Різноманітні форми економічного співробітництва

Коли Китай почав відкриватись для іноземного бізнесу, стало очевидним, що країна потребує нових форм економічного співробітництва, відмінних від традиційних методів зовнішньої торгівлі. Іноземці, які були готові вкладати капітал у Китаї, зажадали прийняття чіткого законодавства про гарантування інвестицій та забезпечення безперешкодного ведення ділових операцій. Китайським адміністративним органам не дозволялося частково або повністю втручатися у ділові операції.

8 червня 1979 р. був опублікований "Закон Китайської Народної Республіки про спільні підприємства (Закон про спільні акціонерні підприємства)". Це основний закон, яким керуються спільні підприємства; у ньому закладені лише принципи, сформульовані до того ж, досить розпливчасте. Через деякий час з'ясувалось, що ряд детальних проблем потребує особливого регулювання, що призвело до прийняття ряду нових законів. Одним із заходів, передбачених законом про спільні акціонерні підприємства, було визначення частки іноземного капіталу, що повинна бути не меншою, ніж 25% загальної величини капіталу. Внесок у вигляді іноземного капіталу може складатися з верстатів, устаткування, технічних ноу-хау та іноземної валюти. Китайська сторона звичайно надає землю, приміщення, сировину і, природно, робочу силу.

До цих нових законів відносяться: "Положення про реєстрацію спільних підприємств за участю китайського та іноземного капіталу" від 26 липня 1980 р., "Закон про прибутковий податок спільних підприємств за участю китайського та іноземного капіталу", "Детальні правила та положення про застосування Закону про прибутковий податок спільних підприємств за участю китайського та іноземного капіталу" від 14 грудня 1980 р., "Положення про надання Банком Китаю позик спільним підприємствам за участю китайського та іноземного капіталу" від 3 березня 1981 р., "Положення про порядок реєстрації, вивчення та схвалення спільних підприємств за участю китайського та іноземного капіталу" від 24 квітня 1981 р., "Положення про реєстраційні внески, виплачувані спільними підприємствами за участю китайського та іноземного капіталу" від 2 лютого 1982 р., "Правила застосування Положення про контроль над валютою у підприємствах за участю іноземного капіталу, китайських та спільних підприємствах" від 1 серпня 1983 р, "Рішення про доповнення до Закону про прибутковий податок для спільних підприємств за участю китайського та іноземного капіталу" від 2 вересня 1983 р., "Положення про застосування Закону про спільні підприємства за участю китайського та іноземного капіталу" від 20 вересня 1983 р., "Заходи по застосуванню Положення про організацію праці у спільних підприємствах за участю китайського та іноземного капіталу" від 19 січня 1984 р, "Положення про нагляд і контроль над спільними китайсько-іноземними підприємствами, їхнім експортом та імпортом, а також системою їх оподаткування та звільнення від податків" від 1 травня 1984 р, "Положення Китайської Народної Республіки про бухгалтерський облік у спільних підприємствах за участю китайського та іноземного капіталу" від 4 березня 1985р., "Положення про баланс прибутків і витрат у іноземній валюті спільних підприємств" від 15 січня 1986 р., "Заходи Державної ради Китайської Народної Республіки по заохоченню іноземних інвестицій" від 11 жовтня 1986 р., "Додаткові правила до Положення про фінансовий контроль китайсько-іноземних акціонерних спільних підприємств" від 20 січня 1987 р., "Тимчасове положення про частку зареєстрованого капіталу від загальної величини інвестицій китайсько-іноземних акціонерних підприємств" від 1 березня 1987 р, "Заходи по забезпеченню заміщення імпорту продукцією, виробленою китайсько-іноземними акціонерними спільними підприємствами" від 19 жовтня 1987 р, "Положення про вкладення інвестицій кожною з сторін китайсько-іноземного акціонерного підприємства" від ЗО грудня 1987 р.

Керівництво спільним акціонерним товариством здійснює рада директорів, головою якої повинен бути китаєць (стаття 5 Закону про спільні акціонерні підприємства). Головний управляючий, що призначається радою директорів, звичайно є іноземцем. Стаття 10 Закону про спільні акціонерні підприємства передбачає, що пропорційні прибутки та пропорційний капітал можуть бути переведені за кордон після закінчення спільних ділових операцій.

Типовою умовою в багатьох контрактах великих спільних акціонерних підприємств є пункт про відмирання, який означає, що протягом певного періоду (від 10 до 25 років) або по закінченні встановлених термінів частина власності, що належала іноземному підприємцю, передається китайській стороні У випадку спільного акціонерного підприємства "Фольксваген-Шанхай", яке почало діяти у 1985 р і функціонуватиме до 2010 р., було визначено календарну програму для націоналізації, тобто підвищення місцевої частки у виробництві До 1991 р. повинна була забезпечити 85 % всіх необхідних компонентів автомобіля "Сантана" Однак в середині 1988 р. виявилося, що лише близько 12 % компонентів виробляються у Китаї. Причина цього полягає у тому, що китайським субпідрядникам бракує необхідних інвестицій та технологій для виробництва компонентів належної якості.

Після 1979 р було розроблено ряд законів та вироблено деякі форми співробітництва з іноземними підприємцями Відповідно до прийнятого 12 квітня 1986 р. Закону Китайської Народної Республіки про підприємства, які знаходяться у повній власності іноземного капіталу, закладено законну основу для створення на китайській території підприємств, що на 100 % інвестуються іноземцями.

З прийняттям Закону Китайської Народної Республіки про договірні спільні підприємства від 13 квітня 1988 р було створено правову базу для встановлення підприємств без утворення юридичної особи на території Китаю Відповідно до цього закону, обидва партнери по договірному спільному підприємству діють відносно незалежно один від одного, укладаючи лише угоду про взаємні права та обов'язки

Існують і інші форми співробітництва, деякі з них можуть розвиватися під прикриттям вищезазначених правових форм Серед них можна відзначити такі:

- спільне виробництво (іноземний підприємець забезпечує ноу-хау, устаткування та персонал для технічної підготовки кадрів, а китайська сторона виробляє компоненти, арматуру або комплектні вироби);

- компенсація безпосередньо виробленою продукцією або "викуп" (за продаж іноземними підприємствами обладнання їм повертаються у вигляді плати виробами, що виготовляються у Китаї на цьому обладнанні);

- компенсація іншими товарами або компенсація як така (з іноземним підприємцем розплачуються іншими виробами).

Теоретично рентабельним є створення виробничої одиниці на території Китаю без залучення капіталу з китайської сторони шляхом компенсації безпосередньо продукцією. Після оплати за рахунок продукції усіх іноземних поставок, вся власність на устаткування переходить до китайського партнера. Проблема полягає у фізичній заміні парку верстатів після періоду виплати. Наявна проблема компенсації непрямими товарами пов'язана з нерівним товарообміном. Часто здійснюється бартерний обмін непрямими товарами, а посередники у бартері отримують комісійні, що зменшує загальний прибуток виробника цих товарів.

Одним із заходів, передбачених законом про спільні акціонерні підприємства, було визначення частки іноземного капіталу, що повинна бути не меншою, ніж 25 % загальної величини капіталу. Внесок у вигляді іноземного капіталу може складатися з верстатів, устаткування, технічних ноу-хау та іноземної валюти. Китайська сторона звичайно надає землю, приміщення, сировину і, природно, робочу силу.X

В кінці 80-х років пільгова політика залучення іноземного капіталу була розповсюджена на п'ять відкритих приморських економічних районів. Перенесення відкритої політики із міста в село е енергійним стимулом для підприємств сільської промисловості. Ступінь пільговості інвестиційного режиму цих районів займає проміжне положення між режимом БЕЗ і режимом внутрішніх районів Китаю.

Для подолання технічної відсталості внутрішніх районів країни було створено також 27 зон розвитку високих технологій - технополісів. Справа в тому, що "внутрішні райони" є самою слабкою ланкою в ланцюзі "БЕЗ - відкриті приморські міста - відкриті приморські райони - "внутрішні райони". Цікавим нововведенням 90-х років в сфері зовнішньоекономічних зв'язків Китаю стала концепція формування "нового північного полюсу відкритості" вздовж кордону Китаю з країнами СНД і Монголією. Ціллю цієї концепції є підключення до зовнішнього співробітництва внутрішніх, прикордонних провінцій. Прикордонні з Росією міста Хейхе, Хуньчунь, Маньчьжурія, Харбін, Синьузянь-Уйгурський автономний район, який межує з Казахстаном стали "відкритими містами", статус яких близький БЕЗ. Пошук шляхів прискореного

розвитку внутрішніх північних районів повинен допомогти підтягнути внутрішні райони країни до рівня більш розвинених приморських.

Слід відмітити, що питання функціонування БЕЗ вилучені з підпорядкування центрального уряду і передані в сферу компетенції провінційних органів управління, які реєструють підприємства, надають земельні дільнки, координують діяльність митних, прикордонних, страхових і податкових установ у БЕЗ. Однак основні пільги фіксуються загальнодержавним законодавством КНР. Наприклад:

- ставка прибуткового податку для всіх підприємств з іноземними інвестиціями складають 15 % в порівнянні з діючою в країні - 33%;

- введені додаткові пільги підприємствам, які використовують нову технологію і 70 % продукції поставляють на експорт (їм зменшено ставку прибуткового податку на 10 %, надаються більш тривалі терміни звільнення від сплати прибуткового податку та ін.);

- підприємства з тривалим періодом обороту капіталу, обсяг іноземних інвестицій яких складає більш як 5 млн. дол., зменшується ставка прибуткового податку або ж вони повністю звільняються від сплати податку на певний термін;

- з тих іноземних підприємств, які реінвестують свою долю прибутку в БЕЗ терміном біліше п'яти років, не береться прибутковий податок;

- підприємства сфери промислового виробництва, які засновані на термін не менш як 10 років, звільнені від сплати податків в перші два роки прибуткової роботи, а в три послідуючі роки виплачують їх державі в розмірі 50 % встановленої ставки;

- підприємства сфери послуг, створені на період не менш як на 10 років, в перший рік з моменту отримання прибутку не вносять податок на прибуток, а в наступні два роки виплачують його в повному розмірі (на невиробничі підприємства зазначена пільга розповсюджується тільки у випадку, якщо розмір іноземного капіталу перевищує 5 млн. дол.);

- надані пільгові ставки сплати за оренду землі;

- ті підприємства, які входять у БЕЗ, повністю звільняються від сплати мита в разі ввезення потрібних для виробництва сировини, матеріалів, а також при вивезенні готової продукції на зовнішні ринки." X 

Іноземні інвестори та зарубіжні інвестори китайського походження, які реінвестують прибутки підприємств спеціальної економічної зони протягом 5 або більше років, можуть звернутись із проханням про скорочення прибуткового податку або звільнення від нього в залежності від величини реінвестованої суми.

Частка прибутку підприємства після сплати податків, накопичена іноземним інвестором, може бути переведена у тверду валюту з утриманням 10 % спеціального податку, що стягується з цих репатрійованих прибутків. Лише 50 % заробітної плати після сплати податків, що її отримують іноземці в Китаї, може бути переведено за кордон, що є серйозною перешкодою для залучення іноземного капіталу до спеціальної економічної зони.

Ставки персонального прибуткового податку в спеціальних економічних зонах більш сприятливі, ніж за їх межами. В Гуандунській спеціальній економічній зоні застосовується податкова ставка у розмірі від 3 до ЗО %, в той час як у всій країні ця ставка коливається від 5 до 45%.

Незважаючи на те, що продукція підприємств спеціальної економічної зони розрахована в першу чергу на експорт, існує можливість реалізації деяких товарів або певної частки загального обсягу продукції на місцевому китайському ринку.

Спільні економічні зони заохочуються використовувати засоби виробництва та ресурси китайського виробництва.X

Законодавством передбачено покриття збитків підприємств з іноземним капіталом за рахунок прибутків наступних років (не більш як 5 з початку функціонування).

Необхідно відмітити, що до 1989 р. всі податкові і фінансові надходження ВЕЗ залишались в розпорядженні адміністрації зон, і тільки з 1989 р. БЕЗ проводять відрахування в бюджет країни в тих же розмірах, що і провінції Китаю.

Звільняється від єдиного торгово-промислового податку продукція БЕЗ, яка йде на експорт (за винятком нафти, бензину, і ряд інших товарів), а також більшість видів продукції, що реалізується безпосередньо в зоні.

Уряд Китаю проводить політику заохочення спільних підприємств у вільних економічних зонах. Іноземним органам надані права на тривалу (50-90 років) оренду земельних ділянок, а також на придбання нерухомості в Китаї.

Корисним для України е досвід Китаю по створенню і функціонуванню спеціальних економічних зон, які є анклавами ринкової економіки і одним із способів залучення в національну промисловість передової технології зарубіжних країн.

В Китаї немає єдиного закону про спеціальні економічні зони (БЕЗ). Більшість зон діють на підставі постанов законодавчої і виконавчої влад центрального і провінційного рівня

Розглянемо законодавчі документи Шеньчженьської спеціальної економічної зони.

Порядок перевірки та затвердження підприємств, що випускають експортну продукцію, та передових у технічному відношенні підприємств за участю іноземного капіталу у Шеньчженьській спеціальній економічній зоні, схвалений та опублікований муніципальним народним урядом Шеньчженю 18 травня 1987 р., було розроблено для перевірки та затвердження підприємств експортного виробництва та технологічно передових підприємств згідно з Положенням Державної Ради Китайської Народної Республіки про заохочення іноземного капіталу, після проходження щорічної перевірки., зважаючи на реальні умови Шеньчженьської спеціальної економічної зони.

Згідно з цим порядком підприємства іноземного капіталу, які відповідають трьом наступним вимогам, можуть бути затверджені як підприємства експортної продукції:

- вони повинні бути підприємствами, які виробляють продукцію на експорт;

- їх продукція має головним чином іти на експорт (включаючи вироби, які вони експортують безпосередньо самі або через посередництво зовнішньоторговельної корпорації, а також вироби, що визнані відповідними відомствами замінниками імпорту, або експортовані через інші канали), а експорт перевищує 50% загального обсягу випуску продукції підприємства у відповідному році;

- вони можуть урівноважувати або мати активне сальдо своїх щорічних прибутків та витрат у іноземній валюті з розписками про експорт їхньої продукції (формула: Баланс = переведений в запас + діючий прибуток в іноземній валюті) - діючі витрати у іноземній валюті в поточному році.

Підприємства, що виробляють продукцію на експорт, які відповідають вимогам, викладеним вище, можуть, за умови, що їх експорт становить більше 70 % загального обсягу випуску продукції за той же рік "сплачувати прибутковий податок за зниженою 10%-ною ставкою", як передбачено статтею 8 Положення Державної Ради Китайської Народної Республіки про заохочення іноземного капіталу, після проходження щорічної перевірки.

Якщо якесь із підприємств вважається таким, що не відповідає статусу при перевірці в кінці року, воно повинно виплатити ту частину податку та збори, які було скорочено або скасовано в рамках пільгового режиму, наданого "підприємству, що виробляє продукцію на експорт" або "технічно передовому підприємству".

Відповідно до Правової структури регулювання економічного та технічного розвитку Шанхаю для Шанхайської зони економічного та технічного розвитку, затвердженої на четвертій сесії постійно діючої комісії дев'ятого муніципального народного зібрання Шанхаю, підприємства з іноземним капіталом у зоні економічного та технічного розвитку підлягають звільненню від місцевого прибуткового податку до кінця 1995 року.

Будинки, що збудовано, або нові будинки, придбані підприємствами з іноземним капіталом в ЗЕТР, підлягають звільненню від житлового та земельного податку на 5 років, починаючи з місяця завершення купівлі.

Підприємства з іноземним капіталом, у яких виникають труднощі із сплатою податку в означеному порядку, подавши заяву і отримавши схвалення з боку податкових установ, можуть сплачувати зменшену ставку об'єднаного промислового і комерційного податку або можуть бути звільнені від нього.

Підприємства з іноземним капіталом у ЗЕТР, які потребують короткострокових оборотних фондів у виробництві та обігу, повинні бути забезпечені необхідними позиками після перевірки та схвалення з боку розрахункового банку або інших фінансових установ, а також мати переваги в отриманні інших фінансових установ.

Іноземні бізнесмени, згідно з правилами єдиного планування, можуть вкладати інвестиції у розвиток земельного господарства та брати участь у розвитку інфраструктури і житлового господарства у ЗЕТР.

Підприємства з іноземним капіталом, зайняті діяльністю по розвитку інфраструктури в ЗЕТР, користуються такими ж пільгами, що й виробничі підприємства.

Зазначені вище правила є чинними для підприємств ЗЕТР, що фінансуються закордонними китайськими корпораціями, а також корпораціями, підприємствами, іншими економічними організаціями та громадянами Гонконгу, Макао або Тайваню."