Поняття макроекономіки. Макроекономічні моделі

Макроекономіка – це особливе визначення економіки держави, в межах якої вона представлена як єдиний великий ринок - макроринок, на якому взаємодіють один макровиробник (сукупний виробник) та один макроспоживач (сукупний споживач). По суті, вже в „економічній таблиці” Ф. Кене представлена макроекономічна модель господарської діяльності.

Макроекономіка вивчає поведінку економіки як єдиного цілого, дозволяє виявити позитивні та негативні фактори, які впливають на економічний добробут та економічне зростання держави.

Основою макроекономічного аналізу є знання законів попиту та пропозиції, ціноутворення на ринку виробника і споживача товару та теорії економічної рівноваги на мікрорівні, тобто, макроекономіка має тісні зв’язки з мікроекономікою.

У макроекономічних дослідженнях важливе місце займає держава, яка проводить свою економічну політику шляхом впливу на економічні відносини та корегування дій в залежності від типу економічної системи (рис 1.2.)

Держава встановлює „правила гри” на національному ринку, тобто, визначає податкову політику, тарифні ставки, квоти, дотації, а також закони, згідно з якими діють учасники економічних відносин.

Держава (уряд) виступає одним із суб’єктів ринку, активно діючою стороною, яка відстоює національні інтереси.

Основними суб’єктами економічних відношень є: домашні господарства, підприємства, держава. Спрощена схема взаємодії економічних агентів у національній економіці за участю держави в замкнутій економічній системі показано на рис 1.3.

Домашні господарства, як основний споживач ринкової продукції, є власником факторів виробництва – праці, капіталу, землі, підприємницьких послуг. Взамін вони отримують від підприємств вартісний еквівалент фактора виробництва – заробітну плату, частина якої споживається, а залишок іде на збереження, а також формують портфелі своїх активів (майно).

Підприємства поставляють продукцію на ринок товарів та послуг, одержуючи взамін їх грошовий еквівалент. Основними покупцями товарів та послуг є домашні господарства, які споживають значну частину товарів, продовжуючи рух фінансових ресурсів у вигляді споживацьких витрат.

Варто врахувати, що домогосподарства і підприємства виступають на двох ринках: ресурсному і ринку продуктів. При цьому щораз вони виявляються на протилежних сторонах. На ресурсному ринку підприємство виступає на стороні попиту, тобто, як покупець, а домогосподарства як власники ресурсів – на стороні пропозиції, тобто, як постачальники. На ринку продуктів (нижня частина схеми) вони міняються місцями: домогосподарства виявляються на стороні попиту, а підприємства – на стороні пропозиції.

Держава в особі різних бюджетних організацій взаємодіє з домашніми господарствами через податки, які вони отримують з індивідуальних доходів громадян і гарантують їм соціальний захист у вигляді пенсії, допомоги, стипендій, безкоштовної освіти та медичного обслуговування, розвиток науки і культури, національної безпеки, формування соціальної інфраструктури і т. п. Крім того, держава здійснює пропозицію грошей.

Як відомо, макроекономіка держави регулюється не тільки відносно закритої, але і відкритої економічної системи. Суб’єктом відкритої економічної системи виступає закордон (іноземний сектор), який являє собою сукупність всіх економічних суб’єктів, які мають постійне місце знаходження за межами держави, включаючи іноземні державні інститути.

Взаємодія іноземного сектора з економічними суб’єктами національної економіки здійснюються на основі зовнішньоекономічних зв’язків через взаємний обмін товарами і послугами, валютою та капіталом і враховується в моделях відкритої економіки.

Різні макроекономічні моделі в тій чи іншій мірі є абстрактними, мають ряд припущень і спрощення, що обмежує їх використання. Але на основі макроекономічного моделювання можна одержати достатньо повне уявлення про характер дій, які відбуваються в економіці, зробити прогноз розвитку економіки, обґрунтувати рекомендації щодо економічної політики.

До пріоритетних напрямків економічної політики держави, дослідження яких є основними в макроекономіці, можна віднести:

- дослідження рівноваги економічної системи в цілому;

- досягнення стабільних та стійких темпів економічного зростання;

- зайнятість населення і ефективне використання ресурсів;

- стабільність грошового обігу та інформаційні процеси в суспільстві;

- економічні функції держави (уряду), формування державного бюджету.

Напрямки дослідження вищезгаданих задач аналізуються в залежності від терміну їх дії – короткострокової та довгострокової.

У макроекономіці можна виділити два напрямки в залежності від області дослідження та застосування її результатів – позитивну та нормативну макроекономіку.

Позитивна макроекономіка орієнтована переважним чином на об’єктивне тлумачення, наукове пояснення, що спостерігається в економічних процесах і явищах, побудову на їхній основі наукових гіпотез, виявлення закономірностей функціонування економічних систем. Позитивна гілка макроекономічної науки фіксує сталі погляди і положення, що випливають із спостережливих фактів у їх найбільш прийнятій інтерпретації.

Позитивна макроекономічна наука покликана, виходячи з накопичених знань і досвіду, відповідати на запитання, що є і що може бути в економіці. Всі підручники з економіки містять матеріали, що відносяться цілком до позитивної економіки. Основний продукт цієї частини економічної науки - знання, узагальнення, економічний аналіз, аналітичний прогноз.

Нормативна макроекономіка ставить перед собою більш практичне завдання – повідати про те, що повинно бути, як варто діяти, щоб досягти бажаних результатів. Вона оперує категоріями, рецептами, в котрих на першому місці слова: „треба”, „необхідно”, „випливає”.