Значення категоріально - понятійного апарату науки для формування та розвитку науки в цілому та юридично: науки зокрема

Категориально-понятийный аппарат теории государства и права это своеобразный предельно обобщающий категориальный строй юриспруденции, строй научного правового сознания юриста. Квалификация юриста, способного эффективно и качественно решать как научные, так и практические задачи непосредственно связана с тем насколько он успешно освоил и умело пользуется политико-правовыми категориями и понятиями, их определениями.

Одним з найбільш нагальних завдань розбудови науки є створення системи її категоріального апарату. Жорстко пов’язане, когерентного-несуперечливе понятійне середовище – необхідне підґрунтя розробки чіткої теорії та заснування на її засадах фундаменту наукової парадигми.

Створення системи категоріального апарату – важке багатоаспектне завдання, що, у свою чергу, потребує вирішення низки наукових проблем.

Так, однією з найважливіших проблем, що явно чи неявно присутня в науці, є одночасне паралельне існування великої кількості різноманітних визначень одного й того ж терміна, або навпаки, часто різні поняття позначаються однаковими термінами. Це, у свою чергу, призводить як до непорозумінь у процесах наукового пошуку, так і до суттєвої неоднозначності у сутності та практичного використання отриманих результатів. Необхідно також зазначити, що категоріальний аппарат неопосередковано впливає, знаходиться в діалектичній єдності та є невіддільною складовою наукової методології.

Слід зазначити, що кожний досліджуваний процес в науці має власну термінологію та понятійно-категоріальний апарат, якій визнаний одним із провідних пізнавальних засобів, що застосовується в науковій практиці і відіграє одну з ключових ролей в отриманні об'єктивно істинних наукових знань. Його використання свідчить про багатогранність, складність, інтегративність проблеми. За його допомогою забезпечується оптимальний зв'язок засобів наукового пошуку і його результату. Зазначимо, що під поняттям у філософському аспекті ми розуміємо предмети та явища об'єктивного світу, форму мислення в її властивостях, зв’язках, ознаках. Ключові, фундаментальні, важливі наукові поняття, які відображають найбільш суттєві, найістотніші сторони, закономірні зв’язки і відношення реальної дійсності і пізнання називаються категоріями (грец.- стверджувати). У свою чергу, стисле логічне визначення, що встановлює суттєві відмінні ознаки, значення тлумачення термінів і понять, його зміст і межі становлять дефініцію (лат. - визначення).

Поняття (його зміст та об’єм). Види понять та типи відношень між ними (на прикладі юридичних понять).

П о н я т т я як форма мислення є такий спосіб відображення дійсності, коли предмет розкривається через сукупність його суттєвих ознак. Тому мати поняттяпро предмет – означає знати, які ознаки йому притаманні, в яких зв’язках і відношеннях він знаходиться з іншими предметами і чим він від них відрізняється.У підручниках та монографічній літературі наводитьсядекілька найбільш вживаних визначень поняття як формимислення:

«Поняття – думка, яка фіксує ознаки відображу-ваних в ній предметів і явищ, що дозволяють відрізняти ці предмети і явища від суміжних з ними» (Д. Горський).

«Поняття – це мислене відображення класу індивідів або класу класів на основі загальних ознак» (В. Зегет).

«Поняття – це форма мислення, в якій узагальнюються і виділяються предмети і явища того або іншого класу за більш або менш суттєвими ознаками» (підручник «Логіка». Мінськ: Вид-во БДУ. – 1974).

«Поняття – це думка, в якій узагальнені і виділеніпредмети за сукупністю ознак, яка спільна для даних предметів і яка відрізняє їх від інших предметів»

(А. Івлєв).

«Поняття як форма (вид) думки, або як мислене утворення, є результат узагальнення предметів деякого класу і мисленнєвого виділення самого цього класу за певною сукупністю загальних для предметів цього класу – і за сукупністю відмінних для них – ознак» (Є. Войшвілло).

Перегляд цих визначень показує, що найефективнішим є визначення, яке дає Є. Войшвілло. Визначення, яке наводять автори підручника з логіки Білоруського університету та А. Івлєв, по суті, є похідним від нього. Лаконізуючи його, отримаємо варіант визначення, яким буде зручнокористуватися:

«П о н я т т я – це форма мислення, яка є результатом узагальнення і виділення предметів деякого класу за загальними та специфічними для них ознаками».

За своєю логічною структурою поняття складаєть-

ся із:

 змісту і

 обсягу.

З м і с т о м поняття є сукупність ознак, на підставі яких узагальнюються і виділяються у понятті предмети певного класу.

О б с я г о м поняття є множина предметів, кожний з яких є носієм ознак, що складають зміст поняття.

Іноді зміст і обсяг поняття називають, відповідно, інтенсіональною та екстенсіональною характеристиками поняття. Розглянемо зміст поняття як один із складових логічної структури поняття. У визначенні змісту поняття

йшлося про ознаки предметів. Ознаки бувають двох видів – це властивості і відношення. Коректніше буде

сказати, що ознака – це не властивість і не відношення, а наявність або відсутність таких. Коли намагаються виявити деяку загальну ознаку Q як основу узагальнення, об’єднання предметів у клас, то це означає прагнення

встановити її наявність «бути Q» чи відсутність «не бути Q» у кожного індивіда, кожного представника класу, щоаналізується. Тобто, ми намагаємося встановити, що: