Сімейство камбалових – pleuronectidae

Морська камбала – Pleuronectes platessa

В останні роки морську камбалу успішно розводять у деяких країнах Європи. До теперішнього часу накопичений досить великий обсяг інформації з хвороб цієї риби в умовах культивування.

Поверхня тіла.

1. На поверхні шкіри виявляються жовтувато-білі зерна діаметром

1 – 2 мм, об'єднані в бляшки і кетяги до декількох сантиметрів у діаметрі. Збудником цього захворювання – лімфоцистіса – є вірус з групи ірідесцент-вірусів, який інфікує цитоплазму клітин шкірного епітелію і викликає їх гіпертрофію. Захворювання виявлено у морської камбали в Ірландському морі.

2. На зябрах камбали калкан поселяється рачок лепеофтеір Томпсона (Lepeophtheirus thompsoni). В результаті на поверхні зябрових філаментів утворюються ямкоподібні заглиблення. Досить часто рачок сильно пошкоджує зябра.

Внутрішні органи.

1. Внутрішні органи, включаючи серце, селезінку, печінку і кишечник, може вражати іхтіофон, ймовірно іхтіофон гофері. В результаті поразки внутрішні органи покриті капсулами діаметром до 2 мм. У сильно уражених риб печінка деформована і збільшена. Хворі риби сильно виснажені і сплощені – стан кахексії.

На півночі Північного моря іхтіофонозісом хворіє до 25% камбал, в окремих популяціях камбал він викликає загибель до 50% риб.

2. Головний мозок, м'язи і хрящі голови, очну капсулу, очі, зябра, а в разі гіперінвазії шкіру інфікує міксоспоридій – міксоболюс еглефіні.

Захворювання відмічено у камбали в Північному морі.

3. У зябрових артеріях зустрічаються як живі, так і більш-менш розкладені дорослі трематоди апорокотіле симплекс. Іноді їх знаходять на поверхні печінки. У деяких риб серце буває покрито білою плівкою з декількох тисяч ледве помітних яєць паразита.

4. У порожнині тіла можуть зустрітися личинки анізакідних нематод. У районі Фарер, наприклад, анізакісні личинки були знайдені майже у 70% риб, а личинки контрацекум оскулятум – у 17%.

5. В кишечнику камбали калкан паразитує цестода ботріоцефалюс

грегаріус (Bothriocephalus gregarius). Досить довгі білого кольору черви, з видовженим сколексом та багаточисельними члениками. Сколекс з 2 довгими, плоскими ботріями (рис. 2.10). Довжина цестод 5 – 90 см при ширині 1,3 - 6,0 мм. Паразит зустрічається повсюдно. У калкана в Чорному и Азовському морях він знайдений практично у всіх риб, які довші за 20 см, в одній камбалі може бути до 100 гельмінтів.

При пошкодженні кишечника риби під час її розсічення гельмінти можуть потрапити в порожнину тіла та на шматки філе риби.

Рис. 2.10 Bothriocephalus gregarius: а - сколекс; б - членик

Палтус – Hippoglossus hippoglossus

Поверхня тіла.

1. Описаний випадок масової смертності личинок і ювенільних особин палтуса, вирощуваних у двох господарствах в Норвегії. На одній з ферм загинуло майже 100% личинок з первісної популяції в 400 тис. особин, в іншому господарстві з 600 тис. личинок було виловлено лише 150 тис. Перші клінічні ознаки захворювання у личинок проявляються в зменшенні пігментації шкіри і порожніх прозорих кишках, а у ювенільних особин помітно потемніння шкіри. Поведінка рибок стає ненормальною, вони спіралеподібно плавають. В міру розвитку хвороби рибки стають млявими й часто лягають на дно. Іноді спостерігаються тетанічні спазми мускулатури, що призводить до тимчасових скорочень тіла. При розтині виявлені пошкодження в ретині, головному і спинному мозку, в гангліях периферійної нервової системи, в зябрах і серці. Захворювання діагностовано як вакуолізована енцефалопатія та ретинопатія, збудником якої є вірусоподібний агент. Дослідники відносять цей випадок до категорії вірусного некрозу нервової системи.

2. У личинок палтуса, вирощуваних у господарстві в Норвегії, були встановлені триходини, які локалізувалися на шкірі і плавцях риб. Сильно заражені личинки (понад 500 екз. триходин на одній рибі) відрізнялися сіруватим кольором шкіри через рясне виділення слизу, крім того, у них були виражені шкірні геморагії. Максимальна кількість триходин на одній рибі при температурі 18° С перевищувало 1000 екземплярів.

3. Досить звичайною проблемою при культивуванні личинок палтуса є захворювання, що одержало назву – синдром «зяючих щелеп». Ротова мембрана у личинок з подібним синдромом відсутня, а рот не може закритися. Личинки з такими вадами не здатні харчуватися і досить швидко гинуть.

Внутрішні органи.

1. У печінці, селезінці та в яєчнику виявляються сірувато-білі вузлики, що містять бактерії роду мікобактеріум. У риб відмічається різна ступінь некрозу органів, яєчник може бути недорозвинений, а нирки роздуті і покриті жовтуватими бульбочками і гранульоматозною масою. М'язові і підшкірні тканини хворих риб жовтуватого кольору і м'якої консистенції на дотик.

2. У порожнині тіла, на печінці, стінках травної системи і в брижі локалізуються білуваті капсули з личинками тетрарінхідної цестоди роду грілоції. Розміри капсул від 1 до 10 мм, довжина витягнутих з капсул личинок досягає 10 мм.

Зараженість палтуса цими паразитами змінюється по районах і досягає максимальних величин у відкритих водах Північної Атлантики – до 30%. Кількість цестод в одній рибі варіює від 1 до 103 екземплярів.

3. На одній з норвезьких ферм у палтуса 12-місячного віку (до 50 г) були відмічені патологічні зміни в серці. Найбільш суттєві зміни в структурі перикарду та міокарду спостерігалися у крупних рибок. У деяких риб вражений запаленням перикардіум сформував спайки, а у деяких особин верхівка шлуночка серця зрослася з стінкою перикардіальної порожнини. Бактеріологічні дослідження були негативними.

Мускулатура.

В мускулатурі, яка формує порожнину тіла, іноді зустрічаються капсли з личинками грілоції. Розміри капсул не перевищують 1 мм.

Європейська палтусоподібна камбала – Hippoglossoides platessoides

Limandoides

Поверхня тіла.

1. На тілі камбали іноді зустрічаються великі пухлини, які мають бородавчатий вид і досить часто утворюють гроноподібні скупчення. Іноді пухлини локалізуються в кишечнику, яєчнику, селезінці та очеревені риб. Подібне захворювання викликає вірус, віднесений до групи типу ірідісцент-вірусів. Поселяючись в цитоплазмі клітин епітелію, він викликає їх прискорене зростання, внаслідок чого ті досягають 1,0 – 1,5 мм.

2. У плавцях та підлеглій мускулатурі знаходяться сріблясто-білі цисти розмірами до 0,2 – 0,5 мм, в які упаковані метацеркарії. Метацеркарії характеризуються наявністю корони з великих шипів на ротовому отворі та розширеним темним видільним міхуром, розташованим позаду черевної присоски.

Паразит відмічений у різних видів палтусоподібних камбал в Північній Атлантиці, в Середземному морі і на Далекому Сході. Найбільш сильно уражені риби старших вікових груп – їх зараженість досягає 100%. Число цист в однієї особини хазяїна може варіювати від 1 до 1500.

Велика кількість цист в м'ясі може послужити підставою для надання претензій до постачальників риби.

Внутрішні органи.

1. У кровоносній системі живуть статевозрілі трематоди апорокотіле симплекс. Екстенсивність інвазії становить 90 – 98%, інтенсивність від 1 до 50 екземплярів.

2. У порожнині тіла на внутрішніх органах зустрічаються личинки анізакідних нематод. У районі Фарер, наприклад, при обстеженні тільки голови і вісцеральних органів камбал личинки анізакіса були знайдені у 60 – 100% риб, псевдотерранови – у 50%, контрацекум оскулятум – у 25%. На півночі Норвегії палтусоподібна камбала є основним проміжним господарем в життєвому циклі псевдотерранови; її зараженість тут досягає 15%, при інтенсивності інвазії 1 – 165 екземплярів (в середньому 16,5 екз).

Мускулатура.

1. М'язи плавців і всю покреслену мускулатуру тіла пошкоджує мікроспоридія роду плейстофор – Pleistophora hippoglossoides. Зараження виражається наявністю подовжених білуватих вузликів розмірами до 2,5 х10 мм. У вузликах містяться численні, надзвичайно дрібні спори паразита.

Захворювання відмічено у камбал в Північно-Західній Атлантиці, Північному і Балтійському морях. В одній рибі налічують до 30 вогнищ ураження.

Річкова камбала – Platichthys flesus

Річкова камбала утворює декілька споріднених підвидів.

Поверхня тіла.

1. На поверхні шкіри виявляються жовто-білі, іноді пігментовані, зерна (вузлики) діаметром 1 – 2 мм, об'єднані в бляшки і великі грона до декількох сантиметрів у діаметрі. Найчастіше нарости розташовані на нижній (сліпій) стороні тіла риби. Іноді подібні вузлики зустрічаються на зябрах і в ротовій порожнині риб. Проглядаються великі скупчення в ділянці анального отвору і на плавцях, їх розмір сягав 2х1 см. Зерна – це є збільшені в десятки тисяч разів фібробласти, оточені гіаліновою капсулою і заповнені базофільною масою, часто з некрозом в центрі. Навколо них видна слабка запальна реакція сполучної тканини. Збудником захворювання є вірус лімфоцистісної групи – ірідесцент-вірусів.

Хвороба спостерігається у камбали в Балтійському, Північному морях. Рівень захворюваності риб коливається по районам та віковим групам риб. Так, в прибережних водах Голландії пізнім літом, в залежності від району дослідження, лімфоцистісом були хворі від 4,3 до 24,1% риб. В цілому камбали старше 2 років були вражені на 14,3%. В останні роки відмічають зниження рівня захворюваності лімфоцистісом камбал Балтійського моря.

2. Шкіра буває вражена округлими відкритими виразками з білуватим краєм, ймовірно, бактеріального походження. У міру загоєння на периферії виразки розвивається більш темний пігмент. Загоєні виразки можуть бути помічені як зони темного пігменту з нерівномірно впровадженими лусочками.

У прибережних водах Голландії виразки відмічені у 2,8% камбал старше двох років.

3. На плавцях поселяється копепода Lepeophtheirus pectoralis. Білуваті рачки зустрічаються постійними колоніями, які покривають значну частину плавців. У місці прикріплення копепод спостерігаються ерозія епідермісу, гіперплазія, при сильному ураженні – шкірні крововиливи.

Паразит відмічений у річкової камбали в Північному морі. Цього паразита знаходили в одиничних екземплярах у камбал в Середземному та Чорному морях.

Внутрішні органи.

1. На поверхні печінки камбал з прибережних вод південної частині Північного моря, можуть зустрітися новоутворення. Вони мають вигляд вузликових ушкоджень з чітко обмеженим краєм і діаметром до 2 мм або більше. Зазвичай вони світліші або темніші від решти паренхіми печінки.

2. Кишечник, яєчник, печінка і мезентерій служать місцем паразитування мікроспоридії глюгея Стефані. Ксеноми і їх скупчення покривають кишечник риб суцільним шаром білих, з ущільненими стінками у цист.

Зараження річкової камбали глюгеєю зареєстровано в багатьох районах, у тому числі й у Чорному морі.

У паренхімі печінки локалізуються личинки нематоди діхеліне мінутус. Їх довжина до 1,5 мм, ширина в середині тіла до 0,25 мм.

Всі стадії розвитку личинок викликають серйозні патологічні морфологічні зміни у риб. Спочатку на поверхні кишечника з'являються геморагії, спостерігається руйнування епітелію, розширення капілярів і кровоносних судин. У цей час личинки знаходяться в просвіті кровоносних судин. Потім вони розташовуються як в серозної оболонці, так і в сполучній тканині. Запальний процес охоплює велику зону тканин. Паразит відмічений у камбали повсюдно, аж до Чорного і Азовського моря. У кишечнику камбал, що виловлюються в Ризькій затоці Балтійського моря, зустрічається шкребінь – ехінорінх трісковий (у 40% риб).

Питання для самоперевірки

1. Характеристика захворювань катранових акул.

2. Характеристика захворювань сімейства скатових.

3. Характеристика захворювань осетрових риб.

4. Характеристика захворювань оселедцевих риб.

5. Характеристика захворювань анчоусових риб.

6. Характеристика захворювань лососевих риб.

7. Характеристика захворювань сарганових риб.

8. Характеристика захворювань кефалевих риб.

9. Характеристика захворювань тріскових риб.

10. Характеристика захворювань атеринових риб.

11. Характеристика захворювань ставридових риб.