Закони та інші нормативно-правові акти як джерела сімейного законодавства

Для регулювання сімейних відносин велике значення має Кон­венція державної сімейної політики, схвалена Постановою Верховної Ради України від 17 вересня 1999 р.²; закони України «Про попе­редження насильства в сім'ї» від 15 листопада 2001 р.³, «Про держав­ну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. (в редакції від 22 квітня 2001 р.)⁴, «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р.⁵, «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 р. (з наступними змінами)⁶; Указ Президента України від 4 серпня 2000 р. «Про соціально-економічну підтримку становлення та розвитку сту­дентської сім'ї»⁷; Положення про прийомну сім'ю, затверджене поста­новою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р.⁸, Положення про дитячий будинок сімейного типу, затверджене постановою Кабі­нету Міністрів України від 26 квітня 2002 р.⁹ тощо. Окремі положення зазначених нормативно-правових актів знаходять своє втілення в нор­мах СК України.

¹ Назва Розділу «Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні» змінена за Законом України «Про міжнародне приватне пра­во» від 23.06.2005 р. // ВВР України. - 2005. - № 32. - Ст. 422.

² ВВР України. - 1999. - № 46-47. - Ст. 404.

³ Там само. - 2002. - № 10. - Ст. 70.

⁴ Там само. - 1993. - № 5. - Ст. 21.

⁵ Там само. - 2001. - № ЗО. - Ст. 142.

⁶ Там само. - 2010. - № 38. - Ст. 509.

⁷ Офіційний Вісник України. - 2002. - № 32. - Ст. 1343.

⁸ Там само. - 2002. - № 18. - Ст. 926.

⁹ Там само. - 2002. - № 18. - Ст. 925.

Глава 2. Сімейне законодавство

43

Цивільний кодекс України

В системі сімейного законодавства

Питання співвідношення цивільного та сімейного права вже давно входить до кола дискусійних проблем¹. При цьому слід погоди­тися з тим, що ця проблема ніколи не була і не може бути тільки тео­ретичною, бо від визнання або невизнання існування сімейного права як окремої галузі права залежить питання про можливість або немож­ливість застосування до сімейних відносин цивільно-правових норм². Наявність кодифікованого законодавства, в даному випадку — СК, не знімає цього питання, бо є окремі підгалузі цивільного права, норми яких зібрані в кодекси, виходячи з міркувань законодавчої техніки³, зокрема, Житловий кодекс, Повітряний кодекс, Кодекс торгового мо­реплавства тощо.

Стаття 8 СК України закріпила правило, відповідно до якого, як­що майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами, не врегульовані цим Кодексом, вони регу­люються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Частина 1 ст. 8 ЦК теж містить норму відповід­но до якої положення його застосовуються і до врегулювання сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Стаття 20 СК встановлює загальне правило відповідно до вимог якого, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосову­ється, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. З ст. 138, ч. З ст. 139. Причому у цих випадках позовна давність застосовуєть­ся судом відповідно до ЦК України, якщо інше не передбачено СК. Таким чином створюється можливість для субсидіарного застосу­вання цивільного законодавства до сімейних відносин. Це новий під-

¹ Мейер Д. И. Русское гражданское право: в 2 ч. По 8-му изд. иснр. и дополи. 1902.; изд. 2-е, испр./Д. И. Мейер. - М.: Статут, 2000. - С. 40-41; Агарков М. М. Предмет и система советского гражданского права: избранные труды по граждан­скому праву: в 2 т. / М. М. Агарков. — М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. — Т. II. — С. 297 тощо. Прибічниками самостійності цієї галузі права свого часу виступали такі відомі правники як І. Г. Оршанський, О. Боровіковський, А. І. Загоровський, П. Стучка, Д. М. Генкін, С. М. Братусь, А. І. Пергемент, Є. М. Ворожейкіп, В. О. Ря-сяицев. З сучасних правників цю позицію відстоює О. М. Нечаева. В. С. Гопапчук. Протилежну точку зору відстоювали Г. Ф. Шершеиевич, О. С. Йоффе, а в сучас­них умовах — М. В. Антокольська.

² Антокольська М. В. Семейное право / М. В. Антокольська. — М.: Юрисгь, 1996. - С. 42.

³ Там само. — С. 45.хід¹, бо відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК УРСР сімейні відносини регулю­валися лише сімейним законодавством, а це означало, що цивільне законодавство могло застосовуватися до сімейних відносин лише у ви­падках, прямо передбачених у законі. Підхід, запропонований законо­давцем у новому СК, знімає ці питання і до таких сімейно-майнових інститутів, як право спільної сумісної власності подружжя, права бать­ків та дітей на майно тощо, а вони є змішаними інститутами², можуть застосовуватися норми цивільного права. Між тим, таке застосування можливо лише до майнових відносин членів сім'ї та родичів. Що сто­сується особистих немайнових відносин членів сім'ї, то застосовувати до їх врегулювання норми ЦК України неможливо.

До речі, новий СК містить спеціальну ст. 10 «Застосування анало­гії закону та аналогії права», яка встановлює, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом або домовленістю (догово­ром) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулю­ють подібні відносини (аналогія закону). Таким чином, прогалина в законі може бути заповнена у конкретних правовідносинах договір­ним регулюванням, а якщо учасники сімейних правовідносин цього не зроблять, то буде застосована відповідна норма СК до регулювання ін­ших подібних відносин. Якщо до регулювання сімейних відносин не­можливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права), тобто тих засад, які сформульовані в ст. 7 СК України.