Про обмін (Декрет РНК від 21.V. 1921 р.)

1. Дозволяється вільний обмін, купівля і продаж продуктів сільського господарства, що залишаються у населення після виконання натурального податку. Це правило поширюється і на вироби та предмети ремісничої (кустарної) і дрібної про­мисловості.

Про відповідальність за порушення декретів про натуральний податок і обмін (Декрет РНК від 15.VI.1921 р.)

1. Карається примусовими громадськими роботами або поз­
бавленням волі з конфіскацією майна або без такої нездача
платником продуктів чи сировинного податку, якщо встанов­
лено пряму відмову або приховування від здачі сільськогос­
подарських продуктів або інші дії несправного платника.

2. Караються конфіскацією майна з позбавленням волі або
без цього особи, які своїми діями штучно підвищують ціни
шляхом як змови, так і невипуску товарів на ринок.

Про підприємства, що перейшли у

власність Республіки (Декрет ВЦВК і РНК від 10.ХІІ.1921 р.)

2. Усі підприємства, на яких фактично здійснено націоналі­
зацію до 17.V.1921 p., визнаються такими, що перейшли у
власність Республіки.

3. Усі підприємства, стосовно яких не було проведено фак­
тичної націоналізації, залишаються у руках колишніх власників.

148

АНГЛІЯ

Акт про народне представництво (1918 р.)

Ст.1. (1). Чоловік буде мати право зареєструватися як вибо­рець при виборах до парламенту (за виключенням універси­тетського округу), якщо він досяг повноліття, не обмежений у правах і:

а) має потрібну осідлість;

б) має потрібне приміщення для ділових справ.

(2). Має потрібну осідлість або ділове приміщення у окрузі чоловік, який:

а) проживає в останній день кваліфікаційного періоду на те­
риторії округу або займає там приміщення для ділових справ; і

б) жив у окрузі увесь кваліфікаційний період або займав
там приміщення для ділових справ...

в) Вислів «приміщення для ділових справ»... означає землю
або будівлю, за яку платять не менше 10 фунтів стерлінгів на
рік, що займає реєструєма особа з метою діловою або про­
фесійною.

Ст.2. Чоловік буде мати право зареєструватися як виборець при виборах до парламенту від університетського округу, якщо він досяг повноліття, не обмежений у правах і отримав ступінь (за виключенням почесного) в університеті, що складає ви­борчий округ або його частину...

Ст.4. 1) Жінка буде мати право зареєструватися виборцем при виборах до парламенту,... якщо вона

а) досягла 30 років; і

б) не обмежена у правах; і

в)...займає в окрузі землю або приміщення для ділових
справ, що дає не менше 5 фунтів стерлінгів доходу, чи житло­
вий будинок або перебуває у шлюбі з особою, яка може бути
зареєстрована на цій підставі (займає дім або приміщення
для ділових справ).

Акт про народне представництво (1928 р.)

Стаття І. 1) Будь-яка особа має право бути внесеною до

149

списків як парламентський виборець одного із виборчих ок­ругів — але не університетського виборчого округу, — якщо вона є повнолітньою, є дієздатною і окрім того:

а) має необхідну кваліфікацію за місцем проживання; або

б) має необхідну кваліфікацію і приміщення для ділових
справ; або

в) якщо вона є чоловіком або дружиною особи, що має право
бути внесеною до списків за наявності кваліфікації і при­
міщення для ділових справ.

Стаття 2. Будь-яка особа має право бути внесеною до списку парламентських виборців університетського виборчого окру­гу, якщо вона є повнолітньою, дієздатною і здобула ступінь — якщо це не почесна ступінь — в університеті або його секції, що складає цілий виборчий округ або частину його...

Стаття 8. 1) Будь-яка особа, внесена до списків як парла­ментський виборець якого-небудь виборчого Округу,... має право голосувати на виборах члена парламенту, що представ­ляє у парламенті цей виборчий округ, проте вона не повинна голосувати на загальних виборах в іншому виборчому окрузі крім того, у якому вона внесена до списків за кваліфікацією по місцю проживання, або більше ніж по одній виборчій дільниці, якщо вона не внесена до списку з яких-небудь інших кваліфікацій.

Акт про народне представництво (1948 р.)

Ст. 1. (1)....Для виборів до парламенту будуть створен і у граф­ствах і містечках виборчі округи, у кожному з яких обирають одного члена парламенту... інших виборчих округів не буде.

(2). Право голосу при виборах до парламенту отримують особи, які проживають в окрузі при настанні кваліфікаційної дати, досягли повноліття, є британськими підданими і не обмежені у правах.

Передбачається, що особа не може отримати право голосу у виборчому окрузі, поки вона не буде зареєстрована там у спис­ку парламентських виборців і ніхто не може голосувати... більш ніж в одному окрузі.

150

Вестмінстерський статут 1931 р.

1. У цьому акті вислів «домініон» має на увазі будь-який і; домініонів, а саме: домініон Канада, Австралійський союз домініон Нова Зеландія, Південноафриканський союз, Ірланд ську вільну державу і Ньюфаундленд.

2 Ніякі закони, прийняті парламентом того або іншого домініона після набуття чинності цього акту, не будуть не­дійсними з тієї причини, що вони протирічять праву Англі або постановам якого-небудь існуючого чи майбутнього акт; парламента З'єднаного королівства чи яким-небудь указам правилам або положенням, прийнятих на основі якого-не будь з таких актів, і права парламента домініона будуть вклю­чати право відміняти чи поправляти такі акти, укази, правиле чи положення, поскільки вони складають частину права домі­ніону.

3. Цим оголошується і встановлюється, що парламент кож
ного з домініонів має повне право видавати закони, що ма
ють екстериторіальну дію.

4. Жоден акт парламенту З'єднаного королівства, прийня
тий після набуття чинності цього акту, не буде поширювг
тись або вважатись таким, що поширюється на домініони аб
як складова частина законодавства якогось домініона, по
скільки, в тому ж акті не буде певно оголошено, що домініоі
просив і погодився на його чинність.

15

НІМЕЧЧИНА

Конституція Німецької імперії (11.VHI.1919 р.)

Стаття 1. Німецька імперія — республіка. Державна влада виходить від народу.

Стаття 2. Територія держави складається із територій німець­ких областей. Інші території можуть бути прийняті імпер­ським законом до її складу, якщо того забажає їх населення, виходячи з права на самовизначення.

Стаття 5. Державна влада здійснюється в імперських спра­вах органами імперії на основі імперської конституції, у спра­вах областей (земель) — органами областей (земель) на ос­нові конституції областей (земель).

Стаття 6. Виключно законодавству імперії належать: 1) зовнішні зносини; 2) колоніальна справа; 3) громадянство, свобода пересування, іміграція і еміграція та видача злочинців; 4) організація оборони; 5) монетна справа; 6) митна справа, а також спільність митної і торговельної території і свобода тор­говельного обігу; 7) поштова і телеграфна справа, в тому числі телефонна справа.

Стаття 12. До тих пір і у тій мірі, поскільки імперія не ко­ристується своїми законодавчими правами, області зберіга­ють законодавчу владу. Це не поширюється на коло виключ­ної законодавчої компетенції імперії.

Стаття 13. Імперське право має перевагу над обласним пра­вом...

Стаття 17. Кожна область повинна мати республіканську конституцію. Народне представництво має обиратися на ос­нові загального, рівного, прямого і таємного виборчого пра­ва... громадянами Німецької імперії, чоловіками і жінками, на засадах пропорційного представництва. Обласний уряд має користуватися довірою народного представництва.

Стаття 20. Рейхстаг складається із депутатів німецького на­роду.

Стаття 21. Депутати є представниками всього народу. Вони підкоряються лише своїй совісті і не зв'язані мандатами.

152

Єтжгт 22. Депутати обираються загальним, рівним, пря­мим і таємним поданням голосів на засадах пропорційного представництва чоловіками і жінками, що досягли 20-річно-го віку. Вибори мають проводитись у неділю або у дні гро­мадського відпочинку.

Деталі встановлює імперський виборчий закон.

Стаття 23. Рейхстаг обирається на 4 роки. Нові вибори ма­ють бути проведені не пізніше як на день закінчення цього терміну.

Рейхстаг скликається перший раз не пізніше ніж на 30-й день після виборів.

Стаття 25. Президент імперії може розпускати рейхстаг, але не більше одного разу з одного й того ж приводу.

Нові вибори мають бути проведені не пізніше ніж на 60-й день після розпуску.

Стаття 32. Для постанови рейхстагу потрібна проста більшість голосів...

Стаття 36. Ніхто із членів рейхстагу або якого-небудь із лан-дтагів не може коли-небудь бути переслідуваний у судовому або адміністративному порядку або взагалі бути притягнутим до відповідальності інакше, як тільки у власне законодавчих зборах, за своє голосування або за думку, висловлену під час виконання його депутатської діяльності.

Стаття 41. Президент імперії обирається усім німецьким народом. Обраним може бути кожен німець, якому виповни­лось 35 років...

Стаття 43. Президент імперії обирається на 7 років. Пере­обрання дозволяється. До закінчення терміну президент імперії може бути зміщений народним голосуванням за пропозицією рейхстагу. Для постанови рейхстагу про це потрібна більшість — 2/3 голосів. Постановою цією президент імперії усувається від подальшого виконання обов'язків. Відхилення народним голосуванням пропозиції про зміщення вважається переоб­ранням і тягне за собою розпуск рейхстагу.

Президент імперії не може переслідуватися у кримінально­му порядку без згоди рейхстагу.

Стаття 45. Президент імперії представляє імперію у міжна­родно-правових відносинах. Він укладає від імені імперії со­юзи та інші договори з іноземними державами. Він акредитує

153

і приймає посланників.

Оголошення війни і укладення миру здійснюються через імперський закон.

Союзи і договори з іноземними державами, що стосуються предметів імперського законодавства, вимагають згоди рейх­стагу.

Стаття 46. Президент імперії призначає і звільняє імпер­ських чиновників і офіцерів, поскільки у законі не постанов­лено інакше Він може надати здійснення права призначення і звільнення іншим владам.

Стаття 47. Президенту імперії належить верховне команду­вання усіма збройними силами імперії.

Стаття 48. Якщо яка-небудь область не виконує обов'язків, покладених на неї конституцією або імперськими законами, то президент імперії може змусити її до цього з допомогою збройної сили.

Якщо у межах Німецької імперії серйозно порушені гро­мадська безпека і порядок або коли загрожує серйозна небез­пека такого порушення, то президент імперії може вживати заходів, необхідних для відновлення громадської безпеки і порядку, у випадку необхідності за допомогою збройної сили. З цією метою він може тимчасово призупиняти повністю або частково гарантії основних прав, даних ст. 114, 115, 117, 118, 123, 124 і 153.

Про всі заходи, вжиті на основі розділів 1 і 2 цієї статті, президент імперії повинен негайно доводити до відома рейх­стагу. Ці заходи мають бути відмінені на вимогу рейхстагу.

Стаття 50. Усі накази і розпорядження президента імперії, включно стосовно збройних сил, дійсні лише після скрепи їх рейхсканцлером або відповідним імперським міністром. Скре-па означає прийняття відповідальності.

Стаття 52. Імперський уряд складається із рейхсканцлера та імперських міністрів.

Стаття 53. Рейхсканцлер і за його пропозицією імперські міністри призначаються і звільняються президентом імперії.

Стаття 54. Рейхсканцлер та імперські міністри вимагають для відправлення своїх посад у довірі рейхстагу. Кожен з них повинен подати у відставку, якщо рейхстаг певною постано­вою позбавляє його довіри.

154

Стаття 55. Рейхсканцлер головує в імперському уряді і керує його справами за наказом, виданим урядом і схваленим пре­зидентом імперії.

Стаття 56. Рейхсканцлер встановлює керівні лінії політи­ки і несе за це відповідальність перед рейхстагом. У межах цих положень кожен імперський міністр самостійно відає довіреною йому галуззю за своєї відповідальності перед рейх­стагом.

Стаття 60. У рейхсраті кожна область має у крайньому ви­падку один голос. Більш великі області отримують по одному голосу на 700 тис. жителів. Надлишок, що дорівнює у край­ньому випадку 350 000 жителів, вважається за 700 000. Жодна з областей не може бути представлена більше ніж 2/5 усіх голосів.

Стаття 63. Області будуть представлені у рейхсраті членами своїх урядів... Області мають право посилати до рейхсрату стільки представників, скільки мають голосів.

Стаття 68. Законопроекти вносяться або імперським уря­дом, або за ініціативою членів рейхстагу.

Імперські закони видаються рейхстагом.

Стаття 69. Внесення законопроектів імперським урядом вимагає згоди рейхсрату. Якщо між імперським урядом і рей­хсратом немає згоди, то імперський уряд все-таки може вне­сти законопроект, але зобов'язаний при цьому подати окре­му думку рейхсрата.

Якщо рейхсрат приймає законопроект, який не схвалений імперським урядом, то останній зобов'язаний внести його до рейхстагу з викладом свого погляду.

Стаття 74. Рейхсрат має право опротестування законів, прий­нятих рейхстагом.

Протест має бути заявлений імперському урядові протя­гом двох тижнів після заключного голосування у рейхстазі з мотивуванням не пізніше як протягом наступних двох тижнів.

У випадку опротестування закон подається до рейхстагу для повторного винесення постанови. Якщо при цьому рейхстаг і рейхсрат не дійдуть згоди, то президент імперії може протя­гом трьох місяців розпорядитись провести народне голосу­вання з предмету розходження у думках. Якщо президент не

155

скористається цим правом, то закон вважається таким, що не набув законної чинності. Якщо рейхстаг більшістю в 2/3 го­лосів прийме постанову всупереч протесту рейхстага, то пре­зидент зобов'язаний у трьохмісячний термін або опублікува­ти закон у схваленій рейхстагом редакції, або розпорядитись про проведення народного голосування.

Стаття 75. Постанова рейхстагу може втратити чинність народним голосуванням тільки у тому випадку, якщо у голо­суванні візьме участь більшість громадян, що мають право голосу.

Стаття 78. Зносини з іноземними державами входять до кола виключного ведення імперії...

Стаття 102. Судді незалежні і підкоряються тільки законові.

Стаття 103. Правосуддя у загальному порядку здійснюється імперським судом і обласними суддями.

Стаття 104. Судді загальних судів призначаються на посади довічно. Тільки на основі судового рішення і лише на основі і у формах, визначених законом, вони можуть проти своєї волі тимчасово або назавжди усуватися з своєї посади, пере­водитись на інше місце або іти у відставку. Законодавство може встановити вік, при досягненні якого судді ідуть у відставку. Це не стосується тимчасового усунення з посади за законом...

Стаття 105. Надзвичайні суди не дозволяються. Ніхто не може бути усунений із ведення свого законного судді. Це не стосується законодавства про військові суди і судів за надзвичайного становища. Військові суди честі скасовують­ся.

Стаття 109. Усі німці рівні перед законом.

Чоловіки і жінки мають, у принципі, однакові громадянські права і однакові обов'язки. Публічно-правові привілеї і об­меження, обумовлені народженням або станом, мають бути скасовані. Дворянські назви вважаються лише за частину прізвища і надалі не можуть надаватись.

Стаття 114. Свобода особи недоторкана. Обмеження або позбавлення особистої свободи публічною владою допускаєть­ся тільки на основі законів.

Особи, що позбавляються свободи, мають не пізніше, ніж наступного дня, знати, якими владами і на якій основі відда-

156

но розпорядження про позбавлення свободи; негайно їм має бути надана можливість заперечити проти позбавлення їх волі.

Стаття 115. Житло кожного німця є його вільним схови­щем. Воно недоторкане. Виключення можуть бути тільки на основі законів.

Стаття 117. Таємниця листування, як і таємниця поштово­го, телефонного і телеграфного спілкування, недоторкана. Винятки можуть бути тільки на основі імперських законів.

Стаття 118. Кожен німець має право у межах загальних за­конів висловлювати свої думки усно, письмово, у пресі, че­рез зображення або якимось іншим чином. У цьому праві його не мають обмежувати ніякі стосунки по роботі або службі, і ніхто не має права спричиняти йому збитки за те, що він користується цим правом.

Цензура не допускається, проте для кінематографа закон може встановити виняток. Допускаються також законодавчі заходи у боротьбі з порнографією і для захисту молоді на публічних виставках і виставах.

Стаття 123. Усі німці мають право збиратися мирно і без зброї, не роблячи попередньої заяви і не прохаючи особливо­го дозволу.

Для зборів під відкритим небом імперський закон може вста­новлювати обов'язковість попередньої заяви і, у випадку без­посередньої небезпеки для громадського спокою — заборо­няти їх.

Стаття 124. Усі німці мають право створювати союзи або товариства з метою, що не протирічять кримінальним зако­нам. Це право не може обмежуватись заходами примусового характеру. Для релігійних союзів і громад чинні ті ж постано­ви.

Стаття 125. Гарантуються свобода і таємниця виборів. Де­талі регулюються виборчим законом.

Стаття 129. Чиновники призначаються довічно, якщо у за­коні не встановлено іншого...

Стаття 153. Власність забепечується конституцією. її зміст і межі випливають із законів.

Примусове відчуження може бути здійснене тільки для бла­га суспільного цілого і на законній основі. Воно проводиться за відповідну винагороду, якщо імперський закон не поста-

157

 

 

новить інакше. Стосовно розміру винагороди у спірних ви­падках має допускатись звернення до загальних судів, якщо у імперських законах не постановлено інакше. Імперія може робити примусове відчуження у областей, громад і союзів тільки за винагороду.

ФРАНЦІЯ

Конституція Французької республіки (1946 р.) Глава І. Про суверенітет

Ст. 1 Франція є неподільною, світською, демократичною і соціальною Республікою.

Ст.З. Національний суверенітет належить французькому народові. Ніяка частина народу, ніяка окрема особа не може привласнити собі його здійснення.

Народ здійснює його у конституційних питаннях через об­рання своїх представників і через референдум.

У всіх інших питаннях він здійснює його через своїх депу­татів у Національній Асамблеї, обраних на основі загального, рівного і прямого виборчого права, таємним голосуванням.

Ст.4. В умовах, визначених законом, виборцями є усі пов­нолітні обох статей французькі громадяни і особи, що пере­бувають під французькою владою і користуються громадян­ськими і політичними правами.

Глава II. Парламент

Ст.5. Парламент складається із Національної Асамблеї і Ради Республіки.

Ст.6. Обидві палати обираються на територіальній основі. Національна Асамблея — на основі загального і прямого ви­борчого права, Рада Республіки — комунами і департамента­ми на основі загального і непрямого виборчого права...

Ст.13. Одна тільки Національна Асамблея має право прий­мати закони. Вона не може передати це право.

СТ.14. Голова Ради Міністрів і члени Парламенту користу­ються законодавчою ініціативою.