Теорії сукупної пропозиції

Економічна наука пропонує декілька теорій або моделей, які пояснюють короткострокову криву сукупної пропозиції.

Теорія негнучкості заробітної плати. Рівень номінальної заробітної плати зазвичай змінюється досить повільно, у тому числі і у зв’язку з існуванням довготривалих уявлень про справедливий рівень оплати різних видів праці. Якщо рівень цін зростає – це призводить до зниження реальної заробітної плати, тобто реального здешевлення одного з факторів виробництва. Унаслідок чого питомі витрати знижуються, підприємства наймають більше робітників та розширюють пропозицію.

Теорія неправильних уявлень працівників. Працівники можуть невірно оцінювати співвідношення між зростанням своєї номінальної заробітної плати і загального рівня цін. Якщо підвищення номінальної заробітної плати сприймається як її реальне зростання, пропозиція праці зростає. Фірми можуть наймати більше робітників і збільшувати обсяг виробництва, оскільки реальні витрати на одиницю продукції скорочуються.

Теорія недосконалої інформації. В умовах, коли ціни на значне коло товарів, які споживають виробники зростають, у останніх можуть виникнути невірні уявлення про реальну динаміку відносних цін, тобто пропорцій обміну товарами. Якщо виробники вважають, що номінальне зростання цін на їх продукцію є реальним зростанням її відносної ціни, вони розширять обсяг свого виробництва.

Теорія негнучкості цін. Фірми не відразу змінюють свої ціни у відповідь на підвищення попиту. Їх може стримувати небажання втратити покупців, наявність довготривалих угод, або так звані “витрати меню”. Зміна цін має супроводжуватись додатковими витратами на виготовлення нових прайс-листів, каталоги і таке ін. Якщо загальний рівень цін знижується, обсяг виробництва фірм, чиї ціни стали зависокими, скоротиться.

Таким чином, всі перелічені теорії мають один висновок: обсяг виробництва і пропозиція змінюються, коли рівень цін відхиляється від очікуваного і крива AS набуває висхідну траєкторію. Крутизна кривої AS показує ступінь реакції сукупної пропозиції на зростання ціни. Зазвичай вона більш полога в умовах помірної інфляції.

Зміни у сукупній пропозиції виникають унаслідок дії різноманітних чинників, які доцільно об’єднати в такі групи:

Таким чином, нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції – це всі змінні, які впливають на величину питомих витрат незалежно від обсягу національного виробництва. Внаслідок дії цінових чинників зростання обсягу виробництва товарів та послуг супроводжується зростанням загального рівня цін, що призводить до зміни величини сукупної пропозиції і проявляється у графічній моделі рухом точки уздовж кривої. Внаслідок дії нецінових чинників змінюється сукупна пропозиція, що в графічній моделі проявляється в зрушенні кривої вправо (зростання AS) або вліво (скороченняAS) за незмінного загального рівня цін (P = const).

 

Рисунок 3.2 – Зміна сукупної пропозиції внаслідок нецінових чинників

 

Вертикальний відрізок кривої AS (див. рис. 5.1) називається класичним тому, що він відповідає класичній ідеї про те, що в економіці є наявні механізми, що зрівноважують її на рівні потенційного обсягу виробництва за повної зайнятості, а реальні зміни не залежать від рівня цін, тобто номінальних змінних. В короткостроковому періоді реальний обсяг виробництва обмежений наявними ресурсами (кількістю праці, капіталу, землі, підприємницьких здібностей та рівнем технології) і не може зреагувати на зміну загального рівня цін. У довгостроковому періоді збільшення сукупної пропозиції відбувається під впливом чинників, які збільшують потенційний рівень виробництва. На графіку це відбивається зрушенням вертикальної кривої AS вправо.

 

Рисунок 3.3 – Крива довгострокової сукупної пропозиції

До чинників довгострокової сукупної пропозиції слід віднести зміни обсягу наявних ресурсів, технологічні зміни, зрушення в технології.

43) Соціально-економічні наслідки та методи боротьби з інфляцією. Проблема інфляції в Україні.

Соціально-економічні наслідки інфляції різноманітні і різнобічні і залежать від її рівня і різновиду.

У результаті інфляції відбувається зниження рівня життя населення через знецінювання заощаджень і скорочення поточних реальних доходів. Застосування індексації доходів дещо скорочує падіння рівня життя, Однак як правило, індексація відстає і за рівнем, і по термінах, особливо при високому рівні інфляції.

Унаслідок інфляції виникає також і перерозподіл доходів між групами населення та між приватним сектором і державою. Від тих, хто одержує фіксовані доходи (пенсії, соціальні допомоги, посадові оклади), доход переміщається до інших груп населення (власникам капіталу і тим, хто бере участь у процесі виробництва, чиї доходи зростають пропорційно росту цін, за умови, що ціни на ресурси ростуть повільніше ціни готової продукції).

Крім того, в умовах інфляції виникає ефект Танзі-Олівера: у результаті свідомого відтягування податкових платежів платники податків виграють від того, що вносять у бюджет уже знецінені гроші. З іншого боку, податкові надходження ростуть разом з інфляційним збільшенням номінальних доходів і можуть служити джерелом засобів для погашення дефіциту. Свої борги уряд може теж оплачувати грошима, що знецінилися. Виникає своєрідний ефект інфляційного оподатковування.

Інфляція приводить до перерозподілу засобів між кредиторами і позичальниками і зниженню реальної вартості заощаджень. Нейтралізувати цей процес можна, використовуючи рівняння І. Фішера

 ,                                   (3.9)

де i – номінальна ставка відсотка;

r – реальна процентна ставка;

π^e – очікуваний рівень інфляції.

З іншого боку, збільшення номінальних процентних ставок знижує стимули для інвестування.

Помірна інфляція може впливати на динаміку обсягу національного виробництва. При цьому стимулюються сукупні витрати; ростуть доходи виробників кінцевих товарів; нейтралізується нееластичність номінальної заробітної плати убік зниження інфляційним зниженням реальної заробітної плати, а отже, і реальних витрат. На цих передумовах ґрунтується т.зв. «економіка попиту» чи кейнсіанська модель стимулювання економічного зростання.

Однак високий рівень інфляції спричиняє руйнівну дію на економіку, знижує стимули до праці і розширення виробництва, до скорочення його обсягів.

Таким чином, для нормального розвитку економіки необхідно, щоб інфляція була керованою, а держава повинна проводити активну політику регулювання інфляційних процесів.

Ситуація

Мультиплікативний ефект залежить від рівня використання ресурсів у національній економіці. Якщо вона переживає спад, тобто є незалучені у виробництво ресурси, то мультиплікатор діє на повну силу.

В міру наближення економіки до стану повної зайнятості ресурси вичерпуються, і мультиплікатор утрачає свою дієвість. Дедалі більша частка приросту сукупних видатків трансформується у зростання цін і дедалі менша – у приріст реального ВВП.

У разі повної зайнятості мультиплікатор зовсім не спрацьовує.

 

Білет № 19