Іv. Модуль 4 «світове господарство. »

       У даному розділі необхідно розглянути здатність української економіки до міжнародних економічних відносин, а саме, налагодження економічних зв’язків, міжнародна торгівля, конкурентоспроможність товару на світовому ринку та вивіз капіталу як у товарній так і у грошовій формі.

Теоретичні основи світової економіки.»

    Необхідно знати: міжнародна економічна інтеграція та форми її прояву, види сучасних інтеграційних об’єднань, фактори, що негативно впливають на процес інтеграції економіки України в економіку світового господарства, особливості вивозу капіталу, етапи розвитку міжнародної валютної системи, суть валютного курсу та фактори які впливають на нього.

    Необхідно вміти: аналізувати участь України в сучасних економічних відносинах.

План

1.Суть і етапи розвитку світового господарства. Економічна інтеграція. Проблеми інтеграції економіки України в світове господарство.

2.Основні форми міжнародних економічних відносин (МЕВ).

3.Міжнародна валютна система та її еволюція. Валютний курс.

4.Тенденції розвитку міжнародних прямих інвестицій.

5.Торгівля ліцензіями. Міжнародний кредит.

1. Суть і етапи розвитку світового господарства. Економічна інтегра­ція. Проблеми інтеграції економіки України в світове господарство.

Світове господарство - сукупність національних економік, які взаємопов'язані між собою і взаємодіють на основі міжнародного поділу праці. Виникнення світового господарства є наслідком процесу становлення і поглиблення зв'язків між підприємствами різних країн і країнами в ціло­му, тобто інтернаціоналізації господарства.

Основою розвитку світового господарства був світовий ринок, який зародився в період великих географічних відкриттів (серед.ХV – серед.ХVІІ ст.), і цим самим було покладено початок першому етапу розвитку світо­вого господарства. Для нього характерно абсолютне переважання зовніш­ньої торгівлі, відсутність стійких зв'язків і правової основи регулювання міжнародних відносин, нееквівалентність обміну і нерівноправність відно­син. З другої половини XIX століття починається другий етап розвитку світового господарства. Його в учбовій літературі часто називають етапом зарубіжних інвестицій, оскільки в цей період починається активний процес руху капіталу між країнами у пошуках більш високої норми прибутку. В межах другого етапу   вдосконалюються форми зовнішньої торгівлі (об'єктами купівлі-продажу стають інтелектуальна власність, патенти, ін­формація тощо), виникають нові форми зовнішньоекономічних зв'язків (міжнародна міграція робочої сили, науково-технічне співробітництво). З середини XX століття починається якісно новий, сучасний, третій етап розвитку світового господарства - етап економічної інтеграції. Міжнаро­дна економічна інтеграція означає міцний взаємозв'язок, взаємопереплєтіння національних економік і формування спільного економічного простору. Слід зазначити, що вчені-економісти, які аналізують даний процес, виділя­ють два його рівні - мікрорівень (спільні підприємства, спільне будівництво об'єктів ринкової інфраструктури тощо) та макрорівень (зони вільної торгі­влі, митні союзи, загальний (спільний) ринок, економічний союз). Найбіль­шого поширення інтеграційні процеси отримали в Західній Європі. При цьому мова перш за все йде про Європейське співтовариство, яке з 1994 р. трансформувалося у Європейський союз (ЄС). Він має свій загальній бю­джет, створена єдина валютна система з єдиною грошовою одиницею - ЄВРО. У цьому об'єднанні функціонують наднаціональні адміністративні ор­гани (Рада міністрів. Європейський парламент). Оскільки регіональні еко­номічні об'єднання (а зараз їх у світі нараховується близько 15) демон­струють свою ефективність, розвиток різноманітних форм економічної ін­теграції й надалі буде поширюватись і свідчити про нову якість у еволюції світового господарства.

Необхідно розуміти, що питання про активізацію процесу інтеграції у світове господарство є, з одного боку, актуальним для сучасної України, оскільки без цього, і про це свідчить світовий досвід, жодна країна не може забезпечити ефективність свого національного виробництва, а, з другого боку, досить і досить складним. Останнє обумовлено рядом причин. Серед них можна назвати і недостатній досвід України як суверенної держави в налагодженні економічних зв'язків, і недосконалу законодавчу базу цього процесу, і різке падіння обсягів виробництва в період кризи 90-х років, і низьку якість і високу собівартість вітчизняної продукції та інші. Окрім того, негативно вплинуло на процес включення України в міжнародні зв'язки рі­зка переорієнтація України на інтеграцію з країнами Європи й розрив об'єктивно обумовлених економічних зв'язків з країнами СНД. Треба розу­міти, що світове господарство - це цілісна, багаторівнева структура, в якій вже склалися певні стійки макропропорції, сталі взаємозв'язки, і включення в цю систему є складним, поступовим, тривалим процесом, який передбачає перш за все динамічний розвиток української економіки, її чітку орієнтацію на ринкові методи господарювання.