Органи юстиції України

Систему органів юстиції складають: Міністерство юстиції України, Міністерство юстиції Автономної Республіки Крим, обласних управлінь юстиції, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Київі та Севастополі державних адміністрацій, як правило, включають також нотаріальні контори (державні і приватні), органи реєстрації актів громадського стану (РАГСу) інші служби міністерства юстиції.

Міністерство юстиції України є центральним органом державної виконавчої влади, входить ло складу Кабінету Міністрів України. Дане міністерство очолює Міністр, який призначається відповідно до Конституції України. Міністр юстиції України несе персональну відповідальність за виконання покладених на Міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій. 

Міністерство юстиції є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установах банків, печатку із зображенням державного герба України і своїм найме-нуванням.

Органи юстиції виконують такі основні завдання:

1) зміцнення законності, захист прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб; 

2) вдосконавлювати разом з іншими правоохорониими органами діяльність по боротьбі із злочинністю, усувати причини і умови, які сприяють здійсненню злочинної діяльності та інших правопорушень;

3) правове забезпечення організації та діяльності судів та органів юстиції, керівництвом нотаріатом та органами РАГСу, судово - експертними установами, контроль за діяльністю адвокатури;   

4) сестиматизація і підготовка пропозиції про кодифікацію законів і сприяння її удосконавленню;

5) надання методичної допомоги підприємствам, установам, організаціям, місцевим органам державної виконавчої влади у приведенні їх нормативних актів у відповідності з чинним законодавством.

Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язки посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії, з  метою надання  їм  юридичної вірогідності.

Виконання  нотаріальних дій в Україні та за її межами покладаються:

- на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Нотаріальні дії, які вчинені приватними і державними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. Держава залишає за собою контроль за законністю здійснення нотаріусами обох видів їх обов’язків для державних і приватних нотаріусів;

- на уповноважених на це посадових осіб виконавчих комитетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (тобто в населених пунктах, де немає нотаріусів);

- на консульські установи України за кордоном, а у випад-ках, передбачених чинним законодавством, на дипломатичні представництва України.

Згідно Закону України “Про нотаріат” можна виділити чотири групи нотаріальних дій:

- нотаріальні дії, направленні на посвідчення безспірного права

- нотаріальні дії, направленні на посвідчення і засвідчення безспірних юридичних фактів;

- нотаріальні дії, направленні на надання виконавчої сили платіжним і борговим документам;

- нотаріальні дії, по охороні спадкового майна і документів.

 Нотаріусом може бути громадянин України, котрий має вищу юридичну освіту, протягом шести місяців стажування у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склавши кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право  на заняття нотаріальною діяльністю.

Порівняно з державним нотаріусом приватний нотаріус не може оформляти спадщину, не може вживати заходів до охорони спадкового майна, не може видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (в разі  смерті одного з них), не може накладати і скасовувати заборону відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухо-мого майна, не може посвідчувати договори довічного утрима-ння, не може засвідчувати справжність підпису на докумен-тах,  призначених для дій за кордоном, а також посвідчувати доручення для цієї мети.     

Основним завданням нотаріату є:

- охорона всіх форм власності, прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб;

- зміцнення законності і правопорядку;

- запобігання правопорушення шляхом правильного і своє-часного посвідчення договорів та угод;

- оформлення спадкового права;

- учинення виконавчих написів та інших нотаріальних дій.                                                         

Державні нотаріуси в Україні посвідчують угоди (дого- вори, заповіти, довіреності), вживають заходи до охорони спадкового майна, видають свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя, про придбання жилих будинків з прилюдних торгів, засвід-чують вірність копій документів і виписок з них, справжність підпису на документах, приймають в депозит грошові суми і цінні папери, вчиняють виконавчі написи, протести векселів.

 

Акти громадського стану – це засвідчення державного факту народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по-батько- ві. Вони є юридичними фактами, з якими закон пов’язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов’язків і підлягають обов’язковій реєстрації в органах реєстрації актів громадського стану (РАГСу).

 Завданням органів РАГСу є:

- забезпечення повної, своєчасної і правильної реєстрації актів громадського стану;

- внесення до актових записів необхідних змін, доповнень та виправлень;

- поновнення втрачених та анулювання повторно складених актових записів;

- видача громадських свідоцтв про реєстрацію;

- збереження архівного фонду.

Реєстрація юридичних фактів проводиться органами РАГСу в книгах спеціального зразка, які є єдиними доказами засвідчених  у них фактів, а громадянам України про кожний факт реєстрації акта громадського стану органами РАГСу видаються відповідні свідоцтва (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження).

Реєстрацію актів громадського стану проводять:

- відділи РАГСу Міністерства юстиції Автономної Республіки Крим, управління юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій;

- відділи РАГСу виконавчих комітетів міських районних Рад народних депутатів, а в сідьській місцевості – виконавчі комітети сільських і селищних Рад народних депутатів;

- посадові особи виконавчих комітетів сільських та селищних Рад народних депутатів, яких визначає голова Ради;

- консульські установи та депломатичні представники представництва України (для громадян України, які проживають за кордоном).

 

Адвокатура.

 

Відповідно до Закону України “Про адвокатуру ” від 19 грудня 1992 року адвокатура України є добровільне професійне громадське обєднання, покликане сприяти захисту прав, свобод і представляти законні і нереси громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Адвокати дають консультації з юридичних питань, до-відки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; здійснюють представництво в суді, в інших державних органах; перед громадянами та іншими юридичними особами; надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов’язки відповідно до кримінально - процесуарного законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Лише адвокати мають право здійснювати захист підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні злочину.

Адвокат має право здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або об’єднуватися з іншими адвокатами у колегії та інші адвокатські об’єднання.

Стати адвокатом можуть лише громадяни з вищою юридичною освітою та стажем роботи  за юридичною спеціальністю не менше два роки, які склали відповідний кваліфікаційний іспит.

Судова влада.

  

Третя за традиційною послідовністю гілка державної влади - судова посідає далеко не останнє місце в механізмі держави. Органи судової влади мають свою чітко визначену Конституцїєю та законодавством України компетенцію і дають відносно незалежно від органів законодавчої і виконавчої влади, відіграючи винятково важливу роль у загальній системі стримувань і противаг, яка передбачається принципом поділу влади.

Здійснюється судова влада виключно спеціально створе-ними для цієї мети органами - судами і у лише їй одній при-таманній формі - шляхом відправлення   правосуддя. Правиль-не відправлення правосуддя і є основним завданням судової влади. Згідно статті 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Правосуддя латинською мовою означає “юстиція” якому так багато уваги приділяється в юридичній теорії і практиці і навіть присв’ячено спеціальний розділ Конституції України.

Традиційно правосуддя визначається, як розгляд і вирі-шення судами кримінальних, цивільних та інших справ, що здійснюється в особливій процесуальній формі, залежно від характеру тих життєвих ситуацій, які вимагають вирішень, розрізняють види здійснення правосуддя – конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне судочинство.

Якщо ж дещо деталізувати завдання правосуддя, то до їх числа слід включити:

- захист прав і свобод людини, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави в цілому шляхом визнання за ними в результаті судового певних справ (права на спадщину, на житлову площу, на спірне майно, право на поновлення на роботі);    

- визначення суб’єктів правовідносин, винних   у вчиненні правопорушення, і призначення покарання або інших заходів, що мають бути застосовані щодо порушників;

- вирішення правових суперечностей, насамперед визнання відповідності або не відповідності конкретних оспорюваних правових актів конституції держави.

Окремо у статті 129 Конституції України закріплені ос-новні засади судочинства, порядку судового розгляду справ:

- законність - справи розглядаються і вирішуються судом відповідно до закону, всі учасники судочинства діють у суворій відповідності до їх прав і обов’язків, встановлених законом;

- рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (до всіх застосовується одне і та саме законодавство, ніхто не має при цьому ніяких переваг і не піддається ніяким обмеженням у правах);

- забезпечення доведенності вини (у разі, якщо винну особи не доведено, вона вважається невинуватою; особа не зобов’я-зана доводити свою невиновність, її вину мають доводити органи, які висунули обвинувачення);

- змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

- гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (розгляд справ в усіх судах є відкритим за винятком, чітко визначеним законом);

- запезпечення апеляційного та касаційного оскарження ріше-ння суду, крім випадків, встановлених законом (закріплюється можливість учасників судового процесу подати скаргу судам вищого рівня, які перевіряють законність і обгрунтованність винесених вироків і рішень).

Статус суддів визначається Конституцією України і спеціальним Законом України “ Про статус суддів ” від 15 грудня 1992 року. Судею може стати громадянин України віком від 25 років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше 3 років, проживає в Україні не менше як 10 років і володіє державною мовою.

Особа, яка вперше стає суддею призначається на посаду Президентом строком на 5 років. У разі успішного виконання своїх обов’язків протягом цілого строку суддя обирається Верховною Радою України безстроково і перебуває на посаді до досягнення 65 - річного віку.

Судді незалежні від будь - якої влади і мають підкорятися лише Конституції і законам України. Судді недоторканні. Це, зокрема, означає, що суддя не може бути заарештований чи затриманий до винесення обвинувального вироку судом без згоди на це Верховної Ради України.

Систему судової влади в Україні становить:

1) Конституційний Суд України.

2) Загальні суди (суди загальної юрисдикції): Верховний Суд України; Верховний Суд Автономної Республіки Крим; Обласні суди; Київський та Севастопольський міський суди; Міжобласний суд; Міжрайонні (окружні) суди; Районні (мі-ські) суди; Військові суди гарнізонів, регіонів і Військово – Морських Сил. 

3) Арбітражні (господарські) суди: Вищий арбитражний суд України; Арбітражний суд Автономної Республіки Крим Обласні арбітражні суди; Арбітражні суди м. Києва та м. Се-вастополя. Верховною Радою України за поданням Голови Вищого арбітражного суду можуть утворюватись і інші ланки арбітражних судів (міські, міжрайонні, районні арбітражні суди).

Конституцією України передбачено створення нового для нашої держави органу – Вищої ради юстиції. Основне завдання цього органу полягає в остаточному завершенні процесу відбору кандидата на посаду судді. Він же вносить подання про звільнення суддів з посад у передбачених законом випадках, здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих суддів.  

     

 

 

  

Розділ I I