Основні типи аргументації та узагальнень в журналістиці

Обґрунтованість авторських міркувань, їхня аргументованість основне в журналістській творчості. В іншому випадку - читач, глядач, слухач не повірить в те, що автор пропонує, а це - професійна невдача. Якщо читач не сприйняв позиції чи аргументів автора, його оцінка тексту негативна, якою б привабливою не була словесна тканина чи образна інкрустація, яким би сенсаційним не був сам факт чи подія; значить, журналістом не виконана основна функція творчості - впливати на громадську думку. Таким чином, проблема аргументації вважається однією з найважливіших у журналістській творчості.

Теорія журналістики пропонує таку типологічну картину аргументації:

1) документально-фактична;

2) науково-емпірична;

3) вартісна (ціннісна).

Аргумент - основа доказовості, підтвердження чи неприйняття тієї чи іншої ідеї, міркування, концепції. Іншими словами, це ті елементи суджень, які обґрунтовують істинність основної тези.

У теорії журналістики однією із суттєвих особливостей журналістської аргументації підкреслюється, що, окрім раціональних засобів (документ, логічне судження, статистичні дані), використовуються і емоційні (ціннісні критерії, естетичні категорії, симпатія, антипатія, інтуїтивне).

Система аргументів визначається поняттям "аргументація".

Виділяють такі типи публіцистичних аргументів:

1) фактично-документальні;

2) психологічні;

3) образні, емоційні.

Зупинимося спочатку на першому типі. Фактично-документальні аргументи - це такі аргументи, в основі яких лежать об'єктивні факти, якими є події, реальні прояви тих чи інших тенденцій об'єктивної дійсності. Цей тип представлений кількома групами:

- аргументи у вигляді фактів науки (це факти, добуті наукою: емпіричні дані, теоретичні факти, наукові принципи, закони тощо). Такими аргументами рясніють нариси і статті Б.Дерев'янка;

- аргументи у вигляді фактів життя, тобто таких, що взяті жур­налістом з навколишньої дійсності. Вони постають як результат його безпосереднього спостереження за реаліями буття. Іноді для пока-зовості йому достатньо одиничного факту, в іншому випадку потрібна система фактів. Тобто на озброєння береться або одинич­ний факт, або факт статистичний, узагальнений;

- аргументи у вигляді так званих юридичних доказів: до них на­лежать: свідчення очевидців, висновки експертів, пояснення сторін, речові і письмові докази. До таких аргументів найчастіше вдаються публіцисти, що розробляють правову, моральну проблематику;

- аргументи у вигляді документальних даних. Під документальними даними розуміють зафіксовані письмово чи за допомогою інших знаків (звукових, зорових) певні факти, події, епізоди реального життя. За формою це можуть бути цитати з першоджерел, посилання на законодавчі акти, урядові документи, стенограми і протоколи різних зібрань, архівні матеріали, офіційну статистику, виступи у засобах масової інформації, спеціальну літературу, мемуаристику тощо. Широко залучаються такі аргументи - посилання на праці етнографів, істориків, археологів, мистецтвознавців, статистиків, соціологів.

Другий тип публіцистичних аргументів - психологічний. Це такі аргументи, що становлять опис почуттів, переживань і настроїв людей. Правомірність їхнього існування саме в журналістиці (на противагу, скажімо, науці) визначається тим, що журналістика, як галузь людинознавства, в переважній більшості розповідає про живих людей, їхні діяння і помисли. Вона зобов'язана "проникати в глибінь, розкривати психологічну вмотивованість тих чи тих думок і вчинків, правильно відтворювати їх".

Мистецтво переконання починається з осягнення суті таких понять, як доказ, доказовість, аргумент, аргументація. Доказ – логічне міркування, в процесі якого підтверджується чи спростовується істинність будь-якої думки з допомогою інших положень, перевірених практикою. Доказовість – процес мислення, в ході якого висуваються певні тези, стверджується їхня істинність з допомогою інших положень, перевірених практикою. Такі положення називаються аргументами. Це теж докази, але їх істинність вже встановлена. Теза – центральна думка твору, розвитку і обґрунтуванню якою підпорядковується весь зміст. Аргументація – система аргументів. Типи: фактично-документальні, психологічні, образні та емоційні.

1.Фактично-документальні – в основі яких лежать об’єктивні факти, якими є події, реальні прояви тих чи інших тенденцій обєктивної дійсності. Групи:

- Аргументи у вигляді фактів науки(емпіричні данні, теоретичні факти, наукові принципи, закони);

- Аргументи у вигляді фактів життя, тобто взяті з навколишньої дійсності (результат безпосереднього спостереження за реаліями буття);

- Аргументи у вигляді так званих юридичних доказів, до яких належать свідчення очевидців, висновки експертів, пояснення сторін, речові та письмові докази:

- Аргументи у вигляді документальних даних (зафіксовано письмово чи за допомогою інших знаків певні факти, події, епізоди реального життя:цитати з першоджерел, посилання на законод.акти, урядові документи, протоколи, мемуари)

2.Психологічні – становлять опис почуттів, переживань, настроїв людей. Правомірність їх існування саме в журналістиці визначається тим, що ж-ка, як галузь людинознавства, в більшості розповідає про живих людей, їх діяльність, помисли.

3.Третій тип аргументів(якого не знає ні логіка, ні право) – образні, емоційні докази. Образ як аргумент вживається в процесі публіцистичного доведення істини тоді, коли йдеться про конкретно-чуттєву характеристику явища.