Знайте: анімізм (від лат. “anima” - душа) – віра в існування нематеріальних духовних істот, самих по собі, або втілених в матеріальні тіла

Таким чином, ми можемо сказати, що родоплемінні культи були дуже схожі між собою, бо в своїй основі спирались на комплекс релігійних уявлень, що вмістів елементи тотемізму, магії, фетишизму, та анімізму.

 

1.2.2. Національно-етнічні релігії.

 

Другим історичним типом релігії є національно-етнічні релігії. Вони виникають на рубежі IV-ІІІ тисячоліття до н.е. на берегах річок Нілу, Тигра і Євфрату, Інду, коли з'являються перші великі міста-держави. Родоплемінні співтовариства поступаються місцем державному об'єднанню людей. У зв'язку з цим змінюються зміст і функції релігійних вірувань, з’являються державні боги, боги-покровителі окремих містечок. Більшість національно-етнічних релігій – політеїстичні.

           Запам'ятайте: Політеїзм (від гр. “poly”- багато та “theos” - бог) – це віра в існування великої кількості богів та духів, що ототожнюються з різними силами природи та певними суспільними функціями.

 

 

Для етнічних релігій характерні наступні риси:

 

1) Їх творцями є етноси, тому вони мають яскраво виражений етнічний характер. Релігії єгиптян, вавілонян, греків, римлян, іудеїв відображають загалом духовну традицію цих народів, вони унікальні, абсолютно неповторні і розвиваються в реальній соціальній і духовній життєдіяльності цих народів.

2) Ці релігії мають обмежене поширення, частіше за все їх дія розповсюджується тільки на території життя конкретного етносу.

3) Для етносу така релігія є головною консолідуючою силою, яка виражає єдність етносу, його культурну і духовну цілісність.

4) Більшість релігійних етнічних вірувань є політеїстичними. У політеїстичних національно-державних релігіях виникає пантеон богів, уособлюючих різноманітні явища природи і види людської діяльності, різні сторони суспільного, духовного й особистого життя людей. (Класичним взірцем багатобожжя є давньогрецька або давньоримська релігія).

5) Всі національно-етнічні релігії є анімістичними, вони мають досить розвинуті релігійні уявлення, що стосуються різних одухотворених істот, душ та духів. (Наприклад, в язичницькій слов’янській міфології існували повір’я, пов’язані з духами трясовин, річок, лісів і навіть окремих селищ: русалками, домовиками, лісовиками та ін.). (Згадайте: Анімізм (від лат. “anima” - душа) – це віра в існування нематеріальних духовних істот, або самих по собі, або втілених в матеріальні тіла).

 

1.2.3 Світові релігії.

 

Третім, і самим розвиненим типом релігії є світові релігії. Їх три: буддизм, християнство та іслам. На противагу від національно-етнічних релігій, світові релігії не політеїстичні, вони монотеїстичні (окрім буддизму).

    Майте на увазі: Монотеїзм (від гр. “mono”- один та “theos” - бог) – це релігійна віра в Єдиного Бога,  Який вільно творить Світ та діє в ньому, але Сам, у Своїй сутності, перебуває за його межами.

                Розглянемо всі ці три світові релігійні системи більш детально.

(До речі, іудаїзм, релігію древніх євреїв, інколи відносять і до світових релігій, бо, незважаючи на те, що ця релігія має чітко виражені національно-етнічні ознаки, вона не є політеїстичною, але є монотеїстичною, як і більшість світових релігій, окрім того, від неї беруть свій початок християнство та іслам).

Буддизм:

Буддизм виник в Індії в VI-Vст. до н.е. в противагу кастовому індуїстському брахманізму. Буддизм існує в двох головних різновидах: «хінаяна» та «махаяна». Засновником цієї релігії був принц Сідхартха Гаутама або Будда («просвітлений»). В класичному буддизмі немає поняття про Бога, але є поняття про спасіння від страждань та перероджень у інших тілах («круговорот сансари»). Священна книга буддистів – Трипіттака («три кошика»). В основі віровчення буддистів «чотири шляхетні істини»: життя – це страждання, причина страждань – наші бажання та пристрасті, можна зупинити страждання, шлях звільнення від страждань полягає у відмові від бажань та пристрастей. Досягти спасіння («нірвани») можна за допомогою шляху з восьми щаблів, який, окрім всього іншого, містить у собі вимоги буди правдивим, чесно заробляти на життя, не завдавати шкоди будь-якій живій істоті (принцип «ахімси»).

Християнство:

Християнство виникає на рубежі старої і нової ер, на початку I ст. нашої ери в Римській імперії на території іудейської Палестини. Засновником цієї релігії є Ісус Христос, ім'ям якого і названа релігія. У своєму історичному розвитку християнство розпалося на три напрями – католицизм і православ'я (розкол 1054 р.), та протестантизм (середина 16 ст.). У центрі християнства вчення про Святу Трійцю та образ Ісуса Христа, який вважається Сином Божим, тобто людиною і Богом одночасно. Християнство має одне з самих розвинених віровчень, основою якого є Священне писання - Біблія. Головна істина християнства та, що Бог – є Любов, і Він створив увесь всесвіт своєю волею заради того, щоб поділитись цією любов'ю з людиною. Бог так любить людей, що не пошкодував життя Свого Сина заради спасіння людства від зла та вічної загибелі, що були б у противному випадку неминучими для кожного після гріхопадіння наших прабатьків у Раю. 

Іслам:

Іслам третя світова релігія, яка виникла в VII ст. на Аравійському півострові, її заснував на ґрунті арабських племінних релігій та біблейської традиції пророк Мухамед. Це наймолодша світова релігія, але за кількістю послідовників вона займає друге після християнства місце. Священна книга мусульман Коран ("читання вголос"). Іслам (в перекладі «покірність») вчить повній покірності волі Єдиного Бога – Аллаха, та тій долі, яка дана кожній людині Їм від народження. Аллах не є а ні добрим Богом, а ні злим, але саме Він створив світ та нагороджує після смерті вірних Йому, та карає невірних. В основі віровчення ісламу сім принципів: віра в єдиного Бога - Аллаха, віра в ангелів, довіра божественним книгам, довіра пророкам, віра в кінець світу та страшний суд, віра в божественне приречення, долю. Послідовників пророка Мухамеда та шанувальників Аллаха звуть мусульманами.

 

Загалом для світових релігій характерні наступні риси:

1. Послідовний монотеїзм - тобто віра в одного Бога.

2. Відкритий характер цих релігій - тобто можливість вільного вступу для всіх бажаючих без обмеження у віці, статі, соціальному стані і т.ін.

3. Космополітичний характер - тобто поширення по всій планеті, що припускає відсутність в самій релігії жорсткої обмеженості територіальної, чи етнічної, чи державної.
4. Світові релігії мають етичний характер і націлені на порятунок - шлях до порятунку людини лежить вже не через жертвоприносини, як в родоплемінних культах та національно-етнічних релігіях, а через позитивну етичну поведінку і служіння Богу.