Стимулювання іноземних інвесторів

Отже з метою залучення іноземного капіталу, спеціальні економічні зони Китаю пропонують ряд стимулів для потенційних інвесторів, які загалом вигідно відрізняються від концесій, що надаються іноземним інвесторам за межами зони:

* Керівники спеціальної економічної зони беруть зобов'язання (якщо можливо, при залученні іноземних партнерів) надати базову інфраструктуру.

Земельні ділянки надаються за таку плату, яку можна порівняти, наприклад, з орендною платою в Гонконгу. У 1980 р. щорічна орендна плата в Шеньчжені досягла 2-4 гонконзьких доларів за квадратний фут, у Семені вона становила 0,92 гонконзького долара, цей показник щороку підвищується на 10%. Окремо визначені галузі можуть мати більш сприятливі умови вибору та використання земельних ділянок.

*X Засоби та фактори виробництва (обладнання, запчастини, сировина, транспортні засоби) для спеціальних економічних зон звільняються від об'єднаного податку і мита. Проте податок збирається, якщо ці товари пізніше перепродуються у Китаї. Предмети споживання, які необхідні для ведення бізнесу в спеціальній економічній зоні, можуть бути повністю або частково звільнені від імпортного мита; експорт також не підлягає обкладенню митом.

* Встановлено незмінний прибутковий податок у розмірі 15% (порівняно з 20% у інших районах Китаю), який береться з підприємств спеціальної економічної зони без додаткового оподаткування на місці. Ця величина встановлена для всіх підприємств вільної економічної зони. Залежно від розмірів інвестицій, характеру переданої технології та періоду часу, на який вкладено інвестиції, податкові пільги у спеціальних економічних зонах загалом перевищують пільги, що надаються інвесторам за межами зони. Звичайно можуть надаватися пільги строком на 2 роки для інвестицій обсягом 5 млн.дол. і більше, вкладених на довгі строки з залученням високих технологій. З третього чи п'ятого року надається право скорочення податку на 50%. Підприємство, що експортує до 70% річної продукції, сплачує податки у розмірі 10%. Іноземні інвестори та зарубіжні інвестори китайського походження, які реінвестують прибутки підприємств спеціальної економічної зони протягом 5 або більше років, можуть звернутись із проханням про скорочення прибуткового податку або звільнення від нього в залежності від величини реінвестованої суми.

* Частка прибутку підприємства після сплати податків, накопичена іноземним інвестором, може бути переведена у тверду валюту з утриманням 10% спеціального податку, що стягується з цих репатрійованих прибутків. Лише 50% заробітної плати після сплати податків, що її отримують іноземці в Китаї, може бути переведено за кордон, що є серйозною перешкодою для залучення іноземного капіталу до спеціальної економічної зони.

* Ставки персонального прибуткового податку в спеціальних економічних зонах більш сприятливі, ніж за їх межами. В Гуандуиській спеціальній економічній зоні застосовується податкова ставка у розмірі від 3 до 30%, в той час як у всій країні ця ставка коливається від 5 до 45%.

* Незважаючи на те, що продукція підприємств спеціальної економічної зони розрахована в першу чергу на експорт, існує можливість реалізації деяких товарів або певної частки загального обсягу продукції на місцевому китайському ринку.

* Спільні економічні зони заохочуються використовувати засоби виробництва та ресурси китайського виробництва.

Спеціальні економічні зони Російської федерації

Президент Російської федерації Указами від 10 грудня 1992 р. "Про створення зони вільної торгівлі "Шереметьєво" і від 3 червня 1993 р. "Про вільні митні зони "Московський Франко-Порт" і "Франко-Порт "Термінал" підтримав пропозицію уряду Москви щодо створення в Москві вільної митної зони "Московський Франко-Порт" на території, що межує з аеропортом "Внуково", і вільної митної зони "Франко-Порт "Термінал" на території Західного річного порту.

Уряд Москви 10 травня 1994 р, прийняв постанову про поетапне створення вільної митної зони "Франко-Порт "Термінал".

Указом Президента Російської федерації від 18 липня 1994 р. було передбачено створення вільної митної зони на території Амурської області.

І з економічної, і з юридичної точки зору потрібно розрізняти регіональні проекти залучення іноземних інвестицій в Росії від планів створення вільних економічних зон.

Загальним є намагання залучити іноземні інвестиції. Однак в зонах реалізації такої цілі повинен діяти комплекс митних, податкових, валютних, кредитно-фінансових і зовнішньоекономічних стимулів для підприємств за умови створення такої адміністративної структури, яка в максимальній мірі спростила б для іноземних інвесторів здійснення господарської діяльності і створення підприємств.