Мрія (Дмитро Павличко)

Як виросту – збудую хату,

На хаті колесо приб’ю,

А там я поселю крилату

Лелечу клекітну сім’ю.

 

Нехай розводиться, гніздиться

По всіх деревах і хатах.

Нехай мені щоночі сниться,

що я літаю, наче птах.

- Діти, а чим багата наша Україна?

- Україна багата пшеничними ланами, вугіллям, залізною рудою. В Україні є моря – Чорне і Азовське, гори Карпати.

- А хто знає, яка столиця України?

(діти називають. Керівник прикріплює прапорець на карті)

- Молодці діти! Ви добре все знаєте. Але нам слід вирушати далі. Розгляньмо нашу карту-схему, куди маємо йти? Бачу на нас чекають перешкоди. Ви готові долати їх? Рушаймо!

(діти шикуються в колону, долають різні перешкоди: підлізають під натягнутою між деревами мотузкою; переходять “болото” по купинах-камінцях; проходять по бордюру. Друга зупинка – спортивний майданчик)

- Ми йшли, йшли, йшли

І галявину знайшли.

Що ж бо сталося, галявко?

Тут і там порожні банки,

Та й ще й ніби всім на зло,

Під ногами бите скло.

- Злодії тут побували, он кущі переламали!

- Треба нам усе прибрати, щоб було де спочивати!

- Я галявку приберу й сміття, що на ній зберу.

(дітям роздають поліетиленові пакети, вони збирають сміття)

- Прибирайте обережно, адже навколо скло, можете порізатися.

- Діти, а яка трава може допомогти при пораненні?

- Подорожник.

- Правильно, ось подорожник. Його треба помити, а в мене, як у справжнього туриста є у рюкзаку пляшка з водою (дістає пляшку і миє листок) А тепер треба листок трішечки розім’яти і вже потім прикласти до ранки.

(з’являються двоє хлопців-бешкетників. Вони голосно співають, смітять)

- Погляньте, діти, які тут “гості” – бешкетники!

- Ми не бешкетники. Це мій друг Васько, а я Мишко.

- Ми туристи!

- А що ж ви тут робите?

- Ми мандруємо, ловимо метеликів.

- Хіба ж справжні туристи так поводяться? Ось наші діти розкажуть вам про правила поведінки в лісі.

(проводиться гра “Поведінка в лісі” за сигнальними картками: “можна” – зелена, “не можна” – червона)

- Тепер ви зрозуміли, горе-туристи, як слід поводитися на природі? І що після вас має бути чисто?

(хлопчики прибирають те, що понакидали на галявині)

- Ой, я здається застудився (кашляє)

- Наші діти знають як можна тобі допомогти. Їм відомі цілющі рослини.

(проводиться гра “Впізнай за запахом” з використанням липового цвіту, підбілу, м’яти)

- Дякую, тепер я швидко одужаю.

- Діти, давайте хлопчикам ще раз нагадаємо, як треба поводитися в лісі.

- Щоб могли ліси цвісти,

Все живе в них бережи.

- Кожне зіллячко люби,

І з пташками теж дружи.

- Сміття в лісі не лишай,

За собою прибирай.

- Ми все зрозуміли. А щоб вам це довести, ми посадимо на галявині деревце. Адже є таке правило: зламав дерево – посади десять.

(хлопчики висаджують деревце)

- Діти, а ви знаєте, як називається це деревце? Вірно, каштан. Він виріс з такого каштанчика (показує). Зараз ми з вами вкладемо ці плоди в землю – з них потім виростуть дерева.

(діти роблять в землі ямки й “висаджують” у них плоди)

- Маємо рушати далі. Розгляньмо знову нашу карто-схему – довідаємося, що нас чекає попереду.

(діти розглядають карту й шикуються в клону. На шляху долають перешкоди: перелізають через повалене дерево – колоду, пробігають змійкою поміж пеньків, виконують ігрову вправу “Перенеси шишку по вузькій стежині”: кожен із шишкою в руці проходить по мотузці, покладеній на землю, й кидає шишечку в кошик. На третій зупинці – намет, біля нього вогнище. Поряд сидять туристи – готують обід, грають на гітарі.)

- Ось ми й пришли до кінцевого пункту нашого маршруту. А цих людей ви впізнали, ми вже зустрічалися.

- Ми раді зустрічі з вами. І у нас є дарунки для вас. (дістає з рюкзака альбоми) В цих альбомах ви зазначатимете все, що дізнаватиметеся про рідну землю й рідне місто. Та який же похід без каші? Зараз ми почастуємо вас справжньою туристською кашею, яка приготовлена на вогнищі.

(діти частуються)

 

Всесвітній День Землі

Тема:  Земля – колиска людства

 Мета:

- розширити знання дітей щодо ролі планети в житті людини;

- продовжувати ознайомлювати з еколого-розвивальним середовищем

закладу;

- формувати інтерес до пізнання нового;

- виховувати любов до рідного краю, природи, домівки.

Ранок

(Керівник зустрічає дітей на подвір’ї закладу)

- Доброго ранку, любі діти! Всміхніться сонечку, привітайте усмішкою одне одного й побажайте доброго дня, весняного піднесеного настрою. А тепер уважно роззирніться довкола: чи помітили ви, як поступово прокидається від зимового сну природа? Чарівниця весна прикрашає нашу землю – вдягає її у зелені шати, розкидає по них фіалковий цвіт, перетворює дерева у красенів, бавиться сонячними промінцями в краплинах ранкової роси на ніжних стеблах молодої трави. Вже підросли, потягнулися до сонця своїми голівками-келишками тюльпани. Саме тепер вони розгорнули барвисті оксамитові пелюстки, щоб привітати ці святом рідну землю. Це свято щороку відзначає все людство. І, мабуть, недаремно воно припадає саме на квітень місяць, коли квітують ліси, сади та луки. Виходить, нібито природа дарує землі величезний, небачено гарний і духмяний букет квітів.

Встала весна, землю чорну

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила.

(педагог запрошує знову поглянути довкіл і помилуватися красою весняного ранку, прислухатися, як вітерець перешіптується з травичкою, як весело співають пташки, дзижчать комахи. Діти доходять висновку: вся навколишня природа радіє сьогоднішньому святу. Адже Земля – її рідний дім)

- Земля – це наша з вами спільна оселя. Тут ми народжуємося і живемо. Тож давайте любо порозмовляємо з нею, прислухаємося до її голосу.

(дошкільнята «розмовляють» із землею, фантазують. Далі пропонується сеанс психогімнастики «На квітучій луці»)

- Діти, напевно, в кожного з вас є своя улюблена квітка. Тож уявіть себе кожен на хвилинку цією квіткою. Присядьте, схиліть голівки, ніби ви спите. А матінка-земля в цей час наспівує вам мелодійну колискову. Пригріває сонечко, розкриваються пуп’янки, розгортається листячко. Ви набираєтеся сили і ростете (діти почергово рухають руками, повільно підводяться, піднімають голову і розпрямляють плечі) Ось квіти вже розкрилися цілком, тягнуться до сонця, всміхаються йому і хитають суцвіттями-голівками: «Як гарно навкруги! Як гарно!» (діти обертають голову до лівого-правого плеча). А ось налетів легенький вітерець і запросив квіти до танцю (нахиляють та обертають тулуб). Закружляли квітоньки у веселому таночку, а потім притомилися, згорнулися і припали до землі (виконуються відповідні рухи).