Вільні економічні зони в Азії

Південно-східна Азія - можна без сумніву назвати світовим центром вільних економічних зон, зокрема такі як тайванські, філіппінські, індонезійські тощо. Це пояснюється існуванням великої кількості переваг, які існують в Південно-Східній Азії: великий ринок робочої сили, місцевий капітал, якісний сервіс і тому інше.

Південно-східна Азія на даний момент перетворюється у новий регіон розвитку вільних економічних зон. В зв'язку з цим можна назвати 2 вільні економічні зони, які діють в Індії: Гланда і Санта Круз.

5.5. Вільні економічні зони в Західній Європі (за виключенням Франції}.

Ситуація в Західній Європі з приводу існування вільних економічних зон наступна:

з одного боку існує "фінансовий і банківський рай", який підтримує політичну і адміністративну ситуацію в так званому "середньовічному " регіоні:

Монако, Сен Мартин, Андорра, Ліхтенштейн, а з іншого боку, порто-франко, які знаходяться практично в усіх країнах Західної Європи і які є фактично вільними складами, на яких є можливість складувати товари, та проводити різні операції з ними поза митним контролем.

Також існують сучасні типи вільних економічних зон, такі як експортно-промислові зони. Начало розвитку таких типів зон покладено зоною аеропорту Шеннон (Ірландія). Основна мета створення таких типів вільних економічних зон - переробка продукції на експорт.

В Великобританії існують вільні склади і підприємницькі зони, які є територіями, де існує режим звільнення від мита і податків, а також митні пільги.

Також необхідно відмітити, ще таку особливість - в Бельгії статус вільних зон мають підприємства, а не зони.

Концепція вільної зони у загальноєвропейському праві складає частину одного із п'яти митних режимів з відстроченням платежів, які дозволяють імпортерам завозити товари на митну територію ЄС без сплати митних платежів.

Юридичне обґрунтування режиму витікає з директиви № 69175/СЄЄ від 4 березня 1969 р

Стаття 1 цієї директиви проголошує, що вільні зони і вільні склади є окремими частками митної території ЄС. Товари, які ввозяться туди і не належать країнам членам ЄС, з точки зору торгово-політичних правил імпорту вважаються такими, що не знаходяться на території ЄС.

Різниця, згідно із загальноєвропейським правом між вільними складами і вільними зонами полягає у двох критеріях, вільні зони можуть займати великі площі, у той час як склади - це тільки приміщення. Крім того, вільні зони можуть бути створені в односторонньому порядку кожною із країн, в той час як створення вільного складу передбачає попередній запит іноземного виконавця.

Проте юридичний режим цих двох понять - однаковий.

Товари, що завозяться на склад або у вільну зону не підлягають обкладенню імпортним митом. Однак, операції в цій зоні - обмежені Дозволені лише операції по навантаженню, розвантаженню, транспортуванню, поміщенню на склад і зберіганню, які не утворюють добавлену вартість товарів

Можливість залучення іноземного оборотного капіталу через різні форми спільних підприємств існує в Угорщині з 1972р, і законодавство поновлювалося кілька разів. Проте розвиток вільних економічних зон є досить новою справою. Уряд вважає прямі інвестиції та розвиток вільних економічних зон перспективним напрямком економічної політики.

Угорщина не дотримується ніяких особливих правил у створенні вільних економічних зон. Однією з причин цього е невеликі розміри країни, друга причина полягає в демонстраційному ефекті окремих зон Основною метою є використання вільних економічних зон для пробудження зацікавленості іноземного партнера у вкладенні капіталу за межами зон Для іноземного партнера зона таким чином є містком до національної економіки, завдяки якому виникає можливість пристосуватись до зовсім відмінної економічної та соціальної системи. Пільгове оподаткування, вільний рух товарів та послуг, а також ліберальні правила щодо переказування прибутків вважаються основними перевагами для іноземних партнерів.

Іноземні інвестори в зонах користуються рядом переваг. Вони мають багато пільг, притаманних для місцевого ринку - таких, як відносно дешева робоча сила та послуги, їм також надається особливий режим, встановлений для іноземного капіталу Правова основа у порівнянні з іншими країнами є досить ліберальною.

Слід зазначити, що іноземна компанія, яка збирається діяти у вільній економічній зоні, повинна придбати в Угорщині певну кількість форинтів, необхідних для її заснування, за тверду валюту Після цього вона має зберігати ці форинтові кошти на рахунку однієї з угорських фінансових установ.

Спільні підприємства у вільній економічній зоні підлягають корпоративному оподаткуванню на основі прибутків за календарний рік. Компанія не зобов'язана робити ніяких інших виплат до державного бюджету. Ставка корпоративного податку складає 40% з прибутку - 3 млн. форинтів і 50% з більших сум. Якщо іноземна частка у первісному капіталі перевищує 1 млн. форинтів, компанії надається додаткова знижка у розмірі 20% Якщо більше

половини реалізованих виробів складає готова продукція, якщо початковий капітал перевищує 25 мли. форинтів і якщо іноземна частка в ньому становить принаймні 30%, компанії надається податкова знижка в розмірі 60% протягом перших п'яти років функціонування і до 40% у наступні роки.

Якщо умови, викладені у попередньому абзаці, мають місце, і якщо компанія веде діяльність, що має особливе значення для економіки Угорщини (згідно із списком, наведеним у Додатку до Закону XXIV від 1988 р.), компанії надається податкова знижка у розмірі 100% прямого майнового податку на перші 5 років діяльності і до 60% у наступні роки. (Важливо відзначити, що ці скидки застосовуються також до спільних підприємств, розташованих на митній території; інакше кажучи, це скидки не лише спеціально для вільних економічних зон).

Існують також знижки для податків з суми дивідендів, що розподіляються серед акціонерів. Якщо частка іноземного партнера у спільному підприємстві становить принаймні 30%, і він діє у сферах, що є особливо важливими для народного господарства, а також реінвестує всі свої прибутки або їх частину, компанія звільняється від сплати цього податку.

Устаткування, яке становить натуральний внесок іноземного партнера, може імпортуватися без стягнення мита. (Це положення стосується також всіх спільних підприємств як у межах зони, так і поза нею).

Адміністративні працівники, директори, члени контрольних рад по нагляду та службовці-іноземці можуть вільно переказувати за кордон 50% своїх доходів після сплати податків у валюті країни їх постійного проживання.

У зоні можуть створюватися компанії, які цілком або частково належать іноземним власником. Інші іноземні особи можуть купувати частку акцій у таких компаніях. Закон XXIV про прямі інвестиції регулює заснування компаній у вільних економічних зонах, придбання частини акцій та діяльність таких компаній.

Для створення компанії потрібен спільний дозвіл з боку Міністерства фінансів та Міністерства торгівлі, який включає в себе також дозвіл від органів валютного контролю. Якщо заяву не відхилено протягом 90 днів з дня подачі, можна вважати, що дозвіл надано. Якщо іноземна частка акцій становить менше 50%, то не вимагається жодного дозволу з боку органів валютного контролю та інших установ.

Митні процедури для вільних економічних зон є значно простішими, ніж порядок, встановлений для інших видів імпорту. Національне управління митного та акцизного контролю (НУМАК), що діє у співробітництві з міністерствами торгівлі, внутрішніх справ та будівництва, а також зв'язку та поштової служби, може на прохання підприємців оголосити територію об'єктом володіння, користування та розпорядження місцевої юридичної особи у вигляді вільної економічної зони. У цьому випадку підприємець буде зобов'язаний звести огорожу по периметру зони висотою принаймні три метри. X*

Ніякого мита не сплачуються за імпортовані до зони з-за кордону товари, призначені для складування або переробки. Так само, оборотний капітал, необхідний для функціонування спільного підприємства в зоні, не обкладається митом. Проте компетентні органи місцевого управління можуть зажадати від підприємця у зоні скасування дозволу на складування або розриву угод на оренду з наймачами, які нехтують митними правилами, встановленими для вільних економічних зон.

Відповідно до пункту 5 Спільного наказу Nо. 62/1982 (XI.16.) РМ-КкМ Міністра фінансів та Міністра зовнішньої торгівлі про економічні об'єднання за участю іноземного капіталу, створені у безмитних зонах на прохання або за вибором іноземного партнера об'єднання вільної зони, Національний банк Угорщини або Угорський зовнішньоторговельний банк із обмеженою відповідальністю може видавати гарантії (на звичайних банківських умовах) про те, що прибуток та інші грошові суми, які належать іноземному партнеру, після вирахування податків та інших державних зборів будуть переказуватися на закордонну адресу іноземного інвестора. Те ж саме стосується частини власності, що залишається після ліквідації об'єднання. Однак у будь-якому випадку максимальна величина переказу не повинна перевищувати суму, сплачену банкові, - гаранту в конвертованій валюті.

Підприємства у вільних економічних зонах тісно пов'язані з економікою Угорщини, але не справляють на неї істотного впливу. Більше переваг національній економіці дають комплексні вільні економічні зони (де поєднується декілька взаємозв'язаних виробничих одиниць), ніж окремі безмитні території