2020-04-20
452
Застосування та дотримання міжнародних норм у вітчизняному законодавстві призводять до удосконалення та належної організації діяльності системи соціального захисту в цілому для всіх громадян. Застосування міжнародних норм не забороняє розвивати та шукати власний шлях розвитку системи соціального захисту, а саме соціального захисту малозабезпечених громадян, оскільки досить велика кількість даних громадян підпадають під різні фактори соціальних ризиків.
Під час постійного реформування та оновлення правової системи в цілому відбувається досить важливий процес та тенденції правового розвитку суспільства, до яких належать гуманізація, демократизація, інтеграція, соціалізація тощо.
Впровадження системи соціальних допомог для малозабезпечених громадян, звісно є відповідальним та важливим фактором, проте на сьогодні важливим виступає питання вдосконалення системи соціального захисту в цілому та розвиток її через запровадження більш дієвих механізмів та важелів з боку держави. Тобто можливість на існування гарантованого соціального захисту з боку держави, як гаранта прав через запровадження нових та дотримання вже існуючих правових механізмів.
При розгляді даного питання ми можемо впевнено стверджувати про наявні шляхи щодо вдосконалення системи соціального захисту малозабезпечених громадян в Україні. У матеріалах роботи, які ми розглядали раніше вже зазначалося, що Україна має широкі показники по соціальних виплатах та допомогах в світі. Тому відповідно ми маємо зазначити, що впровадження більш жорсткого механізму контролю при вже існуючий системі соціального забезпечення населення надасть можливість розвитку та реорганізації в плані створення системи реальних виплат для реально потребуючих громадян. А саме тих громадян які потрапили під дію соціальних ризиків та мають вкрай складний матеріальний стан через можливе різке зменшення доходів чи інші вкрай негативні наслідки.
На сьогодні впровадження системи соціального страхування в багатьох сферах життєдіяльності має на меті покращити соціальні умови захисту на страховий випадок. Тобто саме через підтримку населення за фіксованого мінімального прожиткового рівня громадяни мають право на отримання та реалізацію повсякденних потреб.
Належним чином забезпечене функціонування та створення прозорої
та дієвої системи загальнообов'язкового державного соціального страхування є необхідними передумовами якнайшвидшого наближення нашої держави до стандартів вже розвинутих країн, якісного рівня забезпечення системи захисту громадян. Важливим для розвитку та удосконалення вітчизняної системи соціального захисту громадян в цілому виступає створення нової пріоритетної соціальної політики. Тобто створення економічної системи за якою в державі чітко мають розглядатися такі питання: щодо наявності тіньової економіки та не задекларованих доходів, низький рівень оплати висококваліфікованої праці, високий рівень розшарування населення за рівнем доходів тощо.
Належний контроль за економікою призведе до загального покращення в системі доходів до державного бюджету, проте реалізація та розвиток соціального захисту малозабезпечених громадян не має завжди торкатися лише бюджетних коштів, тому ми маємо розглядати можливість пошуку нових джерел фінансування та забезпечення громадян які підпадають під соціальні ризики.
Порядок надання соціальних допомог більше ніж 20-ти пільговим категоріям населення в Україні регулюється понад 40 нормативно-правовими актами, між окремими положеннями яких існують протиріччя та певні неузгодженості. Тому існує певна недосконалість нормативно-правового забезпечення надання державних соціальних пільг та не сприяє остаточному вирішенню питань щодо соціального захисту населення і узгодженню чинного національного законодавства соціальної спрямованості з нормами міжнародного права
На сьогодні попри створення та розпочату реалізацію соціального захисту через медичне страхування дана система не має цільового проекту щодо практичного застосування, проте запровадження надасть новий варіант до розвитку.
Розвиток системи медичного страхування має на меті створити механізм за яким зменшиться вплив на витрати пов’язані з виникненням медичного страхового випадку, а тому на сьогодні така практика застосовується в багатьох країнах, наприклад в Росії медичне страхування чітко регулюється вже з 2000 року. Це надає можливість на більшу впевненість саме для малозабезпечених категорій громадян, що приблизно відповідає 15 % населення Росії, а певне виключення такого медичного страхового ризику дещо полегшує субсидії з державного бюджету відповідно.
Створення страхових фондів та надання можливості на добровільне медичне страхування в Україні має на меті відповідно покращення медичного обслуговування в медичних закладах та кращої медичної допомоги при настання страхового випадку.
Відповідно має місце й створення відповідного нормативного регулювання, тобто нормативної бази під час запровадження та становлення соціального медичного страхування.
Для покращення та розвитку системи соціального захисту малозабезпечених громадян на сьогодні потрібно на законодавчому рівні вирішити такі проблеми спеціально-юридичного характеру: 1) відсутність кодифікованого акта, який би визначив загальні принципові положення нормативно-правового впорядкування відносин щодо соціального захисту та правові відповідно гарантії реалізації останнього; 2) перенасиченістю, заплутаністю та складністю чинного законодавства, а також відсутністю стабільності і послідовності його створення; 3) поняттево-термінологічною невизначеністю та неузгодженістю.
Створення уніфікованого нормативного акта дозволить більш чітко впливати на вирішення та розв’язання соціальних проблем, а саме в колі питань щодо визначення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Схожість понятійного характеру викликає накладання певних нормативних актів на інші, що є неузгодженою проблемою між сферами застосування нормативних актів.
Проте торкаючись питання щодо розвитку та вдосконалення системи соціального захисту маємо розглянути інший напрям реформування соціального захисту населення в Україні. Ним виступає процес саме вдосконалення вже існуючих форм і видів його здійснення.
При детальному розгляді Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» [9, с. 4] на мою думку недостатньо розглянуто саме в законі критерії щодо меж по матеріальному стану громадян на момент виникнення проблем з отриманням достатнього сімейного доходу згідно до прожиткового мінімуму.
Подібна ситуація є важливою, оскільки при детальному вивченні питання про призначення саме за цим Законом допомог ми маємо можливість спостерігати ситуацію коли певні громадяни маючи гарні життєві достатки на місцях та можуть вільно забезпечити свої найнеобхідніші потреби все ж звертаються за допомогами у зв’язку з тимчасовими втратами доходів або небажанням шукати шляхи до виходу з виниклої ситуації в цілому.
Такім чином з метою підвищення ефективності системи соціального захисту також потрібно вживати заходи щодо розвитку системи соціального страхування:
реформувати вітчизняну систему соціального захисту громадян пенсійного віку для забезпечення їхнього гідного рівня життя шляхом запровадження в Україні добровільного пенсійного забезпечення;
оптимізувати адміністрування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування за рахунок мінімізації адміністративних витрат, упорядкування пільг зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, забезпечення прозорості діяльності фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
запровадити в Україні загальнообов’язкове державне медичне страхування як додаткове до існуючої державної системи охорони здоров’я.
Важливо зосередити увагу на подальшій реалізації програм адресної допомоги для малозабезпечених громадян, оскільки попри її запровадження та діяльність покращення у цій сфері відчуваються за підтримки органів місцевого самоврядування на місцях. Тобто ми отримуємо більш дієву та ефективну співпрацю якщо при державній підтримці наявна можливість саме через знання місцевої ситуації та стану кожного громадянина отримувати необхідну допомогу.
Звісно на сьогодні для забезпечення бюджетної підтримки саме найбільш вразливих малозабезпечених громадян через систему соціальних допомог, пільг, субсидій та інших соціальних виплат потрібно зосередити увагу на:
детальному підвищенні адресної соціальної підтримки населення;
чіткому впорядкуванні видів державної соціальної допомоги;
впровадженню та інтегруванню програми житлових субсидій у систему державної соціальної допомоги;
належному підвищенню ефективності моніторингу системи соціальних виплат;
вдосконалення вже існуючих підходів до визначення прожиткового мінімуму як базового стандарту для розрахунку державних соціальних гарантій;
зміненню через трансформацію міжбюджетних відносин з метою створення фінансових передумов для виконання місцевими органами самоврядування делегованих соціальних повноважень.
Отже, розглянувши існуючи норми міжнародного права про соціальний захист та страхування, ми дійшли такого висновку щодо діяльності системи соціального захисту в Україні.
В нормах міжнародного права чітко встановлюються саме головні права, основні категорії прав людини. Завдяки міжнародному досвіду ми маємо можливість застосовувати власні норми, які вже виступають вдосконаленими порівняно до попереднього законодавства. Вітчизняна система соціального захисту потребує значного реформування через вдосконалення вже існуючого правового апарату та застосовуючи норми міжнародного права. Оскільки Україна ратифікувала багато міжнародних договорів відповідно маємо пристосовувати їх або на відміні від них створювати щось нове через покращення вже існуючого механізму забезпечення системи соціального захисту різних верств населення.
Розглядаючи питання та проблематику системи соціального захисту малозабезпечених громадян ми маємо також реально оновити правову основу чинних норм про соціальний захист малозабезпечених громадян, оскільки наявні певні протиріччя в понятійному апараті. Розглянувши лише на певному прикладі систему соціального захисту громадян, у тому числі й малозабезпечених громадян в деяких країнах ми маємо помітити наявність норми права, яка регулює певні основи в понятійному апараті сфери соціальних відносин в цілому. Важливою проблемою виступає правильність та порядок призначення соціальних державних допомог малозабезпеченим громадянам, а саме реальність поданих даних до органів призначення та контролю, виплат самих допомог на місцях. Як варіант певного покращення в системі соціального захисту малозабезпечених громадян можливе створення спеціалізованої бази даних по цій категорії соціально-потребуючих громадян, що відповідно має мати місце детального та професійного контролю за дотриманням вимог при оформленні таких допомог. Покращення саме програми адресних допомог має також корегуватися через спільну діяльність окрім органів Міністерства соціальної політики України в сильнішому поєднанні та організації підтримки з боку органів місцевого самоврядування. Така співпраця має принести тільки позитивний ефект та збільшити відсоток призначення дійсно потрібних допомог, соціального захисту малозабезпеченим громадянам в цілому.
ВИСНОВКИ
В ході проведеного дослідження основних теоретичних аспектів категорій соціального захисту та соціального забезпечення мною було розглянуто та порівняно основні правові категорії права соціального забезпечення: соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальне страхування.
Досліджуючи законодавчу базу та теоретичні положення соціального захисту, як основної категорії ми дійшли до такого висновку: становлення соціального захисту та збільшення впливу саме цієї категорії прописано в Конституції України, а отже й розвиток інших соціальних складових, соціального забезпечення та страхування має належним чином регулюватися. Оскільки дані категорії мають не перероблюватися, а розвиватися та вдосконалюватися для покращення соціальних відносин в суспільстві в цілому. Саме тому взаємозалежність цих категорій надає їм можливість на спільний розвиток.
Розвиток соціального страхування ми розглянули на прикладі медичного страхування, що відповідно має належним чином корегуватися та надалі дає певні перспективи щодо розвитку страхування різних категорій громадян у тому числі малозабезпечених, оскільки на сьогодні дане питання має певні передумови до подальшого вивчення.
Розглянувши ряд прикладів реалізації соціального захисту малозабезпечених громадян в Україні та в інших зарубіжних країнах, ми дійшли до висновку про наявність певного потенціалу в реалізації та розвитку цього питання щодо вдосконалення існуючого механізму надання соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам в Україні.
Проблема належного соціального захисту малозабезпечених громадян через впровадження державних соціальних допомог має на меті створення умов, за яких такі громадяни матимуть можливість на правову та матеріальну підтримку задля виходу зі скрутної ситуації, яка може бути певним проявом соціального ризику взагалі. Таким чином, питання соціального захисту малозабезпечених громадян в Україні підтримується завдяки вже існуючим законодавчим актам, відповідно має перспективу на розвиток. Завдяки становленню та розвитку економічних реформ дані питання збільшиться підтримка соціальної сфери в цілому.
При дослідженні саме соціального захисту малозабезпечених громадян згідно правового регулювання ми розглянули найбільше проблемні, на нашу думку групи останніх, а саме: малозабезпечені сім'ї, інваліди з дитинства І - ІІ групи, діти-інваліди до 18 років.
Існування системи впровадження соціальних ініціатив в останні роки має на меті покращити ситуацію в цілому, а отже ми при розгляді даних категорій малозабезпечених верств населення провели коротку характеристику щодо отримання ними соціальних допомог.
На сьогодні в сфері соціальних відносин, а саме існуючого соціального захисту в Україні, при реформуванні та вдосконаленні вже існуючої законодавчої бази все ж не достатньо здійснюється належний контроль, оскільки досі відсутній нормативний акт змістовного характеру, що регулює визначеність понять та їхню роль в соціальних відносинах.
Розглядаючи питання та проблематику системи соціального захисту малозабезпечених громадян ми маємо також реально оновити правову основу чинних норм про соціальний захист малозабезпечених громадян, оскільки існують протиріччя в понятійному апараті.
Система соціального захисту малозабезпечених громадян є певною мірою складною саме через відсутність законодавчого акту, який би в повній мірі розглядав дану систему з існуючими групами в цілому, а оскільки при певному настанні ризику малозабезпеченості на сьогодні загальні засади реалізації права на державну допомогу не є згруповані, а ми бачимо певне дублювання соціальних допомог через різні законодавчі акти.
На сьогодні досі чітко не визначено питання щодо реалізації більш ефективного регулювання та впровадження органами управління в сфері соціального захисту малозабезпечених громадян ризиків пов'язаних з можливістю настання повторних захворювань, тобто з медичними ризиками.
Існуюча система загальнообов'язкового державного медичного страхування взагалі не відповідає існуючим потребам через відсутність ефективного регулювання в ній. Гарантування допомоги ж малозабезпеченим верствам населення взагалі складне питання, оскільки відсутні чітки норми регулювання в цій сфері.
Соціальна підтримка малозабезпечених громадян на сьогодні відповідно не досить розвинена, оскільки досі наявні питання щодо відповідності надання підтримки саме громадянам по малозабезпеченості.
Соціальні ініціативи від Президента мають на меті певне покращення в даній сфері, проте цього не достатньо, оскільки вони мають на собі лише короткотерміновий ефект, який з часом потрібно знову підіймати на рівень згідно до економічної ситуації. Тому проблематика саме щодо ефективного впливу саме на настання ризиків по малозабезпеченості має місце.
В нормах міжнародного права чітко встановлюються саме головні права, основні категорії прав людини. Використовуючи міжнародний досвід ми маємо можливість застосовувати власні норми, які вже виступають вдосконаленими порівняно до попереднього законодавства.
Оскільки Україна ратифікувала багато міжнародних договорів відповідно маємо пристосовувати їх або на відміні від них створювати щось нове через покращення вже існуючого механізму забезпечення системи соціального захисту різних верств населення.
Важливою проблемою виступає правильність та порядок призначення соціальних державних допомог малозабезпеченим громадянам, а саме реальність поданих даних до органів призначення та контролю, виплат самих допомог на місцях.
Одним із варіантів певного покращення в системі соціального захисту малозабезпечених громадян є створення спеціалізованої бази даних по цій категорії соціально-потребуючих громадян, де відповідно потрібно мати детальний та професійний контроль за дотриманням вимог при оформленні таких допомог.
Покращення програми адресних допомог має також корегуватися через спільну діяльність окрім органів Міністерства соціальної політики України та організації підтримки з боку органів місцевого самоврядування.
Така співпраця має принести тільки позитивний ефект та збільшити відсоток призначення дійсно потрібних допомог через реалізацію соціального захисту малозабезпеченим громадянам в Україні в цілому та незалежно від існуючих проблем колізійного характеру в нормах законодавства.
