Маркетинг на підприємстві

 

Маркетинг (від англійського market – ринок) – комплексна система організації виробництва й збуту продукції, орієнтована на задоволення потреб конкретних споживачів і одержання прибутку на основі дослідження й прогнозування ринку, вивчення внутрішнього й зовнішнього середовища підприємства, розробки стратегії й тактики поводження на ринку за допомогою маркетингових програм. У цих програмах закладені заходи щодо поліпшення товару і його асортиментів, вивченню покупців, конкурентів і конкуренції, по забезпеченню цінової політики, формуванню попиту, стимулюванню збуту й рекламі, оптимізації каналів руху товарів і організації збуту, організації технічного сервісу й розширення асортиментів сервісних послуг.

Можна виділити 4 фази розвитку маркетингу на підприємстві:

Маркетинг як функція розподілу;

Організаційна концентрація завдань маркетингу як функція продажу;

Виділення маркетингу в самостійну службу;

Маркетинг як головна функція підприємства;

Маркетинг як функція розподілу. Збут товарів на цьому етапі був відносно непроблематичним. Маркетинг, обмежується завданнями розподілу. Відносно важливу роль відіграє відділ продаж. Аналіз ринку, планування збуту і реклами не мають великого значення. Розробка продуктів є завданням інших відділів.

Маркетинг як функція продажу. Виникнення проблем зі збутом і краще розуміння ролі маркетингу привели до суттєвих організаційних змін. Діяльність по збуту переходить під егіду одного керівника, який, однак майже завжди зберігає титул «керівник відділу збуту». Крім того під його керівництво переходять зв‘язані зі збутом функції інших відділів (навчання продавців, обслуговування клієнтів, планування збуту).

Маркетинг як самостійна служба. Третя стадія еволюційного процесу характеризується появою спеціалізованої служби маркетингу, рівноправної з іншими функціям підприємства. Служба маркетингу відповідає за планування і розвиток продукту, а також за ціноутворення. Визначена діяльність в рамках маркетингу виходить за межі підприємства. Керівник маркетингу (а не керівник виробництва) приймає рішення про зовнішній вигляд, упаковку, назву продукту). Однак кожен відділ переслідує свої інтереси, які можуть значно відрізнятись.

Маркетинг як головна функція підприємства. Наступний крок полягає в орієнтації всіх областей підприємства на вимог маркетингу. Маркетинг розглядається як головна функція підприємства. Конкретно це може виразитись в тому, що інші служби будуть підпорядковані службі маркетингу або служба отримає право давати поради іншим службам.

Ця концепція інколи реалізується, якщо до керівництва підприємства приходить «людина маркетингу». По суті більшість підприємств знаходяться на третьому ступені розвитку.

Отже, маркетинг може бути інтегрований в діяльність підприємства частково або повністю. Часткова інтеграція означає, що маркетинг представляє собою рівноправну функцію підприємства. Повна інтеграція-маркетинг являється головною функцією. На практиці часткова інтеграцію спостерігається на невеликих підприємствах і в сфері інвестиційних товарів, повна інтеграція – переважно на великих підприємствах в сфері товарів масового попиту.

На ЗАТ «Рівненський ливарний завод» відділ маркетингу не виокремлено в окремий самостійний структурний підрозділ. Існує відділ маркетингу та збуту. Фактично маркетинговими питаннями на підприємстві займається заступник фінансового директора та спеціалісти відділу збуту. У зв’язку з відсутність відокремленого відділу маркетингу на підприємстві фактино не проводяться маркетингові дослідження, не розробляються плани просуваня продукції, не використовуються засоби стимулювання збуту.

Діагностика управління економічною підсистемою

Фінансовий стан підприємства – це показник його конкурентоспроможності, тобто платоспроможності, кредитоспроможності, виконання інших зобов’язань перед державою та іншими підприємствами.

Фінансовий аналіз – це засіб оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.

Основними завданнями фінансового аналізу стану підприємства є:

- з’ясування забезпеченості фінансовими ресурсами та перевірка цільового використання;

- пошук резервів і можливості найекономнішого та найраціональнішого використання фінансових ресурсів, обмеження й ліквідації позапланового перерозподілу оборотних коштів і прискорення їх оборотності;

-   розробка заходів для мобілізації фінансових ресурсів і усунення причин недоліків у роботі.

В результаті господарської діяльності за 2007 рік на ЗАТ «РЛЗ» був отриманий прибуток у розмірі 2630.80 тис.грн.

Проаналізуємо показники ліквідності, фінансової стійкості та рентабельності підприємства за 2005-2007 рік за даними фінансової звітності (додатки).

Ліквідність характеризується здатністю підприємства швидко перетворювати активи на гроші. Оцінюючи ліквідність підприємства аналізують достатність поточних активів для погашення поточних зобов’язань – короткострокової кредиторської заборгованості.

 

Таблиця 2.11

Аналіз коефіцієнтів ліквідності ЗАТ «РЛЗ» за 2005 – 2007 роки.

Показники	2005	2006	2007	Відхилення абсол. (2005-2007)	Нормативні значення
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,79	2,64	2,59	-0,05	>1
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,0	1,09	0,97	-0,12	0,7 – 0,8
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,01	0,02	0,05	0,03	0,2 – 0,35

 

Коефіцієнт абсолютної ліквідності має нормативне значення 0,2-0,35. Для аналізованого підприємства даний показник не має стійкої тенденції і є значно нижчим за норму.

Фінансова стійкість - це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість передбачає, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечуватиме самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

 

Таблиця. 2.12