2018-02-14
311
Юстиніан реорганізував право спадкоємства за новелами 118 і 127. Було встановлено чотири класи спадкоємців, які закликались у такому порядку:
I — всі низхідні родичі померлого. Вони (родичі дальших ступенів)закликались разом з ближчими ступенями, якщо вибув їх батько;низхідні одержували рівні частки спадщини. Діти раніше померлого батька всі разом набували ту частку спадщини, яку він міг би одержати за життя;
II — висхідні родичі — батько, мати, дід, баба, а також повнорідні брати й сестри та їх діти тощо. Якщо успадковували лише висхідні родичі, то спадщина розподілялася порівну in Ііпеа, тобто одна половина — по батьківській лінії, а друга — по материнській.Висхідні, брати і сестри, успадковували порівну — in capita. Діти померлих братів і сестер за правом представництва всі разом одержували частку померлого батька — in stirpes;
— неповнорідні брати й сестри (єдинокровні і єдиноутробні),а також їх діти. Спадщина розподілялася порівну — in capita. Дітипомерлого батька всі разом успадковували його частку — in stirpes;
— всі інші родичі. Найближчі включають більш далеких безобмеження ступенів. Спадщина ділилася на рівні частки — in capita. Отже, за правом Юстиніана допускалася наступність класів і ступенів (successio ordinum et graduum).Для спадкування подружжя зберегло силу преторське bonorum possessio. Дружина, яка бідувала, одержувала '/4 частину майна померлого заможного чоловіка; за наявності трьох і більше дітей вона одержувала рівну частку з дітьми — in capita, причому вона мала лише право користування, а не право власності.Діти конкубінату та їх мати одержували '/6 частину майна померлого батька, якщо не було законних дітей і дружини.Останні два види спадкування називаються надзвичайним спадкуванням.
152.Виморочена спадщина. Історичною особливістю цивільної системи спадкування було, по-перше, те, що коли найближчий спадкоємець не приймав спадщини, то вона не переходила до дальшого за порядком родинності спадкоємця і ставала вимороченою, а в стародавні часи - безгосподарною. Таке положення не схвалювалось і претор почав давати введення у володіння наступному родичеві.Лише в тому випадку, коли спадщина не була прийнята жодним із спадкоємців як за заповітом, так і за законом, вона вважалася вимороченою. У стародавні часи таке майно вважалося безгосподарним і могло бути захоплено кожним бажаючим. Однак у період принципату виморочене майно вже передавалося державі, а в період дошінату за муніципальним сенатом, церквою, монастирями було визнано переважне право на одержання вимороченого майна.
Назвіть умови сингулярного наступництва у спадковому праві.
Римське спадкове право знало сингулярне наступництво, за яким до окремих осiб переходили лише певнi майновi вигоди без обтяження їх будь-якими обов'язками. Це були так званi легати, або заповiдальнi вiдкази, i фiдеїкомiси. За легатом до легатарія переходило окреме право, а не частина спадщини. Легати призначалися тiльки в разi спадкування за заповiтом i тому не могли бути покладенi на спадкоємцiв за законом. Виконання легатiв забезпечувалося позовним захистом.
Фідеїкоміси з'явилися внаслiдок послаблення формалiзму на основi усних або письмових прохань спадкодавця, з якими вони зверталися частiше всього в момент смертi до спадкоємцiв про виконання будь-якої позитивної дiї на користь третiх осiб. З часiв Августа виконання фiдеїкомiсiв почало забезпечуватися наданням спецiальних позовiв, тобто вони одержали позовний захист. Вони позбавленi обтяжливого формалiзму, їх можна покладати на спадкоємцiв як за заповiтом, так i за законом, як до, так i пiсля заповiту у виглядi додаткових розпоряджень, що додавалися до нього.
154. Спадкування становить універсальну правонаступність. Саме в спадкуванні яскраво виявляється така особливість універсального правонаступництва, як одночасність переходу до правонаступника всіх прав та обов'язків, які належали правопопереднику. Майно спадкодавця переходить до спадкоємців як єдине ціле, включаючи майнові права та обов'язки спадкодавця, а також пов'язані з ними особисті (немайнові) права (мова йде про інститути авторського та винахідницького права).
Суттєвою особливістю універсального правонаступництва є одночасність переходу до правонаступника всіх прав і обов'язків, які входять у склад майна правопопередника. Склад цих прав та обов'язків визначається на момент відкриття спадщини.
Що таке спадкове представництво?
Спадкове представництво- це таке спадкування за законом, коли спадкоємець помер до відкриття спадщини і його спадкова частка за правом представлення передається конкретно зазначеним у законі особам — онукам, дідусям, бабусям тощо.
Чим обмежений принцип свободи заповіту?
Як правило, спадкоємці були членами сім’ї заповідача. Та з часом заповіти почали призначати своїми наступниками зовсім сторонніх осіб. Так поступово виникає потреба в обмеженні свободи заповіту. Спочатку це зводилося до того, що заповідач, оголошуючи на народних зборах заповіт повинен був поіменно перелічити всіх безпосередньо під-владних - heredes sui. Він міг позбавити єх спадщини але розрахунок був на те, що він публічно не наважиться позбавити спадщини усіх підвладних (передусім дітей). Але час довів неслушність таких формальних обмежень і практикою центумвіральних судів така практика була вироблена. Обділені спадкоємці мали право подати позов про порушення заповідачем моральних обов’язків. Було визначене коло осіб, які мали право на обов’язкову частку в спад- щині, незалежно від змісту заповіту. Сюди ввійшли всі безпосеред-ньо підвладні і еманциповані діти, а в класичний період - всі низхідні і висхідні родичі безумовно, а повнорідні і єдинокровні брати і сестри - за умови, що спадкодавцем були призначені недо-стойні особи.
