Реалізація завдань охорони

Для того, щоб акція охорони та реґенерації містобудівної спадщини дала позитивні результати, як учить чималий іноземний досвід у цій справі, - конечною є широка громадська підтримка¹⁶⁹. Громадськість має доконче усвідомити вартість спадщини, а також ту обставину, що Косів є одним з елементів мережі західньоукраїнських історичних міст і містечок, котрі, своєю чергою, служать важливим компонентом культурного ляндшафту нашого краю, а за висловами закордонних спеціялістів, - важливою складовою частиною реґіональної специфіки Західньої України в загальноукраїнському контексті¹⁷⁰. Громадськість мусить зрозуміти, що ця культурна спадщина є загрожена і що потрібні великі зусилля, аби поставлену мету охорони та реґенерації здійснити. Насамперед треба, щоб ціла акція мала належну правну підставу, а також була забезпечена безліччю відповідно підготовлених виконавців і необхідними матеріяльними засобами. Далі – турбота про культурну спадщину повинна знайти вираз у всіх заходах, пов’язаних із загосподаренням держави та реґіону, а саме: в акціях, що мають на меті охорону природного середовища, в активізації занепалого міста, в розвитку туризму, поправі умов життя мешканців старих будинків, упорядкуванні комунікацій, піднесенні якости життєвого середовища міста й т. п. Хоч інші важливі суспільні потреби теж вимагають вирішення, однак турбота про культурну спадщину є завданням особливо пильним, бо якщо не запевниться швидкої дійової охорони її, скарби, котрі є овочем зусиль і талантів минулих поколінь, можуть бути безповоротно втрачені¹⁷¹.

Щоб унаочнити значення, яке в охороні культурного середовища можуть мати громадські організації, варто вказати на приклад Великої Британії. З-поміж різних об’єднань, що займаються охороною культурного середовища, висунувся на чільне місце Національний трест, закладений у 1895 р. групкою осіб, котрі переказали тій організації свої нерухомості під умовою, що будуть утримувані в доброму стані і не будуть продані. З часом маєтки об’єднання так розрослися, що нині воно є одним з найбільших (поряд з Короною та Державними лісами) земельних власників у Великій Британії. Національний трест посідає тепер понад 150 тис. га землі разом з трьома стами замками, дворами, абатствами, млинами та іншими пам’ятковими об’єктами, а також нараховує півмільйона членів, які поповнюють його каси реґулярними вкладками та дотаціями. В 1957р. було утворене ще одне об’єднання – Громадський трест, яке має за мету "підтримувати красу, а також поборювати бридоту міст, сіл і краєвиду". Одним з пунктів діяльности Громадського тресту є присудження щорічних нагород і дипломів за архітектурні вартості будинків, що зводяться в пам’ятковому середовищі¹⁷².

Не зважаючи на те, що підтримка громадськости, як видно зі сказаного, справді відіграє вирішальну ролю, все ж результативна охорона культурної спадщини (особливо в сучасних українських умовах) є неможлива без відповідних настанов і бодай якогось реального сприяння державних органів. У сусідній з нами колишній Чехословаччині ще 1958 р. була прийнята постанова про пам’ятки культури, яка передбачала охорону не лише окремих будинків, але цілих "міських пам’яткових резерватів", розташованих у понад тисячу містах і містечках. Та постанова дала можливість стримати деґрадацію цінних ансамблів і дозволила провести їх відновлення на основі детальних плянів¹⁷³.

Конкретну, а не декляративну, допомогу держави виразно бачимо також і в адміністративно-фінансовому механізмі створення нових міст у Британії (хоч будівництво нових міст безпосередньо не пов’язується з охороною культурної спадщини, але загалом специфіка обидвох видів діяльности зовсім однорідна, тому аналогія тут цілком підхожа). Механізм досить простий і в той же час ефективний. Міністерство містобудування після консультацій з місцевим муніципалітетом призначає Корпорацію з 5-9 чоловік (включно з головою), на яку покладається відповідальність за створення нового міста і якій видається позика на 60 років з обмеженими відсотками і виплатою на пільгових умовах; Корпорація призначає генерального директора, який набирає персонал та формує служби містобудування й архітектури, громадських робіт і будівництва, фінансів, адміністрації, зовнішніх зв’язків; далі Корпорація або сама зводить будівлі й здає їх в оренду чи продає, або здає в довготривалу оренду (звичайно на 99 років) земельні ділянки з прокладеними дорогами приватним чи місцевим кооперативним підприємствам, які будуть зводити тут будівлі для своїх цілей або, знов таки, для здавання в оренду; у всіх випадках Корпорація, що виступає в ролі господаря, здійснює архітектурно-плянувальний контроль і нагляд. Завдяки заснуванню таких корпорацій у Великобританії здійснюється цілеспрямоване й успішне містобудування¹⁷⁴. Подібний механізм можна відпрацювати за допомогою досвідчених економістів та шляхом діялогу з владними структурами і для охорони та реґенерації історичного середовища Косова.

Варто взяти до уваги, що за умов правильного ведення реґенерації можна сподіватися на підтримку міжнародніх інституцій, таких як Комітет Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО), Міжнародня Рада з питань пам’яток і визначних місць (ІКОМОС), Міжнародній центр досліджень у галузі консервації й реставрації культурних цінностей (ІКРОМ) або Римський центр і деякі інші організації, які ставлять за мету узагальнювати й поширювати науково-теоретичні, нормотворчі та практичні напрацьовання світового співтовариства в пам’яткоохоронній сфері¹⁷⁵. Щодо підтримки у справі збереження і реґенерації містобудівної спадщини України визначив конкретні заходи Міжнародній симпозіюм "Історичні міста України. Проблеми охорони та реґенерації на прикладі Львова", що відбувся 28 – 31 травня 1996 року у Львові. В ухвалі цього симпозіюму, в якому брали участь спеціялісти з України, Польщі, Німеччини, Австрії, Данії та Італії, зокрема зазначено: "Історичні міста України становлять самобутній тип містобудівної спадщини у світовому контексті. Їх відрізняють специфічні риси урбаністичного укладу та архітектурно-композиційні особливості. Тому слід вважати за доцільне підтримання ініціятиви щодо включення окремих міст України до переліку об’єктів Світової Культурної Спадщини ЮНЕСКО"¹⁷⁶.

Як бачимо, містобудівну спадщину України цінують на міжнародньому рівні. Нерідко чужинці розуміються на вартостях нашої культури ліпше, ніж земляки. Приміром, непомітну на перший погляд красу тих будинків, які в нас називають "трущобами", побачили й зафіксували на фотоплівку студенти й працівники Інституту архітектури та урбаністики Лодзької політехніки. Свої чудові світлини пам’яткових будинків косівського середмістя вони демонстрували протягом 1995 – 2000 років на багатьох виставках у Польщі, а в жовтні – листопаді 2001 року – в Косові. На відкритті цієї виставки одна з промовців, ректорка Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва Катерина Сусак завважила, що на Косівщині не здійснюється державна політика з питань збереження пам’яток давньої архітектури та розвою сучасної архітектури на основі традицій минулого¹⁷⁷.

Саме через незацікавленість влади в охороні культурної спадщини прийнято категоричне рішення розвалити єдину зацілілу з трьох колишніх божниць на території середмістя, в якій розміщується управління кіномереж. Будинок особливо цінний тим, що тут збереглися: молитовна заля з луковою нішою в східній стіні на вівтарну шафу (Арон Гакодеш), жіноча ґалерія з вікном до залі, присінок (пуліш), школа (хедер), деякі інші приміщення. Вікнини божниці завершуються припадистими луками, які зовні у даний момент приховано тиньком; ориґінальною є дахова конструкція. Рішення про знесення даної пам’ятки є недоречне. Гадаю, після відповідних науково – реставраційних робіт колишню божницю можна би використовувати як будинок рясноцільового призначення з універсальною зальою (на різні зібрання, виставки тощо), приміщенням історії кіно на Гуцульщині і в Косові, історії цієї та інших синагог Косова, історії жидівської громади Косова, центру юних кінематографістів. Мабуть, Центр Жидівського мистецтва при Жидівському Єрусалимському університеті міг би допомогти архівними матеріялами та порадами стосовно фінансів, потрібних для реалізації проєкту.

Так само цінним є кінотеатр, який, хоч і втратив свій попередній вигляд, однак має багату історію. Маємо пишатися хоча б тим, що його збудовано ще перед Першою світовою війною, невдовзі після демонстрації в Парижі 1895 року першого фільму. Думаю, валити кінотеатр ні в якому разі не можна. Треба покищо зберегти його таким, яким він є, а, розшукавши старі фотографії та кресленики, обдумати можливість наукової реконструкції.

Те ж саме стосується всіх інших забудовань. Нині ані один старий будинок у середмісті валити не вільно, всі вони – кожен зосібна і в комплексі – є пам’ятками. Вважаю, перш ніж розпочинати таку відповідальну справу, як реґенерація, необхідно добре обміркувати всі її сторони, щоб непродуманими діями не заступити потенційні перспективи на майбутнє; аби не знищити основу, в яку закладено потужну животворчу енерґію, здатну поєднати нас із культурою цивілізованого світу.

Якщо хочемо, щоб Косів сподобався туристам і літникам, особливо европейським, мусимо навчитися бути культурними, а це неможливо без уміння шанувати культурну, зокрема архітектурну спадщину.

Не забуваймо, що народ пізнають і цінують насамперед за двома характеристиками – природною вартістю території та культурою. Косів у теперішньому стані – то понівечена природа і занедбана культура; відродити і одне й друге – нелегкі, але конечні й невідкладні завдання.

 

* Про дві косівські церкви монастирського походження див. Манастирі.

* Охорону містобудівної спадщини доцільно розглядати у комплексі з охороною природи. Під цим оглядом див. Реєстр пам’яткових об’єктів Косова і мапу.

[i] Кабінет Міністрів України. Про затвердження списку історичних населених місць України. Постанова від 26 липня 2001 р. № 878 Київ. „Урядовий кур’єр” 2001, 9 серпня.

[ii] Viollet-le-Duc. Dictionnaire de l’architecture francaise du XIe au XVIe s. T. VIII. Paris 1875, s. 15 (za: Ostrowski W. Zespoly zabytkowe a urbanistyka. Warszawa 1980, s. 13).

[iii] Сімович В. Передмова. Правописний словник. 2-ге доповнене вид. під ред. Панейка О. Львів 1941, с. 3; Караванський С. Секрети української мови. Київ 1994, с. 103, 111-115; Коць-Григорчук Л. Післямова. Голоскевич Г. Правописний словник. Видання 12-те. Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто-Львів 1994, с. 452-457; Яременко В., Сліпушко О. Новий тлумачний словник української мови. Київ 1999, т. 1, с. 6, 7.

[iv] Там же.

[v] Zuber R. Przyczynki do stratygrafii і teкtoniki Karpat. “Kosmos” R. XXXIV: 1909, s. 823-827; Ермоленко Ю., Стойко С. Карпаты глазами любознательных. Львов 1980, с. 17-25; Бондарчук В. Радянські Карпати. Київ 1956, с. 149-151.

[vi]  Географічна енциклопедія України. т. 2. Київ 1990, с. 202

[vii] Жерела до історії України-Руси. т. 1. Львів 1895, с. 29.

[viii] Jablonowski A. Ziemie Ruskie. Rus Czerwona. Cz. I. Zrodla dziejowe, t. XVIII, cz. I: PolskaXVI w. pod wzgledem geograficzno-statystycznym, t. VII, cz. I. Warszawa 1902, s. 102.

[ix] Hоrnowa E. Stosunki ekonomiczno-spoleсzne w miastach ziemi Halickej w latach 1590-1648. “Zeszyty Naukowe Wyzszej szkoly pedagogicznej w Opolu” (Seria B: Studia i rozprawy) 1963, nr 4, s. 18,19.

[x] Ibid., s. 238-241; Р. М. Жиди. ЕУІІ, с. 670-671.

[xi] Грабовецький В. Гуцульщина ХІІІ-ХІХ ст. Львів 1982, с. 96,97,102, його ж Олекса Довбуш. Львів 1994, с. 69.

[xii] [Dzieduszcyсki M] Kronika Domowa Dzieduszyckich. Lwow 1865, s. 373.

[xiii] Учреждения Западной Украины до воссоединения ее в едином Украинском Советском Социалистическом Государстве. Львов 1955, с. 55.

 

¹⁴ Пелипейко І. Один із організаторів Косівського училища. “Гуцульський край” 1995, 21 січня; його ж Старий фундамент нову будівлю не псує. “Гуцульський край” 2000, 16 вересня.

15 Горбовий М. Спогади усуса. „Старожитності” 1991, ч. 6, с. 4; його ж. Гуцульщина у визвольних змаганнях. „Літопис Червоної Калини” 1994, ч. 4-6, с. 16-17.

16 Історія міст і сіл УРСР. Івано-Франківська область. Київ 1971, с. 352; Курищук В. ЗУНР – втілення державницької ідеї нації. „Гуц. край” 1999, 23 січня.

17 Informator ziemi kosowskiej. Kosow 1935, s. 2, 5, 6; Пелипейко І. Засновник „Гуцульського мистецтва” „Гуц. край” 1992, 2 червня.

 

[xviii] Gasiorowski H. Рrzewodnik po Beskidach Wschodnich. T. II: Pasmo Czarnohorskie. Lwow-Warszawa 1932, s. 260.

[xix] Пелипейко І. Єврейська громада Косова. „Гуц. край” 1995, 18 березня.

[xx] Арсенич П., Вардзарук Л., Ганзюк Р., Федунків З. По галицькій Гуцульщині. Спецвип. „Галичини” 1993, 19 серпня.

[xxi] Шанковський Л. Українська Повстанча Армія. Історія Українського війська. Вид. 2. Вінніпег 1953, Київ 1991, с. 56, 60; Мірчук П. Українська Повстанська Армія 1942-1952 рр. „Народна газета” 1991, с. 11-12, 42.

[xxii] Історія міст і сіл..., с. 354-357.

[xxiii] Розов В. Українські грамоти. т. І: XIV і перша половина XV в. Київ 1928, с. 98-101.

[xxiv] Йосифінська (1785-88) і Францисканська (1819-20) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. Київ 1965, с. 346-350.

[xxv] Sprawozdania Zarzadu Glownego Towarzystwa Przyjaciol Huculszczyzny na Walny Zjazd Delegatow Oddzialow T.P.H w dn. 15.XII.1935r., s.11.

[xxvi] Ibid.

[xxvii] Бандрівський М. Археологія Косівщини і суміжного з нею краю. Старожитності Косівщини. Івано-Франківськ 1997, с. 70.

[xxviii] Janusz B. Zabytki przedhistoryczne Galicyi Wschodniej. Lwow 1918, s. 164.

[xxix] Schnejder A. Encyclopedia do krajoznawstwa Galicyi. T. II. Lwow 1874, s. 383-392.

[xxx] Бандрівський М. Цит. праця. с. 70.

[xxxi] Смішко М. Карпатські кургани першої половини І тис. н. е. Київ 1960, с. 129-152; Вакуленко Л. Пам’ятки Підгір’я Українських Карпат першої половини І тис. н.е. Київ 1977, с. 76-89; Грабовецький В. Гуцульщина...,   с. 24-25; його ж. Нариси історії Прикарпаття. Т. І. Івано-Франківськ 1992, с. 24-25; Сіреджук П. З минулого Косівщини. Старожитності..., с. 3.

[xxxii] Корчинський О. Ходив Володимир на хорватів (Звідки пішла земля Галицька?). „Літопис Червоної Калини” 1991, ч. 2, с. 54-57; Овчинніков О. Велика Хорватія та „три центри русів” в арабських джерелах. Екологія культури: історія, традиції, сучасність (тези доповідей та повідомлень молодіжної конференції 11-12 травня 1990 р.) Львів 1990, с. 47-48; Грицак П. Галицько-Волинська Держава. Нью-Йорк 1958, с. 19-20.

[xxxiii] Wajgel L. Przewodnik na Czarnohore. Lwow (b. r.), s. 60; Janusz B. Op. cit., s. 164; Ратич О. Древньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей УРСР. Київ 1957, с. 44.

[xxxiv] ЕУ ІІ/2, с. 415 (город); Szolginia W. Ilustrowana encyklopedia dla wszystkich. Architektura i budownictwo. Warszawa 1982, s. 123 (grod); УСЕ 1999, с. 348 (город укріплений).

[xxxv] Рожко М. Міста, дерев’яне будівництво, наскельні та оборонні споруди Карпат IX-XIV ст. Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат. т. І: Археологія та антропологія. Львів 1999, с. 446-449, 459-460.

[xxxvi] ЕУ ІІ/2, с. 415 (городище); Szolginia W. Op. cit., s. 124; УСЕ, с. 348 (городище).

[xxxvii] Брей У., Трамп Д. Археологический словарь. Москва 1990, с. 65.

[xxxviii] ЕУ ІІ/2, с. 415 (город).

[xxxix] Szolginia W. Op. cit., s. 124; УСЕ, с. 348 (город укріплений).

[xl] Мацюк О. Пам’ятки оборонного будівництва Косівщини: замки і фортеці.Старожитності..., с. 84.

[xli] Львівська наукова бібліотека Національної Академії наук України, відділ рукописів (далі: ЛНБ НАНУ, ВР). ф. 77. спр. 1028. арк. 2.

[xlii] Див. п. 23.

[xliii] Коструба Т. Перші манастирі в Карпатах. „Станиславівське слово” 1942, 25 жовтня.

[xliv] Витанович І. Середньовічні манастирі в наших Карпатах. „Дзвони” 1934, ч. 6-7, с. 331, 333.

[xlv] Коссакь Н. Шематизмъ провинціи св. Спасителя чина св. Василія Великого въ Галиціи і короткій поглядъ на монастыри и на монашество Руске… Во Львовъ 1867, с. 145.

[xlvi] ЛНБ НАНУ, ВР. ф. 77. оп. IV. спр. 919, арк. 121, 335; Каровець М. Доля Василіянського чина і нашої церкви при кінці XVIII в. „Календар місіонаря на 1935 р.”, с. 55; Крип’якевич І. Середневічні монастирі в Галичині. „Записки чина cв. Василія Великого”, т. ІІ, вип. 1-2. Жовква 1926, с. 79; Ваврик М. По василіянських манастирях. Торонто 1958, с. 196.

[xlvii] Спогад Тим’як Марії Миколаївни, 1897 р. н.( зап. в серпні 1976 р.)

[xlviii] Стеф’юк В. Свідки історії Косова. „Радянська Гуцульщина” 1990, 29 вересня.

[xlix] Шематизм всего клира гр.-кат. Епархії Станиславівської на рік Божий 1925. Р. ХХХ. Станиславів 1925, с. 116.

[l] Witwicki S. Rys historyczny o Huculach. Lwow 1863, s. 24-25.

[li] Свєнціцкий І. Західноукраїнські грамоти ХIV-XV ст. Питання українського мовознавства. Кн. 2. Львів 1957, с. 11.

[lii] Лукань Р. Василіянські манастирі в станиславівській епархії. Львів 1935, с. 11; ЛНБ НАНУ, ВР. ф. 77. оп. IV. спр. 919. арк. 122.

[liii] Спогади зап. 13 листопада 1982р., 12 жовтня 1997 р., 27 травня, 18 червня, 3 вересня 2000 р..

[liv] Пелипейко И., Дацюк Я. Косов. Ужгород 1983, с. 28.

[lv] Там же.

[lvi] Пелипейко І., Тригуб’як О. Косів. Населені пункти Косівщини. Довідник. Упорядник Пелипейко І. Косів 1995, с. 28.

[lvii] Zuber R. Op. cit., s. 824-825.

[lviii] Бондарчук В. Цит. пр., с. 99; Воропай Л., Куниця М. Українські Карпати. Київ 1966, с. 17, 22.

[lix] Akta Grodzkie i Ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej. T. XII. Lwow 1887, s. 348.

[lx] Пелипейко І. До історії Косівської солеварні. „Гуцульська школа” 2000, № 1-2, с. 70.

[lxi] Siemiradzki J. Plody kopalne Polski. “Wiedza wspolczesna”, t. VI. Lwow, s. 151.

[lxii] Стеф’юк В. Соляна жупа (копальня). „Гуцульський край” 1997, 14 червня.

[lxiii] Zuber R. Op. cit., s. 824.

[lxiv] Мабуть про цей ставок ідеться в церковній візитації 1745 року: „невелика замулена саджавка”; під 1915 р. зустрічаємо окреслення: „невеликий став”; порівнюючи розміри Банського озера напередодні ліквідації жупи в тридцятих роках і тепер, - бачимо подальше його збільшення.

[lxv] Siemiradzki J. Op. cit., s. 151.

[lxvi] Пелипейко І. Косівська солеварня. „Гуцульський край” 1995, 4 лютого.

[lxvii] Monografia powiatu kosowkiego. Kosow 1930, s. 25-26.

[lxviii] ЛНБ НАНУ, ВР.ф. 45. оп. ІІІ. спр. 121. папка 9.

[lxix] Гошко Ю. Промисли й торгівля в Українських Карпатах. Київ 1991, с. 15.

[lxx] Monografia.., s. 26.

[lxxi] Gasiorowski H. Op. cit., s. 259.

[lxxii] ДАІФО. ф. 2. оп. 8. спр. 417. арк. 25.

[lxxiii] Там же. ф. 369. оп. 1. спр. 28. арк. 3.

[lxxiv] Пелипейко І. Косівська...

[lxxv] Wyciag z protokolu posiedzenia Rady Zwiazky Miedzykomunalnego dla utrzymania Zakladow Zdrojowo-Solankowych w Kosowie-Huculskim, odbytego dnia 19 maja 1938 r., s. 3.

[lxxvi] Objasnіenia do planu finansowo-gospodarczego na lata 1939/40-43/44. Kosow 1938.

[lxxvii] Див п. 75.

[lxxviii] Пелипейко І. Косівська...

[lxxix] Овсійчук В. Українське мистецтво др. пол. XVI – пер. пол. XVII ст. Київ 1985, с. 28-33; його ж. Українське мистецтво XIV – пер. пол. XVII ст.  Київ 1985, с. 13-14.

[lxxx] Szоlginia W. Op.cit., s. 241-242 (modul); Архітектура. Короткий словник-довідник. Під загальною редакцією Мардера А. Київ 1995,с. 171 (модуль).

[lxxxi] Опис просторового укладу середмістя зроблено на підставі мапи довоєнних років (ЦДІА України у Львові. ф. 247. оп. 3. спр. 102), старих фотокарток і забудови, що збереглася; також використано ряд публікацій про структурний характер европейських міст і низку досліджень принципів розплянування західньоукраїнських містечок (Кравцов С. Містобудівельні принципи та семантика деяких міст Галичини XVII ст.. Українське барокко та європейський контекст. Київ 1991, с. 45-49; його ж. Планування ринкових площ Галичини (на матеріалі сучасної Львівської області). „Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація” 1993, ч. 1, с. 14-16;        Топилко С. До питання розпланування ренесансних містечок Галичини. „Вісник Державного університету „Львівська політехніка” 1999, № 379; Архітектура. Книга міст Галичини. Міждисциплінарні дослідження у містознавстві. с. 190-198).

[lxxxii] Ржегорж Ф. Изъ Коломыи въ Косовъ. «Киевская старина» 1896, т. LIV, с. 304.

[lxxxiii] Див. п. 81.

[lxxxiv] Sicynskyj V. Drevene stavby v Karpatske oblasti. v Praze 1940, s. 80; Січинський В. Українська архітектура. Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. Київ 1993, с. 269-270.

[lxxxv] Sicynskyj V. Drevene stavby…, s. 80-81.

[lxxxvi] Nowicki J. Ksztalt przestrzeni mieszкalnej. Warszawa 1980, s. 34-72.

[lxxxvii] Lozinski W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwoney Rusi za panowania Zygmunta III. we Lwowie 1903. [T. I], s. 76-77; Lozinski W. Zycie Polskie w dawnych wiekach. Krakow 1974 [Wyd. 15], s. 72; Markowski F. Fortalicium w Perehinsku. Stanislawow 1938, s. 11.

[lxxxviii] Ржегорж Ф. Цит. пр., с. 304.

[lxxxix] Markowski F. Op. cit., s. 12.

[xc] Ibid, s. 16-17.

[xci] Ibid., s. 12-13; обслід місця форталіції на Міській горі; розповіді старожильців.

[xcii] Markowski F. Op. cit., s. 16.

[xciii] Ibid, s. 93.

[xciv] Markowski F. Polskiе dwory zwyczajne i obronne XVI-XIX w. Lwow 1935, s. 11, 21.

[xcv] Сіреджук П. Замки Косівщини. „Радянська Гуцульщина” 1982, 22 квітня.

[xcvi] Крип’якевич І. З історії Гуцульщини. „Літературно-науковий вісник” 1923, т. 81, кн. 12, с. 338-343.

[xcvii] За спогадом косівця Антона Библюка, 1912 р. н. (зап. 7 серпня 1993 р.).

[xcviii] Gasiorowski H. Op. cit., s. 262.

[xcix] Пелипейко І., Тригуб’як О. Цит. пр., с. 31.

[c] Стеф’юк В. Міська гора. „Радянська Гуцульщина” 1988, 14 червня; Пелипейко І. Збережемо Міську гору. „Радянська Гуцульщина” 1988, 7 липня.

[ci] Стеф’юк В. Косівська форталіція. (Реферат слухача Народного університету охорони пам’яток історії та культури). Івано-Франківськ 1988, с. 6-7.

[cii] Федорів Р. Підкова з Косова. „Жовтень” 1972, № 3, с. 80.

[ciii] Hornowa E. Op. cit., s. 237, 254; Horn M. Zydzi na Rusi Czerwonej w XVI i pierwszej potowie XVII w. Warszawa 1975, s. 295.

[civ] Пелипейко І. Колиска хасидів. „Галичина” 1998, 24 березня; його ж. Гуцульщина – колиска хасидизму. „Гуцульська школа” 1998, № 1, с. 12-15; його ж. Косів: люди і долі. Краєзнавчий довідник. Косів 2001, с. 17; Сеньків І. Гуцульська спадщина: Праці з життя і творчости гуцулів. Київ 1995, с. 23.

[cv] Hornowa E. Op. cit., s. 240.

[cvi] Пелипейко І. Єврейська громада Косова. ”Гуцульський Край” 1995, 18 березня; його ж. Голокост на Гуцульщині. „Гуцульська школа” 2000, № 1-2, с. 55-58.

[cvii] Грушевський М. Історія України-Руси. т. V: Суспільно-політичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях XIV-XVII в. У Львові 1905, с. 270.

[cviii] Див. п. 8.

[cix] Шематизмъ всего клира греко-католической епархіи станиславовскои, на рокъ Божій 1887. Въ Станиславовъ 1887, с. 124.

[cx] Пелипейко І., Дубей Р. Старий Косів. Населені пункти..., с. 68.

[cxi] Там же.

[cxii] Див. п. 8.

[cxiii] Бурдяк І. Чи відбудуємо храм. „Гуцульський край” 1995, 4 листопада; ЛНБ НАНУ, ВР. ф. 26. спр. 51/І. арк. 151.

[cxiv] Корнеюк П. Відродитися в усьому. „Рад. Гуцульщина” 1990, 21 липня; Дреботюк-Тершак М. Відродім прадідівські Великодні звичаї! „Гуц. край” 1992, 25 квітня; Пелипейко І. Тригуб’як О. Цит. пр., с. 30.

[cxv] Див. п. 8.

[cxvi] Шематизмъ... 1887, с. 125.

[cxvii] Там же, с. 126.

[cxviii] ЛНБ НАНУ, ВР. ф. 77, спр. 1028, арк. 2.

[cxix] Городенко М. Таємниця царських воріт. Косів 1997, с. 58-62; див. також:: Шематизм... 1925, с. 116 („В прил. Город, Ц. св. Стефана, вистав. і благ. 1866р.”)

¹²⁰ Vincenz S. Na Wysokiej Poloninie. Obrazy, dumy i gawedy z Wierchowiny Huculskiej. Warszawa 1936.

¹²¹ Schmatismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis/ Leopoli 1832, s.131.

¹²² Шематизмъ...1887, с.125.

¹²³ Сеньків І. Цит. пр., с.31-32.

¹²⁴ Девдюк Т. Евген Сагайдачний (1886-1961). “Гуцулія” Р.ХХХІ: 1999/2000, ч. 123-124-125-126, с.15.

¹²⁵ Пелипейко И., Дацюк Я. Цит.пр., с. 81; Терлецький В., Фодор С., Гладун Я. Ботанічні скарбниці Карпат. Ужгород 1985, с. 69-72.

¹²⁶ Lewicki S., Orlowicz M., Praschil T. Przewodnik zdrojowiskach i miejscowosciach klimatycznych Galicyi. Lwow 1912, s.74, 47.

¹²⁷  Ibid., s. 3, 74, 47; Klimatyczno-sanatoryjne leczenie gruzlicy. “Kuryer literacko-naukowy” R. III, № 26, s. IV, VI.

¹²⁸ Lewicki S., Orlowicz M., Praschil T. Op. cit., s. 3, 47, 74, 75.

¹²⁹ Ibid., s. 47.

¹³⁰ Пелипейко І. Косів: люди..., с. 38-39; його ж. Він заслуговує вдячності. “Гуц. край” 1993, 27 березня.

¹³¹ Пелипейко І. Косів: люди..., с. 39.

¹³² Демерджі Д., Оперштейн С. Яремчанська долина. “Радянська Україна” 1940, 15 серпня.

¹³³ Відкрито курорт в Косові. “Ленінська правда” 1947, 5 червня.

¹³⁴ Терлецький В., Фодор С., Гладун Я. Цит. пр., с. 69.

¹³⁵ Виставка “Гуцульщина 2000”. Дослідження Наукового Гуртка Студентів-Архітекторів і Працівників Інституту Архітектури та Урбаністики Лодзької Політехніки. Польщп 1995-2000.

¹³⁶ Пелипейко І. Катехізис здоров’я доктора Тарнавського. “Галичина” 1993, 4 лютого; його ж. Пам’яті Целіни Буші. “Гуц. край” 1999, 27 березня; див. також п. 129.

¹³⁷ W.K. List z Kosowa Huculskiego. “Glos Pokucia” 1937, 14 listopada; Objasnienia do planu.

¹³⁸ Zuber R. Op.cit.

¹³⁹ Informator...

¹⁴⁰ List z Kosowa...

¹⁴¹ Objasnienia do planu…

¹⁴² Ibid

¹⁴³ Стеф’юк В. Зберегти для нащадків. “Рад. Гуцульщина” 1976, 12 жовтня; його ж. Музеї просто неба. “Комсомольський прапор” 1983, 16 липня.

¹⁴⁴ Пелипейко І. Косів: люди..., с. 94.

¹⁴⁵ Див. п.1.

¹⁴⁶ Ostrowski W. Op. cit., s. 27.

¹⁴⁷ Ibid, s. 27-28.

¹⁴⁸ Закон України “Про основи містобудування” від 16 листопада 1992р.; Державні будівельні норми України ДБН 360-92 “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” від 17 квітня 1992р.; Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 26 лютого 2001р. “Про затвердження порядку визначення меж зон охорони пам’яток”.

¹⁴⁹ Рудницький А. Кафедра реконструкції та реставрації архітектурних комплексів. “Вісник Національного університету “Львівська політехніка” 2001, № 429, с. 142-146.

¹⁵⁰ Петришин Г., Топилко С. Чи повернемось до містечок? (Структурна будова та часова деструкція ренесансних містечок Галичини). “Архітектурний вісник” 1999, № 2(8), с. 13-15; Бевз М. Проблеми регенерації заповідних територій історичних міст. “Вісник Національного університету...” 2001, № 429, с. 146-155.

¹⁵¹ Стеф’юк В. Косів у перспективі. Пропозиція створення на території Косова міста-парку. “Гуц. край” 1995, 23 вересня; його ж. Як упорядкувати древній Косів. “Архітектурна спадщина України” 1996, вип.3, част. 2, с. 226-238; його ж. Заховалось місто між горами. “Галичина” 1998, 28 квітня; його ж. Просторове планування Івано-Франківщини. “Туризм сілький зелений” 1998, № 4, с.23; його ж. З історії просторового планування Івано-Франківщини. “Архітектурний вісник” 1999, № 1(7), с. 20; його ж. Просторова структура Косова-міста. Історія Гуцульщини. Під ред.Домашевського М. Т. IV. Львів 1999, с. 538-547; його ж. Косівське середмістя і його проблеми. “Гуц. край” 2000, 2 грудня; його ж. Модуль і просторова тканка Косівського середмістя. “Гуц. край” 2001, 17 лютого; його ж. Проблеми Косівського середмістя. Не будьмо байдужими до нашої культурної спадщини. “Поступ” 2001, 9 серпня.

152“Гуцульський край” 2000, 21 жовтня; „Галичина” 2000, 27 жовтня.

153 Шкурган В. Михайло Вишиванюк: Прийде той рік як сьогоднішній день. „Гуц. край” 2000, 28 жовтня; Шкурган В. Косів крокує до ХІІ фестивалю. „Гуц. край” 2000, 25 листопада; Сусак І. Михайло Вишиванюк: Давайте будемо йти в ногу! „Гуц. край” 2001, 13 січня; Гавука П. Працювати для майбутнього. „Гуц. край” 2001, 3 лютого.

154 Закон України "Про охорону культурної спадщини". “Відомості Верховної Ради України" 2000, №39, с. 769.

155 Рибенчук М. Майстерня комплексної реґенерації історичного середовища. "Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація" 1993, ч. 1, с. 74 – 77.

156 Большая Советская Энциклопедия. Изд. 2. T. 36. Москва 1955, с. 319 (Реконструкция); Українська Радянська Енциклопедія. T. 12. Київ 1963, с. 195 (Реконструкція); Архітектура. Короткий словник.., с. 251.

157 Бевз М. Становлення історико-містобудівних досліджень в Галичині." Вісник Державного Університету…" 1999, №379, с. 35.

158 Див. п. 154.

159 Szolginia W. Op.cit., s.232; Syrovy B. a kolektiv. Architektura – svedectvi dob (Prehled vyvoje stavitelstvi a architektury). Praha 1974, s. 426.

¹⁶⁰ [Gomulicki J.] Warszawa. Uroki i osobliwosci Starego Miasta. Warszawa 1995.

161 Szolginia W. Op. cit., s. 171 ( konserwacja zabytkow), 268 (ochrona zabytkow architektury i budownictwa ); Ostrowski W. Op. cit., s. 7 – 256; Бевз М. Проблеми реґенерації …; Вечерський В. Ревалоризація. Ревіталізація. Реґенерація. Реконструкція комплексна. Архітектура. Короткий словник.., с. 250 – 252; Відтворення втрачених пам’яток.Історичний та правовий аспекти [матеріяли наукового семінару Міністерства культури 4 – 6 квітня 1994 р.] "Пам’ятки України" Р. ХХVІ: 1994, ч. 3 – 6 (104 – 107), с. 139 – 140 (Вечерський В.); Wielka Internetowa Encyklopedia Multimedialna. Onet. pl wiem 1996 – 2001, hasla: Rewaloryracja zabytkow, Restauracja.

162 Ostrowski W. Op. cit., s 139, 158.

163 Рибенчук М. Цит. пр., с. 76.

164 Містобудування. Довідник проектувальника. Під ред. Панченко Т. Київ 2001, с. 41 – 42.

16⁵ Белоусов В., Бочарова Н., Васильченко В. и др. Реконструкция центров исторических городов. Советско-французское научно-техническое сотрудничество. Москва 1987, с. 111.

16⁶ Пруцын О., Рымашевский Б., Борусевич В. Архитектурно-историческая среда.Совместное издание СССР – ПНР. Москва 1990, с. 227.

167 Мюллер-Менкенс Г. Новая жизнь старых зданий. Москва 1981, с. 16.

168 Лора Ван Тайл. Міське планування: майбутнє за традиціями. "Америка" 1994, №446, с. 32 – 35.

169 Ostrowski W. Op. cit., s. 227 – 229.

170 Бевз М. Проблеми реґенерації.., с. 146 – 147.

171 Ostrowski W. Op. cit., s. 229.

172 Ibid., s. 227 – 228.

17³ Ibid., s. 230.

174 Мерлен П. Новые города. Москва 1975, с. 78 – 84.

175 Прибєга Л. Міжнародна співпраця в охороні пам’яток урбаністики. "Архітектурний вісник" 1997, №2 – 3 (3 – 4), с. 14 – 15.

176 Див. "Архітектурний вісник" 1997, №2 – 3, с. 11.

177 Глібчук В. Історія українська, а досліджують поляки. "Гуцульський край" 2001, 3 листопада.

 

[Т1]

[Т2]