Кредитна система. Кредит: сутність, функції, форми

Важливою складовою економічних відносин в ринковій системі є відносини між кредиторами та позичальниками, в процесі яких відбувається перетворення грошового капіталу на позичковий, тобто кредитні відносини, їх реалізації забезпечується за допомогою відповідної ринкової інфраструктури - банків, різного роду небанківських фінансово-кредитних установ (страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних компаній, благодій­них фондів, ощадних установ та ін.). У своїй сукупності кредитні відносини та інститути, що забезпечують їхнє функціонування та реалізацію, форми кредиту, методи кредитувань утворюють кредитну систему.

Кредит - побудований на довірі специфічний тип економічних відносин, які виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення, платності, строкового використання. Окрім зазначених принципів у кредитних відносинах використовуються, як правило, ще такі: цільовий характер та матеріальна забезпеченість.

Сутність кредиту досить повно розкривають виконувані ним функції
1) перерозподільча (за допомогою кредиту вільні грошові капітали та доходи підприємств, домогосподарств, держави акумулюються і перетворюються у позичковий капітал); 2) прискорення процесу концентрації та централізації виробництва і капіталу (здійснюється на основі використання акцій і
облігацій корпоративної форми власності, злиттів компаній, тощо); 3) сприяння економії витрат обігу (через використання безготівкових розрахунків та заміни готівки кредитними грошима); 4) обслуговування кредитом інноваційного процесу розвитку малих і середніх виробничих структур, підготовки та перепідготовки відповідних кадрів; 5) регулювання макроекономічних процесів (анти циклічне регулювання економіки, структурна корекція); 6) контрольна (полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів здійснюється банківський контроль діяльності позичальника.  

Слід зазначити, що рівень розвитку кредитних відносин в значній мірі визначається різноманітністю форм кредиту. Класифікація відповідно до специфіки об'єктів кредитування дає можливість виділити та охарактеризувати такі функціональні форми кредиту:

1. Комерційний кредит надається одним підприємством (фізичною чи юридичною особою) іншому у вигляді продажу товарів або послуг з від­строчкою платежу. Обслуговується цей кредит векселями, обіг яких опо­середковується банками і регулюється чинним законодавством.

2. Банківський кредит надається банками та спеціалізованими кредитно-фінансовими установами економічним суб'єктам підприємницької діяльності, населенню, державі у вигляді грошових позик. Залежно від тер­міну використання коштів у банківській справі розрізняють позички: 1) строкові (короткострокові - до 1 року, середньострокові 1 - 3 роки, довго­строкові - понад 3 роки); 2) безстрокові (до запитання); 3) прострочені;  4) відстрочені (пролонговані). За характером і способом сплати відсотків розрізняють позички: з фіксованою відсотковою ставкою; з плаваючою відсотковою ставкою; зі сплатою відсотків у міру використання позиче­них коштів (звичайні кредити); зі сплатою відсотків одночасно з одер­жанням позичених коштів (дисконтні кредити). Необхідно розуміти, що кредитним операціям властиві різноманітні фінансові ризики, серед яких найуразливішим для банку є кредитний. Кредитний ризик - це ризик не­сплати позичальником основного боргу та відсотків за ним, що належать кредиторові. Важливим методом забезпечення повернення банківських позик і способом захисту від кредитного ризику є страхування відпові­дальності позичальника за непогашений кредит (договір страхування укладають між позичальником і страховою організацією) та страхування ризику неповернення кредиту (договір між страховою організацією й банком). Якщо позичальник не сплачує заборгованості за позичкою через свою неплатоспроможність чи з інших причин, погашення кредиту й на­рахованих відсотків за ним бере на себе страхова організація (згідно з договором страхування). Наявність кредитних ризиків обумовили необ­хідність розробки методик оцінки кредитоспроможності позичальника (дані аспекти докладно розглядаються у навчальному курсі "Фінансовий менеджмент"). У самому загальному визначенні кредитоспроможність - це наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути йо­го. У світовій банківській практиці працівники, які відповідають за на­дання кредитів, ураховують звичайно такі чинники: дієздатність позича­льника, його репутацію, наявність капіталу, наявність забезпечення, еко­номічну кон'юнктуру.

3. Споживчий кредит підприємства торгівлі та сервісних послуг надають у вигляді товарів та послуг, що продаються в розстрочку (в кредит). Його об'єктом є, як правило, товари тривалого користування (телевізор, меблі, автомашини), а також окремі види послуг. Реалізується споживчий кре­дит через використання різноманітних форм комерційного та банківсь­кого кредиту. В ринкових країнах світу функціонують спеціалізовані ба­нківські установи, які обслуговують різні форми споживчого кредиту.

4. Державний кредит с специфічним різновидом кредиту. Він являє собою систему економічних відносин між державою в особі її органів влади чи управління, з одного боку, та фізичними і юридичними особами - з ін­шого, за яких держава може виступати як позичальник (у разі, якщо во­на, наприклад, продає цінні папери), кредитор (за умов надання нею по­зик) чи гарант (коли вона бере на себе відповідальність за погашення по­зики чи виконання інших зобов'язань позичальників. У випадку невико­нання ними своїх боргових зобов'язань держава покриває їх із своїх централізованих фондів). Об'єктом державного кредиту є, як правило, позичковий капітал.

5. Міжнародний кредит обслуговує міграцію позичкового капіталу в сфе­рі міжнародних економічних відносин.