2020-04-20
124
несподіваність, ж., несподіванка,
ж.; см. случайный; 2. (случай)
випадок, -дку, м.
случайный випадковий; (неожидан-
ный — ещё) несподіваний.
случаться траплятися, ставатися.
случиться трапитися, статися; см.
случаться.
слушатель слухач, -ча, м.
слушать слухати; ~ ться слухатися,
слухати.
слышать 1. (воспринимать слухом)
чути; 2. (чувствовать) разг. чути,
почувати, відчувати.
слышаться 1. (восприниматься слу-
хом) бути чутним, чутися; (раз-
даваться — ещё) лунати; (ка-
заться) учуватися, причуватися;
2. (чувствоваться) почуватися,
відчуватися.
слышимость чутність, ж.
слышно 1. нареч. чутно; 2. в знач.
сказ, чути, разг. чувати, чутно.
слышный чутний.
слюна слйна, ж.
слякоть ж. разг. 1. Со погоде) сльо-
та, ж., мокротеча, ж.; 2. (жидкая
грязь) болото, ср.
смазать змазати (змажу, змажеш),
помазати, помастити, -мащу,
-мастиш, змастити; см. смазы-
вать.
смазывать змазувати, мазати (ма-
жу, мажеш), мастити (мащу,
мастиш), змащувати.
смежный суміжний.
|
|
|
смелость сміливість, ж., смілість, ж.
смелый сміливий, смілий.
смена зміна, ж.; (замена) заміна,
ж.; (перемена) переміна, ж.
сменить 1. перемінити; замінити;
усунути; 2. заступити, замінити;
см. сменять.
смениться 1. змінитися; 2. поступи-
тися місцем, замінитися; перемі-
нитися; см. сменяться.
сменять 1. (переменять) переміняти,
перемінювати; (заманять) замі-
няти, замінювати; (отстранять)
усувати; 2. (являться на смену,
заступать) заступати, заміняти,
замінювати.
сменяться 1. (освобождаться, до-
ждавшись смены) змінюватися,
змінятися; 2. (уступать место, за-
меняться) поступатися місцем,
замінятися, замінюватися; (пере-
меняться) перемінятися, перемі-
нюватися.
смертельный смертельний.
смертный 1. смертний; 2. перен. разг.
смертельний.
смерть смерть, ж.
сместить 1. змістити, -міщу, -містиш;
зсунути; 2. усунути, скинути, зня-
ти; см. смещать,
смесь суміш, ж., сумішка, ж.
смета ж. кошторис, -су, м.
сметливый тямущий, тямучий, тям-
кий, тямовитий; (сообразитель-
ный) кмітливий, швидкий на ро-
зум.
сметь сміти; (отваживаться — ещё)
наважуватися, насмілюватися.
смех сміх, -ху, м.
смешать змішати; перемішати; пере-
плутати; см.. смешивать,
смешивать змішувати; (нарушать
порядок., перемешивать — ещё)
перемішувати; (перепутывать)
переплутувати.
смещать 1. зміщати, зміщувати;
(сдвигать — ещё) зсовувати,
зсувати; 2. (с должности) усува-
ти, скидати, знімати.
смириться упокоритися, утихомири-
тися, угамуватися; см. смирять-
ся.
смирно нареч. 1. смирно, сумйрно;
спокійно; рахманно, тихо; лагід-
но; см. смирный; 2. воен. струн-
|
|
|
ко.
смирный смирний, сумирний; (спо-
койный) спокійний; (тихий) рах-
манний, тихий; (кроткий) лагід-
ний.
смиряться упокорюватися, утихоми-
рюватися, угамовуватися.
смола смола, ж.; (живица) живиця,
ж.
смолкать змовкати, замовкати,
умовкати; (стихать) стихати; (о
стихийных явлениях и перен.—
ещё) ущухати.
смолкнуть змовкнути, змовкти, за-
мовкнути, замовкти, умовкнути;
стихнути; ущухнути; см. смол-
кать.
смородина ж. бот. (чёрная) сморо-
дина, ж.; (красная, белая —
обычно) порічки, -чок, мн.
смотр огляд, -ду, м.
смотреть 1. дивитися; (во что —
ещё) вдивлятися, видивлятися;
2. (на кого, на что как на — отно-
ситься) дивитися на кого, на
що як на, уважати що за
кого, за що; 3. (присматри-
вать) доглядати; (ухаживать)
ходити, -джу, -диш; (надзирать)
наглядати; (следить) стежити; 4.
(виднеться) виднїтися; (выгля-
дывать) виглядати; (просвечи-
вать) світитися; 5. (быть обра-
щённым куда-л.) виходити; (об
окнах и т. п.— ещё) дивитися; 6.
(производить осмотр) оглядати.
смочь змогти (зможу, зможеш);
(оказаться в состоянии — ещё)
спромогтися.
смуглый смуглявий, смуглий, смаг-
лявий, смаглий.
смутить 1. збентежити; засоромити;
2. стурбувати, занепокоїти; схви-
лювати; см. смущать.
смутиться збентежитися; засороми-
тися, зніяковіти; см. смущать-
ся.
смутный 1. (неясный) неясний; (не-
определённый) невиразний, не-
певний; (туманный) туманний; 2.
(неспокойный) неспокійний;
(тревожный) тривожний; (встре-
воженный) стурбований.
смущать 1. (приводить в замеша-
тельство) бентежити, збентежу-
вати; (вызывать чувство стесне-
ния) соромити; 2. (тревожить)
турбувати, непокоїти; (волно-
вать) хвилювати.
смущаться бентежитися, збентежу-
ватися; (стесняться) соромитися,
засоромлюватися, ніяковіти.
смущённый прил. збентежений; (ис-
пытывающий стеснение) засо-
ромлений, зніяковілий; (встрево-
женный) стурбований, занепокоє-
ний; (взволнованный) схвильова-
ний.
смывать змивати.
смыкать 1. змикати; с. ряды змикати
ряди; 2. (закрывать глаза) за-
плющувати, сплющувати, змика-
ти; (смежать) склепляти, стуля-
ти, стулювати; 3. (закрывать ус-
та) стулювати, стуляти, змикати.
смыть змити (змию, змиєш); см. смы-
вать.
смышлёный разг. тямущий, тямучий,
тямовитий, тямкий; (сообрази-
тельный — ещё) кмітливий.
снабдить 1. постачити; спорядити,
-джу, -дйш; забезпечити; дати;
доставити, приставити; 2. приро-
бити, прилаштувати; обладнати;
см. снабжать.
снабжать 1. (кого, что чем) постача-
ти кому, чому що; (снаря-
жать) споряджати, -джаю, -джа-
єш кого, що чим; (обеспе-
чивать) забепёчувати кого,
що чим; (давать) давати
кому, чому що; (достав-
лять) доставляти, приставляти
к о и у, 'ч ом у що; 2, (что
чем — приделывать, прилажи-
вать) приробляти, прироблюва-
ти, прилаштовувати що до
чого; (оборудовать) обладну-
вати що чим.
снабжение постачання, ер.
снаружи нареч. 1. (с наружной сто-
роны) зовні; (извне — ещё) ззов-
ні, іззовні; 2. (по внешности) зо-
вні, на зовнішній погляд; (с ви-
ду) на погляд.
снаряд м. воен., техн. и пр. снаряд,
-да, м.; (спорт.— обычно) при-
лад, -ду, м.
снарядить спорядити, -джу, -дйш;
вирядити, -джу, -диш; см. сна-
ряжать.
снаряжать споряджати; (в доро-
гу — ещё) виряджати.
снаряжение (совокупность предме-
тов) спорядження, ср.
снасть ж. 1. мор. снасть, ж.; 2.
(приборы, приспособления) при-
лад, -ду, м., пристрій, -рою, м.,
собир. приладдя, ср.
сначала нареч. 1. (сперва) спочатку;
(раньше) перше, перш, поперед,
попереду, уперед; 2. (снова)
знов; (наново) наново.
снег сніг, -гу, м.
снеговой сніговий; (снежный) сніж-
ний.
снегопад снігопад, -ду, м.
свести 1. знести; перенести; 2. від-
нести; 3. зрубати, стяти (зітну,
зітнеш); зрізати (зрїжу, зрі-
жеш); (отложить яйца —о пти-
|
|
|
цах) знести; см. сносить.
снижать 1. знижувати; (умень-
шать — ещё) зменшувати; (со-
кращать) скорочувати; 2. (пере-
водить на низшую должность)
понижувати.
снижение 1. зниження, ср., (неоконч.
д.— ещё) знижування, ср.; змен-
шення, ср., (неоконч. д.— ещё)
зменшування, ср.; скорочення,
ср., (неоконч. д.— ещё) скорочу-
вання, ср.; 2. пониження, ср.,
(неоконч. д.— ещё) понижуван-
ня, ср.; см. снижать.
снизить 1. знизити (знижу, зни-
жеш); зменшити; скоротити, -ро-
чу, -ротиш; 2. понизити; см. сни-
жать.
снизу нареч. знизу, (исподнизу —
ещё) спіднизу, зісподу, спідспо-
ду.
снимать 1. знімати, здіймати; 2.
(одежду, головной убор и т. п.)
знімати, скидати, здіймати; 3.
(собирать хлеб с поля, сливки)
збирати; 4. (план, копию и т. п.;
фотографировать) знімати; 5.
(нанимать) наймати; 6. (уволь-
нять) знімати; (отстранять) усу-
вати, скидати.
снимок м. 1. знімок, -мка, м.; 2.
(действие) знімання, ср.
снисходительный І. поблажливий,
вибачливий; 2. (милостивый) ми-
лостивий; 3. (пренебрежитель-
ный) зневажливий.
сниться снитися.
снова нареч. знов, знову; (сначала)
спочатку; (вновь) наново.
сноп сніп, р. снопа, м.
сноровка ж. вправність, ж.; (уме-
ниє) умілість, ж.; (ловкость)
спритність, ж.; (сметка) кмітли-
вість, ж.; (способ) спосіб, -собу,
м.
сносить 1. зносити (зношу, зносиш);
(переносить что-л. неприятное —
•ещё) переносити; 2. (относить)
відносити; 3. (срубать) зрубува-
ти, стинати; (срезать) зрізувати.
сносный 1. стёрпний, терпимий; 2.
(неплохой) разг. непоганий, при-
стойний.
снять 1. зняти (зніму, знімеш), здій-
няти, -йму, -ймеш; 2. знімати,
скидати, здіймати; 3. зібрати; 4.
зняти; 5. найняти; 6. зняти; усу-
нути, скинути; см. снимать.
со см. с.
собака ж. собака, -ки, м.; (пёс —
ещё) пес, р. пса, м.
собеседник співрозмовник, -ка, м.,
співрозмовець, -вця, м., співбе-
сідник, -ка, м.
собеседование ср. бесіда, ж., співбе-
сіда; (разговор) розмова, ж.
собиратель збирач, -ча, м.
собирать І. збирати; (созывать —
ещё) скликати; (сосредоточи-
вать — ещё) скупчувати; (раз-
розненное, рассыпанное — ещё)
|
|
|
визбирувати; (коллекционируя,
накапливая — ещё) призбирува-
ти; 2. (механизм, машину и т. п.)
складати.
собираться 1. збиратися; (сходить-
ся — ещё) сходитися, -джуся,
-дишся; (вокруг кого, чего —
ещё) гуртуватися, купчитися, скуп-
чуватися; 2. (готовиться что-л.
делать) збиратися, лагодити-
ся, -джуся, -дишся, налагоджу-
ватися; (снаряжаться) лаштува-
тися, виряджатися, споряджати-
ся; 3. (с чем — доставать сред-
ства, напрягать силы, мысли и т.
п.) збиратися на що, з чим;
(со средствами — ещё) стягати-
ся, стягуватися на що.
соблазн м. спокуса, ас.; (обольще-
ние) зваба, ж.; (приманка —
ещё) принада, ж.; вводить в с.
спокушати.
соблазнить спокусити, -кушу, -ку-
сиш; звабити, знадити, -джу,
-диш; ~ ться спокуситися; см.
соблазнять.
соблазнять спокушати; (оболь-
щать — ещё) зваблювати, зна-
джувати; ~ ться спокушати-
ся.
соблюдать (что) додержувати, до-
тримувати чого; (придержи-
ваться) додержуватися, дотри-
муватися чого; (сохранять)
зберігати щ о.
соблюсти додержати, дотримати; до-
держатися, дотриматися чого;
зберегти, -режу, -режёш щ о;
см. соблюдать.
соболезнование співчуття, ср.
собрание ср. 1. (заседание, сходка;
выборный орган) збори, -рів, мн.;
2. (совокупность предметов, кол-
лекция) зібрання, ср.; (произве-
дений, текстов — обычно) збірка,
ж.; (сборник} збірник, -ка, м.; с.
сочинений збірка (зібрання) тво-
рів.
собрать 1. зібрати (зберу, збереш);
скликати (скличу, скличеш);
скупчити; визбирати; призбира-
ти; 2. скласти (складу, складеш);
см. собирать.
собраться 1. зібратися (зберуся, збе-
решся); зійтися; згуртуватися,
скупчитися; 2. зібратися, налаго-
дитися; налаштуватися, виряди-
тися, спорядитися, -джуся, -дйш-
ся; 3. зібратися; стягтися, стягну-
тися; см. собираться.
собственность власність, ж.
собственный власний; (свой — ещё)
свій.
событие ср. подія, ж.
совершать 1. (делать) робити, чини-
ти; (производить) -проводити,
-джу, -диш; (что-л. плохое) кої-
ти; (осуществлять) здійснювати,
вершити; (исполнять) виконува-
ти; 2. (заключать, оформлять)
складати, укладати.
совершенно нареч. 1. досконало; 2.
цілковито; см. совершённый.
совершённый 1. (превосходный) до-
сконалий, реже довершений; 2.
(абсолютный, полный) цілкови-
тий, повний.
совершенство ср. досконалість, ж.,
реже довершеність, ж.
совершить 1. зробити, учинити; про-
вести, -веду, -ведеш; скоїти;
здійснити; виконати; 2. скласти
(складу, складеш), укласти; см.
совершать.
совесть ж. совість, ж., сумління, ср.;
О без зазрения ~ ти без
[усякого] сорому, безсоромно.
совет м. 1. (орган власти или управ-
ления) рада, ж.; Верховный Со-
вет СССР Верховна Рада СРСР;
2. (совещание) нарада, ж., рада;
3. (наставление, указание) пора-
да, ж., рада.
советовать радити, -джу, -диш; да-
вати пораду, подавати раду.
советоваться радитися, -джуся,
-дишся.
советский радянський.
совещание ср. нарада, ж.
совещательный дорадчий; ~ ный го-
лос дорадчий голос.
совещаться радитися, -джуся, -диш-
ся.
совместить сполучити; поєднати; см.
совмещать.
совместный (общий) спільний, реже
сумісний; (совокупный) сукуп-
ний.
совмещать сполучати; (соединять,
сочетать) поєднувати.
совокупность сукупність, ж.
совпадать збігатися.
совпадение ср. збіг, -гу, м.
совпасть збігтися (збіжиться); см.
совпадать.
современник сучасник, -ка, м.
современный 1. (теперешний) сучас-
ний; (нынешний) сьогоднішній;
2. (того времени, о котором идёт
речь) тогочасний, тодішній; З.
(относящийся к одному времени
с кем, с чем) сучасний кому,
чому, одночасний з к и м, з
чим.
совсем нареч. зовсім; (вполне, цели-
ком) цілком, абсолютно.
совхоз (советское хозяйство) рад-
госп, -пу, м. (радянське госпо-
дарство).
согласие ср. згода, ж.; (лад, миро-
любие — ещё) злагода, ж., лад,
-ду, м.; (единодушие — ещё)
одностайність, ж.; (взаимная до-
говорённость — ещё) порозумін-
ня, ср.
согласиться згодитися, -джуся,
-дишся, погодитися; см. согла-
шаться.
согласно предл. с д. згідно з к и м,
з ч и м, відповідно до ч о г о; с.
приказу згідно з наказом, відпо-
відно до наказу.
согласный ' I. (краткая форма: вы-
ражающий согласие) згоден, згід-
ний, згодний; 2. (единодушный)
одностайний; (одинаковый) од-
наковий; 3. (согласованный, сла-
женный) злагоджений; (друж-
ный — ещё) дружний.
согласный 2. грамм, приголосний.
согласование 1. погодження, ср., уз-
годження, ср., (неоконч. д.—
ещё) узгоджування, ср.; 2.
грамм, узгодження.
согласовать 1. погодити, -джу, -диш,
, узгодити; 2. грамм, узгодити; см.
согласовывать.
согласовывать І. погоджувати,
-джую, -джуєш, узгоджувати; с.
действия погоджувати (узгоджу-
вати) дії; 2. грамм, узгоджувати.
соглашаться згоджуватися, пого-
джуватися.
соглашение ср. 1. (действие) пого-
дження, ср., (неоконч. д.— ещё)
погоджування, ср.; 2. (согласие)
згода, ж.
согнуть зігнути; ~ ться зігнутися;
см. сгибать.
содействие ср. сприяння, ср.; (по-
мощь) допомога, ж.; (поддерж-
ка) підтримка, ж.; при ~ вии за
(з) допомогою, при допомозі.
содействовать сприяти; (помогать)
допомагати, сов. посприяти; до-
помогти, -можу, -можеш.
содержание ср. 1. (действие) утри-
мування, ср., утримання, ср.; три-
мання, ср.; держання, ср.; см.
содержать 1—2; 2. (содержимое)
вміст, -ту, м.; (наличие} наяв-
ність, ж.; (количество) кількість,
ж.; 3. (смысл, сущность) зміст,
-ту, м.; 4. (состав) склад, -ду, м.;
(концентрация) концентрація,
ср.
содержательный змістовний.
содержать 1. (обеспечивать сред-
ствами.) утримувати; 2. (держать)
тримати, держати; 3. (заключать
в себе) містити [в собі]; (иметь)
мати [в собі].
содержаться 1. (обеспечиваться) ут-
римуватися; 2. (поддерживаться
в каком-л. состоянии) підтриму-
ватися; комната ~ жится в чис-
тоте у кімнаті підтримується чис-
тота; 3. (находиться) міститися;
(быть) бути (є); (пребывать) пе-
ребувати.
содружество ср. \. (дружба) спів-
дружність, ж., співдружба, ж.,
дружба, ж.; (согласие) згода, ж.;
2. (дружеское общество) това-
риство, ср.
соединение ср. 1. (то, что соединяет;
место, где что-л. соединено) з'єд-
нання, ср.; 2. (связь) з'єднання;
(объединение) об'єднання, ср.;
(сочетание) сполучення, ср.;
3. хим., мат. сполука, ж., сполу-
чення; 4. техн., воен. з'єднан-
ня.
соединительный 1. сполучний, з'єд-
нувальний; 2. грамм, (о союзе)
єднальний; (о звуке) сполучний.
соединить 1. з'єднати; сполучити;
об'єднати; 2. перен. з'єднати, по-
єднати; 3. сполучити, поєднати;
~ ться 1. з'єднатися; сполучити-
ся; об'єднатися; 2. перен. з'єдна-
тися, поєднатися; 3. сполучитися,
поєднатися; см. соединять.
соединять 1. з'єднувати; (устанавли-
вать сообщение — ещё) сполуча-
ти; (объединять) об'єднувати; 2.
(сближать — о людях) перен.
з'єднувати, єднати; 3. (совме-
щать, сочетать) сполучати, поєд-
нувати; ~ ться 1. з'єднувати-
ся; сполучатися; об'єднуватися;
2. перен. з'єднуватися, єднати-
ся; 3. сполучатися, поєднувати-
ся.
сожаление ср. 1. жаль, р. жалю, м.;
2. (сочувствие) співчуття, ср.;
(сострадание) жалкування, ср.;
жалощі! -щів, ми.; к ~ нию
вводи, ел. на жаль.
сожалеть жалкувати за ким, за
чим, про що, шкодувати з а
ким, за чим.
созвать скликати (скличу, скличеш);
см.. сзывать.
созвездие сузір'я, ср.
создавать І. створювати, утворю-
вати, творити; (о нематери-
альном — ещё) витворювати; 2.
(строить) будувати; (соору-
жать) споруджувати.
создание ср. 1. (произведение) твір,
р. твору, м., утвір, м., витвір, м.;
(творение) творіння, ср.; 2. (су-
щество) створіння, ср.; творін-
ня.
создать 1. створити, утворити; витво-
рити; 2. збудувати, побудувати;
спорудити, -джу, -рудиш; см. со-
здавать.
сознавать усвідомлювати щ о;
(знать, понимать — ещё) бути
свідомим,ч о г о; (признавать —
ещё) визнавати щ о; с. свою
ошибку усвідомлювати (визнава-
ти) свою помилку.
сознаваться (в чём — признавать-
ся) признаватися, зізнаватися у
чому; (признавать) визнавати
щ о.
сознание ср. 1. свідомість, ж.; (со-
знательное состояние) притом-
ність, ж.; 2. (осознание) усвідом-
лення, ср., свідомість.
сознательный свідомий.
сознать усвідомити; стати свідомим;
визнати; см. сознавать.
сознаться признатися, зізнатися;
визнати; см. сознаваться.
созревание дозрівання, ср.; дости-
гання, ср., доспівання, ср., визрі-
вання, ср.; см. созревать.
созревать дозрівати, зріти; (о пло-
дах, хлебах — обычно) достига-
ти, доспівати, поспівати; (вызре-
вать) визрівати.
созреть дозріти; достигнути, достиг-
ти, доспіти, поспіти; визріти; см.
созревать.
созыв м. скликання, ср., (неоконч. „
д.— ещё) скликання, ер.
сойтй зійти, -йду, -йдеш; злізти;
спуститися (спущуся, спустиш-
ся); см. сходить,
сойтись зійтися, -йдуся, -йдешся;
збігтися (збіжиться); погодити-
ся, -джуся, -дишся; порозуміти-
ся; см. сходиться.
сок сік, р. соку, м.
сокол сокіл, -кола, м.
сократить скоротити, -рочу, -ротиш;
укоротити; см. сокращать.
сокращать скорочувати; (укорачи-
вать — ещё) укорочувати.
сокращение скорочення, ср., (не-
оконч. д.— ещё) скорочування,
ср.; укорочення, ср., (неоконч.
д.— ещё) укорочування, ср.
сокровище ср. скарб, -бу, м.
сокрушать (разрушать) розтрощу-
вати, трощити.
сокрушительный нищівний.
сокрушить розтрощити; см. сокру-
шать.
солдат солдат, -та, м.
солёный солоний; (приготовленный
впрок с солью) солений; (содер-
жащий соль) соляний.
солидарность солідарність, ж.
солидный 1. солідний; (крепкий)
міцний; 2. (важный, серьёзный)
поважний, солідний; (представи-
. тельный — ещё) показний; З. (о
возрасте) лГтній, немолодий.
СОЛИТЬ СОЛЙТИ.
солнечный сонячний.
солнце сонце, ср.
соловей соловей, -в'я, м.; (соловуш-
ка) соловейко, -ка, м.
солома солома, ж.
соломенный солом'яний.
солонка сільнйця, ж., сільничка, ж.,
солянка, ж.
соль сіль, ж.
сомкнуть 1. зімкнути; 2. заплющити,
сплющити, зімкнути; склепити,
стулити; 3. стуляти, зімкнути; см.
смыкать.
сомневаться мати сумнів, сумнівати-
ся; (колебаться) вагатися.
сомнение єр. сумнів, -ву, м.; (колеба-
ние) вагання, ер.
сомнительный сумнівний; (ненадёж-
ный) непевний.
сон сон, р. сну, м.
сонный 1. сонний; (вялый) млявий;
2. (заспанный) заспаний,
соображать 1. (сопоставлять в уме,
обдумывать) міркувати, розмір-
ковувати; 2. (понимать, догады-
ваться) розуміти; (смекать —
ещё) метикувати.
соображение 1. (понимание, пред-
ставление) розуміння, ср.; 2.
(мнение, суждение) міркування,
ср.
сообразительный кмітливий; (смыш-
лёный — ещё) тямущий, тяму-
чий, тямовитий, тямкий; (догад-
ливый) догадливий, спритний.
сообразить 1. зміркувати, розмірку-
вати, виміркувати; 2. зрозуміти;
зметикувати; см. соображать.
сообща парен, спільно, гурток,
разом.
сообщать 1. (кому — уведомлять)
повідомляти кого, кому;
(извещать — ещё) сповіщати,;|
оповіщати кого; (словесно — ^
ещё) переказувати кому; (до- \
водить до сведения — ещё) допо-;
відати кому; 2, (представлять)І
подавати; с. сведения подават»!
відомості. З
сообщение 1. (уведомление) пові-і
домлення, ср.; (извещение —1
ещё) сповіщення, ср.; 2. (средсг
ва к общению, связь) сполучені
ня, ср.; пути ~ ния шляхи спо*
лучения.
сообщить 1. повідомити; сповістити
-віщу, -вістйш, оповістити; пере
казати, -кажу, -кажеш; доповіс
ти, -вїм, -вісй; 2. подати, -дай
-даси; см. сообщать,
сообщник спільник, -ка, м., (са
участник) співучасник, -ка,
(приспешник) презр. поплічни
-ка, м.
еворудйть спорудити, -джу, -рудиі
змурувати; см. сооружать.
сооружать споруджувати; («з кс
ня, кирпича — ещё) мурувати.!
сооружение єр. І. (действие) спору
ження, ср., (неоконч. д.— ещ
споруджування, ср.; муруваня
ср.; см. сооружать; 2. (зд'-
тхтройка) споруда, ж., сп
ження.
соответственно 1. нареч. віднови
відповідним чином; (равным
разом) так само [як і],а (і)
само; 2. (чему, с чем) пр(
відповідно до чого, чому.
соответственный чему відповід-
ний до чого, чому,
соответствовать відповідати.
соотечественник співвітчизник, -ка,
м.; (земляк) земляк, -ка, м.
соотносительный співвідносний.
соотношение співвідношення, ср.
соперник суперник, -ка, м.
сопоставить зіставити; порівняти;
см. сопоставлять.
сопоставлять зіставляти; (сравни-
вать) порівнювати.
соприкасаться 1. стикатися; 2. (ка-
саться) торкатися; (прикасать-
ся — ещё) дотякатяся; 3. (быть
смежным) прилягати.
соприкосновение ср. зіткнення, ср.,
(неоконч. д.— ещё) стикання,
ср.; (стык) стик, -ку, м.
соприкоснуться І. зіткнутися; 2.
торкнутися; см. соприкасаться
1—2.
сопровождать супроводжувати, су-
проводити, -джу, -диш.
сопротивление ср. опір, р. опору, м.;
(сопротивляемость) опірність, ж.
сопротивляться чинити опір, опира-
тися; (упираться) упиратися;
(артачиться) пручатися,
соратник соратник, -ка, м.
сорванец разг. шибеник, -ка, м.
сорвать зірвати (зірву, зірвеш); уві-
рвати, урвати; зідрати (здеру,
здереш), здерти; см. срывать,
соревнование змагання, ср.
соревноваться змагатися,
сорить смітити (смічу, смітиш),
сорняк бур'ян, -ну, м.; ~ кй мн.
бур'яни, -нів, мн.
сорок сорок, -ка, м.
