засновники, мета, діяльність).

20. Селянська реформа 1861 р. та її наслідки.

21. Громадівський рух в Україні (друга половина ХІХ ст.).

22. Класова та національно-визвольна боротьба на західноукраїнських землях (друга половина ХІХ ст.).

23. Українські землі у міжнародній торгівлі (Х-ХІХ ст.).

24. Україна в революції 1905-1907 рр.

25. Україна в роки Першої світової війни.

26. Українська революція: доба Центральної Ради. М.С.Грушевський – видатний вчений, політичний, державний діяч України.

27. Схарактеризувати універсали Центральної Ради.

28. Проголошення України Республікою Рад Робітничих, Солдатських і Селянських депутатів. Причини протистояння радянської влади і Центральної ради.

29. Причини поразки й історичні уроки Української національно-демократичної революції (1917-1920 рр.).

30. Політика більшовиків в Україні в 1919-1920 рр. (“Воєнний комунізм”).

31. Радянсько-польська війна 1920 р. та її наслідки для України.

32. НЕП в Україні.

33. Утворення Кримської АСРР, її історична доля.

34. Утворення Союзу РСР (30 грудня 1922 р.).

35. Політика коренізації (українізації): форма, зміст, суспільно-політичні насідки.

36. Особливості соціалістичної індустріалізації в Україні.

37. Колективізація в Україні. Причини, соціально-політичні та демографічні наслідки голодомору в Україні 1932-1933 рр.

38. Українські землі під владою Польщі, Румунії та Чехословаччини між двома світовими війнами.

39. Економічне становище України напередодні Другої світової війни.

40. Тоталітарний режим в СРСР і в Україні.

41. Початок Великої Вітчизняної війни. Місце України в політичних та економічних планах гітлерівської Німеччини.

42. Німецький окупаційний режим в Україні.

43. Радянізація західних областей України в 40-і – 50-і рр. Трагедія УГКЦ в контексті оцінок Львівського церковного собору.

44. Рух опору німецько-фашистським загарбникам на окупованих українських землях (1941-1944 рр.).

45. Становище України в повоєнний період. Хрущовська політична “відлига”.

46. Дисидентство 60-70-х рр. ХХ ст. в Україні.

47. Економічні реформи другої половини 60-х – початку 70-х рр. ХХ ст.

48. Загострення кризи тоталітарної системи в Україні в другій половині 80-х – на початку 90-х рр. ХХ ст.

49. Перебудова “по-горбачовськи” та її наслідки.

50. Боротьба національно-демократичних сил за державну самостійність України (1989-1991 рр.). Проголошення Акту незалежності України.

51. Розпад СРСР. Україна і країни СНД.

52. Прийняття Конституції незалежної України; її основні засади.

53. Українська державна символіка.

54. Сучасне економічне і політичне становище в Україні.

55. Наука і культура в незалежній Україні.

56. Зовнішньополітичні пріоритети України.

57. „Помаранчева революція”: причини, суть, наслідки.

58. Періодизація історії України.

59. Українська діаспора: історія і сучасність.

60. Пояснити походження назв “Русь”, “Україна”.

ЗНАТИ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ:

автономія, автохтонність, викупні платежі, геноцид, громадянське суспільство, буржуазна, буржуазно-демократична та соціалістична революції, державний переворот, десталінізація, дисидент, діаспора, духовне розкріпачення, етногенез, імпічмент, колабораціонізм, кондомініум, коренізація, менталітет, народність, референдум, розкуркулення, плюралізм, політична конфронтація, «право складу», протекторат, самоідентифікація, сепаратизм, суверенітет, тоталітаризм, унія, федерація.

10. Основні вимоги до відповіді
на семінарі, співбесіді, іспиті

Відповіді на питання семінарських занять та екзаменаційних білетів, а також ті, що винесені для самостійного опрацювання, мають бути логічно побудованими і відбивати основний зміст події чи історичного явища. Для власної упевненості варто скласти орієнтовний план відповіді. Розповідь слід починати із зазначення часу і місця події, з’ясування причин, мети і завдань (руху, повстання, війни), характеристики учасників (рушійних сил, дійових осіб). Переказуючи зміст, необхідно виділяти головне, наводячи конкретно історичні факти, імена, цифрові показники. Завершуючи розповідь, слід зробити висновки, зазначити близькі та віддалені наслідки, причини невдач або успіхів, політичні уроки. Особливо цінуватиметься власна точка зору і оцінка подій або історичних осіб, що характеризуються. Важливо також правильно оперувати історичними термінами і тлумачити їх, орієнтуватися на історичній карті.

Іспит проводиться у письмовій формі.