Зміст програми (рекомендації щодо виконання)

1. Туризм і краєзнавство

Мета та завдання роботи. Правила поведінки юних мандрівників. Безпека походів

Знайомитися з туризмом діти починають з вивчення історії та традицій туристів, видів туризму, завдань та можливостей гуртка. Дошкільнята дізнаються про основні правила безпечної поведінки у походах, при проведенні практичних занять в залі. Рекомендовані теми бесід: «Етика мандрівника – правила співіснування», «Традиції – це ланцюжок, що зв’язує покоління туристів», «Моральні закони туристів – це неписані закони колективу: закон справи, колективізму, товариськості, взаємодопомоги, взаємоповаги, критики і закон непримиренності».

1. Наш дім – Земля

Наша «адреса» у світі: планета, материк, країна, місто, вулиця. Планети Сонячної системи. Сонце. Зміна дня та ночі, пір року на Землі. Форма Землі. Глобус.

За цією темою дається основне уявлення про планету Земля, про Місяць, Сонце та зорі. Діти повинні знати, що  Земля круглої форми, що вона унікальна, відмінна від інших тим, що має всі умови для існування живих організмів. На цих заняттях ми знайомимо дітей із глобусом – моделлю Землі. Пояснюємо, як відбувається зміна дня та ночі. Рекомендовані теми для занять та бесід: «Сонячна система – сім’я Сонця», «Планети Сонячної системи», «Зоряний світ», «Астрономічні відкриття», «Вивчення космосу, дослідження планет», «Земля – найулюбленіша дочка Сонця», «Глобус – модель Землі», «Місяць – єдиний супутник Землі», «Як Сонце, Земля та Місяць рухаються у Всесвіті», «Атмосфера. Повітряні шари навколо Землі».

3. Природа рідного краю

Людина та природа. Подорож до світу Рослин. Зелена аптека. Тваринний світ. Під нашим захистом (Червона книга Київщини). Водоймища краю. Народні прикмети. Екологічна стежка.

При вивченні розділу діти повинні усвідомити, що людина – це складова частина Природи. Компетентність у цій сфері визначається знаннями про природу як цілісний організм, у якому взаємодіють вода, повітря, земля, тварини, рослини, люди.

Екологічне виховання дошкільнят – це формування гуманної взаємодії Людини та Природи, що диктується моральними нормами та цінностями. В процесі екологічного виховання розглядаються дуже важливі питання: у природі немає нічого зайвого – все корисне і потрібне. Природа піклується про кожну тваринку, комашку, щоб вона не загинула, росла і розвивалася. Людина – найрозумніше творіння природи. Вона сама вчиться у природи. Природа може існувати без людини, а людина без природного середовища – ні. Це сприяє усвідомленню себе як частки природи. Значної уваги надавайте вихованню розуміння того, що в природі все взаємопов’язане. Поясніть, що лише узгоджена взаємодія сил природи між собою дає життя. Дайте дітям поняття про Червону книгу.

Важливим елементом екологічного виховання є походи, одноденні виходи, прогулянки на природі (тривалість – 3-4 години). Піші прогулянки та екскурсії за межі дитячої установи – найпростіший вид дитячого туризму. Такі походи цікаві та корисні для малечі. Вони сприяють зміцненню здоров’я, фізичному розвитку дітей, вихованню естетичних почуттів, спілкуванню з природою, вдосконаленню рухових навичок та фізичних якостей. Часто діти, які гарно виконують фізичні вправи у знайомому приміщенні чи на знайомому майданчику, розгублюються у новій обстановці. Змінені природні умови, з якими зіштовхуються діти під час далеких прогулянок, сприяють вихованню необхідної життєвої орієнтації на місцевості, сміливості, рішучості, витривалості, зміцненню дружніх стосунків. Для таких походів поступово обирається місцевість з більш складним рельєфом, у зв’язку з чим збільшується протяжність прогулянок. Плануючи похід, ретельно продумайте і підготуйте заходи щодо його організації: підготовки дітей до маршруту, підготовки спорядження, вбору місця відпочинку, програму розваг тощо. При розробці маршруту, уточнюються місця стоянок, привалів, нитка подорожі узгоджується з медпрацівниками, проводиться бесіда з батьками.

Навчіть дітей правил дисципліни у поході:

1. Чітко виконувати завдання керівника.
2. Без дозволу не рвати рослини.
3. Не залишати товариша у біді, допомагати слабшому.
4. Залишати місце для відпочинку чистим.

Що ж може стати об’єктом уваги керівника у поході? Все: чи правильно діти поводять себе на природі, як вони відносяться до інших живих організмів, чи готові прибрати територію, чи знають, як це зробити? Повернувшись додому, проведіть з дітьми бесіду: дізнайтесь про їх самопочуття, настрій, чи було їм цікаво? Якщо ні, то чому?

Прогулянки на природу присвятіть також естетичному вихованню дітей: спостереженням за природою, милуванню красою. Теми прогулянок повинні бути обумовлені завчасно. Вони можуть бути такими: «Осінні тиша», «Зимова казка», «Про що співає соловей», «Здрастуй, проліску» і т.д.

Рекомендовані теми для занять та бесід: «Ліс у житті людини», «Беремо під свій захист», «Дарунки лісу», «Правий берег, лівий берег», «Звідки тече струмок», «Річки України», «Ліки під ногами», «Хто вміє літати, а хто – ні», «Чому пташки співають?», «Куди відлітають птахи», «Дорослі звірі та їх дитинчата», «Як звірі захищаються від ворогів?», «Сонце, повітря та вода – наші друзі!», «Так казала моя бабуся», «Народні прикмети», «Якою буває вода?», «Подорож за Червоною книгою України», «Книга скарг природи», «Як дорослі охороняють природу».

Вивчаємо історію

Моя батьківщина – Україна: Символіка української держави. Київська Русь. Запорізька Січ. Моя маленька батьківщина: Заснування мого міста (села). Герб нашого міста (району. Найближчі давні поселення. Моє місто (район) в довоєнний період. Знамениті земляки. Звичаї та традиції рідного краю. Моя родина.

Розділ представлено трьома основними темами: «Моя батьківщина – Україна», «Моя маленька батьківщина», «Моя родина».

Вивчення історії України розпочніть зі знайомства з українською символікою. Потім розкажіть дітям про заснування Київської Русі, про Запорізьку Січ, козаків. Розкажіть дітям, звідки пішли назви «Україна», «українці». Розповідаючи про Істрію Київської Русі, зверніть увагу на осіб княжого роду – ваших земляків. З легенд та переказів ваші вихованці дізнаються про минуле нашої держави. Зверніться до історичних подій Другої світової війни. Дайте дітям домашнє завдання підготувати розповідь про свого дідуся – учасника бойових дій. Рекомендовані теми для занять та бесід: «Ми – українці», «Походження українського народу», «Гетьмани козацької доби», «Свято нашої незалежності», «Наш основний закон».

Поступово підведіть дітей до знайомства з історією міста (села) та видатними земляками. Діти дізнаються, звідки походить назва вашого населеного пункту, якими були і коли з’явилися перші поселення. Важливим етапом у вивченні цієї теми є екскурсії по місту (селу). Проведіть дітей також до місцевого краєзнавчого музею. Про події Великої Вітчизняної війни вихованцям розкажіть у парку Слави чи біля Братської могили. Особливу увагу при вивченні історії рідного міста (села) приділіть ознайомленню дітей з фактами життєвого та творчого шляху видатних земляків. Важлива роль при вивченні теми відводиться також знайомству з народними традиціями. Цікаво це робити у грудні-січні, оскільки на цей період припадає найбільша кількість народних свят. До кінця цієї теми діти крок за кроком отримують знання про своє місто, вулицю, дитячий заклад. Дошкільник повинен знати пам’ятки історії міста (села). Все це відбувається у нерозривному зв’язку з вивченням народних традицій, обрядів, свят. Рекомендовані теми для занять та бесід: «Яким пам’ятають наше місто (село) дідусі і бабусі», «Одяг міста – парки, сквери», «Наш герб», «Де працюють твої батьки та рідні», «9 травня – свято нашого міста (села)», «Яким буде наше місто залежить від нас», «Правила поведінки у музеї».

В заключному розділі діти розповідатимуть про свою сім’ю. Можна провести виставку малюнка «Моя мама», яку присвятити Дню матері. Рекомендовані теми для занять та бесід: «Трудова слава моєї сім’ї», «Які свята відзначають у нашій родині», «Найстарший член моєї родини», «День народження та іменини», «Чим знамениті мої родичі», «Моя улюблена іграшка».

1. Цікава географія

Фізична карта України. Сторони горизонту. Орієнтування. Топографічна карта. Умовні знаки

Цей розділ дозволяє дітям оволодіти базовими географічними поняттями, необхідними для участі в поході. Розпочніть знання зі знайомства з географічною картою України. «Подорож» картою дозволить дітям відшукати Українські Карпати та Кримські гори, Чорне та Азовське моря, знайти столицю України, рідне місто.

   Діти повинні навчитися визначати сторони горизонту за природними ознаками та за допомогою компасу, познайомитися з умовними знаками топографічної карти, навчитися «подорожувати» за допомогою найпростішої топографічної карти, визначаючи напрямки руху, шляхи, якими йде турист, при цьому вказуючи, що знаходиться зліва і справа.

Рекомендовані теми для занять та бесід: «Знайомство з картою України», «Вивчаємо рідну Батьківщину», «Річки України», «Світ навколо нас», «Від країни до світу», «Винахід людства – компас», «Які бувають топографічні знаки», «Кольори на карті».

6. Вчимося туризму

Закони, правила та традиції туристів. Обв'язка. В'язання вузлів: провідник, схоплюючий. Спорядження в поході. Типи вогнищ. Харчування в поході. Етапи смуги перешкод. Подолання простих природних перешкод.

На початку вивчення теми «Вчимося туризму» дошкільники знайомляться з правилами техніки безпеки під час проведення занять на вулиці та в спортивному залі. Орієнтовна тема першого заняття: «Етика мандрівника – правила співіснування». На занятті «Моральні закони туристів – це неписані закони колективу» ознайомте дітей з такими поняттями, як Закон справи, Закон колективізму, Закон товариськості, Закон взаємодопомоги, Закон взаємоповаги, Закон критики, Закон непримиренності.

Загальнорозвиваючі вправи на початку занять та рухливі ігри у кінці сприяють розвитку спритності, витривалості, сили, міцності дітей.

  На завершенні курсу, діти повинні знати види туризму (пішохідний водний, вело-, авто-, мототуризм тощо), познайомитися зі спеціальним спорядженням (індивідуальним та груповим). На заняттях діти повинні навчитися за допомогою дорослого розводити вогнище. Але рекомендується спочатку підготувати дітей до цього заходу. Поясніть спочатку, що таке багаття, для чого воно необхідне (зігрітися, приготувати їжу), як можна його розводити. Саме ж багаття розкладіть в останньому поході, особливо наголошуючи на правилах протипожежної безпеки.

На заняттях діти повинні також навчитися в’язати вузли, долати етапи смуги перешкод у залі та на природі. Основна спрямованість практичних занять – навчити дітей прийомам пересування та страховки до виходу на маршрут, використовуючи для цього короткочасні прогулянки-походи в ліс, до парку, де є невеликі трав’янисті та ґрунтові схили, рівчаки. Треба також навчити дітей ходити з рюкзаком. Навчаючись основних прийомів пересування місцевістю, діти спілкуються з природою – птахами, тваринами. Турбота про них приносить дітям надзвичайну радість. Ідучи у парк, візьміть білочкам горіхи, пташкам – зерно. Спочатку погодуйте тварин, а потім і самі організуйте привал і поласуйте чимось смачним з рюкзака. Вже на таких заняттях у дітей з’являється зацікавленість туризмом, бажання пізнавати свій край з кожною прогулянкою зростає.

Діти дуже хочуть вирушити у справжній похід, адже вони з попередніх занять багато дізнаються про організацію харчування, визначення маршруту. Але щоб похід був корисним і приніс задоволення, треба ще багато чого навчитися. Саме тут починається велика кропітка робота із засвоєння техніки руху, страховки і самостраховки. Техніка туризму має низку прийомів, які дають змогу раціонально і безпечно пересуватися будь-якою місцевістю і за різної погоди.

Рекомендовані теми для занять та бесід: «Яким буває туризм?», «Безпека у поході», «Типи вогнищ», «Види туризму», «Лижний туризм», «Одноденні та багатоденні подорожі», «Мандруємо стежками краю», «Що кладе турист у рюкзак?».

Прогнозовані результати

Вихованці повинні знати:

· Правила поведінки юних мандрівників.

· Основні туристські поняття та терміни.

· Історію розвитку туризму і краєзнавства.

· Види туризму.

· Основні типи вогнищ.

· Основні топографічні знаки.

· Ознаки зміни погоди.

· Основні правила особистої гігієни.

· Пам’ятники у своєму місті, районі, селищі.

Вихованці повинні вміти:

· Складати свій рюкзак.

· Показувати на карті основні географічні об’єкти.

· В’язати вузли «схоплюючий», «провідник».

· Долати нескладні етапи смуги перешкод.

· Ходити у туристському строю.

· Розводити вогнище за допомогою дорослого.

 

 

Методичні рекомендації щодо проведення ігор у походах

та на тренуваннях з дошкільниками

Часто у походах і на тренуваннях, заняттях використовують рухливі ігри. Складовою частиною кожної рухливої гри є біг, стрибки, метання, лазіння і перелізання, вправи на утримання рівноваги, імітація деяких спеціальних спортивних рухів тощо. В іграх учасники закріплюють та вдосконалюють найрізноманітніші вміння і навички, розвивають спритність, силу, швидкість, витривалість. Перед тим як підібрати або вигадати рухливу гру, визначте конкретне педагогічне завдання, розв'язанню якого вона сприятиме, враховуючи при цьому інтереси учасників походу, їхні вікові особливості, фізичну підготовленість, час і місце проведення гри, кліматичні умови. Якщо основним завданням є, наприклад, закріплення та вдосконалення навички бігу на короткі дистанції, добирайте такі ігри, в яких бігові вправи будуть основними (лінійна естафета, квач, зустрічна естафета, «Виклик номерів» тощо). В залежності від підготовленості членів групи правила гри можна спрощувати або ускладнювати (збільшувати або зменшувати дистанцію бігу, тривалість гри, вагу м'ячів тощо).

Чітко й лаконічно пояснивши зміст і правила гри, дайте змогу самим учасникам обрати ведучого, потім поставте гравців у вихідне положення. Гру починають за умовним сигналом (свистком, сплеском, змахом руки тощо). Гравцям, які помиляються або порушують правила, роблять відповідні зауваження в процесі гри. Якщо припустилися грубої помилки, гру припиняють і додатково роз'яснюють її правила.

Приділіть особливу увагу учасникам, які грають неактивно, бояться складних стрибків, перелізань та ін. Допоможіть їм, підбадьорте.

Гру припиняють, коли закінчився визначений час або вичерпалось завдання і гравці отримали відповідне фізичне навантаження. Після цього слід відзначити найактивніших, найспритніших і тих, хто цього разу грав краще, ніж раніше. Це викликає почуття впевненості у своїх силах, задоволення. Відомі вже ігри можна повторювати, ускладнюючи їх, не забувайте про необхідність правильного дозування фізичних навантажень. Рухову діяльність дітей чергуйте з короткочасним відпочинком.

Дозувати навантаження можна шляхом зменшення або збільшення тривалості гри, кількості повторень, довжини дистанції, ваги предметів, кількості і складності перешкод, пауз для відпочинку.

Загальна тривалість гри, залежно від її складності та інтенсивності рухових дій, становить 5—10 хв.

Гра «Ми веселі діти»

Мета: виховання швидкості, спритності, удосконалення орієнтації.

Гравці стоять за накресленою на землі лінією і разом промовляють: «Ми — веселі діти, любимо бігати й стрибати, а ну спробуй нас наздогнати!» Після останніх слів вони перебігають на протилежний бік за накреслену на відстані 15—20 м лінію. При цьому ведучий, який знаходиться посередині між лініями, намагається наздогнати когось з дітей і доторкнутися до нього. Спійманий стає помічником ведучого й допомагає йому «квачити» гравців під час наступної перебіжки. Гру закінчують, коли всіх учасників буде спіймано.

Вказівки до гри.

1. Спійманий лише заважає гравцям перебігати, торкатися їх він не має права.

2. При повторенні гри призначають нового ведучого.

3. В кінці гри відзначають кращого ведучого і того, хто найспритніше перебігає майданчик.

Гра «Вудочка»

Мета: виховання стрибучості й витривалості, орієнтування в просторі.

Гравці стають у коло. Керівник (дорослий), який стоїть у центрі, обертає мотузок з мішечком на кінці («вудочку») так, щоб мішечок проходив під ногами гравців, які у цей час підстрибують. Хто зачепив «вудочку», той вибуває з гри. Закінчують її, коли залишиться 1—2 гравці, які не зачепили «вудочку».

Відзначте найспритніших і найвитриваліших.

Гра «Знайди скарб»

Для гри необхідно підготувати:

— компаси;

— листи-загадки;

— «скарб».

Гра має за мету закріпити початкові знання юних краєзнавців з спортивного орієнтування, навчити правильно користуватися компасом, ознайомити з поняттям «зворотний азимут».

Все необхідне для гри заздалегідь готує керівник гуртка. Йому необхідно підготувати спеціальні листи, вирахувати потрібні азимути, заховати «скарб», про який теж необхідно подбати.

У зручний момент керівник «під великим секретом» збирає всіх дітей і змовницьким голосом зачитує їм перший лист, який «щойно надійшов».від загадкового лісового чаклуна. Наприклад, такий:

«Вітаю вас, юні друзі!

Хочу попередити, що знайти потрібну стежку в гірських лісах, якими я володів, не так просто. Тому цього разу я заховав свій таємничий скарб недалеко. Та перш ніж, як вказати дорогу до моєї таємниці, я хочу випробувати вас, перевірити ваші знання, оскільки лише знання та уміння можуть допомогти вам у далеких мандрівках моїми густими лісами.

Отже, від найбільшого дерева потрібно пройти рівно 50 метрів на схід до розлогого куща ліщини, далі повернути на південний захід і, дотримуючись азимуту 210 градусів, пройти ще 42 метри. У невеликому дуплі старої верби знайдете наступний мій лист.

Лісовий Володар».

Дотримуючись напрямків, вказаних у першому листі, група, користуючись компасом, знаходить друге послання, далі — третє і     т. д. Останній лист вказує місце, де знаходиться скарб, укомплектований згідно з фінансовими можливостями.

Для того, щоб гра проходила цікаво, вона повинна бути несподіваною для дітей, сприйматися як експромт. Але експромтом вона є лише для юних туристів. Настрій, який забезпечить натхнення дітей та керівника гуртка, так само як «скарб», готується завчасно. Якщо настрій дійсно чудовий, діти після знаходження кожного листа, щоб тільки справити хороше враження на Лісового Володаря, охоче співають, читають вірші, розповідають казки.

 

День «індіанця»

Хто з нас у дитинстві не зачитувався творами Фенімора Купера або Майн Ріда. Так чи інакше, але в душі  кожного з нас живе мандрівник, відкривач нових земель, слідопит. У лексичному запасі кожного з нас є хоча б декілька індіанських слів — «вігвам», «томагавк», «скво» і т. д. Тож пропо­нуємо згадати разом з вашими вихованцями давні ігри, назви індіанських племен, імена славних воїнів і вождів, тому що гра-дійство, яку ми хочемо запропонувати, потребує спритності, відваги та обережності індіанців.

У призначений день і час кожна група перетворюється на «індіанське плем'я», назву якого вигадують діти і яку загонові необхідно представити. Напередодні жеребкування визначається порядок виступів «племен». У День Великого Свята призначаються старійшини, які за обраною ними системою оцінюють виступи юних «індіанців та індіанок». Добре, коли і старійшини (журі), і ведучий гри втілюють певні образи і літературні персонажі – гра буде більш захопливою. Будь-яка ініціатива, не позбавлена хисту і глузду, будь-який прояв творчості не повинен залишатися без уваги старійшин. Переможених у грі бути не може, тим більше, що іноді племена відрізняються одне від одного не тільки бойовим розфарбуванням, а й віком. Отже, і призів, нехай найпростіших, слід приготувати якомога більше.

Перш, ніж описувати ігри та конкурси Дня Великого Свята, слід сказати про безпеку. Іноді в захопленні власною роллю, юні «індіанці» забувають правила безпеки. Перед початком гри потрібно прослідкувати, щоб зроблені дитячими руками луки не стріляли по живих мішенях та в бік, де можуть знаходитися «блідолиці». Взагалі, луки та стріли до певного часу краще вилучити із ужитку і тримати подалі від стрільців. Те ж саме стосується списів і «томагавків». На закінчення Дня Великого Свята можна провести конкурс на кращу саморобну зброю і позбутися зайвих клопотів. Подумайте також про екологічний стан лісу, в якому проводите захід. Подбайте, щоб надто нестримані та голосні індіанські вигуки не лякали птахів і звірів — справжніх господарів лісових хащ. Після Дня Великого Свята заплануйте нові свята, організуйте і проведіть їх весело та цікаво, аби «індіанці» відійшли на другий план, а дитячі серця наповнились новими іграми і враженнями.

Пропонуємо до Дня індіанців ігри та конкурси, кількість яких можна збільшити або зменшити в залежності від кількості «племен», віку «індіанців», погодних умов та інших обставин.

а) Інсценізоване знайомство з «племенами»;