Прокуратура України

Розділ I

 

Поняття та види правоохоронних органів України.

 

Механізм держави – це система органів і установ, посередництвом яких здійснюється виконання внутрішніх і зовнішніх функцій держави. Як правило це - представницькі установи або законодавча влада, виконавчо - розпорядчі органи, неурядові інстанції та судові інстанції, органи громадського порядку та державної безпеки, збройні сили.

У механізмі нашої держави особливе місце посідають органи держави спеціального призначення (контрольні та правоохоронні органи, місця позбавлення волі, збройні сили тощо). Їх можна розглядати як окрему ланку механізму держави, вже звичного поділу на законодавчу, виконавчу, судову влади. Прихильниками чітких юридичних конструкцій здебільшого вважають ці органи належними до сфери виконавчої або в осному до виконавчої і частково до судової влади.

Серед органів спеціального призначення юридична наука приділяє особливу увагу так званим правоохороним органам. Звичайно у дослівному розумінні “ правоохоронну діяльність ” (забезпечення законності та охорона правопорядку в суспільстві, боротьба з правопорушниками, охорона законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому) мають вести буквально всі - громадяни, юридичні особи, органи законодавчої, виконавчої і судової влади тощо. Але для переважної більшості суб’єктів суспільних відносин подібна діяльність не є основною.

Отже правоохоронними органами слід вважати державні органи, основною (спеціальною) функцією яких є забез-печення законності та охорона правопорядку, боротьба з правопорушеннями, охорона законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому.

Характерними рисами правоохоронних органів є:

а) здійснення ними зазначених вище функцій, які в сукупності називають правоохоронною функцією;

б) наявність у них для виконання зазначених функцій відповідних державно - владних повноважень, зокрема можли-вості видавати правові акти (в основному індивідуального характеру), обов’язкові для виконання тими, кому вони адресовані;

в) можливість безпосередньо застосовувати різні заходи примусу (затримання особи, арешт, позбавлення волі тощо);

г) перебування їх діяльності під особливим державним контролем і наглядом, здійснення лише на основі закону й у встановленому ними порядку.

Традиційно до числа правоохоронних органів відносять суд, прокуратуру, органи юстиції, внутрішніх справ, державної безпеки тощо. Досить часто суди як органи правосуддя згадуються в нормативних документах окремо (у слово-сполученнях типу “ судові і правоохоронні органи ”).

До системи правоохоронних органів прилягають деякі інші державні установи і громадські організації, які відповідно до законодавства поділенні значними повноваженнями у сфері правоохоронної діяльності, хоча в цілому їхні функції не зводяться до останньої, а також не забезпечуюються можливістю застосування державного примусу. Серед таких установ і організацій слід звернути особливу увагу на органи юстиції та адвокатуру.

 

Прокуратура України.

 

Назва “ прокуратура ” походить від латинського procuro -піклуюсь, забезпечую, запобігаю, що вже дає повне уявлення про її завдання.

Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

- підтримання державного обвинувачення в суді;

- представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

- нагляд за додержанням законів органами, які проводять опе-ративно - розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень.

Вищий нагляд за додержанням і правильним засто-суванням законів Кабінету Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами даржавного  і господарського управління та контролю, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, військо-вими частинами, політичними партіями, громадськими органі-заціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкова-нності та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядко-вуваними йому прокурорами.

Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної                              системи, прав національних груп і територіальних утворень

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально - економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад народних депутатів, органів терито-ріального громадського самоврядування.

 

Основними функціями прокуратури є:

1) нагляд за додержанням законів усіма органами, під-приєствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами;

2) нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу із  злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння що містять ознаки злочину;

3) розслідування діянь, що містять ознаки злочину;

4) підтримання державного обвинувачення, участь у роз-гляді в судах кримінальних, цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів у арбітражних судах;

5) нагляд за виконанням законів у місцях тримання, затри-маних, попереднього ув’язнення, при виконанні покарань та застосування інших заходів примусового характеру, які призначаються судом;

6) нагляд за додержанням законів органами військового управ-ління, військовими об’єднаннями, з’єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закла-дами та посадовими особами Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших військових формувань, дислокованих на території України.

 

Прокуратура бере участь у розробленні органами дер-жавної влади заходів запобігання злочинам та іншим право-порушенням, у роботі по вдосконавленню та розясненню за-конодавства. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбаченні законами України.

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, а також військові прокуратури.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який спрямовує роботу всіх органів прокуратури і здійснює контроль за їхньою діяльністю.

 

Органи внутрішніх справ.

 

Систему органів внутрішніх справ України складають Міністерство внутрішніх справ України, та його головні управління, управління і відділи в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах, а також підрозділи міліції, пожежної охорони, внутрішні війська, виправно - трудові установи, навчальні заклади та інші підвідомчі їм підрозділи.

Органи внутрішніх справ забезпечують громадський порядок, попереджують, розкривають і розслідують право-порушення, злочини, виправляють і перевиховують засудже-них, забезпечують пожежну безпеку та безпеку дорожнього руху.

Важливою структурною одиницею органів внутрішніх справ є міліція. Її правовий статус визначає Закон України “Про міліцію ” від 20 грудня 1990 року.

Відповідно до закону міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтере-си суспільства і держави від протиправних посягань.

Основним завданням міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інте-ресів, запобігання і припинення правопорушень, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, забезпечення безпеки дорожнього руху, захист власності від злочинних посягань, виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень.

Міліції для виконання покладених на неї обов’язків надаються права:

1) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосувати передбаченні цим законом заходи примусу;

2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконання яких покладено на міліцію;

3) викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв язку з  матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом, піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;

4) виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактич-ному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях: осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання криміналь-ного покарання, - на строки і в порядку, передбачених законом;

6) складати протоколи про адміністративні правопорушення, проводити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

7) у будь - який час доби  безперешкодно входити на територію і в приміщення підприємств, установ та орга-нізацій, в житло громадян з метою припинення злочину, при переслідуванні злочинця, а також при стихійному лихові (пожежа, руйнування тощо);

8) при виконанні своїх обов’язків по охороні правопорядку застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби та вогне-пальну зброю, якщо виникає безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції особисто;

9) користуватися безплатно всіма видами громадського тран-спорту міського, приміського, місцевого сполучення (крім таксі) а також попутним транспортом;

10) використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представників іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладнї медичної допомоги, для переслідування право-порушників та їх доставки в міліцію.

На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, які здатні за своїми особистими і діловими, моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. Працівник міліції приносить присягу. Він перебуває під захистом закону. Законом гарантується захист життя, здоро- в’я, честі, гідності, майна працівника міліції, членів його сім’ї від злочинних протиправних дій. Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Міліція складається з підрозділів: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції.

Основним завданням Міністерства внутрішніх справ України є:

1) організація і координація діяльності органів внутрішніх справ по захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки;  

2) участь у розробці та реалізації державної політики щодо боротьби із загальною кримінальною та організованою злочинністю;

3) забезпечення і запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

4) визначення основних напрямків удосконалення роботи органів внутрішніх справ, надання їм організаційно - методичної та практичної допомоги;

5) забезпечення виконання кримінальних покарань, участь у ресоціалізації засуджених;

6) організація роботи, пов’язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки;

7) забезпечення законності в діяльності працівників і військовослужбовців.