Методичні вказівки до вивчення теми

У роботі над темою основну увагу рекомендується приділити аналізу питань, пов’язаних з методами та формами інвестиційної діяльності підприємств, цілями інвестування, етапами реалізації інвестиційних проектів та обмеженнями на інвестиційну діяльність за капіталом.

Інвестиції у виробництво та у ринки збуту, створюючи умови для підвищення якості продукції, мінімізації витрат, збільшення обсягів продажу, забезпечують підвищення конкурентоспроможності підприємства. Уможливлюють вирішення ним тактичних і стратегічних завдань. Цілі, що їх за інвестування ставить перед собою підприємство, відповідають стратегічним (для великих проектів) і тактичним (для малих проектів) цілям підприємства на ринку. До таких цілей можна віднести:

― підвищення вартості підприємства;

― збільшення прибутку у довгостроковому періоді за рахунок збільшення обсягів продажу, мінімізації витрат тощо;

― поліпшення іміджу підприємства;

― підвищення конкурентних позицій на ринку (збільшення частки ринку, освоєння нових ринків та ін.);

― санацію підприємства тощо.

Специфічним для інвестиційного проекту є те, що він не лише спрямований на вирішення якогось окремого завдання чи на досягнення певної мети, а й забезпечує поступальний розвиток підприємства в економічному, технічному та соціальному напрямах, підвищення його конкурентного статусу.

Реалізація цілей інвестування у виробництво передбачає формування сукупності ізольованих або взаємозв’язаних інвестиційних проектів. Систему інвестиційних проектів, що мають спільні цілі, єдині джерела фінансування та органи управління, називають інвестиційною програмою. Інвестиційний проект — це сукуп­ність заходів, які передбачають певні вкладення капіталу з метою отримання прибутку або соціального ефекту в майбутньому. Інвестиційний проект передбачає постановку цілей, планування виконання, управління та аналіз діяльності. У вузькому розумінні інвестиційний проект — це комплекс організаційно-правових, розрахунково-фінансових і конструктивно технологічних документів, які визначають дії для досягнення цілей інвестування.

Інвестиційні проекти, здійснювані підприємствами, різняться за характером, масштабом, тривалістю, рівнем головної організації, що координує та /або фінансує інвестиційну програму.

Основні групи проектів наведено на рис. 1.1.

 

Рис. 1.1. Інвестиційна діяльність підприємства

Крім того інвестиційні проекти варто поділяти на проекти розширення (розвитку) виробництва та реабілітаційні проекти. Проектами розширення передбачається реалізація заходів, спрямованих на збільшення обсягів продукції без зміни номенклатури та/або зміна виробничої програми шляхом випуску нової продукції. Такі результати досягаються за рахунок інвестицій у фактори виробництва. Реабілітаційні проекти в Україні більше пов’язані
з господарською практикою, оскільки заходи із санації підпри-
ємства за своєю суттю є інвестиційною програмою і відбиваються у бізнес-плані фінансового оздоровлення.

За масштабами розрізняють малі, великі та надвеликі інвестиційні проекти. У практиці фірм США проект уважається малим, якщо інвестиції не перевищують 10 млн—15 млн дол. Такі про-
екти є відносно короткотривалими і відносно простими в управлінні. Надвеликі проекти характеризуються дуже високою вартістю (понад 1 млрд дол.), складністю і значною тривалістю (5—7 років). Проекти (а частіше програми) такого ґатунку, як пра­вило, реалізуються урядами або великими корпораціями. В їх реалізації можуть брати участь (як виконавці) окремі фірми.

Короткострокові (до 1 року) проекти пов’язані з упровадженням нових технологічних процесів, що їх розроблення вже закінчено (або придбано технологію), з оновленням обладнання тощо. Проекти, що потребують науково-технічних розробок (розроблення та впровадження нової продукції, нових технологій), мають, як правило, довгостроковий характер.

Міжнародні проекти вирізняються особливо значними масштабами і роллю в економіці країни. Загальнодержавні інвестиційні програми пов’язані з вирішенням найважливіших проблем пев­них галузей або регіонів країни. Їх реалізація передбачає повне або часткове фінансування за рахунок державного бюджету. Саме тому віднесення підприємства до виконавців державних програм й отримання відповідних інвестиційних ресурсів — одна з основних цілей керівництва підприємства. Регіональні програми спрямовані на реалізацію окремих напрямів розвитку регіону. Джерелом інвестиційних ресурсів у такому разі можуть бути цільові облігаційні позики та, частково, кошти бюджетів. Інвестиційні програми підприємств включають сукупність проектів за всіма напрямами.

Незалежно від вартості та обсягу робіт кожний проект є об’єктом управління протягом усього життєвого циклу проекту — проміжку часу від моменту народження ідеї до закінчення її експлуатації. Найчастіше життєвий цикл інвестиційного проекту визначають за грошовим потоком: від виникнення першого грошового потоку до закінчення останнього. Будь-який інвестиційний проект має п’ять стадій.

Перша стадія: передпроектні дослідження, проектування та освоєння інвестицій (народження проекту). Стадія характеризується великими витратами власних коштів, можливо залучених та отриманих у борг. На цій стадії проект наражається на різноманіт­ні ризики. Прибуток відсутній.

Друга стадія: початок експлуатації проекту. Інвестор має велику потребу у банківських позичках чи венчурному капіталі. Звичайно він не сплачує дивідендів. Якщо є прибуток, то він реінвестується. Виникають ризики, пов’язані з конкуренцією ринку.

Третя стадія: швидке зростання. Підприємство починає диктувати власні ціни на продукцію, проте конкуренція посилюється. Обсяги продажу зростають і значно перевищують витрати виробництва. Характерним є й високий рівень прибутку, проте необхідні великі витрати на маркетинг. Існує велика потреба в інвестиціях. Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але сплачує невеликі дивіденди. Банк, якщо і надає позичку, то під високі проценти.

Четверта стадія: стабільне функціонування підприємства. Компанія відшкодовує власні борги. Високий рівень конкуренції не дає змоги диктувати ціни, але невисокі витрати уможливлюють отримання середніх (по галузі) прибутків. Компанія стає вже відомою, має добру репутацію. У неї великі можливості щодо отримання позичок і реалізації акцій, добре диверсифікований великий інвестиційний портфель. Вона сплачує солідні дивіденди, й потребує великих інвестицій. На цій стадії компанія повин­на розробляти стратегію запобігання занепаду. Такі заходи, як правило, пов’язані зі значним підвищенням інвестиційної активності. Стратегія «другого народження» передбачає різноманітні дії, а саме: купівлю інших компаній галузі (вертикальне та горизонтальне злиття); купівлю компаній інших галузей; інвестування нових проектів.

П’ята стадія: занепад або друге народження. На продукцію підприємства вже немає попиту. Конкуренція дуже висока. Банки не зацікавлені у співробітництві, а якщо й дають позики, то лише під процент, значно вищий за середній по галузі. На акції підприємства немає попиту. Зменшення доходів призводить до зменшення дивідендів, нараховуваних за акціями. Якщо на попередній стадії не було розроблено стратегію відродження та не залучено солідні інвестиції, то на підприємство очікують занепад і банкрутство.

Управління інвестиційною діяльністю підприємства є важливою складовою фінансового менеджменту, яка виокремлюється у самостійну сферу економічного управління — управління проектами. Управління інвестиційною діяльністю має забезпечити вирішення таких завдань:

1) максимізувати вартість підприємства і забезпечити стабільно високі темпи її зростання;

2) забезпечити високі темпи економічного розвитку підприємства, зокрема максимізувати дохідність інвестиційної діяльності;

3) мінімізувати інвестиційний ризик. За несприятливих обставин інвестиційні ризики можуть призвести до втрати не лише доходів, а й основного капіталу;

4) підвищити фінансову стійкість і платоспроможність підприємства. Оскільки інвестиційна діяльність пов’язана з відпливом фінансових ресурсів, то ці ресурси можуть вичерпатися раніше, ніж буде отримано дохід від реалізації інвестиційного товару.

З огляду на ці завдання інвестиційний менеджмент повинен ефективно реалізовувати свої функції:

― стимулювання розроблення інвестиційних пропозицій, фор­мування портфеля пропозицій;

― розроблення стратегії і забезпечення потреб фірми в інвестиційних ресурсах;

― визначення напрямів інвестиційної діяльності підприємства для забезпечення реалізації стратегічних напрямів його розвитку;

― поточне планування та оперативне управління реалізацією інвестиційних програм та окремих проектів;

― опрацювання пропозицій, розроблення та аналіз бізнес-пла­нів. Розподіл інвестиційних ресурсів, формування інвестиційних програм;

― моніторинг інвестиційних проектів і підготовка рішень щодо «виходу» з неефективних проектів.

Ефективний аналіз капіталовкладень потребує врахування багатьох змінних величин. Щоб отримати точні відповідні і значимі результати, необхідно спиратися на такі базисні положення:

а) визначення проблеми;

б) природа інвестицій;

в) оцінка майбутніх витрат і вигод;

г) додаткові грошові потоки;

д) важлива облікова інформація;

е) незворотні витрати;

ж) вартість грошей у часі та дисконтування майбутніх грошових потоків;

з) чиста теперішня вартість.

За аналізу інвестиційного проекту з використанням методу чистої теперішньої вартості (NPV) потребують оцінки такі чотири його компоненти: початковий відплив коштів, або інвестиційні витрати; чисті грошові потоки, життєвий цикл інвестиції; вартість капіталу.

Початкові витрати. В більшості інвестиційних проектів передбачаються початкові інвестиційні витрати на: придбання будівель, споруд або обладнання; підготовку або перепідготовку робочої сили; маркетинг нового продукту тощо. Ці витрати здійснюються протягом першого року, а інколи й другого та третього років — залежно від розміру та запланованої кількості фаз реалізації проекту. Якщо виникає потреба у заміні обладнання протягом життєвого циклу проекту, то її визначають як разовий відплив грошових коштів у процесі реалізації інвестиційного про­екту. В кінці життєвого циклу інвестиційного проекту всі залишкові вартості у капітальних інвестиціях показуються як потік надходжень грошових коштів в останньому або наступному році — залежно від того, як легше продати ці активи.

Важливою складовою початкових витрат є початковий оборот­ний капітал. Оборотний капітал — це додаткове джерело, необхідне на початку реалізації інвестиційного проекту до моменту, коли почнеться надходження грошових потоків від інвестиції. Так, якщо інвестиційний проект спрямований на розширення існуючого виробництва, то необхідно закупити додаткову сировину, а також здійснити деякі інші початкові придбання у кредит, ще більше зв’язуючи ресурси підприємства. Цей оборотний капітал визначається як надходження у кінці життєвого циклу проекту, коли ці ресурси вивільняються для використання з іншою метою. Звичайно його включають у грошові потоки останнього року за умови, що запаси вичерпуються протягом життєвого циклу інвестиційного проекту поступово, а дебітори платять зразу по закінченні останнього року.

Чисті грошові потоки. Після одного або двох років діяльності підприємство сподівається на надходження чистого грошового потоку від інвестиційного проекту. Цей потік грошових надход­жень є додатковим доходом від інвестиції за мінусом експлуатаційних витрат, які включають у себе прямі витрати і будь-які подат­кові платежі, що також є грошовими потоками. Звісно, не всі ін-
вестиції матимуть таку модель грошових потоків. Приміром, ін­вестиції фармацевтичної компанії у багатонадійні дослідження матимуть відплив грошових коштів протягом кількох років, аж поки такі роботи забезпечать надходження грошових потоків. У разі розширення інвестиційного проекту, потреба в оборотному капіталі може змінюватися. Так, із зростанням обсягів продажу можна очікувати зростання продажу у кредит, що призводитиме до відстрочення надходження потоку грошей у виробництво.

Амортизація. Амортизація — це концепція бухгалтерського обліку, за якою вартість основних фондів, зношуваних протягом життєвого циклу інвестиційного проекту, перенесуться на вартість виробленої за цей час продукції. Інвестиції амортизуються протягом певної кількості років і амортизаційні витрати відносяться на рахунок прибутків і збитків після експлуатаційних витрат. Проте за оцінювання інвестицій увага приділяється позитивним і негативним змінам у грошових потоках і, таким чином, амортизацію можна ігнорувати. Повна вартість початкових інвестицій враховується у початкових витратах, отже, врахування амортизації в експлуа­таційних витратах призведе до подвійного обліку. До надходжень у вигляді чистих грошових потоків відносять тільки надходження грошових потоків і не відносять бухгалтерський прибуток.

Альтернативна вартість. Іноді за розширення або диверсифікації інвестиційних проектів надходження грошових потоків можуть суттєво збільшуватися — підприємство розширюється, коштів надходить більше, ніж надходило до початку реалізації інвестиційного проекту. Проте часто-густо суми надходжень гро­шових потоків доцільно порівнювати з надходженнями коштів, які мали б місце у разі реалізації альтернативних проектів. Так, коли підприємство має намір розмістити нове виробництво на земельній ділянці, що є його власністю, воно повинно розглянути варіант використання земельної ділянки у разі відмови від нового виробництва. Якщо буде прийнято рішення щодо продажу цієї земельної ділянки, тоді її ринкова ціна й буде альтернатив­ною вартістю. Вона може розглядатися як надходження грошового потоку у тому разі, коли інвестиційну пропозицію не буде реалізовано. Так само інвестування в обладнання може привести до скорочення витрат, які мали б місце за умови відсутності таких інвестицій.

Життєвий цикл інвестиції залежить від її фізичного, економіч­ного і технологічного життя. Деякі проекти мають чітко визначену
у роках тривалість. Інші можуть бути подовжені на невизначений термін (наприклад, у разі впровадження нового продукту) і тоді мож­ливий один з двох підходів:

· За тривалість життя проекту можна прийняти період, протягом якого підприємство використовуватиметься для виробництва нового продукту. Якщо очікується, що життєвий цикл продукту буде коротшим за життєвий цикл підприємства, можна включати залишкову вартість підприємства у грошові потоки останнього року.

· Можна передбачити грошові потоки наперед на перші шість — дев’ять років, а потім використовувати залишкову вартість для оцінювання вартості інвестицій у новий продукт у наступні роки.

Вартість капіталу. В методах оцінювання інвестицій, які ґрунтуються на показнику чистої теперішньої вартості, використовується термін «ставка дисконтування». Інші методи використовують альтернативну вартість. Вартість капіталу, залученого для реалізації інвестиційного проекту, визначається підприємством і називається бар’єрною ставкою, або мінімально необхідною ставкою дохідності. Проте прийнятнішим уважається термін «альтернативна вартість капіталу», оскільки він найточніше відбиває економічну сутність поняття. Альтернативна вартість капіталу відпо­відає ринковій процентній ставці для інвестиційного проекту з еквівалентним рівнем ризику. Будь-який інвестиційний проект має забезпечити дохідність, яка б компенсувала акціонерам утрачені можливості інвестування їхніх грошей деінде, наприклад на ринку капіталу або ж за вкладання коштів у нефінансові активи. Якщо інвестиційні пропозиції не забезпечують ринкового рівня дохідності, тоді варто інвестувати кошти в інші проекти.

Найуживанішими методами за оцінювання капітальних проектів є визначення:

― чистої теперішньої вартості;

― внутрішньої норми дохідності;

― рентабельності;

― періоду окупності;

― дисконтованого періоду окупності;

― дохідності (прибутковості) залученого капіталу;

― дохідності на акцію.

Існує дві форми обмеження капіталу — жорстке та м’яке раціонування. У разі жорсткого раціонування, що рідко застосовується на розвинених ринках капіталу, підприємство не може за наявного рівня ризику отримати інвестиційні кошти за переважаю­чою ринковою процентною ставкою. У разі м’якого раціонування, що є більш поширеним, керівництво підприємства свідомо встановлює інвестиційні обмеження на короткий період. По суті метою раціонування є визначення такого пакета інвестиційних проектів (за умови достатності наявних ресурсів), який забезпечить мак­симально можливу загальну чисту теперішню вартість. Правило
чистої теперішньої вартості, застосовуване індивідуально для кожного проекту, не може бути повністю прийнятним, оскільки припущення, що завжди знайдуться кошти для фінансування інвестиційних можливостей, не справджується. Найпростішою є проблема одноперіодного раціонування капіталу, вирішувана ранжуванням проектів на основі співвідношення теперішньої вартості та інвестиційних витрат (індексу дохідності). Для розв’язання складніших проблем, пов’язаних з багатоперіодним раціонуванням капіталу, використовуються методи математичного програмування.

Плани семінарських занять

Заняття 1

1. Інвестиційна діяльність підприємств.

2. Інвестиційні можливості.

3. Стратегічні міркування.

4. Етапи аналізу інвестиційних пропозицій.

5. Етапи реалізації інвестиційних проектів.

Заняття 2

1. Традиційні методи аналізу ефективності інвестиційних проектів.

2. Методи оцінювання інвестиційних пропозицій, що враховують вартість грошей у часі.

3. Сутність обмежень на інвестування.

4. Раціонування капіталу.

Контрольні запитання

1. Взаємозв’язок між інвестуванням і фінансовими рішеннями.

2. Реальні активи, їх визначення та класифікація.

3. Фінансові активи, їх визначення та класифікація.

4. Головні проблеми інвестування.

5. Роль інвестиційного менеджера у процесі інвестування.

6. Об’єкти інвестиційної діяльності.

7. Джерела фінансування інвестиційної діяльності.

8. Бюджетування капіталу.

9. Цілі інвестиційної діяльності на підприємстві.

10. Специфічні ознаки інвестиційних проектів.

11. Інвестиційна програма підприємства.

12. Класифікація інвестиційних проектів за характером.

13. Класифікація інвестиційних проектів за масштабом.

14. Життєвий цикл інвестиційного проекту, його тривалість, стадії реалізації.

15. Основні завдання управління інвестиційною діяльністю.

16. Основні функції інвестиційного менеджменту.

17. Специфічні припущення, покладені в основу методу бюджету­вання капіталу.

18. Етапи процесу інвестування капіталу та їх короткий зміст.

19. Взаємозв’язок між інвестиційними можливостями, цілями і стратегією компанії.

20. Стратегічні міркування у процесі інвестування капіталу.

21. Процес відсівання як інструмент вибраковування проектів.

22. Конкретизація інвестиційних пропозицій.

23. Класифікація інвестиційних пропозицій.

24. Оцінювання інвестиційних пропозицій: фактори маркетингу.

25. Оцінювання інвестиційних пропозицій: виробничі фактори.

26. Оцінювання інвестиційних пропозицій: фінансові фактори.

27. Оцінювання інвестиційних пропозицій: «людський» фактор.

28. Затвердження інвестиційних пропозицій.

29. Проектний контроль, контроль на стадії реалізації проекту.

30. Цілі постаудиту інвестиційних проектів.

31. Програма постаудиту інвестиційних проектів.

32. Класифікація методів оцінювання реальних інвестиційних проектів.

33. Чиста теперішня вартість: визначення, економічна сутність, формула.

34. Особливості розрахунку та використання показника чистої теперішньої вартості, переваги та вади методу.

35. Внутрішня норма дохідності: визначення, економічна сутність, формула.

36. Особливості розрахунку та використання показника внутрішньої норми дохідності, переваги та вади методу.

37. Індекс прибутковості: визначення, економічна сутність, формула.

38. Особливості розрахунку та використання показника індексу прибутковості, переваги та вади методу.

39. Період окупності: визначення, економічна сутність, формула.

40. Особливості розрахунку та використання показника періоду окупності, переваги та вади методу.

41. Дисконтований період окупності: визначення, економічна сутність, формула.

42. Особливості розрахунку та використання показника дисконтованого періоду окупності, переваги та вади методу.

43. Дохідність залученого капіталу: визначення, економічна сутність, формула.

44. Особливості розрахунку та використання показника дохідності залученого капіталу, переваги та вади методу.

45. Дохідність акцій: визначення, економічна сутність, формула.

46. Особливості розрахунку та використання показника дохідності акцій, переваги та вади методу.

47. Природа інвестиційних обмежень.

48. Жорстке раціонування у бюджетуванні капіталу.

49. М’яке раціонування у бюджетуванні капіталу.

50. Особливості одноперіодного раціонування капіталу.

51. Багатоперіодне обмеження за капіталом.

Типові задачі

Задача 1. Торговельна фірма має намір придбати товар за 400 тис. грн., транспортувати його до місця реалізації (вартість транспортування — 32 тис. грн.) і протягом двох місяців реалізувати за 580 тис. грн. Розрахуйте чистий дохід, ефективність і дохідність інвестиційного проекту.

Задача 2. Підприємство має намір придбати технологічну лінію з виробництва валів. За якого мінімального обороту це прид­бання окупиться, якщо змінні витрати у перерахунку на один вал становлять 80 грн., постійні витрати (оренда, комунальні платежі, заробітна плата та ін.) — 5 млн грн. на місяць. Вартість одного валу 120 грн.

Задача 3. Річний обсяг закупівлі товару комерційною фірмою становить 100 тис. грн., річний обсяг продажу — 135 тис. грн. Щорічні витрати на оренду приміщення, упаковку, оплату праці персоналу — 28 тис. грн. За якого мінімального річного обсягу продажу фірма не матиме збитків (мінімальний річний оборот)?

Задача 4. Зробіть порівняльний аналіз графіків зміни нарощування капіталу у разі реалізації схем простих і складних процентів.

Задача 5. Підприємство має на рахунку у банку 1,2 млн грн. Банк нараховує 12,5 % річних. Існує пропозиція ввійти всім капіталом до спільного підприємства, при цьому прогнозується подвоєння капіталу через 5 років. Чи варто приймати таку пропозицію?

Задача 6. У вашому розпорядженні є 10 млн грн. Ви хотіли б потроїти цю суму через 7 років. Яким є мінімально прийнятне значення процентної ставки?

Задача 7. Фірмі необхідно нагромадити 2 млн грн. для прид­бання через 10 років будівлі під офіс. Найбезпечнішим способом нагромадження є придбання серій безризикових державних цінних паперів, що генерують річний дохід за ставкою 8 % річних з нарахуванням процентів кожні півроку. Яким має бути початковий внесок фірми?

Задача 8. Розрахуйте теперішню вартість 1000 грн., які будуть отримані через 12 років, зважаючи на те, що ставка дисконтування (вартість капіталу, процентна ставка, дисконтна ставка, ставка капіталізації) становить 12 %.

Задача 9. Розрахуйте теперішню вартість 623 грн., що будуть отримані через 8 років, плюс 1092 грн., які будуть отримані через 8 років після цього, за умови, що процентна ставка становить 7 %.

Задача 10. Розрахуйте теперішню вартість 10-ти річного ануїтету вартістю 100 грн., за ставкою 20 % річних.

Задача 11. Розрахуйте теперішню вартість 250 грн., отримуваних щорічно протягом 21 року, плюс 1200 грн., які отримуватимуться довічно після 21 року, за умови, що річна процентна ставка становитиме 11 %.

Задача 12. Фірма має намір придбати обладнання вартістю 20 тис. грн. Розраховано, що річна економія від установлення цього обладнання становитиме 5 тис. грн., тривалість експлуатації 5 років, а залишкова вартість — 1000 грн. Зважаючи на те, що показник норми дохідності має становити 10 %, які дії ви порекомендуєте?

Задача 13. Розрахуйте теперішню вартість проектів А і Б, маючи на увазі, що ставка дисконтування становить 0 %, 10 % та 20 %.

Показник	Проект А	Проект Б
Початкові витрати (грн.)	1200	1200
Надходження коштів (грн.)
1-й рік	1000	100
2-й рік	500	600
3-й рік	100	1100

Який з проектів є кращим за кожної ставки дисконтування? Чому вони не дають однакових результатів?

Задача 14. Керівництво компанії «Автосервіс» має намір прий­няти рішення щодо придбання автоматичної мийки для машин. Витрати на придбання, встановлення та пусконалагоджувальні роботи становлять близько 140 тис. грн. Очікувана тривалість експлуатації автомийки — 7 років. Очікуваний річний балансовий прибуток такий:

Рік	1	2	3	4	5	6	7
Операційний грошовий потік	30 000	50 000	60 000	60 000	30 000	20 000	20 000
Амортизація	20 000	20 000	20 000	20 000	20 000	20 000	20 000
Балансовий прибуток	10 000	30 000	40 000	40 000	10 000	—	—

На кінець сьомого року експлуатації залишкова вартість мийки становитиме декілька гривень. Компанія класифікує свої проекти таким чином:

Очікувана норма дохідності, %
Низький ризик	20
Середній ризик	30
Високий ризик	40

Проект установлення автоматичної мийки вважається таким, що має середній рівень ризику. Чи варто реалізовувати цей проект?

Задача 15. Керівництво фірми повинно прийняти рішення щодо придбання нового обладнання. Початкові витрати на закупівлю, монтаж і пусконалагоджувальні роботи становитимуть 140 тис. грн. Тривалість експлуатації обладнання — 5 років. Очікуваний балансовий прибуток такий:

Рік	1	2	3	4
Операційний грошовий потік	90 000	90 000	100 000	50 000
Амортизація	50 000	30 000	40 000	20 000
Балансовий прибуток	40 000	60 000	60 000	30 000

По закінченні п’ятого року експлуатації залишкова вартість обладнання становитиме лише декілька гривень. Компанія класифікує свої проекти таким чином:

Очікувана норма дохідності, %
Низький ризик	16
Середній ризик	24
Високий ризик	50

1) Наведіть найпоширеніші методи оцінювання інвестиційних пропозицій.

2) Яких помилок (на прикладі цієї задачі) можуть припуститися аналітики-початківці?

3) Чи варто фірмі купляти нове обладнання, якщо рівень ризику проекту є середнім?

Задача 16. Проект, що потребує інвестицій у розмірі 160 тис. грн., передбачає отримання річного доходу в розмірі 30 тис. грн. протягом 15 років. Оцініть доцільність такої інвестиції, якщо коефіцієнт дисконтування 15 %.

Задача 17. Аналізуються проекти (грн.)

	ІС	С1	С2
А	– 4000	2500	3000
Б	– 2000	1200	1500

Ранжуйте проекти за критеріями IRR, PP, NPV, якщо r = 10 %.

Задача 18. Проаналізуйте два альтернативних проекти, якщо ціна капіталу 10 % (стандартна схема грошових потоків):

А	– 100	120
Б	– 100	—	—	—	174

Задача 19. Розрахуйте IRR проекту (стандартна схема грошових потоків):

А

– 200

20

40

60

60

80

Довірчий інтервал [5 %;15 %]

Основна термінологія

Активи — ресурси фірми, враховані як її власність або підтвердження боргових зобов’язань.

Альтернативна вартість — вартість ресурсу, використаного певним чином, яку він міг би мати у разі застосування в найкращий з можливих альтернативних способів.

Альтернативні витрати, або втрата доходу — економічні витрати, пов’язані з екологічними наслідками проекту.

Амортизація — поступове віднесення вартості витрат на придбання, виготовлення та поліпшення основних засобів і нематеріальних активів на зменшення прибутку.

Аналіз чутливості — техніка розгляду проектного ризику, що показує, як зміниться значення NРV проекту у разі заданої зміни вхідної змінної за інших рівних умов.

Баланс грошових потоків — таблиця, що характеризує рух грошових доходів і витрат підприємства із залишками на початок і кінець періоду.

Безповоротні витрати — виплати, які вже зроблено і неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — загальне виробництво товарів і послуг у країні за ринковими цінами.

Валовий дохід — загальна сума доходу, одержана від усіх видів діяльності в грошовій, матеріальній та нематеріальній формі.

Валовий національний продукт (ВНП) — сума виражених у грошових одиницях кінцевих товарів і послуг, вироблених і прид­баних нацією за певний період.

Валові витрати — сума витрат у грошовій, матеріальній та нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості активів, придбаних для подальшого використання.

Виплати — рівномірні відпливи коштів у рівні періоди часу.

Виробничий важіль (ліверидж) — потенційна можливість впливати на валовий прибуток зміною структури поточних (валових) витрат та обсягу виробництва (продажу).

Витрати коштів — нерівномірні відпливи коштів у часі.

Внутрішнє середовище проекту — сукупність ключових елементів організації (цілі, рівні, структура, розподіл за видами діяльності, кадри).

Внутрішня норма дохідності (рентабельності) — ставка дисконту, за якої цінність проекту дорівнює нулю.

Гранична дохідність ресурсу —вартість додаткової одиниці продукції, створеної працівником.

Грошовий відплив — витрати грошових коштів (виплати).

Грошовий дохід — частина валового доходу, одержаного у грошовій формі.

Грошовий потік — сума чистого доходу та неявних надходжень.

Грошовий приплив — надходження грошових коштів.

Грошові витрати — частина валових витрат у грошовій формі.

Депозит — грошові кошти, надані в управління на певний строк і під процент.

Диверсифікація — процес розподілу інвестицій між різними об’єктами вкладень, безпосередньо не пов’язаними між собою.

Дивіденди — платіж, здійснюваний юридичною особою на користь власника акцій у зв’язку з розподілом частини його доходу.

Дисконтування — перерахунок вигід і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту.

Додаткові вигоди і витрати — різниця вигід і витрат проекту в ситуації «з проектом» і «без проекту».

Додаткові грошові потоки — грошові потоки, що стосуються інвестиційного проекту.

Життєвий цикл проекту — процес розвитку проекту, час від першої витрати до останньої вигоди.

Завершальна оцінка — перевірка досягнення цілей проекту та ана­ліз набутого досвіду для використання його в подальших проектах.

Загальний грошовий потік —фактичні чисті грошові кошти, що надходять у фірму чи витрачаються нею протягом певного періоду.

Зовнішнє середовище проекту — політико-правові та економічні фактори, що можуть впливати на організацію.

Ідентифікація проекту — вибір основоположних цілей проекту, які можуть забезпечити виконання завдань розвитку.

Імпортний паритет — порівнянні місцеві ціни, сплачені за імпортні товари.

Інвестиції — вкладення грошових коштів, майнових та інтелектуальних цінностей у матеріальні та нематеріальні активи, фінансові інструменти з метою одержання прибутку або соціального ефекту.

Інфляція — процес, що характеризується підвищенням загального рівня цін в економіці певної країни та зниженням купівельної спроможності грошей.

Кеш-фло —різниця між грошовими надходженнями та витратами.

Коефіцієнт вигід / витрат — відношення суми приведених (дисконтованих) вигід до суми приведених (дисконтованих) витрат.

Масштаб проекту — можливий обсяг виробництва, інвестиційних і поточних витрат, необхідних для реалізації проекту.

Матеріальні активи — основні фонди та матеріальні активи у будь-якому вигляді, що відрізняються від грошових коштів, фінансових інструментів, дебіторської заборгованості та нематеріальних активів.

Мета проекту — бажаний та доведений результат, досягнутий у межах певного строку за заданих умов реалізації проекту.

Місце реалізації проекту — географічне розташування проекту.

Нематеріальні активи — нематеріальні об’єкти права власності, що використовуються у виробничій діяльності понад один рік і можуть амортизуватися.

Необхідний рівень дохідності проекту — граничний рівень дохідності проекту, нижче за який інвестори відхиляють проект.

Несхильність інвесторів до ризику — явище, яке полягає в тому, що інвестори не йдуть на додатковий ризик, якщо не очікують, що це компенсуватиметься додатковим доходом.

Неявні вигоди — доходи від найкращого альтернативного використання активу, що не були одержані, внаслідок чого стався неявний грошовий приплив.

Операційний грошовий потік — фактичні надходження або витрати грошових коштів у результаті поточної (операційної) діяльності фірми.

Організація — свідомо формалізована структура ролей у процесі створення або розвитку підприємства.

Основні фонди — матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності більше одного року і можуть амортизуватися.

Оточення проекту — фактори впливу на підготовку та реалізацію проекту.

Пасиви — джерела ресурсів фірми, враховані як її власні, та залучені фонди, а також боргові зобов’язання.

Переговори — пошук домовленості щодо заходів, необхідних для забезпечення успіху проекту.

Період окупності — час, необхідний для того, щоб сума, інвестована в той чи інший проект, повністю повернулася за рахунок коштів, одержаних у результаті основної діяльності за даним проектом.

Позиціювання на ринку — дії із забезпечення товару конкурентоспроможного становища на ринку та розроблення відповідного комплексу маркетингу.

Поточні витрати — витрати, віднесені на виробництво та реалізацію виготовленої в результаті виконання проекту продукції і здійснювані з метою одержання прибутку протягом року.

Проект — комплекс взаємопов’язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу за встановлених ресурсних обмежень.

Проектний аналіз — сукупність методів і прийомів, з використанням яких можна розробити та оцінити проект, визначивши умови його успішної реалізації.

Проценти — платіж, здійснюваний позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на певний строк грошових коштів або емітентом на користь власника боргових цінних паперів.

Реалізація проекту — виконання експлуатаційних робіт з метою досягнення цілей проекту.

Релевантні грошові потоки — визначені грошові потоки, що розглядаються у процесі проектного аналізу доцільності інвестицій.

Ризик інвестиційного проекту — міра непевності в одержанні очікуваного рівня дохідності за реалізації даного проекту.

Розроблення проекту — послідовна підготовка та уточнення цілей проекту по всіх його комерційних, технічних, екологічних, інституційних, соціальних, фінансових та економічних аспектах.

Сегментування ринку — процес поділу споживачів на групи на основі відмінностей у потребах, характеристиках і (або) поведінці.

Сценарний аналіз — техніка аналізу проектного ризику, яка дає змогу врахувати як чутливість NPV до зміни вхідних змінних, так і інтервал, в якому перебувають їх імовірні значення.

Товар — усе, що може задовольнити потребу і пропонується ринку з метою привернення уваги, використання чи споживання.

Технологія — спосіб виробництва продукту, виготовленого в результаті реалізації проекту.

Тіньові ціни — ціни, що відбивають суспільну цінність ресурсів і продукту проекту в грошових одиницях.

Точка беззбитковості — рівень обсягу реалізації продукції (продажу) протягом певного періоду часу, за рахунок якого під­приємство покриває витрати.

Традиційний грошовий потік — сума чистого доходу та нарахованої амортизації.

Трансфертні платежі — платежі, які не супроводяться створенням чи рухом багатства у суспільстві.

Управління проектом — процес управління людськими, матеріальними і фінансовими ресурсами та координації їх протягом життєвого циклу проекту шляхом застосування сучасних методів і техніки управління для досягнення визначених у проекті результатів за складом і обсягом робіт, вартістю, часом, якістю та задоволенням інтересів учасників проекту.

Фази циклу проекту (підхід Всесвітнього банку) — проектування та упровадження.

Фінансовий потік — надходження та витрати грошових коштів, пов’язані зі змінами власного та позикового довгострокового капіталу.

Хеджирування — процес страхування ризику від можливих утрат шляхом перенесення ризику зміни ціни з однієї особи на іншу.

Цикл проекту — час від здійснення першої витрати за проектом до одержання останньої вигоди.

Цінний папір — документ, що посвідчує права власності, боргові зобов’язання або право продати чи купити актив.

Цінність проекту — різниця вигід і витрат проекту.

Чиста теперішня вартість (NРV) — дисконтована цінність проекту.

Чистий потік — загальні зміни у залишках грошових коштів фірми за певний період.

Література

1. Балабанов И. Г. Основы финансового менеджмента: Как управлять капиталом? — М.: Финансы и статистика, 1994.

2. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП «ИТЕМ ЛТД», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995.

3. Газеев М. X. и др. Показатели эффективности инвестиций в условиях рынка. — М.: ВНИИОЭНТ, 1993.

4. Инвестиционно-финансовый портфель: Книга инвестиционного менеджера / Под ред. Ю. Б. Рубина. — М.: СОМИНТЭК, 1993.

5. Инвестиционно-финансовый портфель: Книга финансового менеджера / Под ред. Ю. Б. Рубина. — М.: СОМИНТЭК, 1993.

6. Инвестиционно-финансовый портфель: Книга финансового посредника / Под ред. Ю. Б. Рубина. — М.: СОМИНТЭК, 1993.

7. Мескон М., Майкл А., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. / Под общ. ред. Л. И. Евсеенко. — М.: Дело, 1992.

8. Москвин В. А. Кредитование инвестиционных проектов: Рекомендации для предприятий и коммерческих банков. — М.: Финансы и статистика, 2001.

9. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. — К.: Лібра, 1998.

10. Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. — К.: Лібра, 1996.

11. Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие. — К.: Абсолют-В, Эльга, 1999.

12. Управление инвестициями: В 2 т. / В. В. Шеремет, В. М. Павлюченко, В. Д. Шапиро и др. — М.: Высш. шк., 1998.

13. Fox R. B. Corporate leverage — a study. M. Sc. dissertation, University of Bradford, 1977.

14. Hirshleifer, J. H. On the theory of optimal investment decisions // Journal of Political Economy — 1958. — August.

15. Lutz F., Lutz V. The Theory of Investment of the Firm. — Princeton University Press, 1951.

16. Murret A. J., Sykes A. The Financial Analysis of Capital Projects, Longman, 1963.

17. Parker R. H. History of accounting decisions, in J. Arnold, B. Carlsberg, and R. Scapens (eds) Topic in Management Accounting, Philip Alan, 1980.

18. Pike R. H. A review of recent trends in formal capital budgeting processes / Accounting and Business Research. — 1983. — Summer.

19. Pike R. H. Capital Budgeting in the 1980s / Institute of Cost and Management Accountants, 1982.

20. Pike R. H. The capital budgeting behavior and corporate characteris­tics of capital-constrated firms // Journal of Business Finance and Accounting. — 1983 — Winter.

Тема 2. Оцінювання фінансових ресурсів
в інвестуванні