Управління являє собою цілеспрямований вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування.
З огляду на потребу постійного вдосконалення управління на основі впровадження досягнень науки першочерговим стає завдання організації зазначених відносин. Це стосується також бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності — важливих функцій керування.
Термін «організація» має різні смислові відтінки. У найзагальнішому значенні це упорядкування, налагодження певної системи. Організація передбачає досягнення та збереження стану певної впорядкованості елементів (вузлів) системи в цілому, підтримання якісної її визначеності.
Основні вузли будь-якої системи становлять її механізм, статика (структура, кадри, техніка) і динаміка. Механізм характеризується теорією і практикою.
Упорядкування всіх вузлів (елементів) системи бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності притаманне їхній організації в широкому розумінні. Така організація полягає в цілеспрямованому вдосконаленні механізму, структури й процесів бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності як певних сукупностей.
Аналізуючи бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності як системи, доходимо висновку, що вони предметно виокремлені в системі управління як управлінські функції (рід, вид діяльності людей), є складовими зазначеної системи.
Водночас бухгалтерський облік, контроль і аналіз — це не прості функції, не сума технічних прийомів, а об'єктивно зумовлений порядок облікових, контрольних та аналітичних процедур, що їх проводять стосовно даних, аби дістати необхідну інформацію. Цей порядок визначається термами й функторами. Перші характеризують мету, об'єкти, методи, другі — взаємозв'язок між ними. Такий поділ потребує залучення математичного апарату.
Основою математичного опису бухгалтерського обліку, контролю та аналізу є балансовий, так званий двоїстий (подвійний), метод управління економікою (господарством). Суть його полягає в тому, щоб досягти взаємозв'язаного узгодження потреб і ресурсів у масштабі відповідної господарської системи — підприємства, взаємної координації дій різних господарських формувань; забезпечення збалансованості в економіці, пропорційності згідно з економічними законами.
З розширенням і ускладненням суспільного виробництва кількість технічних балансів щодо різних аспектів господарювання зростає, а тому постає потреба погоджувати їх один з одним.
Господарювання — суспільне явище, котре характеризується цілісністю завдяки об'єднанню двох його аспектів: продуктивних сил та виробничих відносин. Кожна складова господарювання, якою б малою вона не була, не існує поза суспільним виробництвом і не може лишитися поза обліком, перевіркою та аналізом. Тому методологія бухгалтерського обліку, контролю й аналізу господарства, його діяльності має забезпечувати можливість визначення господарських факторів відповідно до потреб управління та з'ясування їхніх характеристик.
Отже, аби здійснювати управління господарством, потрібно скласти чітке уявлення про характерні особливості процесу виробництва та виробничих відносин, з'ясувати внутрішню матеріальну структуру цього господарства. Але водночас процес господарювання є рухомим. Щоб відстежувати зміни, що відбуваються в господарстві, згаданий процес слід подати в динаміці.
Такий підхід відбиває найвищий рівень абстрагування, на якому бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності можна унаочнити схемою, зображеною на рис. 1.2. Решта рівнів абстрагування є подальшим поділом у різних аспектах та напрямах відповідно до вимог управління.

Рис. 1.2. Змістова характеристика бухгалтерського обліку, контролю та аналізу в управлінні господарством






