Тренувальна вправа «Звертання до дитини»

Мета: розглянути особливості спілкування дорослого з дитиною, відпрацьовувати комунікативні вміння.

Час: 15 хв.

Ресурси: картки з фразами.

Хід:

Учасники об’єднуються в пари. Одному з них пропонується виконувати роль батька, іншому – дитини.

Ведучий пропонує попрактикувати у взаємодії з дитиною на основі «правильних» і «неправильних» звернень. Учасники отримують 2 картки з різними зверненнями і необхідно з різною інтонацією сказати фразу відповідно до ситуації.

Після програвання кожної пари учасники обговорюють, чому до дитини краще звертатися за допомогою одних фраз та чим інші звертання можуть їм нашкодити, в решті решт можуть сприяти агресивної поведінці. 

 

Робота в малих групах «Правила в моїй сім’ї».

Мета: виявити правила, які існують у сім’ї, і сприяти усвідомленню їх значення для створення позитивної сімейної атмосфери.

Час: 20 хв.

Ресурси: аркуш ватману, маркери.

Хід: ведучий пропонує запитання:

- Що таке правила? Наведіть приклади правил.

- Для чого в нашому житті існують правила?

- Чи існують правила у вашій родині? Які саме? Назвіть їх.

Учасники об’єднуються у пари та розповідають один одному про правила, які існують в їхніх родинах. Після цього один з учасників пари, підсумовуючи сказане, повідомляє це, а ведучий записує на аркуші.

Запитання:

- Що дає нам виконання даної вправи?

- Які правила Ви хотіли б додати?

Вправа на активізацію: «Зміна місця».

Мета: підвищити психоемоційний тонус учасників, сприяти усвідомленню власної ролі щодо дитини.

Час: 10 хв.

Хід: Зі словами: «Поміняйтесь місцями ті, хто…», ведучий починає вправу. Учасники, що мають названу ознаку, міняються місцями. Той, хто не встигне зайняти зайняти вільне місце, стає ведучим.

- «Помінятися місцями ті, хто в дитинстві любив рухливі ігри»;

- «Помінятися місцями ті, хто, спілкуючись з дитиною, ніколи не використовую образливих слів»;

- «Помінятися місцями ті, хто, вважає своєю сильною батьківською рисою вміння пробачати»;

- «Помінятися місцями ті, хто, вважає своєю сильною батьківською рисою вміння ставити себе на місце дитини»;

- «Помінятися місцями ті, хто, хотів би розвинути в собі таку якість, як емпатійність.

Робота в малих групах «Моя самооцінка».

Мета: сприяти усвідомленню учасниками власної самооцінки та впливу на неї близького оточення.

Завдання: пригадати випадок з дитинства, коли отримували слова заохочення, або похвалу від значущих дорослих.

Хід: Поділитися своїми спогадами з партнерами, а потім обговорити у колі.

Запитання для обговорення:

1. Якій вплив мали ці слова на становлення самооцінки?

2. Чи схожі ті слова, що казали Вам батьки (інші значимі особи) в дитинстві на слова, які хотілось би Вам в той час почути?

3. Чи схожі ті слова, що казали Вам батьки (інші значимі особи) в дитинстві на слова, які Ви говорите власним дітям, спілкуючись з ними?

Вірш про себе.

Мета: розвивати позитивне ставлення до себе, почуття власної гідності.

Час: 15 хв.

Ресурси: бланки з незакінченим реченнями.

Хід:

Роздати бланки з незакінченими реченнями, завдання – написати вірш про себе, продовжуючи перші його рядки.

По завершенні роботи учасники за бажанням читають свої вірші та обмінюються враженнями щодо почуттів, думок стосовно виконання даного завдання.

Вправа на рефлексію «Компліменти».

      Мета: сприяти підвищенню психоемоційного тонусу групи, розвивати почуття власної самоцінності.

Хід: тренер пропонує учасникам висловити один одному компліменти (по колу).

      13. Інтерактивна міні-лекція «Описова похвала».

Мета: сприяти розвитку навичок позитивного мислення, закріпити алгоритм описової похвали (с. 43).

 Серед батьків, серед педагогів побутує думка, що, вказуючи дитині на недоліки, критикуючи її, ми водночас її виховуємо. А чим більше звертатимемо увагу на позитивні сторони і хвалимо її, тим швидше виховаємо самозакоханого егоїста. Це є великою помилкою. Насправді похвала є корисною, але найважливішим є те, як саме її застосовувати.

Похвала повинна бути щирою, це – позитивна оцінка людини і її дій. Але деякі види похвали можуть призвести до результату, протилежному тому, який очікувався. Вона може викликати незручність, хвилювання, провину і погану поведінку.

Часто можна почути похвалу:

«Молодець»;

«Ти добре виконав роботу»;

«Ти – справжній математик».

У відповідь часто доводиться чути слова:

«Я зовсім не такий»;

«Насправді, це не моя заслуга»;

«Мені просто пощастило».

Ці висловлювання не відображають впевненості і спокою. Чому ж підлітки реагують на похвалу захисними реакціями? Похвала – це оцінка. А оцінювання неприємне. Оцінювальний судить. Ті, кого судять, відчувають хвилювання. Похвала, як і критика, може бути шкідливою.

«Ти завжди така хороша»,

«Ти завжди такий щедрий»,

«Ти завжди такий чесний».

Така похвала викликає тривогу. Вона зобов’язує людину жити за неможливими стандартами. Ніхто не може бути завжди хорошим, щедрим, уважним.

Неконкретна похвала або ж та, яка оцінює особистість чи характер, неприємна і ненадійна. Похвала, яка описує зусилля, досягнення і почуття, корисна і надійна.

Девіз описової похвали: «Опиши, але не оцінюй». Описуйте події, але не оцінюйте особистість. Описуйте почуття — не оцінюйте характер.